Постанова

від 16.03.2020 по справі 240/10785/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10785/19

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

16 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2019 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не передачі земельної ділянки в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області прийнятої на тридцять шостій сесії сьомого скликання від 18 вересня 2019 року.

Також, позивач просив зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 п&лощею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області у передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язано Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року про надання земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 , за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із заявою про передачу в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, яка розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.9).

Відповідно до рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224, затверджено Перелік ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

Пунктом 1 рішення тридцять шостої сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про розгляд заяв громадян" від 18 вересня 2019 року №1185, в зв`язку з тим, що земельні ділянки включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, відмовлено в передачі в користування для сінокосіння на умовах договору оренди наступних земельних ділянок:

- площею 23,9135 га кадастровий номер 1820983500:05:000:1002;

- площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989;

- площею 60,9064 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0991;

- площею 136,2034 га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173;

- площею 95,2622 га кадастровий номер 1820985000:03:000:0167;

- площею 99,5524 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0990 (а.с.8).

Не погоджуючись із рішенням відповідача та вважаючи його протиправним позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній відмові, яка викладена у наказі відповідача від 18 вересня 2019 року №1185, зазначено, що запитувана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

Відповідно до рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224 земельна ділянка з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га має поточне цільове призначення: для сінокосіння та випасання худоби.

Рішенням Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га не змінювалося, а лише було включено земельну ділянку до переліку згідно з додатком 2.

У додатку 2 до рішення від 23 жовтня 2019 року №1224 відображено прогнозоване цільове призначення земельної ділянки, однак зміна цільового призначення відбувається у порядку визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, за проектом землеустрою щодо її відведення, а не шляхом включення земельної ділянки до переліку ділянок, що пропонуються для продажу на земельних торгах.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для сінокосіння згідно з заявою ОСОБА_1 є протиправною, а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд першої інстанції зазначає наступне.

Позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов`язання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 за кадастровий номер 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, слід відмовити.

Однак, зважаючи на протиправність оскаржуваної відмови, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, за результатами розгляду прийняти рішення з урахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак не погоджується з мотивами, які стали підставою для прийняття даного рішення, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ч.2,3 ст.22 ЗК України вказано, що до земель сільськогосподарського призначення, окрім іншого, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), такі землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для сінокосіння та випасання худоби.

Як передбачено ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст.93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Положеннями ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч.10 ст.123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як передбачено ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при подані заяви не було надано необхідний пакет документів, а саме дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки в порядку ст. 123 Земельного кодексу України, докази на підтвердження факту розробки такого проекту землеустрою, його подальшого погодження Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та затвердження відповідачем, як правової передумови для передачі земельної ділянки у користування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з заяви позивача про передачу в оренду земельної ділянки, він зазначає землі для сінокосіння.

Однак, землі з цільовим призначенням для сінокосіння відносяться до земель водного фонду, а вказана у заяві земельна ділянка передавалась до комунальної власності селищної ради як землі сільськогосподарського призначення без встановлення їй цільового призначення для сінокосіння . Поточне цільове призначення даної земельної ділянки "для сінокосіння та випасання худоби".

Тобто, у відповідності до класифікації видів цільового призначення земель, а саме розділу ІІ, цільове призначення "для сінокосіння" та цільове призначення "для сінокосіння та випасання худоби" відносяться до різних груп земель. "Для сінокосіння та випасання худоби" відноситься до секції А 01 - землі сільськогосподарського призначення. В свою чергу, для сінокосіння відноситься до секції І 10 - землі водного фонду.

Отже, як вбачається з поданої позивачем заяви, він фактично просить надати йому в оренду земельну ділянку з земель водного фонду, однак така земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що передбачається Класифікацією видів цільового призначення земель, затверджену Наказом Державним комітетом України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

Крім того, п."б", "в" ч.1 ст. 5 ЗК України встановлено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави та невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.16 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Як передбачено ст.21 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Таким чином, орган місцевого самоврядування як рівноправний учасник цивільних відносин та власник земельних ділянок, який володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо земельних ділянок комунальної власності будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі і включати земельні ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності селищної ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Отже, Брусилівська селищна рада розпоряджається землями комунальної власності на власний розсуд, як власник земельних ділянок, а тому мала право включати спірну земельну ділянку до Переліку земельних ділянок комунальної власності селищної ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідну заяву про передачу земельної ділянки в оренду позивач подав 27.08.2019. Рішення про відмову прийняте 18.09.2019.

В свою чергу, рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами"№1224, яким затверджено Перелік ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами було прийняте 23.10.2019.

Тобто, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача як на окрему підставу відмови у задоволенні заяви позивача, у зв`язку з тим, що земельні ділянки включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, є протиправними, оскільки заява позивачем подана до внесення даної земельної ділянки до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області прийняте на тридцять шостій сесії сьомого скликання від 18 вересня 2019 року щодо відмови в передачі земельної ділянки в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту є протиправним, однак в сукупності обставин справи, а саме заяви позивача від 27 серпня 2019 року (її невідповідності), колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції щодо визнання протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області у передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 та зобов`язаня Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року про надання земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 площею 23,9135 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 з урахуванням встановлених обставин справи.

Отже, в сукупності встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, однак керувався неправомірними мотивами при прийнятті даних висновків.

Разом з тим, ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, в сукупності встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, однак керувався неправомірними мотивами при прийнятті даних висновків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не в повній мірі ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, але керувався невірною позицією в мотивувальній частині рішення, колегія суддів приходить до висновку щодо зміни рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 в мотивувальній частині, змінивши мотивами викладеними в даній постанові.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії змінити в мотивувальній частині рішення з урахуванням мотивів викладених в даній постанові.

В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.