Рішення

від 24.12.2019 по справі 640/9488/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2019 року № 640/9488/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ" до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - Красулі Ігоря Олександровича (довіреність від 10.09.2019 № 10/09-19)

відповідача - Шпіня Віталія Ігоровича (довіреність від 11.06.2019 № 2452/26-19-20-03-23),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 №0013351404, №0013431404, №0013311404, №0013421406, №0013371406; від 21.03.2019 №0005214208, №0005224208, №0005234208; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 21.03.2019 №0005204208.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016", які мали реальний характер та за якими було виконано роботи та надано послуги, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що автомобілі були реалізовані позивачем за звичайними (ринковими) цінами та відповідно немає підстав для донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичних особам, які придбали відповідні автомобілі.

Позивач зазначив про, що ним було направлено всі спірні податкові накладні до Державної фіскальної служби України для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних в операційний день, тобто в межах встановленого законодавством строку - 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, водночас протягом цього операційного дня не було отримано від Державної фіскальної служби України - ані квитанції про прийняття, ані квитанції про неприйняття.

У частині порушення вимог валютного законодавства позивач зазначив, що листом ПАТ "Промінвестбанк" від 05.06.2018 № 20-5/2/2018/ підтверджується факт зняття з контролю експортних операцій за зовнішньоекономічними контрактами від 20.03.2018 №20/03-18 та від 08.02.2018 №BS/R-CUC/. Також позивач зазначив про те, що відповідач не наділений правом накладати санкції відповідно до декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993, № 15-93"Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив в якому зазначив, що згідно з аналізом ЄРПН та інших інформаційних ресурсів по ланцюгу постачання встановлено, що ТОВ АСТРЕЯ-Д , ТОВ САГУР КАПІТАЛ , ТОВ ВІРДЖІН ТРЕЙД , ФГ ІЛЬКОН-2016 документально оформлено господарську операцію з постачання (продажу) товару (сої українського походження, врожаю 2017 року, ячменю, кукурудзи, пшениці), джерело походження якого не підтверджено, вказані підприємства є фігурантами ряду кримінальних проваджень як суб`єкти, що застосовуються для мінімізації податкових зобов`язань, позивачем не надано сертифікатів відповідності по всіх з зазначених контрагентів та ТТН або не надані або оформлені з порушенням вимог законодавства, а отже договори укладені між позивачем та вказаними контрагентами не опосередковувалися реальною поставкою товарів, які становлять їх предмет. Також відповідач зазначив про те, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено несвоєчасне надходження валютних коштів за зовнішньоекономічними контрактами від 20.03.2018 № 20/03-18 та від 08.02.2018 № BS/R-CUC/ та несвоєчасне надіслання електронною поштою до Національного банку України звіту про фінансові операції з нерезидентами за формою № 2-ПБ за листопад 2017 року.

Також, відповідач зазначив, що з різниці від реалізації рухомого майна нижче середньо-ринкової вартості позивачем не оподатковано податком на доходи фізичних осіб дохід платника податку фізичну особу, що призвело до заниження зобов`язання по податку на доходи фізичних та порушено строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, валютного за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2019 № 209/26-15-14-04-02/30964777, яким встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО № 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, пункту 5 П(С)БО № 15, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20 460 209 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 950 488 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням підпункту е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового Кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за жовтень 2017 року, на загальну суму 68919,87 грн.;

- статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за ІІІ, IV квартал 2016 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартал 2017 року, II, III квартал 2018 року;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті 168 Податкового Кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету за жовтень 2017 року, на загальну суму 4709,57 гривень;

- підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 6 розділу II Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в результаті чого встановлено подання з порушення встановлених строків Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень, жовтень, листопад 2016 року;

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: ненадходження на рахунок ТОВ БРЕЙН СОРС ШТЕРНЕШНЛ виручки у розмірі 443866,28 грн. за контрактом від 20.03.2018 № 20/03-18 з нерезидентом S & W INTERNATIONALE SPEDITION GMBH (Німеччина); ненадходження на рахунок ТОВ БРЕЙН СОРС ШТЕРНЕШНЛ виручки у розмірі 6718893,44 грн. за контрактом від 08.02.2018 № BS/R-CUC з нерезидентом ROSEMARY GEDA. DIS TIC.LTD.STI. (Туреччина);

- пункту 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України в Про систему валютного регулювання і валютного контролю , а саме, несвоєчасне подання звітності про валютні операції за листопад 2017 року.

