Постанова

від 23.12.2019 по справі 640/7595/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7595/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБК "Квадрат" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБК "Квадрат" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2019 року №00001841402 та №00001851402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ГУДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АБК Квадрат з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП за грудень 2017 року, ТОВ ФАВОРИТ-СВ за жовтень, листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016, 2017 роки.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 245 775 грн., у тому числі за 2016 - 209 775 грн., за 2017 - 36 000 гривень.

- п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 273 084 грн., у тому числі за жовтень 2016 - 16 917 грн.; за листопад 2016 - 152 750 грн.; за грудень 2016 - 63417 грн.; за грудень 2017 - 40 000 гривень.

Результати перевірки оформлені Актом від 29.12.2018 року № 872/26-15-14-02-02/34967310.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року:

- №00001851402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 341 355 грн., в тому числі за основним платежем 273 084 грн. та 68 271 грн. за штрафними санкціями;

- №00001841402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 307 219 грн., в тому числі за основним платежем 245 775 грн. та 61 444 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ ФАВОРИТ-СВ .

Зокрема за перевіряємий між сторонами було укладено ряд договорів:

- № 0310/16 від 03.10.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків залізобетонних конструкцій (фундаментів) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту: Проект офісного центру на вулиці Олеся Гончара, 55-б у Шевченківському районі . Вартість робіт за даним договором становила 101 500, 00 грн. з ПДВ;

- №0410/16 від 04.10.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків (з прив`язкою до раніше зроблених розрахунків) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту: Будівництво житлового комплексу з торгово-розважальним центром, приміщеннями громадського призначення та підземно-наземним паркінгом та проспекті Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва . Вартість робіт за даним договором становила 760 500, 00 грн. з ПДВ;

- №0411/16 від 04.11.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків (з прив`язкою до раніше зроблених розрахунків) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту: Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Петра Дегтяренка, 1 (вул. Полярна в межах вул. П. Дегтяренка та М. Майорова у Оболонському районі м. Києва. Друга черга будівництва. П`ятий пусковий комплекс. Житловий будинок №4 . Вартість робіт за даним договором становила 380 500, 00 грн. з ПДВ.

- № 2410/16 від 24.10.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків (з прив`язкою до раніше зроблених розрахунків) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту: Коригування проекту Будівництво житлового комплексу з торговим центром і вбудованими приміщеннями офісного та соціально-побутового призначення з підземним паркінгом у 4-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва. Перша черга будівництва. Другий пусковий комплекс Житловий будинок № 2 та Третій пусковий комплекс. Житловий будинок №3 .Вартість робіт за даним договором становила 156 000, 00 грн. з ПДВ.

За результатом виконаних робіт за вказаними договорами виконавцем оформлювались розрахунки, інші матеріали у електронному вигляді у форматі PDF та/або DWG та/або інший формат за погодженням сторін, на носії погодженому сторонами, а в разі необхідності за наявності письмової вимоги від Замовника у письмовому вигляді на паперових носіях.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано: договори, податкові накладні, Акти здачі-прийняття робіт, квитанції.

Крім того, за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП .

Зокрема, між сторона укладено два договори, а саме:

- №2710/17 від 27.10.2017 року, відповідно до умов якого ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП (виконавець) зобов`язувалося за завданням замовника виконати проектні роботи стадії Робоча документація розділу Водопостачання та каналізація для об`єкту: Будівництво житлового комплексу з торгово-розважальним центром, приміщеннями господарського призначення та підземно-наземним паркінгом на проспекті Перемоги,67 у Святошинському районі м. Києва. Житлові будинки №1,2 , а замовник 826/105/15 зобов`язується прийняти належно виконані роботи та оплатити в порядку визначеному у договорі. Договірна ціна виконання робіт, що є предметом цього договору складає 91 666,67 грн. без ПДВ.

- №2710/17/2 від 27.10.2017 року, за умовами якого ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП (виконавець) зобов`язувалося за завданням замовника виконати проектні роботи стадії Робоча документація розділу Водопостачання та каналізація для об`єкту: Будівництво житлового комплексу з торгово-розважальним центром, приміщеннями господарського призначення та підземно-наземним паркінгом на проспекті Перемоги,67 у Святошинському районі м. Києва. Житлові будинки №1,2 , а замовник зобов`язується прийняти належно виконані роботи та оплатити в порядку визначеному у договорі. Договірна ціна виконання робіт, що є предметом цього договору складає 108 333,33 грн. без ПДВ.

Результатом робіт, виконаних за цими договорами, є розрахунки та звіт перевірки у письмовому вигляді на електронному носії в форматі погодженому сторонами.

В подальшому ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП було відступлено право вимоги за вказаними договорами ТОВ АРІАНДА-КОМПАНІ-ПЛЮС відповідно до договору про відступлення права вимоги №22/17Ц від 22.12.2017 року.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано: договори, податкові накладні, Акти здачі-прийняття робіт, квитанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ФАВОРИТ-СВ та ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, спростовують висновки перевірки про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Водночас, зазначені в акті перевірки та апеляційній скарзі висновки про відсутність реального виконання господарських зобов`язань, порушення позивачем вимог податкового законодавства є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Так, у Акті перевірки контролюючий орган зазначив про те, що ТОВ ФАВОРИТ-СВ та ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП є учасниками кримінальних проваджень, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, зазначено, що згідно протоколу допиту свідка від 17.01.2018 року, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ФАВОРИТ-СВ в одній особі гр. ОСОБА_1 , вказана особа вказує про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ ФАВОРИТ-СВ , а у поясненнях від 23.05.2018 року засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП ОСОБА_2 зазначено про непричетність останнього до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

З метою дослідження спірних податкових правопорушень (системно) в розрізі звітних податкових періодів, контрагентів, спірних операцій, складу податкового правопорушення по контрагентам та звітному спірному податковому періоді, з метою оцінки доказів за правилами встановленими ст. 90, ч. 3 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостим апеляційним адміністративним судом було задоволено клопотання апелянта та викликано для допиту в судове засідання в якості свідків директорів ТОВ "ФАВОРИТ-СВ"- гр. ОСОБА_1 та ТОВ "ТАРТАРОСА ГРУП" - ОСОБА_2 . Також, вказаним особам було запропоновано надати письмові пояснення з приводу господарських взаємовідносин з ТОВ "АБК "Квадрат" за 2016,2017 роки.

У судове засідання призначене на 23 грудня 2019 року вказані особи не прибули та письмових пояснень з приводу господарських взаємовідносин з ТОВ "АБК "Квадрат" не надали.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даним товариствами не визнані нечинними.

Колегія суддів вказує на те, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 826/16304/17.

Щодо посилання відповідача на те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та наявні розбіжності задекларованих показників податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків".

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23.12.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев