Постанова

від 23.12.2019 по справі 2-308/12

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/928/19Головуючий по 1 інстанції Справа № 2-308/12 Категорія: на ухвалу Мельник І. О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Черкаси

Колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі:

Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., Сіренка Ю.В.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

особа, яка звернулася з поданням - головний державний виконавець Соснівського відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Надточій А.В.;

боржник - ОСОБА_1 ;

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2017 року ухваленої у складі судді Мельник І.О. у справі за поданням головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2017 року головний державний виконавець Соснівського відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що на виконанні у Соснівському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження № 38021956 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 2- 308/12 виданого 23 серпня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Українська боргова компанія боргу в сумі 263674,30 грн.

Станом на 15 серпня 2017 року залишок заборгованості разом з виконавчим збором становить 286297,73 грн.

04 квітня 2014 року державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлена за місцезнаходженням бухгалтерії ТОВ Центр мастильних матеріалів .

За період з травня 2014 року по травень 2016 року із заробітної плати боржника головним бухгалтером підприємства було утримано та перераховано на депозитний рахунок відділу ДВС 3912 грн. На користь стягувача ТОВ Українська боргова компанія було перераховано - 3545,49 грн. На даний час згідно довідок ДПІ та УПФУ боржник доходів не отримує. Відкриті рахунки в установах банків відсутні.

Державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за місцем проживання (реєстрації) боржника, а саме: АДРЕСА_1 , але потрапити до квартири не вдавалося, про що складалися відповідні акти.

У зв`язку з чим державний виконавець просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон на період існування боргу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2017 року подання старшого державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено виїзд за межі України, громадянина України - ОСОБА_1 до виконання зобов`язань.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що дана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а в задоволенні подання відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що державним виконавцем не надано жодного доказу, який підтверджує ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду. Дії зі встановлення місця проживання боржника та розшуку майна не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань. Такі дії виконуються незалежно від ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Жодного доказу, який підтверджує, що боржника повідомляли належним чином про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не надано.

У матеріалах справи відсутні документи з підписом боржника про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження чи будь-якого іншого документу про вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні.

23 грудня 2019 року на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси, в якому він зазначає, що в період з травня 2014 року по травень 2016 року із заробітної плати боржника проводилися примусові утримання. Після звільнення з місця роботи боржник так і не з`являлася до Соснівського відділу ДВС м. Черкаси для надання пояснень та подальшого погашення боргу.

Згідно з актом державного виконавця від 06 квітня 2017 року боржник, за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживає.

Оскаржуваною ухвалою обмеження у праві виїзду за межі України встановлено до виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням.

Станом на 23 грудня 2019 року на адресу Соснівського відділу ДВС м. Черкаси не надходило жодних документів про сплату боргу.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Частиною третьою статті З ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановлена судом першої інстанції ухвала не відповідає зазначеним вище вимогам.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що державним виконавцем були вчиненні дії спрямовані на реальне та своєчасне виконання рішення, проте боржник ухиляється від виконання зобов`язання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Соснівському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження № 38021956 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 2- 308/12 виданого 23 серпня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Українська боргова компанія боргу в сумі 263674,30 грн.

Звертаючись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець вважав, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, а тому є всі підстави для задоволення такого подання.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у статті 33 Конституції України.

У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.

В розумінні пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , ухиленням, є навмисне чи інше свідоме невиконання боржником обов`язків за рішенням суду, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання та є підставою про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Закон України від 21 січня 1994 року Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Приймаючи до уваги узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду саме по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення частини 3 статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Обізнаність боржника про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення коштів, не може свідчити про ухилення від виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає у виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили факт умисного ухилення боржника, від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду.

В порушення зазначених вимог, судом першої інстанції не перевірявся факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення подання старшого державного виконавця та тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у зв`язку з несплатою заборгованості, не встановивши факту ухилення боржника від виконання вказаних зобов`язань.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування, а апеляційна скарга до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2017 року у справі за поданням головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні подання головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Соснівського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 384 гривні 20 коп., понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова

Ю.В. Сіренко

Повний текст постанови складений 23 грудня 2019 року. :