Постанова

від 24.12.2019 по справі 481/549/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.12.19

22-ц/812/2119/19

Справа №481/549/17

Провадження №22-ц/812/2119/19 Головуючий суду першої інстанції - Ціпивко І.І.

Категорія 23 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 Б.,

представника відповідача - Ляшенка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства Васильєв М.О. на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2019 року, ухвалене о 18 год.01 хв. під головуванням судді Ціпивко І.І. в приміщенні суду в м.Новий Буг Миколаївської області, повний текст якого складено 01 листопада 2019 року, за позовом ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства Васильєв М.О. про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_3 подала до суду позов до Селянського (фермерського) господарства Васильєв М.О. (далі - СФГ Васильєв М.О. ), який обґрунтовувала наступним.

16 травня 2005 року вона отримала державний акт серії МК №017933 на право власності на земельну ділянку площею 13,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новохристофоріфської сільської ради Новобузького району Миколаївської області із кадастровим номером 4824583000:04:000:0041.

01 листопада 2007 року між нею та СФГ ОСОБА_4 укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 49 років зі сплатою орендної плати у сумі 1646 грн. на рік з урахуванням індексів інфляції.

ОСОБА_3 зазначала, що СФГ ОСОБА_4 взятих на себе зобов`язань щодо плати за користування земельною ділянкою у період з 2014 по 2016 роки не виконував та орендну плату не сплачував, що свідчить про систематичний характер.

Посилаючись на положення ст.ст.24, 32 Закону України Про оренду землі , позивач просила припинити договір оренди землі шляхом його розірвання.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Припинено дію договору оренди земельної ділянки від 01.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та СФГ Васильєв М.О. шляхом його дострокового розірвання. З відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір в сумі 640 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, СФГ Васильєв М.О. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував, що суд не дав оцінки факту наявності у позивача двох паспортів на ім`я ОСОБА_5 , наявності двох розписок від 15 вересня 2004 року та від 10 березня 2007 року про отримання позивачем коштів у позику та передачу у зв`язку з цим земельної ділянки у заставу та довіреності від 05 листопада 2004 року. У зв`язку з неповерненням позики СФГ ОСОБА_4 . ініціювало перед позивачем питання укладення договору оренди земельної ділянки. Сторони домовилися на тривалий строк договору з метою повного погашення позики. Позивач не зверталася за отриманням орендної плати, оскільки, на думку відповідача, вважала, що її сума входить у спосіб повернення отриманої нею позики.

Позивач через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошувала на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2004 року ОСОБА_3 отримала у порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстр. №1-3361, право власності на дві земельні ділянки площею 6,79 га та 6,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Новохристофоріфської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, які належали за життя її батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.13).

05 листопада 2004 року ОСОБА_3 склала нотаріально посвідчену довіреність терміном дії до 05 листопада 2007 року, якою уповноважила ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримати на її ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку площею 13,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; розпоряджатися цією земельною ділянкою: продавати, здавати в оренду, обміняти, подарувати ОСОБА_9 . Для реалізації зазначеного ОСОБА_3 надала їм право, серед іншого, на отримання належних їй грошей, натуроплати по укладеним від її імені договорам оренди зазначеної земельної ділянки (а.с.71).

16 травня 2005 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності серії МК №017933 на земельну ділянку площею 13,60 га із кадастровим номером 4824583000:04:000:0041 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новохристофоріфської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502000025 (а.с.12).

10 березня 2007 року ОСОБА_3 склала розписку, згідно зі змістом якої вона взяла у цей день у ОСОБА_8 . 50 000 грн., які зобов`язалася повернути до 05 січня 2008 року. У випадку непогашення боргу акт №НК 017933 переходить у власність ОСОБА_8 (а.с.208).

Інших розписок матеріали справи не містять, в тому числі від 15 вересня 2004 року, про яку наявне посилання у апеляційній скарзі.

01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та СФГ Васильєв М.О. укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років з оплатою орендної плати у строк до 31 грудня кожного року у розмірі 1646 грн. на рік з урахуванням індексів інфляції (а.с.9-11, 15).

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 червня 2018 року, встановлено факт належності ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №017933, виданого 16 травня 2005 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.11.2004 року, реєстр. №1-3361, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502000025 (а.с.121).

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 статті 32 зазначеного Закону України визначає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, закон пов`язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв`язку з невиконанням сторонами обов`язків, передбачених укладеним між ними договором.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Н аведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі №6-977цс16, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що несплата орендарем орендної плати за декілька років (2014-2016 роки) є систематичною та істотно порушує умови договору між СФГ ОСОБА_4 та позивачем, що тягне за собою розірвання договору оренди землі.

Відповідач на спростування доводів щодо несплати орендної плати належних доказів не надав. Подана ним розписка та довіреність правильно не взяті судом до уваги як доказ сплати орендної плати, оскільки зміст розписки про це не свідчить, а довіреність вичерпала свою дію 05 листопада 2007 року.

Твердження відповідача про те, що судом не було встановлено особу позивача, оскільки позов було подано ОСОБА_3 , а договір укладався з ОСОБА_5 , спростовуються рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 червня 2018 року, яким встановлено факт належності ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №017933, виданого 16 травня 2005 року, на підставі якого укладався договір оренди землі з відповідачем.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Васильєв М.О. залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 24 грудня 2019 року.