Постанова

від 08.04.2020 по справі 826/14342/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14342/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Мельничука В.П., Пилипенко О.Є.,

секретаря Суркової Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект (далі - позивач, ТОВ Промрадіокомплект ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що належним чином оформленими первинними документами підтверджено реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що виконання договорів, укладених позивачем із його контрагентами є неможливим, оскільки останні створені з метою прикриття незаконної діяльності - отримання податкового кредита реальними суб`єктами господарської діяльності, що підтверджено особами, які були засновками таких контрагетів та притягнуті до кримінальної відповідальності. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер безтоварних , створених без мети настання правових наслідків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом установлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Форслайн за січень, лютий 2016 року, з ТОВ Атрібут Компані за липень 2015 року, з ТОВ Іствуд Груп за квітень, травень 2016 року, з ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень 2016 року.

За наслідками перевірки 03 травня 2018 року складено акт, в якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 144 670,00 грн., у тому числі по періодах: липень 2015 року на суму 9 173,00 грн., січень 2016 на суму 7 785,00 грн., лютий 2016 року на суму 28 486,00 грн., квітень 2016 року на суму 24 174,00 грн., травень 2016 року на суму 10 000,00 грн. та серпень 2016 року на суму 65 052,00 грн.

25 травня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 00006231402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 180838,00 грн., в тому числі 144670,00 грн. - за основним платежем та 3668,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами оскарження в адміністративному порядку наведене рішення залишено без змін.

Уважаючи податкове повідомлення - рішення необґрунтованим, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що добросовісний платник податку не несе відповідальності за діяльність недобросовісного контрагента, не повинен і не зобов`язаний контролювати, чи дотримується контрагент податкового законодавства, що є завданням саме контролюючого органу. Реальність господарських операцій, здійснених позивачем, підтверджена останнім, натомість відповідачем під час перевірки не досліджено обставин реального руху активів в процесі здійснення відповідних господарських операцій, не наведено доказів залучення позивача до схеми мінімізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункта 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункта 198.6 цієї правової норми не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Як убачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 144670,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Форм лайн , ТОВ Атрибут-Компані , ТОВ Іствуд Груп та ТОВ Апекстрейд ЛТД .

20 січня 2016 року між ТОВ Промрадіокомплект та ТОВ Форс лайн укладено Договір №01/01-16 відповідно до умов якого сторони домовилися здійснити операції купівлі-продажу товару.

За зазначеним Договором складені податкові накладні №48 від 29 січня 2016 року, №12 від 08 лютого 2016 року, №29 від 11 лютого 2016 року, розрахунки за якими здійснені безготівковим шляхом, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №725, №715, №722.

10 липня 2015 року між позивачем та ТОВ Атрибут-Компані укладено Договір №13/07-15, відповідно до якого сторони домовилися здійснювати операції купівлі-продажу товару.

За зазначеним Договором складено податкову накладну №42 від 14 липня 2015 року про придбання товара, а розрахунки здійсненні у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №591 від 27 липня 2015 року.

11 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ Іствуд Груп укладено Договір №02/04-16, відповідно до якого сторони домовилися здійснити операції купівлі-продажу товару. За вказаним Договором складено податкові накладні №1 від 13 квітня 2016 року; №38 від 18 квітня 2016 року, №76 від 21 квітня 2016 року, № 69 від 27 квітня 2016 року, №54 від 25 травня 2016 року, а розрахунки здійснені безготівковим шляхом.

06 червня 2016 року між позивачем та ТОВ Апекстрейд ЛТД укладено Договір №02/06-16, відповідно до умов якого сторони домовилися про здійснення операцій купівлі-продажу. За даним Договором складено податкові накладні №18 від 03 серпня 2016 року, №27 від 05 серпня 2016 року, №198 від 22 серпня 2016 року, № 168 від 19 серпня 2016 року та №150 від 19 серпня 2016 року, а розрахунки здійснені безготівковим шляхом.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано копії рахунків, видаткових накладних та експрес накладних Нова пошта .

Між тим, судом встановлено, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року по справі № 760/14661/17-к ОСОБА_1 (директор і засновник ТОВ Форс Лайн ) визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 1 Кримінального кодексу України.

Як установлено судом за наслідками розгляду цієї справи, обвинувачений ОСОБА_1 на початку листопада 2015 року зустрівся з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_2 з приводу внесення в документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей за грошову винагороду. Усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_2 , обвинувачений з корисливих спонукань, погодився на вказану пропозицію.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 надав невстановленій особі копію паспорта та копію облікової картки платника податків, яка на підставі вказаних документів, виготовила договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Форс лайн (код ЄДРПОУ 40047945) від 05 листопада 2015 року, протокол Загальних Зборів Учасників Товариства від 05 листопада 2015 року, наказ № 3 від 06 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_1 на посаду директора, реєстраційні картки про внесення змін до відомостей про юридичну особа Форс лайн , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб- підприємців та на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 06 листопада 2015 року, Статут ТОВ Форс лайн та довіреність від імені ОСОБА_1 як керівника ТОВ Форс лайн на представлення інтересів ТОВ Форс лайн від 06 листопада 2015 року.

05 листопада 2016 року за попередньою домовленістю з невстановленою досудовим слідством особою, обвинувачений ОСОБА_1 підписав надані йому договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Форс лайн від 05 листопада 2015 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , протокол № 3 Загальних Зборів Учасників ТОВ Форс лайн (код ЄДРПОУ 40047945) від 05 листопада 2015 року, наказ № 3 від 06 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_1 на посаду директора, реєстраційні картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб- підприємців та на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 06 листопада 2015 року, Статут ТОВ Форс лайн та довіреність від імені ОСОБА_1 як керівника ТОВ Форс лайн на представлення інтересів ТОВ Форс лайн від 06 листопада 2015 року, в які внесені неправдиві відомості, щодо призначення на посаду директора ТОВ Форс лайн ОСОБА_1 , придбання ним 100% частки статутного капіталу ТОВ Форс лайн та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців.

На час підписання ОСОБА_1 вищезазначених документів, останній розумів, що вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації ТОВ Форс лайн , оскільки між ним та невстановленими слідством особами була домовленість, що директором і засновником підприємства буде призначено його і він в подальшому до діяльності ТОВ Форс лайн не матиме ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ Форс лайн (код ЄРПОУ 40047945) будуть займатися інші особи.

За свої злочинні дії ОСОБА_1 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_2 грошову винагороду у розмірі 2000 гривень.

Дії ОСОБА_1 призвели до того, що невстановлені слідством особи, отримавши реєстраційні документи ТОВ Форс лайн , а також печатку, здійснювали діяльність з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, та пояснив, що знайомий запропонував за грошову винагороду підписати документи про перереєстрацію ТОВ Форс лайн , договір купівлі - продажу, Статут вказаного підприємства. Згідно наказа його було призначено директором ТОВ Форс лайн , але наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність не мав, ніякі фінансові документи ніколи не підписував. У скоєному щиро кається.

Також судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2018 року ОСОБА_6 (директора і засновника ТОВ Атрибут Компані ) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України.

Як установлено судом за наслідками розгляду цієї справи, обвинувачена у лютому 2015 року зустрілась з невстановленою слідством особою з приводу створення (реєстрації) на її ім`я в органах державної влади, за грошову винагороду, суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Атрибут Компані (код ЄДРПОУ 396511000), з метою прикриття незаконної діяльності.

Усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, як майбутнього директора, засновника та власника зареєстрованого підприємства, розуміючи, що підприємство реєструються з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, погодилась на дану пропозицію.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_6 надала невстановленій досудовим розслідуванням особі копії паспорта та ідентифікаційного коду, яка на підставі вищезазначених документів виготовила: рішення засновника №1 від 19 лютого 2015 року, згідно з яким ОСОБА_6 була засновником та директором ТОВ Атрибут Компані .

На час підписання ОСОБА_6 протоколу №1 від 19 лютого 2015 року ТОВ Атрибут Компані , остання усвідомлювала, що дане підприємство реєструється на її ім`я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, зокрема, що ТОВ Атрибут Компані , буде використано з метою прикриття незаконної діяльності.

Незаконна діяльність ТОВ Атрибут Компані та невстановлених осіб полягала в тому, що останні отримавши реєстраційні документи ТОВ Атрибут Компані , а також печатку вказаного товариства, здійснювали незаконну діяльність з метою мінімізації податкових зобов`язань перед Державним бюджетом України для реального сектору економіки.

Окрім того, судом установлено, що під час розгляду справ №826/15382/17 та №826/17998/17 судами було допитано як свідка ОСОБА_7 (директора і засновника ТОВ Іствуд Груп ), яка пояснила, що, маючи тяжке матеріальне становище, погодилася на пропозицію знайомої за певну грошову винагороду підписати реєстраційні документи ТОВ Іствуд Груп , при цьому, жодних інших документів, пов`язаних з діяльністю даного товариства, як директор ніколи не підписувала.

Аналогічні пояснення надані ОСОБА_7 під час допиту в рамках кримінального провадження №32016100060000117 від 29 липня 2016 року.

До того ж, судом установлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2017 року по справі №757/26000/17-к ОСОБА_8 (директор і засновник ТОВ Апекстрейд ЛТД ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Як установлено судом за наслідками розгляду цієї справи, обвинувачений в кінці липня 2016 року вступив в попередню змову з невстановленою особою з приводу придбання на його ім`я за грошову винагороду суб`єкта господарської діяльності ТОВ Апекстрейд ЛТД (код ЄДР 40139962), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

ОСОБА_8 , усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою особою, як майбутнього засновника та власника придбаного товариства, розуміючи, що юридична особа перереєстровується на його ім`я з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, з корисливих спонукань щодо незаконного збагачення за вчинення вказаних протиправних дій, погодився на таку пропозицію.

01 серпня 2016 року за попередньою домовленістю ОСОБА_8 підписав попередньо виготовлений протокол №01/08 загальних зборів учасників ТОВ Апекстрейд ЛТД , договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Апекстрейд ЛТД від 01 серпня 2016 року та протокол №11/10 загальних зборів учасників ТОВ Апекстрейд ЛТД .

Після підписання зазначених документів, призначивши себе директором ТОВ Апекстрейд ЛТД , ОСОБА_8 передав, тобто збув невстановленій особі підписані установчі документи ТОВ Апекстрейд ЛТД , за що отримав грошову винагороду у розмірі 2500 грн.

Обвинувачений ОСОБА_8 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі особи, підписи яких містяться у договорах, укладених з позивачем, а також у первинних документах, складених на виконання таких договорів, не підтвердили факт підписання зазначених документів.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року по справі №2а/3264/11/1070, від 12 вересня 2017 року по справі № 826/10933/14 викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому, також наведений наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто, згідно вказаних рішень вирок по статті 205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд уважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару саме згаданими контрагентами позивача фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Також колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов`язує виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є правомірним, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року № 00006231402 документально не підтверджуються.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю Промрадіокомплект відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді В.П. Мельничук

О.Є. Пилипенко