Постанова

від 20.05.2020 по справі 500/2347/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2347/19 пров. № А/857/1291/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмич С.М, Улицький В.З,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (головуючий суддя Мартиць О.І. у м. Тернопіль повний текст складений 24.12.2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області) в якому просив визнати протиправною і скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 р. № 584-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримано від контролюючого органу податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) із єдиного соціального внеску. Вказує, що прийняті відповідачем оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стосовно нього як особи, що проводить незалежну професійну діяльність адвоката є незаконними, оскільки він з 2012 року не займається адвокатською діяльністю та з 2017 є пенсіонером.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 р. № 584-17. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що оскільки позивач проводить незалежну професійну діяльність він зобов`язаний нараховувати, обчислювати, сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку на загальних підставах. Крім того, апелянт наголошує на тому, що пільг для осіб, які проводять незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами за віком, щодо обов`язку нарахування та сплати єдиного внеску не передбачено.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Сторони в судове засідання по розгляду заяви не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що листом від 18.09.2019 Головного управління ДПС у Тернопільській області №169/6-5/19-00-54-04/23858 позивачу повідомлено, що відповідно до інформаційних даних він перебуває на податковому обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 18.08.1995 по даний час. Для зняття з обліку потрібно подати заяви формою №8-ОПП, 7-ЄСВ та копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. У зв`язку з тим що станом на 17.09.2019 заяви не подані, позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок. Згідно ІС Податковий блок підсистеми Облік платежів , заборгованість по єдиному внеску станом на 17.09.2019 становить 26243,25 грн.

Згідно відомостей з інтегрованої картки платника податків позивачу проведено чергове (щоквартальне) нарахування єдиного соціального внеску, станом на 31.07.2019 заборгованість становила 26243,25 грн., що стало підставою для формування чергової вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.08.2019 №Ф-584-17.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з тих підстав, що позивач не здійснював адвокатської діяльності, не отримувала доходу від такої діяльності, тому у нього відповідно відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини першою статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною восьмою статті 9 цього ж Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Абзацом першим пункту 2 частини першої статті 7 вказаного Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, з урахуванням наведених вище норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пункт 1 частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI).

Статтею 32 цього ж Закону визначено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частинами п`ятої та шостої статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.

Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

З огляду на зазначене, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю, а тому зазначені обставини вказують на те, що поняття зупинення та припинення адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, як наслідок суд дійшов висновку, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 з 2012 року не здійснює адвокатської діяльності.

Зазначений факт підтверджується відповідною довідкою Ради адвокатів Тернопільської області від 21.08.2019 №59, згідно з якої відомості про адвоката ОСОБА_1 відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Крім того, вказаний факт підтверджений постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 згідно якого апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі №500/924/19 без змін.

За нормами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до Рішення Ради адвокатів України №26 від 17 грудня 2012 року затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно п.1.1 ст.1 даного Рішення, Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Тобто із вищенаведеного вбачається, що відомості щодо особи яка набула права на заняття адвокатською діяльністю в Україні та про припинення її права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня інформації щодо права на заняття адвокатською діяльністю в ОСОБА_1

Таким чином, апеляційний погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не може нести негативних наслідків у вигляді стягнення з нього єдиного соціального внеску шляхом винесення оскаржуваної вимоги, оскільки в цьому реєстрі взагалі відсутня інформація про позивача, як про адвоката.

Відтак, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не здійснює адвокатську діяльність.

При цьому апеляційний суд зазначає, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 18.08.1995 НОМЕР_1 лише посвідчує його видачу та право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності станом на період, за який була винесена оскаржувана податкова вимога, адже згідно Єдиного реєстру адвокатів України відомості про нього як про адвоката відсутні.

Наведені вищи обставини та мотиви судового рішення апеляційного суду в даному випадку спростовують покликання апелянта у своїй апеляційній скарзі, що позивач зобов`язаний нараховувати, обчислювати, сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку на загальних підставах.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку позивач не здійснював адвокатської діяльності та на дату винесення оскаржуваного рішення не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав та повноважень для здійснення адвокатської діяльності, адже у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про нього, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб що визначені Конституцією та законами України

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №500/2347/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 25.05.2020р.