Постанова

від 16.12.2019 по справі 2-а-11468/12/2070

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 р.Справа № 2-а-11468/12/2070 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представників апелянта ОСОБА_1 П.В., Ус М.В.

представників позивача Діанова С.Ю., Соіч Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи (Засновника СТОВ "Хлібороб") ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2012, суддя Єгупенко В.В., 61022, майдан Свободи, 6, Харків, повний текст складено 26.10.12 по справі № 2-а-11468/12/2070

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області ДПС звернулася до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб ( далі - позивач , СТОВ Хлібороб ) в якому просила припинити СТОВ Хлібороб у зв`язку з неподанням більше року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Припинено юридичну особу СТОВ Хлібороб .

Не погодившись з даним судовим рішенням, третьою особою на стороні відповідача - засновником СГ ТОВ Хлібороб Кузнецовим Дмитром Анатолійовичем ( далі - третя особа, ОСОБА_2 ) подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2008 по справі Б-19/54-04 затверджена мирова угода від 11.11.2008, укладена між кредиторами СТОВ Хлібороб в особі голови комітету кредиторів та ліквідаторів СТОВ Хлібороб арбітражним керуючим Немашкаловим В.М. Проте в порушення умов мирової угоди борг перед колишніми працівниками СТОВ Хлібороб не сплачений. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідача, СТОВ Хлібороб є власником об`єктів нерухомого майна, за рахунок реалізації якого можливо проведення розрахунків із кредиторами , в тому числі із кредиторами по заробітній платі.

З матеріалів реєстраційної справи СТОВ Хлібороб вбачається, що 28.10.2014 державним реєстратором Микитенко Л.І. внесено відомості про припинення юридичної особи 05.06.2018, що не пов`язано із банкрутством, однак в силу положень ч.3,6,7 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" останній не повідомив про таке рішення юридичну особу й не призначив ліквідатора цієї особи. Ні Харківським окружним адміністративним судом, ні реєстратором не було повідомлено відповідача щодо внесення відомостей про припинення юридичної особи.

Судом першої інстанції було зазначено, як підставу для задоволення позову, неподання відповідачем протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій. Проте, як вбачається з копії податкової декларації, наявний вхідний штамп Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області ДПС за №574 від 03.08.2012 про подання податкової декларації, хоча позивачем даний факт при подачі позову не зазначено.

Ухвалою колегії суддів проведено заміну позивача на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області ( далі - ГУ ДПС у Харківській обл. ).

Представником ГУ ДПС у Харківській обл. заявлено клопотання про закриття апеляційного провадження по даній справі. В клопотанні зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Хлібороб ані на дату подання позову, ані на момент прийняття оскаржуваного судового рішення в процедурі банкротства не перебувало. Звітність до органу державної податкової служби підприємство не надавало більше року. Встановлення інших фактів для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи чинним на той момент законодавством не вимагалось.

Вважає, що оскаржуване рішення про припинення юридичної особи жодним чином не впливає на можливе порушення прав і інтересів апелянта щодо проведення розрахунків з кредиторами. Оскільки оскаржуване рішення було ухвалене 26.10.2012, а ОСОБА_2 набув статусу засновника СТОВ Хлібороб лише 26.05.2014, то дане судове рішення не впливало і не могло впливати на інтереси апелянта, як засновника СТОВ Хлібороб . Крім того вказане судове рішення вже оскаржувалось з аналогічних підстав ОСОБА_3 .. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 апеляційне провадження за його скаргою було закрито згідно п.3 ч.1 ст. 305 КАС України.

10 жовтня 2019 року ухвалою колегії суддів задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 ухвалою суду від 21.10.2019 у зв`язку з несплатою судового збору.

01 листопада 2019 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження у справі.

27 листопада 2019 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду колегії суддів закінчено підготовку до розгляду та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини які не оспорені сторонами.

Нововодолазькою районною державною адміністрацією 12.03.2001 зареєстровано СТОВ Хлібороб (код 00707082), про що було видане Свідоцтво про державну реєстрацію за №04059645ю0010089.

СТОВ Хлібороб перебувало на обліку у Нововодолазькій міжрайонній державній податковій інспекції Харківської обл. як платник податків.

На час звернення до суду з позовом, відповідач заборгованості зі сплати податків не мав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідач більше року не подавав податкової звітності до податкового органу.

Колегія суддів дані висновки вважає помилковими та зазначає наступне.

Частиною 8 статті 19 Господарського кодексу України (далі - ГК України), передбачено, що суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділенні на окремий баланс, зобов`язанні вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які проводять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, зокрема згідно із пунктом 49.18 статті 49 цього кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період.

Водночас, пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова звітність подається платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами покладено обов`язки з подання органами державної податкової служби податкової звітності, за звітний період в установлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами строки, органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку такий платник податків.

Згідно п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді, повинен подати податкову звітність за такий період, крім випадків, коли він не є платником відповідного виду податку.

Водночас, пунктом 67.2 статті 67 ПК України, встановлено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду стосовно юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про винесення судового рішення щодо припинення державної реєстрації юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( в редакції чинній на час звернення з позовом до суду) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 38 вище зазначеного Закону однією із підстав для припинення юридичної особи за судовим рішенням є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Таким чином підставою звернення податкового органу до суду щодо припинення юридичної особи є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Сутність порушення, передбаченого ч. 2 ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як підстава для припинення юридичної особи, полягає в невиконанні протягом року особою свого обов`язку щодо подання податкової та іншої фінансової звітності.

При цьому зазначене правопорушення буде вчиненим у тому разі, коли особа протягом року не подає жодного разу звітність усіх видів, з усіх податків (зборів), якщо подання цієї звітності є обов`язком відповідної особи. В разі, якщо протягом року особа принаймні один раз виконає свій обов`язок і подасть відповідну звітність хоча б з одного виду податку, розглядуване правопорушення переривається. Його перебіг у такому разі розпочинається знову, якщо особа в подальшому знову припинить подавати необхідну звітність.

Звертаючись із позовом до суду у жовтні 2012 року про припинення юридичної особи у зв`язку з неподанням податкової звітності з 19.10.2005, податковий орган, як на підтвердження даної обставини, додав до адміністративного позову довідку10/15-0-29 від 17.05.2012.

Апелянт, в обґрунтування вимог апеляційної скарги, додав копію податкової декларації з податку на прибуток, дата подання 03.08.2012, вхідний №574 від 03.08.2012 (а.с.203 т.1).

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, зокрема той факт, що відповідач останню звітність подав у серпні 2012 року, колегія суддів прийшла до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції помилково обмежився інформацією податкового органу щодо стану звітування відповідачем, яка була актуальною на травень 2012 року та не витребував інформацію на день звернення до суду з позовом у податкового органу.

Довідка податкового органу від 16.12.2019 №8835/9/20-40-52-10-21, надана до суду апеляційної інстанції факту подання відповідачем декларації з податку на прибуток в серпні 2012 року, а лише фактично констатує факт відсутності облікової справи по платнику податків та не є належним доказом не звітування товариством у 2012 році, а тому колегією суддів до уваги не приймається.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції на підставі ст.317 КАС України, як такого, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин по справі та ухвалення постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Щодо підстав для закриття апеляційного провадження колегія суддів зазначає.

Представник позивача, в обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що апеляційне провадження підлягає закриттю, оскільки оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися питання про права, свободи та (або) обов`язки ОСОБА_2 . Дані посилання, на думку колегії суддів є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 79 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб`єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб`єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб`єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

Частино 4 статті 83 ГК України передбачено, що зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Статтею 88 ГУ України частиною 1 передбачені права учасників господарського товариства, а саме мають право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов`язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;

вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Відповідно до ст. 91 ГК України припинення господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кузнецов Д.А. з 26.05.2014 значиться керівником та засновником СТОВ Хлібороб (а.с.204 т.1).

28.10.2014 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов`язана з її банкрутством.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладання спеціальної угоди юрисдикції суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 став керівником та засновником ТОВ Хлібороб до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов`язана з її банкрутством, то всі подальші дії що стосуються даного товариства зачіпають права та інтереси апелянта.

Як наслідок колегія суддів вважає відсутніми підстави для закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 305 КАС України, оскільки на час виконання судового рішення, даним рішенням вирішувалися права ОСОБА_4 як власника корпоративних прав.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про закриття апеляційного провадження - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи (Засновника СТОВ "Хлібороб") ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року по справі № 2-а-11468/12/2070 скасувати.

Ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про припинення юридичної особи відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 23.12.2019