Рішення

від 24.12.2019 по справі 160/9950/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Справа № 160/9950/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити

певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

11.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС України в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, про відмову в такій реєстрації, а саме: №1281405/42263700 від 16.09.2019 року, №.1281408/42263700 від 16.09.2019 року, №1281407/42263700 від 16.09.2019 року, №1281406/42263700 від 16.09.2019 року, №1282405/42263700 від 17.09.2019 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ податкові накладні, а саме: №14 від 20.06.2019 року, №15 від 21.06.2019 року, №16 від 24.06.2019 року, №20 від 27.06.2019 року, №21 від 27.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу податкові накладні №14 від 20.06.2019 року, №15 від 21.06.2019 року, №16 від 24.06.2019 року, №20 від 27.06.2019 року, №21 від 27.06.2019 року, згідно квитанцій вказані накладні було отримано, але реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства були подані до податкового органу. Вказані документи повністю підтверджують реальність господарських операцій, за результатами яких складено податкові накладні, які надіслано для реєстрації. При цьому, рішеннями відповідача-1 було відмовлено у реєстрації вказаних податкових накладних, також, в рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних вказано як підставу для відмови надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, тобто, не вбачається конкретної підстави відмови, а тому рішення, прийняті відповідачем-1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим позивач просив позовні вимоги задовольнити.

16.10.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

06.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

27.11.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував та вказав, що оскаржувані рішення правомірні, та такі, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

27.11.2019 року від Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних було прийнято комісією регіонального рівня відповідач вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні є передчасним.

06.12.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзиви, у якій зазначив, що у відзивах відповідачів не наведено жодного доводу, який би спростовував доводи позивача про порушення при винесенні оскаржуваних рішень та не надано жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій та заявив клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до якого, просить стягнути солідарно з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ судові витрати у сумі 9842,00 грн., які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 3842,00 грн. та сплачених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ зареєстроване як юридична особа 25.06.2018 року, має статус платника податку на додану вартість та є платником податку на прибуток на загальних підставах. Товариство, як платник податку, знаходиться на обліку в Новокодацькій ДПІГУ ДФС у Дніпропетровській області.

До видів діяльності позивача належить: діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля (основний).

03 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ ( Постачальник за договорм) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс ( Покупець за договором) був укладений Договір постачання товару №0306-19-БП.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку і на умовах визначених цим Договором Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити Товар: бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 (з транспортуванням).

Згідно п. 3.3 договору, оплата за Товар по даному Договору здійснюється покупцем за кожну поставлену партію Товару, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дати (моменту) отримання покупцем товару на підставі наданого Постачальником рахунку-фактури.

На виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ поставило товар Товариству з обмеженою відповідальністю Євробуд Плюс , а саме:

20.06.2019 року у кількості 23,050 т на суму 374793,00 грн. (підтверджується видатковою накладною № РН-0000014 від 20.06.2019 року);

21.06.2019 року у кількості 23,020 т на суму 374305,2 грн. (підтверджується видатковою накладною № РН-0000015 від 21.06.2019 року);

24.06.2019 року у кількості 22,980 т на суму 373654,80 грн. (підтверджується видатковою накладною № РН-0000016 від 24.06.2019 року);

27.06.2019 року у кількості 22,810 т на суму 370890,60 грн. (підтверджується видатковою накладною № РН-0000021 від 27.06.2019 року);

27.06.2019 року у кількості 23,120 т на суму 375931,20 грн. (підтверджується видатковою накладною № РН -0000020 від 27.06.2019 року).

У відповідності до вимог п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, у зв`язку із здійсненням вищевказаних господарських операцій з постачання товару позивач склав податкові накладні, а саме:

20.06.2019 року - податкову накладну № 14 на загальну суму 374793,00 грн. (направлена для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 11.07.2019 року);

21.06.2019 року - податкову накладну № 15 на загальну суму 374305,20 грн. (направлена для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 11.07.2019 року);

24.06.2019 року - податкову накладну № 16 на загальну суму 373654,80 грн. (направлена для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 11.07.2019 року);

27.06.2019 року - податкову накладну № 21 на загальну суму 370890,60 грн. (направлена для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 11.07.2019 року);

27.06.2019 року - податкову накладну № 20 на загальну суму 375931,20 грн. (направлена для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 11.07.2019 року).

Вищевказані податкові накладні було прийнято контролюючим органом, проте їх реєстрацію було зупинено у зв`язку з тим, що податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем в електронному вигляді було подано письмові пояснення та документи на підтвердження реєстрації вказаних податкових накладних, а саме:

Повідомлення № 1 від 11.09.2019 року (стосовно Податкової накладної №21 від 27.06.2019 року), до якого були додані пояснювальна записка (вих. №11) від 10.09.2019 року та копії: податкової накладної, договору постачання №05-06/19-БНД від 05.06.2019 року, договору поставки №03:06-19-БП від 03.06.2019 року; видаткової накладної № 103 від 27.06.2019 року; видаткової накладної № РН-0000021 від 27.06.2019 року; копію довіреності № 167 від 27.06.2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 27.06.2019 року;

Повідомлення № 2 від 11.09.2019 року (стосовно Податкової накладної №14 від 20.06.2019 року), до якого були додані пояснювальна записка від 10.09.2019 року та копії : податкової накладної, договору постачання №05-06/19-БНД від 05.06.2019 року, договору поставки №03-06-19-БП від 03.06.2019 року; видаткової накладної № 55 від 20.06.2019 року; видаткової накладної № РН-0000014 від 20.06.2019 року; копію довіреності № 157/1 від 20.06.2019 року, копію товарно-транспортної накладної від 20.06.2019 року;

Повідомлення № 3 від 11.09.2019 року (стосовно Податкової накладної №15 від 21.06.2019 року), до якого були додані пояснювальна записка від 10.09.2019 року та копії: податкової накладної, договору постачання №05-06/19-БНД від 05.06.2019 року, договору поставки №03-06-19-БП від 03.06.2019 року; видаткової накладної № 58 від 21.06.2019 року; видаткової накладної № РН-0000015 від 21.06.2019 року; копію довіреності № 157/2 від 21.06.2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 21.06.2019 року;

Повідомлення № 4 від 11.09.2019 року (стосовно Податкової накладної №16 від 24.06.2019 року), до якого були додані пояснювальна записка від 10.09.2019 року та копії : податкової накладної, договору постачання №05-06/19-БНД від 05.06.2019 року, договору поставки №03-06-19-БП від 03.06.2019 року; видаткової накладної № 72 від 24.06.2019 року; видаткової накладної № РН-0000016 від 24.06.2019 року; копію довіреності № 158/1 від 24.06.2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 24.06.2019 року.

Повідомлення № 5 від 12.09.2019 року (стосовно податкової накладної № 20 від 27.06.2019 року), до якого були додані пояснювальна записка (вих. № 16 від 11.09.2019 року та копії: : податкової накладної, договору постачання №05-06/19-БНД від 05.06.2019 року, договору поставки №03-06-19-БП від 03.06.2019 року; видаткової накладної № 10 від 27.06.2019 року; видаткової накладної № РН-0000020 від 27.06.2019 року; копію довіреності № 167 від 27.06.2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 27.06.2019 року.

Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації були прийняті рішення № 1281405/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 20.06.2019 року, №1281408/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 21.06.2019 року, № 1281407/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.06.2019 року, № 1281406/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 27.06.2019 року, № 1282405/42263700 від 17.09.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 27.07.2019 року, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Позивач вважає вказані рішення відповідача-1 про відмову в реєстрації податкових накладних протиправними та такими, що суперечить вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 р. № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 177), податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,03, P < P м х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; P м - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Згідно з вимогами п. 4 Порядку № 177 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Як вбачається з п. 5 Порядку № 177, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з вимогами п.п. 6 та 7 Порядку № 177 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд зазначає, що положення пунктів 6 та 7 Порядку № 177 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрацію поданої позивачем податкової накладної через те, що "податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, відповідачем застосовано формулювання, яке пунктами 6 та 7 Порядку не передбачено.

Вказане свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством.

Згідно з вимогами п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

У Листі Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 р. № 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку", зокрема, зазначено: "1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС ".

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08.07.2019 року №267, за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання та схеми роботи підприємств, Комісією враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах Алгоритму дій, щодо віднесення (внесення) ТОВ БІЗНЕС ПОРТ ІТ (код ЄДРПОУ - 42263700) до відповідного переліку (бази даних ІС Податковий Блок ), як таких, що відповідають критеріям ризиковості.

Проте, суд звертає увагу, що відповідачем не було надано ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з пп. 1.6 п. 1 Критеріїв; ні матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку; ані іншої інформації, що розглядається Комісією, яка, обов`язково додається до протоколу засідання Комісій.

У квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних №14 від 20.06.2019 року, №15 від 21.06.2019 року, №16 від 24.06.2019 року, №21 від 27.06.2019 року та №20 від 27.06.2019 року не відповідають умовам критерію пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки у відповідних квитанціях міститься лише загальне посилання на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання до переліку ризикових.

Комісією регіонального рівня було прийнято рішення рішення № 1281405/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 20.06.2019 року, №1281408/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 21.06.2019 року, № 1281407/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.06.2019 року, № 1281406/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 27.06.2019 року, № 1282405/42263700 від 17.09.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 27.07.2019 року.

З матеріалів справи встановлено, що в оскаржуваних Рішеннях про відмову в реєстрації ПН підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних вказано надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про надання документів з порушенням вимог законодавства без конкретизації, які саме документи містять недоліки, що не дозволяють приймати їх до податкового і бухгалтерського обліку, та у чому такі недоліки полягають та не конкретизовано, які саме документи не надано.

Рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації податкових накладних, а отже контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації рішення № 1281405/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 20.06.2019 року, №1281408/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 21.06.2019 року, № 1281407/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.06.2019 року, № 1281406/42263700 від 16.09.2019р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 27.06.2019 року, № 1282405/42263700 від 17.09.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 27.07.2019 року прийняті не у спосіб визначений законом, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про покладення на Державну фіскальну службу України обов`язку зареєструвати вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» , в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування» , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №14 від 20.06.2019 року, №15 від 21.06.2019 року, №16 від 24.06.2019 року, №20 від 27.06.2019 року, №21 від 27.06.2019 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду).

У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №14 від 20.06.2019 року, №15 від 21.06.2019 року, №16 від 24.06.2019 року, №20 від 27.06.2019 року, №21 від 27.06.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

07.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ (надалі іменується замовник ) та Адвокатським об`єднанням Консул (надалі іменується виконавець ) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором надає доручення, а виконавець зобов`язується відповідно за дорученням замовника надати йому за плату адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) в обсязі і на умовах, визначних цим Договором. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику адвокатських послуг відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п.4.2 Договору за надані адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) замовник сплачує виконавцю суми протягом п`яти календарних днів з дати визначенні їх в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

07.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ (надалі іменується замовник ) та Адвокатським об`єднанням Консул (надалі іменується виконавець ) укладено Протокол №1 узгодження договірної ціни за договором про надання професійної правничої допомоги б/н від 07.10.2019 року, згідно п.1 якого у відповідності до пунктів 1.1. та 2.1 Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 07.10.2019 року виконавець має надати адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) з оскаржень рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкових накладних.

Згідно п.2 Протоколу вартість адвокатських послуг (професійної правничої допомоги), визначених в пункті 1.1 цього Протоколу складає (без ПДВ, оскільки виконавець є плтником єдиного податку за ставкою 5%):

- попереднє опрацювання матеріалів (опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правової позиції) - 1500,00 грн.;

- підготовка позовної заяви - 3500,00 грн.;

- підготовка відповіді на відзив - 1000,00 грн.;

- підготовка заяв з процесуальних питань - 1000,00 грн.;

- представництво клієнта у суді першої інстанції - 1500,00 грн.

21.10.2019 року Адвокатським об`єднанням Консул виставлено рахунок №21/10/19 Товариству з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ за професійну правову допомогу, за Договором від 07.10.2019 року на суму 7000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 24.10.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ сплачено на користь Адвокатського об`єднання Консул грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. за професійну правову допомогу за договором від 07.10.2019 року за рахунком 21/10/19 від 21.10.2019 року.

04.12.2019 року між виконавцем та замовником складено Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги б/н від 07.10.2019 року, згідно до п.1 якого у відповідності до Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 07.10.2019 року виконавець надав замовникові наступні адвокатські послуги (професійну правничу допомогу):

- опрацював законодавчу базу, судову практику, сформував правову позицію з питання визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати їх;

- підготовлено та передано позивачу для підписання позовну заяву про визнання протиправними, скасування рішень , зобов`язання вчинити певні дії;

- підготовлено відповідь на відзив у справі №160/9950/19.

Відповідно до п.4 Акту вартість послуг, відповідно до Протоколу №1 узгодження договірної ціни від 07.10.2019 року, склала 6000,00 грн.

Розглянувши клопотання заявника про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З наданого позивачем Акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 04.12.2019 року вбачається, що виконавцем надані такі послуги замовнику, як опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правову позицію з питання визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати їх, вартість яких згідно Протоколу №1 становить 1500,00 грн., проте суд зазначає, що представником позивача не надано доказів на підтвердження здійснення вказаних послуг. Такими доказами могли бути роздруковані судові рішення, матеріали та законодавча база, яка опрацьовувалась адвокатом. Або ж це могло бути оформлено у вигляді довідки, яка встановлює, що саме було проаналізовано й опрацьовано адвокатом, та до яких висновків він прийшов.

Також, у зазначеному Акті вказано що виконавцем надані такі послуги замовнику, як підготовлення та передання позивачу для підписання позовної заяви про визнання протиправними, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, вартість яких, згідно Протоколу №1 становить 3500,00 грн.

Суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких, на момент звернення позивача до суду, сформовано достатньо сталу практику їх розгляду. Отже, підготовка позовної заяви, не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, виходячи з обсягу та характеру матеріалів, як доказів у справі, кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг щодо підготовлення та передання позивачу для підписання позовної заяви про визнання протиправними, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії визначених в акті неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимогу про відшкодування за вказані послуги 3500,00 грн. як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у даній справі компенсацією вартості наданих адвокатом послуг щодо підготовлення та передання позивачу для підписання позовної заяви про визнання протиправними, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії є сума 2500,00 грн.

Крім того, з наданого позивачем Акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 04.12.2019 року вбачається, що виконавцем підготовлено відповідь на відзив у справі №160/9950/19, вартість якої згідно Протоколу №1 становить 1000,00 грн.

Між тим, зі змісту вказаного відзиву вбачається, що в останньому представником позивача лише зазначено, що відповіді на відзив не містять доказів на підтвердження правомірності своїх дій та обґрунтованих заперечень на позов, а також, зазначена позиція з приводу адреси, з якої надійшли зазначені відзиви.

Як зазначено вище, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Отже, з огляду на викладені обставини, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказану послугу вартістю 1000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). В свою чергу, враховуючи той факт, що адвокатом було проведено певну роботу з підготовки відповіді відзив, який враховано судом при вирішенні справи, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу щодо підготовки відповіді на відзив, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг становить 500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що співмірною та розумною у даній справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 3000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3842,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №0.0.1489656803.1 від 11.10.2019 року та в сумі 5763,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №0.0.1507816460.1 від 29.10.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, а оскаржувані рішення прийнято, саме Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 9605,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ (49000, м.Дніпро, вул.Новоорловська, 25, код ЄДРПОУ - 42263700) до Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська пл.8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними, скасування рішень та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС України в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, про відмову в такій реєстрації, а саме: №1281405/42263700 від 16.09.2019 року, №.1281408/42263700 від 16.09.2019 року, №1281407/42263700 від 16.09.2019 року, №1281406/42263700 від 16.09.2019 року, №1282405/42263700 від 17.09.2019 року;

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ податкові накладні, а саме: №14 від 20.06.2019 року, №15 від 21.06.2019 року, №16 від 24.06.2019 року, №20 від 27.06.2019 року, №21 від 27.06.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ (код ЄДРПОУ - 42263700) судові витрати у розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ (код ЄДРПОУ - 42263700) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв