Рішення

від 23.12.2019 по справі 240/10785/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10785/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

1 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не передачі земельної ділянки в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області прийнятої на тридцять шостій сесії сьомого скликання від 18 вересня 2019 року;

- зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався із заявою про передачу земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для сінокосіння за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, однак за результатами її розгляду на тридцять шостій сесії VII скликання від 18 вересня 2019 року було прийнято рішення про відмову у її задоволення з підстав включення її до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право на яких для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами. Вважає таку відмову протиправною, оскільки перелік земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, не є підставою для відмови в передачі земельної ділянки в оренду.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відрито спрощене позовне провадження без повідомлення у часників справи.

Копію ухвали позивач отримав 31 жовтня 2019 року, а відповідач - 28 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відділом документального забезпечення суду 11 листопада 2019 року зареєстровано відзив на позовну заяву, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки рішенням тридцять шостої сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 18 вересня 2019 року №1185 земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право на яких для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, а тому відповідач на виконання вимог статті 136 Земельного кодексу України правомірно відмовив у передачі вказаної земельної ділянки у користування, оскільки селищна рада самостійно на власний розсуд розпоряджається земельними ділянками комунальної власності.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Наказом від 22 грудня 2018 року №65020/14-18-СГ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" та актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:0990 передано у комунальну власність до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із заявою про передачу в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, яка розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.9).

Відповідно до рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224, затверджено Перелік ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

Пунктом 1 рішення тридцять шостої сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про розгляд заяв громадян" від 18 вересня 2019 року №1185, в зв`язку з тим, що земельні ділянки включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, відмовлено в передачі в користування для сінокосіння на умовах договору оренди наступних земельних ділянок:

- площею 23,9135 га кадастровий номер 1820983500:05:000:1002

- площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989

- площею 60,9064 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0991

- площею 136,2034 га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173

- площею 95,2622 га кадастровий номер 1820985000:03:000:0167

- площею 99,5524 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0990 (а.с.8).

Не погоджуючись із рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного Кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями частини третьої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд зазначає, що в оскаржуваній відмові, яка викладена у наказі відповідача від 18 вересня 2019 року №1185, що запитувана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

Так, частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України, встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Абзацом шістнадцятим частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224 земельна ділянка з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га має поточне цільове призначення: для сінокосіння та випасання худоби.

Рішенням Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га не змінювалося, а лише було включено земельну ділянку до переліку згідно з додатком 2.

У додатку 2 до рішення від 23 жовтня 2019 року №1224 відображено прогнозоване цільове призначення земельної ділянки, однак зміна цільового призначення відбувається у порядку визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, за проектом землеустрою щодо її відведення, а не шляхом включення земельної ділянки до переліку ділянок, що пропонуються для продажу на земельних торгах.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для сінокосіння згідно з заявою ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Передача земельної ділянки у користування у даному випадку належить до дискреційних повноважень Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Крім того, надання земельної ділянки у користування є комплексним процесом, що складається з етапів надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розробки проекту вказаного проекту, його погодження та затвердження у встановленому Земельним кодексом України та прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у користування.

Суд зазначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи у користування. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування, а тому заявлені позивачем вимоги є передчасними та за своєю суттю є втручанням у дискреційні повноваження Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов`язання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 за кадастровий номер 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, слід відмовити.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на протиправність оскаржуваної відмови, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, за результатами розгляду прийняти рішення з урахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність оскаржуваної відмови у передачі земельної ділянки в оренду для сінокосіння за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002, оформленої наказом Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №1185 від 18 вересня 2019 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул.Метрополита Ілларіона, 50, смт.Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області у передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року про надання земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 , за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін