Постанова

від 23.12.2019 по справі 826/6565/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6565/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК "Донская" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК "Донская" (далі - позивач, ТОВ ВФК Донская ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2016 №0053021201 та №0053011201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) є безпідставними, необґрунтованими та протиправними, оскільки в порушення вимог п.п.86.2, 86.8 ст.86 Податкового кодексу України ні акта камеральної перевірки, ні оскаржуваних ППР відповідач у встановлений законом строк позивачу не направляв. Водночас, відповідно до п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України відповідач не мав права проводити камеральну перевірку, оскільки виходячи з акта камеральної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані ППР, та давності зазначених в ньому подій, а саме 2013 та 2014 роки, такі періоди можуть перевірятись тільки в рамках документальної перевірки. При цьому, позивач також посилається на заборону органам ДФС проводити перевірки юридичних осіб, які здійснили держреєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення АТО на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення АТО, встановлену п.6 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1726, та заборону проведення перевірок суб`єктів господарювання з обсягом доходу до 20 млн. грн. за попередній календарний рік, встановлену Законом України від 28.12.2014 №71-VIIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , що мало місце відносно позивача. У зв`язку з цим, позивач вважає, що оскаржувані ППР підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема апелянт зазначає, що оскаржувані ППР є обґрунтованими та прийнятими в межах чинного законодавства. Відповіда також зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0053011201 та №0053021201 про застосування до ТОВ ВФК Донская штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість прийняті відповідачем згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України на підставі акта камеральної перевірки від 15.06.2016 №3867/26-54-12-01-11, яким встановлено порушення ТОВ ВФК Донская вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, що водночас призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15935,14 грн. (10%) та 1030,24 грн. (20%). У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що підстави для скасування оскаржуваних ППР відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів даної справи убачається, що за результатом проведення камеральної перевірки своєчасної сплати (перерахування) ТОВ ВФК Донская суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було виявлено порушення позивчем вимог абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: платником сплачено суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з порушенням визначених законодавством граничних строків, про що складено акт від 15.06.2016 №3867/26-54-12-01-11 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, позивач у відповідності до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 розділу ІІ та п.203.1 ст.203 розділу V Податкового кодексу України подав 24.10.2014-01.09.2014 податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.08.2014 №9048415267 та 25.10.2013-22.10.2013 податкове повідомлення-рішення (форма Р ) від 11.10.2013 №0002372201, проте в порушення вимог абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплатив, у зв`язку з чим відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України ТОВ ВФК Донская було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

На підставі Акта перевірки від 15.06.2016 відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0053011201 (форми Ш ), яким за порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України на підставі ст.126 ПК України за затримку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 5151, 20 грн. зобов`язано ТОВ ВФК Донская сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1030 грн. 24 коп. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- податкове повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0053021201 (форми Ш ), яким яким за порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, на підставі ст.126 ПК України, за затримку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 159351 грн. 40 коп. зобов`язано ТОВ ВФК Донская сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 15935 грн. 14 коп. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

26.09.2017 ТОВ ВФК Донская довідавшись напередодні (25.09.2017) із особистого кабінету платника податків на офіційному сайті ДФС про наявну заборгованість звернулося до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з листом №26/09-1, в якому просило надати результати проведеної перевірки та інші матеріали, що пов`язані з реалізацією акта перевірки, а також податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з тим, що жодних документів Товариство не отримувало.

За результатом звернення, як зазначає позивач у позовній заяві, Акт перевірки та зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 10.08.2016 ТОВ ВФК Донская отримало в приміщенні ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві тільки 17.10.2017.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 10.08.2016, ТОВ ВФК Донская 26.10.2017 оскаржило їх в адміністративному порядку, звернувшись із відповідною скаргою до Головного управління ДФС у місті Києві.

З листа Головного управління ДФС у м. Києві від 10.11.2017 №36332/10/26-15-10-01-16 позивач дізнався про залишення його скарги без розгляду з підстав порушення законодавчо встановленого 10-денного строку подання скарги після отримання зазначених повідомлень-рішень. Зокрема, Головне управління зазначило, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2016 №0053021201, №0053011201 було надіслано поштою на податкову адресу платника, проте повернуто поштовим відділенням 01.10.2016 з відміткою - закінчення встановленого строку зберігання (лист ДПІ в Оболонському районі від 06.11.2017 №4021/8/26-54-12-18), відтак дані ППР вважаються врученими 01.10.2016. У зв`язку з тим, що скаргу платником податків було подано тільки 26.10.2017, а граничний термін подання скарги сплив 11.10.2016, Головне управління, керуючись вимогами п.56.7 ст.56 Податкового кодексу України, залишило скаргу позивача без розгляду.

14.02.2018 ТОВ ВФК Донская звернулося зі скаргою на зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 10.08.2016 та на рішення Головного управління від 10.11.2017 №36332/10/26-15-10-01-16 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13.04.2018 №12943/6/99-99-11-03-01-25 скаргу ТОВ ВФК Донская з аналогічних підстав, зокрема згідно п.56.7 ст.56 ПК України, залишено без розгляду, а рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.11.2017 №36332/10/26-15-10-01-16 залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що не відповідають податковому законодавству, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до підпункту 75.1.2 ПК України є предметом документальної перевірки.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (пункт 86.7 статті 86 ПК України).

Згідно з пунктом 86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як уже зазначалося, за даними податкового повідомлення-рішення форми Ш від 10.08.2016 №0053021201 до позивача було застосовано штраф у розмірі 15935,14 грн. (10%) за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 159351,40 грн., визначеної податковим повідомленням-рішенням форми Р від 11.10.2013 №0002372201.

Натомість з висновків Акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення вимог абз.1 п.57.1 ст.57 ПК України не було сплачено суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, встановлених цим Кодексом, у зв`язку з чим відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України ТОВ ВФК Донская було притягнено до відповідальності у вигляді штрафу.

Так, сума заборгованості за податковим повідомленням-рішенням форми Р від 11.10.2013 №0002372201 становить 159301,40 грн. і 50 грн. - в підсумку 159351,40 грн., сума штрафної санкції в розмірі 10 % становить 15930,14 грн. і 5 грн. - в підсумку 15935,14 грн.

Однак, єдиною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0053021201 є виключно факт затримки позивачем суми грошового зобов`язання, визначеної самостійно контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні форми Р від 11.10.2013 №0002372201, а не суми податкового зобов`язання, визначеної самостійно платником податків.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0053021201, яке на думку колегії суддів є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо законності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення форми Ш від 10.08.2016 №0053011201, за яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1030,24 грн. (20%) за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 5151,20 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту Акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми Ш від 10.08.2016 №0053011201 стала наявна, за твердженням відповідача, сума заборгованості за поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ від 20.08.2014 №9048415267, що складає 1500 грн. і 3547,15 грн., тобто в підсумку 5047,15 грн., а сума штрафної санкції у розмірі 20% - 300 грн. і 709,43 грн., що в підсумку складає 1009,43 грн.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення форми Ш від 10.08.2016 №0053011201 хоч і приняте відповідачем за передбачених законом правових підстав, оскільки в основу його прийняття покладено суму грошового зобов`язання, самостійно обчислену та зазначену позивачем у поданій ним податковій декларації, проте сума грошового зобов`язання, зазначена у даному податковому повідомленні-рішенні, є необґрунтованою, позаяк встановлена в Акті перевірки сума заборгованості за поданою позивачем податковою декларацією (5047,15 грн.) є відмінною від суми заборгованості, зазначеної в податковому повідомленні-рішенні форми Ш від 10.08.2016 №0053011201.

Що стосується тверджень позивача в частині порушення відповідачем вимог п.п.86.2, 86.8 ст.86 ПК України, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

За умовами абз.1 п. 57.1 ст.57 ПК України (строки сплати податкового зобов`язання) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, як вбачається з положень ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу (п.42.1).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п.42.2).

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Обгрунтовуючи доводи свого позову в частині порушення відповідачем вимог п.п.86.2, 86.8 ст.86 ПК України, позивач серед іншого посилається на те, що Акт перевірки від 15.06.2016 та оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.08.2016 №0053021201 та №0053011201 він отримав наручно у приміщенні ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві тільки 17.10.2017. До цього часу він не мав жодних відомостей щодо існування цього Акту та ППР.

Відповідно до пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право, зокрема, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, з аналізу наведеної правової норми вбачається, що саме на контролюючий орган покладено обов`язок належного вручення платнику податків акта, складеного за результатом проведення камеральної перевірки платника податків. Цьому обов`язку контролюючого органу кореспондує право платника податків, передбачене пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України. Належне вручення платнику податків акта перевірки є процедурною передумовою прийняття керівником контролюючого органу (його заступником) податкового повідомлення-рішення за результатом проведеної перевірки, оскільки з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки починається відлік строку, протягом якого контролюючим органом може бути прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення. Належним врученням платнику податків акта перевірки вважається, зокрема, його надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків рекомендований лист, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

При цьому, матеріали даної справи не містять належним та допустимих доказів на підтвердження отримання позивачем відповідних документів про проведення камеральної перевірки своєчасної сплати (перерахування) ТОВ ВФК Донская суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі Акта перевірки від 15.06.2016 №3867/26-54-12-01-11 та податкових повідомлень-рішень від 10.08.2016 №0053021201 та №0053011201.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти таких тверджень позивача, посилається виключно на те, що Акт перевірки разом із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями був належним чином вручений позивачу, оскільки копії зазначених документів були відправлені рекомендованим листом за податковою адресою позивача, який в подальшому повернувся на адресу відправника - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві без вручення з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Однак, матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про дотримання відповідачем вимог п.86.2 ст.86 ПК України та доводили факт належного вручення (надіслання) ТОВ ВФК Донская Акта перевірки від 15.06.2016, як того вимагає п.42.2 ст.42 та п.58.3 ст.58 ПК України та власне податкових повідомлень-рішень від 10.08.2016 №0053021201 та №0053011201.

При цьому, зроблений позивачем запит до ПАТ Укрпошта з проханням повідомити про день та час відправлення на адресу ТОВ ВФК Донская Акту перевірки від 15.06.2016 та податкових повідомлень-рішень ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2016 №0053021201 та №0053011201, жодного результату не дав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Мельничук В.П.