Постанова

від 19.12.2019 по справі 826/26292/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/26292/15 Головуючий у І інстанції - Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви законного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" про роз`яснення судового рішення та змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15, яка набрала законної сили 07 червня 2016 року, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" (код ЄДРПОУ 38218657) із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 25675819,00 грн. (двадцять п`ять мільйонів шістсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, ГУ ДКС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 року залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року без змін.

04 листопада 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист.

27 березня 2018 року до суду першої інстанції надійшла заява про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг про видачу дублікату виконавчого листа по справі № 826/26292/15 задоволено.

Видано Товариству з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг дублікат виконавчого листа у справі № 826/26292/15.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про видану Товариству з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг дублікат виконавчого листа у справі № 826/26292/15.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по справі.

Свої вимоги Відповідач обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції не надано оцінки доказам (первинним і похідним) та обставинам, які підтверджують факт втрати виконавчого листа ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг , тобто вищезазначене свідчить про передчасність постановлення ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, адже постановлена ухвала без з`ясування всіх обставин у справі. Водночас, судом першої інстанції було розглянуто вищевказану заяву 16.10.2019 року, тобто за межами строків передбаченими КАС України, що призвело до порушення судом п. 18.4 Перехідних положень розділу VII КАС України.

В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на Головне управління ДФС у місті Києві.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до розпорядження № 630-р від 09 липня 2014 року Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів проведено реорганізацію даного органу те перейменовано його на Державну фіскальну службу.

Відповідно до п.41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 28 березня 2018 року №296 Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС; Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС; Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС; Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС; Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС; Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС; Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС; Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС були реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління ДФС у м. Києві.

Вказане підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, а первісний відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві заміні правонаступником - Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Задовольняючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг про видачу дублікату виконавчого листа по справі № 826/26292/15 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 18.4 Перехідних положень розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на примусове виконання рішення в особи, на користь якої винесено рішення, виникає з моменту набранням таким рішенням законної сили, в разі його невиконання в добровільному порядку, а подача заяви до суду про видачу виконавчого документа та подальше звернення із цим документом в органи виконавчої служби є процедурою, встановленою законодавцем: завершальною стадією судового провадження та способом реалізації права на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 10, 12 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підпунктом 18.4 пункту 18 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, установити, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей.

До дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 18.4 Перехідних положень розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

04 листопада 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по адміністративній справі № 826/26292/15 у зв`язку із зміною виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року, яка набрала законної сили 07 червня 2016 року, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальності Вуглесинтез Інжиніринг (код ЄДРСР 38218657) із Державного бюджету України заборгованість з відшкодуванням податку на додану вартість у сумі 25675819,00 грн. (двадцять п`ять мільйонів шістсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 00 копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній нас видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

З урахуванням викладеного, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягувач звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у строк встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому наявні підстави визначені КАС України для видачі дубліката виконавчого листа.

Доводи Головного управління ДФС у м. Києві про те, що судом першої інстанції розгляд клопотання про видачу ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" дубліката виконавчого листа відбувся у порядку письмового провадження, без з`ясування всіх обставин справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що справа є незначної складності, розглядалася у письмовому провадженні, тому розгляд заяви також необхідно проводити у письмовому провадженні відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 6 ст. 12, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України.

Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Колегія суддів зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Також, колегія суддів зазначає, що в п. 23 рішення "Проніна проти України" Європейського суду з прав людини вказав, що "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи Головного управління ДФС у м. Києві на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 240, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331, 370, 372, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення , а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 23.12.2019 року.