Рішення

від 23.12.2019 по справі 826/14342/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Київ № 826/14342/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року №00006231402,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект (далі - ТОВ Промрадіокомплект ) звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року №00006231402, обґрунтовуючи позов тим, що після проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Форс лайн за січень, лютий 2016 року, з ТОВ Атрібут Компані за липень 2015 року, ТОВ Іствуд Груп за квітень, травень 2016 року, ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень 2016 року відповідачем складено Акт від 03 травня 2018 року №298/26-15-14-02-03/38497235, відповідно до висновків якого позивачем порушено пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово-господарських операцій із зазначеними товариствами.

За результатами адміністративного оскарження висновків Акту від 03 травня 2018 року та винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року №00006231402 скаргу позивача залишено без задоволення.

Проведення позапланової перевірки контролюючим органом позивач вважає безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року - протиправним, необґрунтованим, винесеними на підставі хибних висновків Акту, оскільки переконаний, що господарські операції між товариствами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано строк для надання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача у справі 10 жовтня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву з додатками, з якого вбачається, що підприємства - контрагенти позивача зареєстровані на підставних осіб, які не мали відношення до діяльності підприємства та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені контрагентів, підприємства створювалися з метою прикриття іншої незаконної діяльності, що підтверджено судовими рішеннями. Відповідач стверджує, що за спірними операціями оформлювалися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, внаслідок чого позивачем отримано необґрунтовану податкову вигоду. У задоволенні позову просив відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Промрадіокомплект з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Форслайн за січень, лютий 2016 року, з ТОВ Атрібут Компані за липень 2015 року, з ТОВ Іствуд Груп за квітень, травень 2016 року, з ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень 2016 року, за результатами якої встановлені порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в зазначених періодах на загальну суму 144 670,00 грн., у тому числі по періодах: липень 2015 року на суму 9 173,00 грн., січень 2016 на суму 7 785,00 грн., лютий 2016 року на суму 28 486,00 грн., квітень 2016 року на суму 24 174,00 грн., травень 2016 року на суму 10 000,00 грн. та серпень 2016 року на суму 65 052,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 03 травня 2018 року №298/26-15-14-02-03/38497235, в основу якого покладено висновки, зокрема, про те, що в рамках кримінальних проваджень та досудових розслідувань встановлені обставини документального оформлення господарських операцій за відсутності їх реального здійснення, за умов не підтвердженості отримання ТОВ Промрадіокомплект товарів, робіт, послуг від зазначених вище товариств. Також встановлена неможливість виконання операцій із здійснення робіт та постачання товару, що зумовлена відсутністю необхідної кількості трудових ресурсів контрагента, основних засобів, наявність яких є обов`язковою для виконання взятих зобов`язань перед контрагентом-покупцем, для виконання яких необхідна певна кількість та кваліфікація персоналу, відсутністю спеціалізованого обладнання, невідповідністю наявного трудового та технічного ресурсу, а відтак неможливості руху за ланцюгом постачання всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій; відсутність надання послуг та постачання товару.

Окрім того в Акті зазначено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів, та не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які засвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

На підставі зазначених висновків відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року №00006231402, не погодившись з яким позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду рішенням ДФСУ від 10 серпня 2018 року №26285/6/99-99-11-01-02-25 у задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року залишено без змін.

Позивач вважає висновки Акту від 03 травня 2018 року та податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року необґрунтованими та пояснює, що до призначення та проведення перевірки відповідач направив на адресу ТОВ Промрадіокомплект запит №131/10/26-15-14-02-03 щодо надання інформації та документів, складений з порушеннями вимог законодавства, через що товариством була надана відповідь про відмову у наданні документів.

З цієї причини, наказом відповідача від 16 квітня 2018 року №6753 було призначено позапланову документальну виїзну перевірку, підставою для якої зазначено доповідну записку Департаменту аудиту від 11 квітня 2018 року №1974/26-15-14-02-03. Оскільки така підстава не передбачена чинним законодавством України, позивач вважає призначення перевірки безпідставною.

Окрім того, по суті виявлених порушень позивач зазначає, що наявні судові рішення у кримінальних провадженнях та матеріали досудових розслідувань не свідчать про те, що ТОВ Промрадіокомплект задіяне у протиправних схемах, а сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів підтверджують їх фактичне здійснення і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності, характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності та її основним видам.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до чинного податкового законодавства основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових встановлених законодавством доходів.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Крім того, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2016 року між ТОВ Промрадіокомплект та ТОВ Форс лайн укладено Договір №02/06-16 відповідно до умов якого сторони домовилися здійснити операції купівлі-продажу товару.

За зазначеним Договором складені податкові накладні №48 від 29 січня 2016 року, №12 від 08 лютого 2016 року, №29 від 11 лютого 2016 року, розрахунки за якими здійснені безготівковим шляхом, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №725, №715, №722 (а.с. 60, 62, 64).

Оригінали видаткових та експрес накладних служби доставки Нова пошта , у яких зазначено найменування товару, а також договір, відповідно до якого постачався товар, за інформацією позивача були надані під час перевірки, проте до уваги контролюючим органом не прийняті (58-64).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Придбаний товар був надалі реалізований іншому контрагенту, як відображено у таблиці (а.с.54), проте зазначені обставини перевіряючими контролюючого органу не перевірені та в Акті перевірки від 03 травня 2018 року не відображені.

Відповідач у свою чергу посилається на вирок Солом`янського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні №1-кп/760/1296/17, відповідно до якого громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, при цьому декларації з ПДВ та податкові накладні за січень, лютий 2016 року зареєстровані за підписом ОСОБА_1 .

Водночас, інформацію щодо набрання законної сили зазначеним вироком у кримінальному провадженні суду не надано, а окрім цього наявність вироку стосовно особи, яка ймовірно підписувала фінансові документи підприємства - контрагента позивача, не свідчить про те, що саме ТОВ Промрадіокомплект було задіяне у протиправних схемах або іншій незаконній діяльності за участю зазначеної особи.

Стосовно господарських операцій з ТОВ Атрибут Компані за липень 2015 року судом встановлено, що 10 липня 2015 року між позивачем та зазначеним товариством укладено Договір №13/07-15, відповідно до якого сторони домовилися здійснювати операції купівлі-продажу товару.

За зазначеним Договором складено податкову накладну №42 від 14 липня 2015 року про придбання товару на суму 55 036,80 грн. (а.с.66), розрахунки здійсненні у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №591 від 27 липня 2015 року (а.с. 68). Обставини поставки товару підтверджено експрес накладною служби доставки Нова пошта , у якій вказано найменування товару та договір, згідно якого постачався товар (а.с. 67), оригінали надавалися для перевірки, але не враховані в Акті від 03 травня 2018 року.

Придбаний товар був реалізований у подальшому іншим контрагентам, дані про яких наведені у таблиці (а.с.56), і такі обставини також не досліджувалися перевіряючим органом.

Окрім цього, відповідач посилається на наявність у провадженні СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі м. Києва кримінального провадження №755/4424/17, 1-кс/755/1164/18, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в рамках якого встановлено, що громадянка ОСОБА_2 20 лютого 2015 року, перебуваючи на території Дніпровського району м. Києва, вчинила фіктивне підприємництво, створивши ТОВ Атрибут Компані з метою прикриття незаконної діяльності. ОСОБА_2 , допитана як свідок, є засновником ТОВ Атрибут Компані , показала, що зареєструвала товариство на прохання невстановлених слідством осіб з метою приховання іншої незаконної діяльності.

Водночас, інформації щодо руху кримінального провадження суду не надано, як і доказів того, що саме ТОВ Промрадіокомплект було задіяне у протиправних схемах або іншій незаконній діяльності за участю контрагента - ТОВ Атрибут Компані .

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ Іствуд Груп за квітень, травень 2016 року, щодо яких йдеться в Акті від 03 травня 2018 року, судом встановлено, що 11 квітня 2016 року між товариствами укладено Договір №02/04-16 (а.с.69-70), відповідно до якого сторони домовилися здійснити операції купівлі-продажу товару. За вказаним Договором позивачем складено податкові накладні №1 від 13 квітня 2016 року на суму 81 234,97 грн.; №38 від 18 квітня 2016 року на суму 43 407,94 грн.; №76 від 21 квітня 2016 року на суму 14 734,32 грн.; №69 від 27 квітня 2016 року на суму 5 667,84 грн.; №54 від 25 травня 2016 року на суму 60 001,14 грн. Розрахунки були здійснені безготівковою формою згідно платіжних доручень №768 від 22 квітня 2016 року, №755 від 13 квітня 2016 року, №790 від 27 травня 2016 року, №766 від 18 квітня 2016 року, №772 від 27 квітня 2016 року (а.с.71-83).

Факт поставки товару за наведеними видатковими накладними підтверджено експрес накладними служби доставки Нова пошта , в яких зазначено найменування товару та договір згідно якого постачається товар. Сума податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, та у подальшому товар реалізований іншим контрагентам, інформація про яких наведена у таблиці (а.с.55).

Інформація по господарських операціях з ТОВ Іствуд Груп надавалася відповідачу, проте в Акті перевірки від 03 травня 2018 року не врахована.

Щодо посилань відповідача на те, що під час здійснення господарських операцій засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Іствуд Груп значилася ОСОБА_3 , яка в рамках кримінального провадження №32016100060000117 повідомила про реєстрацію підприємства за винагороду, то суд зазначає, що такі відомості не свідчать про причетність ТОВ Промрадіокомплект до протиправних схем за участю засновника ТОВ Іствуд Груп .

Щодо господарських операцій з ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень 2016 року, то судом встановлено, що 06 червня 2016 року між товариствами укладено Договір №02/06-16, відповідно до умов якого сторони домовилися про здійснення операцій купівлі-продажу. За даним Договором позивачем складено податкові накладні №18 від 03 серпня 2016 року на суму 54 053,82 грн.; №27 від 05 серпня 2016 року на суму 57 958,68 грн.; №198 від 22 серпня 2016 року на суму 107 204,87 грн.; № 168 від 19 серпня 2016 року на суму 114 383,64 грн.; №150 від 19 серпня 2016 року на суму 56 708,40 грн.

Розрахунки були здійснені безготівковим шляхом, що підтверджено платіжними дорученнями №844 від 26 серпня 2016 року, № 843 від 25 серпня 2016 року, №838 від 15 серпня 2016 року, №839 від 17 серпня 2016 року, №852 від 31 серпня 2016 року. Факт поставки товару підтверджується накладними служби доставки Нова пошта , у яких зазначено найменування товару та договір, згідно якого товар постачався (а.с.84-99).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до складу податкового кредиту відповідного періоду. У подальшому товар був реалізований іншим контрагентам, інформація про яких наведена у таблиці (а.с.53).

Зазначені обставини по господарських операціях позивача з контрагентом - ТОВ Апекстрейд ЛТД в Акті перевірки від 03 травня 2018 року не відображені.

Окрім того, в Акті міститься інформація про здійснення СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною першою статті 212, частиною третьою статті 212 КК України, в ході якого встановлено, що, зокрема, ТОВ Апекстрейд ЛТД зареєстровано та придбано на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: незаконного обготівкування грошових коштів та сприяння ухиленню від сплати податків суб`єктами реального сектору економіки за рахунок формування фіктивного податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, шляхом оформлення безтоварних господарських операцій від ФСГД.

Водночас, достовірність даної інформації суду не підтверджена, прямих достатніх доказів причетності саме ТОВ Промрадіокомплект до протиправних схем за участі контрагента - ТОВ Апекстрейд ЛТД не надано.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що контролюючим органом в Акті перевірки від 03 травня 2018 року наведено висновки щодо підписання контрагентами ТОВ Промрадіокомплект документів, зокрема податкових накладних, з порушенням вимог законодавства, проте не доведено зв`язку між ймовірно протиправними діями контрагентів та причетності до таких дій позивача, який, до речі, у господарських операціях виступав покупцем, а не продавцем товару.

Окрім того, в Акті перевірки не міститься достатньої інформації щодо фактичної перевірки господарської діяльності контрагентів позивача, зокрема податкових декларацій з ПДВ та фінансово-господарської діяльності, а також відомостей щодо подальшого руху товару, придбаного позивачем у контрагентів та проданого надалі іншим контрагентам з метою отримання прибутку від господарської діяльності.

У цьому зв`язку суд зазначає, що добросовісний платник податку не несе відповідальності за діяльність недобросовісного контрагента, не повинен і не зобов`язаний контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства, що є завданням саме контролюючого органу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки від 03 травня 2018 року, а також дослідивши обсяг документів, наданий позивачем до матеріалів справи, суд вважає належно підтвердженою реальність господарських операцій, здійснених позивачем, не вбачається з матеріалів також належного дослідження відповідачем обставин реального руху активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення ТОВ Промрадіокомплект до схеми мінімізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

Акт перевірки від 03 травня 2018 року не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Обставини, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо наявності обставин фіктивності утворення товариств - контрагентів ТОВ Промрадіокомплект , підтверджених судовими рішеннями та матеріалами досудових розслідувань, переконливого підтвердження під час розгляду справи не знайшли, а будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість в періодах, що перевірялися, завищення суми податкового кредиту, відповідачем не наведено.

Суд, крім іншого вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року №00006231402 не відповідає вищезазначеним вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо вимог про прийняття рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та їх підтвердженість достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року №00006231402 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25 травня 2018 року №00006231402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві суму сплаченого судового збору у розмірі 2 712,57 грн. (дві тисячі сімсот дванадцять грн. 57 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект , адреса: 61170, Харківська область, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 33, офіс 84, код ЄДРПОУ 38497235, тел. 0683474584.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004(05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда