Рішення

від 24.12.2019 по справі 420/5168/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5168/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань №11

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Довгальової Г.Г.,

за участю сторін:

представника позивача - Боєвчук В.В.,

представника відповідача - Пасніченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про:

визнання протиправним та скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №152-VІІ від 29 серпня 2019 року Про скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року №137-VІІ .

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваним рішенням Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, було порушено його право на участь у місцевому самоврядуванні, як мешканця с. ОСОБА_2 .

Крім того, на думку позивача, з рішення Краснокосянської сільської ради №137-VІІ від 20.12.2018 року Про надання згоди на добровільне приєднання Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної території громади виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачем його законних прав. При цьому ОСОБА_1 , як член територіальної громади, носій права на місцеве самоврядування, заперечує проти припинення цих правовідносин, а саме правовідносин з приводу приєднання Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної територіальної громади.

Позивачем наголошувалося, що Краснокосянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, протиправно скасовано Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №137-VІІ від 20 грудня 2018 року, оскільки такі дії суперечать порядку визначення незаконними Актів органів місцевого самоврядування встановленого частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та офіційному тлумаченню Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року ( суддя Гусев О.Г.), відкрито провадження по адміністративній справі № 420/3913/19, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (суддя Гусев О.Г.) вжито заходи забезпечення позову по адміністративній справі №420/3913/19, шляхом зупинення дії Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №152-VII від 29 серпня 2019 року Про скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року №137-VII до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5168/19.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду Барської О.О., №153 від 26 вересня 2019 року Щодо повторного автоматизованого розподілу справи , адміністративну справу №420/5168/19 призначено на повторний автоматичний розподіл справ у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 , з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у відставку та на підставі рішення ВРП №2537/0/05-19 від 24.09.2019 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2019 року, адміністративна справа №420/5168/19 була передана на розгляд головуючому судді Балан Я.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, адміністративну справу №420/5168/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №152-VІІ від 29 серпня 2019 року Про скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року №137-VІІ - прийнято до провадження, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12 грудня 2019 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

Ухвала про прийняття адміністративної справи №420/5168/19 до провадження від 16 жовтня 2019 року та судова повістка була отримана Краснокосянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 24 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення наявним у матеріалах справи (а.с.74), проте у встановлений судом строк (п`ятнадцятиденний), відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27 листопада 2019 року, від Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району надійшли письмові пояснення по справі (вх.№44532/19 від 27.11.2019р.), у яких відповідачем зазначалося, що 27 грудня 2018 року, Краснокосянською сільською радою, був надісланий лист до Мологівської об`єднаної територіальної громади стосовно розгляду пропозиції щодо добровільного приєднання територіальної громади села Красна Коса Краснокосянської сільської ради до Мологівської об`єднаної територіальної громади з центром у селі Молога, відповідно до вимог Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад . Згідно статті 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , розгляд пропозиції про надання згоди проводиться на наступній сесії радою об`єднаної територіальної громади, але Мологівською ОТГ були порушені етапи приєднання територіальної громади до вже діючої ОТГ.

Протягом 8 місяців дана пропозиція не була розглянута, чим було визвано обурення у мешканців громади Красна ОСОБА_4 . Саме бездіяльність Мологівської об`єднаної громади спонукала до ініціювання приєднання Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Маяківської ОТГ та скасування рішення № 137-VII Про надання згоди на добровільне приєднання Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної територіальної громади .

Таким чином, рішення Краснококсянської сільської ради №137-VІІ від 20.12.2018 року, було скасовано з мотивів не відповідності Конституції або Законам України, а саме - у зв`язку з порушенням етапів та термінів приєднання територіальної громади до вже існуючої ОТГ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №43-VІІ від 26 травня 2016 року, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , розглянувши пропозицію Мологівської сільської ради щодо об`єднання сільського голови, депутатів, членів територіальної громадин, результати громадських обговорень, вирішено надати згоду на добровільне об`єднання територіальних громад сіл Молога, Садове, Бикоза, Нове Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, села Красна Коса Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, сіл Андрїївка та Розкішне Андріївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у Мологівську територіальну громаду з адміністративний центром у селі Молога (а.с.12).

Рішенням Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Про надання згоди на добровільне приєднання Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної територіальної громади №137-VІІ від 20 грудня 2018 року, відповідно до частини 5 статті 8-1 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , розглянувши пропозицію депутатів сільської ради щодо приєднання, вирішено надати згоду на добровільне приєднання територіальної громади села Красна Коса Краснокосянської сільської ради до Мологівської об`єднаної територіальної громади з центром у селі Молога (а.с.11).

Листом від 11 червня 2019 року, Краснокосянський сільський голова Т.С. Пасніченко, звернулась до Одеської обласної ради з проханням внесення змін до пунктів 10,11, 19 Додатку до Рішення обласної ради зі змінами, запланованими проектом рішення Про внесення змін до рішення обласної ради №1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування територій громад Одеської області визначивши приєднання Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району до Мологівської ОТГ з центром у селі Молога, разом із Семенівською сільською радою (а.с.13-14).

Листом №02-24/819 від 12 червня 2019 року, Голова Мологівської ОТГ звернувся до Одеської обласної ради з проханням внесення змін до пунктів 10,11, 19 Додатку до Рішення обласної ради зі змінами, запланованими проектом рішення Про внесення змін до рішення обласної ради №1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування територій громад Одеської області визначивши приєднання Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району до Мологівської ОТГ з центром у селі Молога, разом із Семенівською сільською радою (а.с.15).

Рішенням №152-VІІ від 29 серпня 2019 року, керуючись статтями 25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до частини 4 статті 5 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , враховуючи пропозиції депутата Краснокосянської сільської ради ОСОБА_5 , вирішено скасувати рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Про надання згоди на добровільне приєднання Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної територіальної громади №137-VІІ від 20 грудня 2018 року (а.с.10).