20.03.2019 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0013351404, яким застосовано штраф на загальну суму 17 597,14 грн.;

- № 0013431404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 30 690 314,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 10 230 105,00 грн.;

- № 0013311404, яким збільшено суму грошового зобов`язання платежем податок на додану вартість на загальну суму 23 688 110,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 737 622,00 грн.;

- № 0013421406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 17 000,00 грн.;

- № 0013371406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 106109,80 грн.

21.03.2019 на підставі акта перевірки від 25.02.2019 № 209/26-15-14-04-02/30964777 прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0005214208, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.;

- № 0005224208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 86 149,84 грн.,, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 17 229,97 грн.;

- № 0005234208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 4 709, 57 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1177,39 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 0005204208, на суму 540,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувсь з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкових повідомлень рішень від 20.03.2019 № 0013431404, № 0013311404 суд зазначає наступне

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016" реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов`язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські правовідносини за договорами поставки:

- від 05.04. 2018 № ВСІ-0504/2018 з ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС");

- від 10.06.2018 № СК-10/06 з ТОВ "САГУР КАПІТАЛ";

- від 10.04.2018 № ВТ-10.04-2018 з ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД";

- від 29.03.2018 № БСІ-2903/2018 з ФГ "ІЛЬКОН-2016".

На підтвердження факту отримання товару (сої, ячменя, кукурудзи, пшениці) від контрагентів ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016" за вказаними договорами позивачем надано суду копії: договорів зі складеними до них специфікаціями, видаткових накладних, сертифікатів якості, на підтвердження здійснення перевезення товару - товарно - транспортних накладних, талонів на розвантаження, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок.

На підтвердження факут перевезення та зберігання товару (сої, ячменя, кукурудзи, пшениці) отриманих від контрагентів ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016" надано суду копії договору складського зберігання зерна від 25.02.2018 № 04-0808-18 зі складеними до нього актами приймання - передачі товару, актів надання послуг (перевезення зерна), актів надання послуг (приймання на склад), актів надання послуг (навантаження на автотранспорт), актів надання послуг (приймання), договору транспортного експедування від 15.09.2016 № ТЕ-01/150916 за складеними до нього актами надання послуг, рахунками на оплату.

На підтвердження факту використання товару, отриманого від вказаних контрагентів, у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, позивачем надано суду копії експертних контрактів зі складеними до них специфікаціями, зовнішньоекономічних контрактів купівлі - продажу за складеними до них первинними документами, ВМД, договорів комісії зі складеними до них первинними документами.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та надані ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016".

Посилання відповідача на кримінальні провадження №42017101060000150, №42017000000000463, №32018100060000023, №42016100000000937, №12017170330000352, №42015101060000171, №42019101080000006, №425017100000003589, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах за результатами кримінальних проваджень №42017101060000150, №42017000000000463, №32018100060000023, №42016100000000937, №12017170330000352, №42015101060000171, №42019101080000006, №425017100000003589 в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Таким чином, матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016".

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18) .

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків в оформленні товарно - транспортної документації та їх відсутність щодо певних з контрагентів, а також відсутність сертифікатів відповідності на зерно суд звертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, товарно - транспортна накладена та сертифікат відповідності на зерно не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 № К/800/20004/15 (справа №813/1446/13-а),від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Посилання відповідача на відсутність можливості здійснення поставки товару контрагентам позивача ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016" їхніми контрагентами - постачальниками не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено факт того, що товар, постачання якого здійснювалась позивачу був отриманий чи мав бути отриманий вказаними контрагентами від певних контрагентів - постачальників.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ФГ "Агро - Промінь" відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з зазначеними контрагентами ТОВ "АСТРЕЯ-Д" (нова назва - ТОВ "АРТІМЕКС"), ТОВ "САГУР КАПІТАЛ", ТОВ "ВІРЖІН ТРЕЙД", ФГ "ІЛЬКОН-2016" та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали реальний товарний характер.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.03.2019 №0013431404, №0013311404.

