Постанова

від 18.12.2019 по справі 460/1958/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12185/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Члена релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року (судді Комшелюк Т.О., ухвалену у м. Рівне) у справі №4601958/19 за позовом Члена релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,-

ВСТАНОВИВ:

Член релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 20.08.2019 звернулася в суд з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича в якому просить визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району шляхом реєстрації Статуту релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району (ідентифікаційний код: 22585739, адреса: 35121, Рівненська область, Млинівський район, с. Довгошиї, вул. Озерна, будинок 32) в новій редакції, визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції № 255 від 26.03.2019 стосовно реєстрації статуту релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району (ідентифікаційний код: 22585739, адреса: 35121, Рівненська область, Млинівський район, с. Довгошиї, вул. Озерна, будинок 32) в новій редакції з новою юридичною назвою, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука Олега Богдановича про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району (ідентифікаційний код: 22585739, адреса: 35121, Рівненська область, Млинівський район, с. Довгошиї, вул. Озерна, будинок 32), на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15991050008000611 та № 15991070009000611 від 12.04.2019, визнати протиправними та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15991050008000611 та № 15991070009000611 від 12.04.2019, що внесені державним реєстратором Кир`янчуком Олегом Богдановичем щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району (ідентифікаційний код: 22585739, адреса: 35121, Рівненська область, Млинівський район, с. Довгошиї, вул. Озерна, будинок 32).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції член релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права. Вказує, що предметом спору є порушення відповідачами положень законодавства України, яким регулюється порядок внесення змін і доповнень до статутних документів, на підставі яких прийняті оскаржені розпорядження та рішення. Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, як дії суб`єктів владних повноважень, що полягають у реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у справі, що розглядається, предметом спору є вимоги про визнання протиправними і скасування дій та актів Рівненської обласної державної адміністрації, а також державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича щодо проведення державної реєстрації змін відомостей про релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району, членом якої є позивачка, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стосуються змін в установчих документах шляхом реєстрації статуту в новій редакції з новою юридичною назвою.

Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідачів було порушено її право на свободу совісті та віросповідання, а протиправна зміна підлеглості релігійної громади Свято-Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району в організаційних та канонічних питаннях порушує право позивачки на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування релігійного культу.

Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачам.

Колегія суддів зважає на те, що до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори юридичних та фізичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

З матеріалів позовної заяви видно, що 25.09.1991 зареєстровано статут релігійної громади Української Православної Церкви у населеному пункті с. Довгошиї Млинівського району.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації №58 від 16 лютого 2016 року Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції зареєстровано статут релігійної громади Української Православної Церкви в с. Довгошиї Млинівського району, зареєстрований рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 25 вересня 1991 року №173, у новій редакції за адресою: вул. Озерна, 32, с. Довгошиї, Млинівського району, Рівненської області, 35121, з юридичною назвою - релігійна громада Свято-Георгієвської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району.

26 березня 2019 року Рівненська обласна державна адміністрація ухвалила розпорядження № 255, яким, зокрема, зареєструвала статут релігійної громади Свято-Георгієвської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви у населеному пункті с. Довгошиї Млинівського району в новій редакції.

На підставі вказаного розпорядження державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи та вніс відповідні записи.

Позивач наголошує, що членами релігійної громади відповідно до положень Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та статуту релігійної громади не проводилися загальні збори членів релігійної громади, Парафіяльні збори, щодо прийняття рішень про внесення змін до статуту, а відповідні рішення не приймалися.

З наведеного видно, що предметом спору є правомірність рішення органу виконавчої влади Рівненської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної організації (позивача) у новій редакції. Проте, таке рішення оскаржується саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону та статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Як встановлено з позовної заяви, позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачам.

А тому, на переконання апеляційного суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про припинення державної реєстрації юридичної особи, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами процесуального законодавства та відповідають дійсним обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що цей спір не є спором, який має вирішуватися за правилами господарського судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Разом з тим, у цій справі спір стосується суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації, які врегульовані Законом України Про свободу совісті та релігійні організації від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ (далі - Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, доводів апеляційної скарги вимоги позивача визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

Тобто, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачів, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, проте є підстави для зміни ухвали суду першої інстанції в частині визначення підсудності за якою вона повинна розглядатись.

Керуючись ст. 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Члена релігійної громади Свято - Георгіївської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Довгошиї Млинівського району ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/1958/19 - змінити в частині визначення підсудності, зазначивши, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 23.12.2019