Не погоджуючись зі скасуванням Краснокосянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області рішення №137-VІІ від 20 грудня 2018 року, вважаючи рішення №152-VІІ від 29 серпня 2019 року, протиправним та нечинним, ОСОБА_1 , звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є вирішення питання щодо правомірності дій Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, щодо скасування раніше прийнятого рішення при прийнятті спірного рішення №152-VІІ від 29 серпня 2019 року, оскільки на думку позивача таке скасування є протиправним та порушує його право на участь у місцевому самоврядуванні.

Дотримання умов та порядку добровільного об`єднання громадян Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної територіальної громади позивачем не оскаржуються на те являються предметом розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, ОСОБА_1 , зазначає, що після винесення рішення Про надання згоди на добровільне приєднання Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної територіальної громади №137-VІІ від 20 грудня 2018 року, виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і позивач, як суб`єкт цих правовідносин, заперечує проти їх зміни чи припинення.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Основи місцевого самоврядування, зокрема, територіальних громад визначені у Конституції України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає, згідно преамбули, Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Частиною 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх компетенції.

Конституцією України закріплено основні принципи місцевого самоврядування в Україні, до яких відносяться, зокрема: принцип народовладдя (ст. 5 Конституції України), тобто носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що здійснює її безпосередньо та через органи державної влади і місцевого самоврядування. Це означає, що народ, не поділяючи ні з ким своєї влади, здійснює її самостійно і незалежно, виключно у своїх інтересах. Право народу на встановлення і здійснення влади є його природним правом, а народний суверенітет невідчужуваний і недоторканий; принцип законності, тобто, система місцевого самоврядування функціонує у точній відповідності із законодавством України; принцип гласності, а саме, відкритий (публічний) характер діяльності органів місцевого самоврядування і систематичне інформування населення про цю діяльність для залучення широких народних мас до активної діяльності територіальних сільських, селищних, міських громад та їх виконавчих органів.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Розділом ХІ Конституції України визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст.

Згідно статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Частинами першою-третьою статті 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади у порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову. Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об`єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об`єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Отже, саме територіальна громада (тобто жителі села, селища, міста) є первинним суб`єктом місцевого самоврядування, інші ж суб`єкти місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише в інтересах територіальної громади.

У свою чергу, відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст врегульовано Законом України Про добровільне об`єднання територіальних громад №157-VIII від 05 лютого 2015 року (далі - Закон №157-VIII).

Приписами статті 2 Закону №157-VIII встановлено, що добровільне об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів: конституційності та законності; добровільності; економічної ефективності; державної підтримки; повсюдності місцевого самоврядування; прозорості та відкритості; відповідальності.

Статтями розділу другого Закону №157-VIII визначено умови та порядок добровільного об`єднання громадян, а також чітка послідовність дій, які тісно взаємопов`язані між собою. Так кожен наступний етап добровільного об`єднання громадян може бути розпочато виключно після закінчення попереднього.

Саме дотримання послідовності всіх етапів є обов`язковою передумовою для добровільного об`єднання громадян на підставі чинного законодавства України з дотриманням Конституції України.

Частинами 3, 4 ст. 5 Закону №157-VIII від 05 лютого 2015 року, передбачено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує вивчення пропозиції щодо ініціювання добровільного об`єднання територіальних громад та її громадське обговорення, яке проводиться протягом 30 днів з дня надходження такої пропозиції. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до відповідної ради на наступну сесію для прийняття рішення про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад та делегування представника (представників) до спільної робочої групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною 3 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . На офіційному веб-сайті ради розміщуються у день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Саме на порушенні ч. 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наголошує ОСОБА_1 , оскаржуючи Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №152-УІІ від 29 серпня 2019 року Про скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року №137-VІІ .

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що аналіз наведених положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Дана правова позиція підкріплена також і Рішенням Конституційного Суду України, по справі №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, щодо офіційного тлумачення положень зокрема, частини десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), яким визначено, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Стосовно визнання актів незаконними у судовому порядку, суд зазначає, що системний аналіз конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV Перехідні положення Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України Про прокуратуру , прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим Законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України Про прокуратуру ).

У зв`язку з наведеним, Конституційний Суд України у рішенні по справі №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України Про прокуратуру порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Статтею 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Стосовно порушених прав, свобод або законних інтересів ОСОБА_1 , як умови звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування, Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №152-VІІ від 29 серпня 2019 року Про скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року №137-VІІ , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних із здійсненням місцевого самоврядування.

За своїм смисловим навантаженням термін законний інтерес є тотожним охоронюваному законом інтересу , оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі №522/3665/17 вказав, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №826/14642/15 від 11 липня 2019 року.

Також, у Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені у судовому порядку.

Так як предметом спору у даній справі є вирішення питання щодо правомірності Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №152-VІІ від 29 серпня 2019 року Про скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року №137-VІІ , суд зазначає, що оскільки не було дотримано умов та порядку добровільного об`єднання громадян Краснокосянської територіальної громади до Мологівської об`єднаної територіальної громади, самого об`єднання не відбулося, тобто мав місце лише намір об`єднання, то жодних правовідносин на підставі скасованого рішення - не виникло.

Відповідно до норм ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим позивач жодним чином не зазначив, які його права, свободи чи інтереси, окрім участі у місцевому самоврядуванні, було порушено відповідачем.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67734, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Красна Коса, вул. Шкільна 1, код ЄДРПОУ 20987669), про визнання протиправним та скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №152-VІІ від 29 серпня 2019 року Про скасування Рішення Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 грудня 2018 року №137-VІІ - відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено та підписано 24 грудня 2019 року.

Суддя Балан Я.В.

.