В частині оскарження податкових повідомлень рішень від 21.03.2019 №0005214208, №0005224208, №0005234208 суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 171.1 та підпунктом "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктами 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.4 пункту 168.1, підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 16 1 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору є, зокрема, юридична особа, яка виплачує фізичній особі кошти, які податковим законодавством віднесено до оподатковуваного доходу такої фізичної особи, до якого, зокрема, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо до якого віднесено, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. При цьому на податкового агента покладено обов`язок щодо своєчасного та повного нараховування, утримання та сплати (перераховування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та військового збору.

Отже, визначальним для виникнення у юридичної особи обов`язку щодо своєчасного та повного нараховування, утримання та сплати (перераховування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та військового збору є випадку надання знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг) є індивідуальне призначення відповідної знижки для певного платника - фізичної особи.

Відповідно до акту від 25.02.2019 № 209/26-15-14-04-02/3096477 за результатами перевірки встановлено заниження позивачем, а саме, не утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми доходу (додаткового блага - суми знижки), утвореного при продажу позивачем легкових автомобілів фізичним особам, а саме, за договорами купівлі - продажу:

- від 12.10.2017 №8044/2017/662186 легкового автомобіля Volkswagen Polo Sedan (рік випуску 2012, пробіг 135959 км.) фізичній особі ОСОБА_1 відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 98 282,95 грн.;

- від 12.10.2017 №8044/2017/662170 легкового автомобіля Volkswagen Polo Sedan (рік випуску 2011, пробіг 174455 км.) фізичній особі ОСОБА_1 відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 98 282,95 грн.;

- від 12.10.2017 №8044/2017/662199 легкового автомобіля Volkswagen Polo Sedan (рік випуску 2012, пробіг 153796 км.) фізичній особі ОСОБА_1 відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 98 282,95 грн.;

- від 12.10.2017 №8044/2017/662206 легкового автомобіля Volkswagen Polo Sedan (рік випуску 2012, пробіг 93272 км.) фізичній особі ОСОБА_1 відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 98 282,95 грн.;

- від 12.10.2017 №8044/2017/662573 легкового автомобіля Volkswagen Polo Sedan (рік випуску 2012, пробіг 134345 км.) фізичній особі ОСОБА_2 відповідно до якого ціна транспортного засобу складає 98 282,95 грн.

Висновок відповідача, щодо надання позивачем додаткового блага фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтується на тому, що згідно отриманої інформації від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві середньоринкова вартість реалізованих позивачем вказаним фізичним особам автомобілів є вищою ніж ціна їх реалізації позивачем, з огляду на що різниця між ціною продажу та середньоринковою вартістю (сума знижки) є додатковим благом.

При цьому, ані в акті від 25.02.2019 № 209/26-15-14-04-02/3096477, ані в наданому суду відзиві відповідачем не надано доказів на підставі чого він дійшов висновку, що при реалізації за договорами купівлі - продажу від 12.10.2017 №8044/2017/662186, від 12.10.2017 №8044/2017/662170, від 12.10.2017 №8044/2017/662199, від 12.10.2017 №8044/2017/662206, від 12.10.2017 №8044/2017/662573 позивачем було надано фізичним - особам покупцям саме індивідуальну знижку.

Позивач в позовній заяві та у відповіді на відзиві зазначає про те, що він укладаючи вказані договори мав на меті реалізацію автомобілів будь - якій особі , а не здійснення реалізації легкових автомобілів на користь виключено певної фізичної особи з наданням їй індивідуально визначеної знижки.

З аналізу вказаних договорів судом не встановлено наявність положень щодо надання позивачем, як продавцем, певної індивідуальної знижки покупцю - фізичній особі.

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні підстави для висновку про те, що під час реалізації легкових автомобілів за договорами купівлі - продажу від 12.10.2017 №8044/2017/662186, від 12.10.2017 №8044/2017/662170, від 12.10.2017 №8044/2017/662199, від 12.10.2017 №8044/2017/662206, від 12.10.2017 №8044/2017/662573 позивачем було надано фізичним особам - покупцям індивідуальну знижку, а отже і підстави для висновку щодо виникнення у позивача обов`язку щодо своєчасного та повного нараховування, утримання та сплати (перераховування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та військового збору з суми відповідної знижки.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.03.2019 № 0005214208, № 0005224208, №0005234208.

Щодо оскарження податкового повідомлення - рішення від 20.03.2019 № 0013421406 суд зазначає наступне .

Податковим повідомлення - рішенням від 20.03.2019 № 0013421406 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 17 000,00 грн. згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і контролю" відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430 за порушення пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і контролю".

У преамбулі Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і контролю" (Декрет втратив чинність з 07.02.2019 згідно із Законом України від 21.06.2018 №2473-VIII) визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Пунктом 2 статті 16 зазначеного Декрету визначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Таким чином у Декреті Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і контролю" вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення його норм та таким повноважним органом визначено Національний банк України.

Отже, санкції, передбачені статтею 16 вказаного Декрету, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами, до яких відповідач не відноситься.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 27.04.2004 у справі №3-661к04, від 07.02.2012 у справі №21-904во10.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що статтею 16 зазначеного Декрету Кабінету Міністрів питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.

За таких обставин у відповідача не було повноважень для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.03.2019 № 0013421406.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 826/2800/17 .

В частині щодо оскарження податкового повідомлення - рішення від 20.03.2019 №0013371406 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною першої статті 2 зазначеного Закону, встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частини першої статті 627 та частини першої статті 628 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною четвертою статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність встановлено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, щодо довічного утримання (догляду), у разі спливу позовної давності, а зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України, встановлено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, одним із способів припинення зобов`язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, для здійснення якого необхідна наявність таких умов: вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами, та однорідними, а також має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Відповідно до пункту 1.10. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, експортна операція з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Отже, допускається припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за умови представлення суб`єктом господарювання належних та допустимих доказів наявності взаємних вимог та відповідності таких вимог критеріям однорідності вимог, відсутності спору щодо вимог, строк виконання таких вимог настання або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 визначено, що банк згідно з цією Інструкцією контролює дотримання резидентом установлених законодавством строків розрахунків за експортною операцією резидента, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання транспортних, страхових послуг розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.

ПАТ Промінвестбанк здійснював контроль за дотриманням встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними операціями позивача, проведеними в рамках наступних експортних договорів:

- Контракт BS/SW-CUC від 26.03.2018, укладений між позивачем, як продавцем, та компанією S & W Internationale Spedition GmbH, як покупцем;

- Контракт BS/SW-FW від 02.04.2018, укладений між позивачем, як продавцем, та компанією S & W Internationale Spedition GmbH, як покупцем;

- Контракт №20/03-18 від 20.03.2018, укладений між позивачем, як продавцем, та компанією S & W Internationale Spedition GmbH, як покупцем;

- Контракт BS/R-CUC-3 від 12.03.2018, укладений між позивачем, як продавцем, та компанією ROSEMARY GIDA.DIS TIC.LTD.STI., як покупцем (згідно

- Додаткової угоди №4 від 15.05.2018 до Контракту BS/R-CUC-3 від 12.03.2018 всі обов`язки по зазначеному контракту були передані новому боржнику - компанії S & W Internationale Spedition GmbH);

- Контракт BS/R-CUC від 08.02.2018, укладений між позивачем, як продавцем, та компанією ROSEMARY GIDA.DIS TIC.LTD.STI., як покупцем (згідно Додаткової угоди №4 від 15.05.2018 до Контракту BS/R-CUC від 08.02.2018 всі обов`язки по зазначеному контракту були передані новому боржнику - компанії S & W Internationale Spedition GmbH), далі разом - Експортні контракти.

Станом на 10.05.2018 загальна сума відвантаженого позивачем товару по Експортних контрактах, а отже і сума заборгованості компанії S & W Internationale Spedition GmbH з оплати товару, становила 29 742 549,40 грн.

В травні 2018 року позивачем надано до ПАТ Промінвестбанк пакет документів про припинення зобов`язань компанії S & W Internationale Spedition GmbH з оплати товару, поставленого позивачем по Експортним контрактам, зарахуванням зустрічних однорічних вимог, копія якого наявна в матеріалах справи, та з документів наявних в якому судом встановлено наступне.

Між компанією Textiles Trading and Recycling Company OU, Естонія, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, як покупцем, був укладений Контракт №1 від 11.01.2017.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2017 по Контракту №1 від 11.01.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, за поставлений товар перед компанією Textiles Trading and Recycling Company OU, Естонія, складала 15 144 145,38 доларів США.

Крім цього, факт поставки товару компанією Textiles Trading and Recycling Company OU, Естонія, по Контракту №1 від 11.01.2017, та факт не здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, розрахунків за поставлений товар, підтверджується повідомленням ПАТ КРЕДОБАНК , який здійснював обслуговування Контракту №1 від 11.01.2017, та отримував реєстри митних декларацій, на підставі яких товар ввозився на митну територію України.

Відповідно до Додаткової угоди від 01.03.2018 до Контракту №1 від 11.01.2017, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, як боржником, компанією Textiles Trading and Recycling Company OU, Естонія, як кредитором, та компанією S & W Internationale Spedition GmbH, як новим кредитором, компанія Textiles Trading and Recycling Company OU, Естонія, передала, а компанія S & W Internationale Spedition GmbH прийняла всі права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, по Контракту №1 від 11.01.2017 в сумі 1 130 658,02 доларів США.

Таким чином, в результаті заміни кредитора по Контракту №1 від 11.01.2017, компанія S & W Internationale Spedition GmbH набула право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, сплати грошових коштів по Контракту №1 від 11.01.2017 в сумі 1130658,02 доларів США.

Відповідно до Угоди про заміну сторін від 15.05.2018 до Контракту №1 від 11.01.2017, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, як первісним боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ (код СДРПОУ 30964777), як новим боржником, та компанією S & W Internationale Spedition GmbH, як кредитором, Товариство з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, перевело, а позивач прийняв на себе обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС , Україна, по Контракту №1 від 11.01.2017 перед компанією S & W Internationale Spedition GmbH на суму 1 130 658,02 доларів США.

Таким чином, в результаті заміни боржника по Контракту №1 від 11.01.2017 компанія S & W Internationale Spedition GmbH набула право вимагати від позивача сплати грошових коштів по Контракту №1 від 11.01.2017 в сумі 1 130 658,02 доларів США.

При цьому, сторони в Угоді про заміну сторін від 15.05.2018 до Контракту №1 від 11.01.2017 дійшли згоди, що погашення заборгованості позивач здійснить в національній валюті - гривні в сумі 29742549,42 грн. ( еквівалент 1 130 658,02 доларів США по визначеному сторонами курсу обміну).

17.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ (код СДРПОУ 30964777) та компанією S & W Internationale Spedition GmbH укладена Угода про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити зарахуванням зустрічних однорідних вимог взаємні зобов`язання, а саме: припинити зобов`язання компанії S & W Internationale Spedition GmbH перед позивачем з оплати товару по Експортним контрактам на загальну суму 29 742 549,40 грн., з одного боку та припинити зобов`язання позивача перед компанією S & W Internationale Spedition GmbH зі сплати грошових коштів по Контракту №1 від 11.01.2017 та Угоді про заміну сторін від 15.05.2018 до Контракту №1 від 11.01.2017 в сумі 29 742 549,40 грн., з іншого боку.

Враховуючи документальне підтвердження наявності взаємних грошових зобов`язань між позивачем та компанією S & W Internationale Spedition GmbH ПАТ Промінвестбанк знято з контролю експортні операції позивача, зокрема, за зовнішньоекономічними контрактами від 20.03.2018 № 20/03-18, від 08.02.2018 № BS/R-CUC/.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за вказаними контрактами та обґрунтованість позовних вимог а частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.03.2019 №0013371406.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 20.03.2019 № 0013351404 суд зазначає наступне.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідачем було неправомірно нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 17 597, 14 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 0013351404 від 20.03.2018, оскільки нарахуванню підлягає штраф у розмірі 6759, 26 грн., за недотримання строків реєстрації податкових накладних №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 131, 142, 143, а нараховані штрафні санкцій у розмірі 10 837, 88 грн. підлягають скасуванню.

Ні підтвердження вказаного позивач посилається на те, що фактично ним вчасно відправлено податкові накладні від 31.10.2017 №,№ 73, 142, 70, 72, 74, 77, 75, 141, 71, 143, 76, від 30.04.2018 №127, а також від 31.07.2018 №,№ 130, 68, 102, 69, 67, 99, 103, 101, 97, 95, 66, 70, до Державної фіскальної служби України для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних в операційний день, тобто в межах встановленого законодавством строку - 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, протягом цього операційного дня ним не отримано від Державної фіскальної служби України - ані квитанції про прийняття, ані квитанції про неприйняття, з огляду на що відповідно до абзацу 6 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України датою реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дата їх відправки.

Позивачем на підтвердження своєчасності подання до Державної фіскальної служби України для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних вказаних податкових накладних надано суду їх копії та роздруківки з комп`ютерної програми "M.E.DOC", якими підтверджується факт подання накладених протягом операційного дня в межах законодавчо визначеного 15-ти денного строку.

Відповідачем доводів та обґрунтувань на спростування наданих позивачем доказів та доводів, суду надано не було, зокрема, не надано доказів щодо правомірності відмови у прийняття податкових накладних від 31.10.2017 №,№ 73, 142, 70, 72, 74, 77, 75, 141, 71, 143, 76 з посиланням на закінчення операційного дня для прийняття податкових накладних та правомірності реєстрації податкової накладеної від 30.04.2018 №127 16.08.2018, у той час, як вона була направлена для реєстрації протягом операційного дня 15.08.2018 та податкових накладних від 31.07.2018 №,№ 130, 68, 102, 69, 67, 99, 103, 101, 97, 95, 66, 70 16.08.2018, у той час, як вони були направлені до реєстрації протягом операційного дня 15.08.2018.

З огляду на зазначене враховуючи те, що відповідачем не доведено факт правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 10 837, 88 грн. податковим повідомленням - рішенням від 20.03.2018 № 0013351404, у той час, як позивачем надано докази на підтвердження своєчасності відправлення податкових накладних від 31.10.2017 №,№ 73, 142, 70, 72, 74, 77, 75, 141, 71, 143, 76, від 30.04.2018 №127, а також від 31.07.2018 №,№ 130, 68, 102, 69, 67, 99, 103, 101, 97, 95, 66, 70, до Державної фіскальної служби України для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вказаного податкового повідомлення - рішення в зазначеній частині.

В частині щодо оскарження рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 21.03.2018 № 0005204208 суд звертає увагу на наступне .

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю

Згідно з частиною восьмою статті 9 вказаного Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 7 частину одинадцяту статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Відповідач в акті від 25.02.2019 № 209/26-15-14-04-02/30964777 зазначає про те, що перевіркою своєчасності подання звітності до контролюючих органів встановлено, що згідно ІС Податковий блок , позивач подав звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з порушенням встановлених строків подачі звітності:

Вересень 2016 - граничний строк подання 20.10.2016, фактично подано 28.10.2016;

Жовтень 2016 - граничний строк подання 21.11.2016, фактично подано 22.12.2016;

Листопад 2016 - граничний строк подання 20.12.2016, фактично подано 04.01.2017.

При цьому ані в акті, ані в наданому суду відзиві відповідачем не зазначено про те, яким саме чином було надіслано вказану звітність та чи перевірялась відповідачем дата фактичного надходження до податкового органу вказаних звітів чи відповідні дати було встановлено виключно на підставі даних ІС Податковий блок .

Доказів на підтвердження подання позивачем звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2016 року - 28.10.2016, за жовтень 2016 року - 22.12.2016 та за листопад 2016 року - 04.01.2017 відповідачем суду надано не було.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 21.03.2018 №0005204208.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 30964777) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.03.2019 №0013431404, № 0013311404, №0013421406, №0013371406.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.03.2019 № 0005214208, № 0005224208, №0005234208.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління ДФС у м. Києві від 21.03.2019 № 0005204208.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.03.2019 №0013351404 в частині нарахування штрафу у розмірі 10 837,88 грн.

6. У частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.03.2019 №0013351404 в частині нарахування штрафу у розмірі 6759,26 грн . - відмовити .

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 30964777) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 100 (дев`ятнадцять тисяч сто) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов