Рішення

від 24.12.2019 по справі 500/2347/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2347/19

24 грудня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення на суму 26244,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем отримано від контролюючого органу податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) із єдиного соціального внеску. Вказує, що прийняті відповідачем оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стосовно нього як особи, що проводить незалежну професійну діяльність адвоката, однак зазначає, що з 2012 року не займається адвокатською діяльністю та з 2017 є пенсіонером.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/2347/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

08.11.2019 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов (арк.спр.17-18), в якому вказав, що відповідно до бази даних контролюючого органу ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокатська діяльність) з 18.08.1995 за №132 в Тернопільській ДПІ, код ДПІ - 1918. Платником єдиного внеску ОСОБА_1 зареєстрований 01.10.1996 за №1918780047 (категорія страхувальника - 230 "особи, які провадять незалежну професійну діяльність"). Інформація про прийняття позивачем рішення про припинення незалежної професійної діяльності відсутня.

Також зазначив, що так як в контролюючого органу інформація про зупинення адвокатської діяльності ОСОБА_1 відсутня, а Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачено пільг щодо обов`язку нарахування та сплати єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами за віком.

Що стосується суми боргу, то згідно абзацу 3 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Відповідно, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №594-17 на суму 26243,25 грн. надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яку позивачу вручено 28.08.2019.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Крім того 08.11.2019 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС України у Тернопільській області надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд дослідивши матеріали справи, а також оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив наступне.

Згідно довідки вих.№59 від 21.08.2019 виданою Радою адвокатів Тернопільської області, на підставі рішення атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області №3 від 18.08.1995, ОСОБА_1 18.08.1995 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №132. (арк.спр.12)

Листом від 18.09.2019 Головного управління ДПС у Тернопільській області №169/6-5/19-00-54-04/23858 позивачу повідомлено, що відповідно до інформаційних даних він перебуває на податковому обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 18.08.1995 по даний час. Для зняття з обліку потрібно подати заяви формою №8-ОПП, 7-ЄСВ та копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. У зв`язку з тим що станом на 17.09.2019 заяви не подані, позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок. Згідно ІС "Податковий блок" підсистеми "Облік платежів" заборгованість по єдиному внеску станом на 17.09.2019 становить 26243,25 грн. (арк.спр.8-10)

Згідно відомостей з інтегрованої картки платника податків (арк.спр.21) позивачу проведено чергове (щоквартальне) нарахування єдиного соціального внеску, станом на 31.07.2019 заборгованість становила 26243,25 грн., що стало підставою для формування чергової вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.08.2019 №Ф-584-17.

Не погодившись із вказаною вимогою №Ф-584-17 від 09.08.2018, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перелік платників єдиного внеску визначений статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Із системного аналізу підпункту 1.226 пункту.14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статей 4,7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" випливає, що обов`язок сплати єдиного соціального внеску покладається на особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI.

Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Рішенням Ради адвокатів України №26 від 17 грудня 2012 року затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно пунктом 1.1 статті 1 даного Рішення, Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (частина сьома статті 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Отже, як вбачається із вищенаведеного відомості щодо особи яка набула права на заняття адвокатською діяльністю в Україні та про припинення її права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

ОСОБА_2 Олександрович вказує, що він з 2012 року не здійснює адвокатської діяльності.

Згідно довідки Ради адвокатів Тернопільської області від 21.08.2019 №59 (арк.спр.12) відомості про адвоката Хоменка Володимира Олександровича відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.

За даних умом суд зазначає, що відсутність інформації в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо припинення права на заняття адвокатською діяльністю в ОСОБА_1 не може нести для нього негативних наслідків, оскільки в цьому реєстрі взагалі відсутня інформація про позивача. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 не здійснює адвокатську діяльність.

В постанові від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак, не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Крім того, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 в адміністративній справі №500/924/19 скасовано податкову вимогу від 04 лютого 2019 року №Ф-584-17.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі №500/924/19 без змін.

Таким чином рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 в адміністративній справі №500/924/19 набрало законної сили 12.11.2019.

За нормами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до повноважень суду при вирішенні справи, визначених частиною другою статті 245 КАС України, та з огляду на предмет оскарження - акт індивідуальної дії, оскаржуване рішення необхідно визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-584-17.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Тернопільській області сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. згідно квитанції №15 від 20.09.2019.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-584-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. згідно квитанції №15 від 20.09.2019.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.