Постанова

від 24.12.2019 по справі 160/510/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/510/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.10.2018: № 0026541420 та № 0026551420.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3411-п від 18.06.2018 було призначено з 30.07.2018 тривалістю 5 робочих днів документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА та ТОВ МАКРО ТРЕЙД КОМ , за період з 01.01.2015 до 31.12.2015.

Листом від 27.07.2018 за № 270/56 ТОВ ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС повідомили ГУ ДФС у Дніпропетровській області про неможливість надання до документів первинних у зв`язку з їх викраденням, що засвідчено витягом з кримінального провадження № 12015040530001703.

Перевірка податковим органом була проведена з дослідженням декларації з ПДВ за перевіряємий період, фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік, бази даних ДФС України, вироків Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 (справа № 201/8082/16-к) та Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016 (справа № 757/45459/15-к).

За результатами перевірки складено акт № 44653/04-36-14-20/38598444 від 10.08.2018, в якому відображено виявлені порушення: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України в частині завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на загальну суму 23800 грн. та занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 50183 грн.; п. 44.1. ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , в частині заниження податку на додану вартість в сумі 57708 грн., з урахуванням перенесення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2018: № 0026541420, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 50183 грн.; № 0026551420, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23800 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС з ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА , ТОВ МАКРО ТРЕЙД КОМ , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального отримання товарів від зазначених в акті перевірки контрагентів, під час розгляду справи позивачем не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Первинні документи ТОВ ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС є неналежними, оскільки підписані посадовими особами суб`єктів господарювання - контрагентів, які створені без мети ведення фінансово-господарської діяльності, що встановлено вироками в кримінальних справах, які набрали законної сили.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, правильності висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА , ТОВ МАКРО ТРЕЙД КОМ було укладено договори поставки. Первинні документи, які складені на виконання умов відповідних правочинів, позивачем не було надано під час перевірки, оскільки вся первинна документація була викрадена, в підтвердження чого надано витяг з кримінального провадження № 12015040530001703.

Проте в ході судового розгляду справи, позивач відновив частину первинних документів, надав їх до суду, проте останні не були прийняті до уваги судом першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016 у справі №757/45459/15-к та вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 року у справі №201/8082/16-к директорів контрагентів визано винними у вчиненні фіктивного підприємства, а тому бухгалтерські документи, підписані вказаними особами, не мають статусу первинних в розумінні закону.

Проте суд апеляційної інстанції вважає помилковим вказаний висновок суду першої інстанції, адже судом залишено поза увагою, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Дослідивши вироки Печерського районного суду м. Києва та Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, суд апеляційної інстанції зазначає, що останніми не надано оцінку вчиненим господарським операціям з конкретними контрагентами, жодних висновків щодо нереальності господарських операцій ТОВ Д.С.Д. ТРЕЙД , ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА , ТОВ МАКРО ТРЕЙД КОМ з ТОВ ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС останні також не містять.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Також суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві нараховано податок на прибуток приватних підприємств, проте вказаний податок самостійно сплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 2050 від 21.03.2019.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідач також перевірив нарахування та сплату позивачем податку на прибуток та повідомив, що кошти в сумі 127517,50 грн. надійшли до державного бюджету, проте з порушенням термінів, у зв`язку з чим податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення № 0022145042 від 18.04.2019.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення носять протиправний характер, адже на платника податків не може покладатися обов`язок подвійної сплати одного й того самого податку за однаковий податковий період та за одними й тими самими господарськими операціями.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що тягне за собою його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року в адміністративній справі № 160/510/19 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.10.2018: № 0026541420 та № 0026551420.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ СТАНКОГІДРОСЕРВІС за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 7645 (сім тисяч шістсот сорок п`ять) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 24 грудня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 24 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова