Постанова

від 17.12.2019 по справі 300/1043/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10981/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року, головуючий суддя - Гундяк В.Д., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною відмову в призначенні йому пенсії за віком та зобов`язати зарахувати йому до страхового стажу період роботи з 10.03.1994 року по 26.01.2000 року та призначити пенсію за віком з 09.02.2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що пенсійним органом йому протиправно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в АТ «Верховина-Рось» згідно запису у трудовій книжці та призначенні пенсії за віком на підставі положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною відмову Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.03.1994 року по 26.01.2000 року та призначити пенсію за віком, починаючи з 09.02.2019 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у зв`язку із неналежним оформленням трудової книжки, спірний період відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком.

13.03.2019 року відповідач відмовив у врахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи в АТ «Верховина-Рось» , так як запис у відповідну трудову книжку внесений із виправленнями, а відповідно до архівної довідки від 15.11.2018 року за №11-494 інші підтверджуючі документи відсутні (а.с. 15-16).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній .

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону 1058-ІУ підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14989/15-а.

З матеріалів справи видно, що в трудовій книжці позивача у записі щодо зайнятості позивача в АТ «Верховина-Рось» у період з 10.03.1994 року по 26.01.2000 року міститься неточний запис лише у даті наказу про прийняття на роботу, в той час як дати прийняття на роботу та звільнення із неї зазначені без будь-яких виправлень.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відтак неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що неточний запис у даті наказу про прийняття на роботу, в той час як дати прийняття на роботу та звільнення із неї зазначені без будь-яких виправлень не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні періоду роботи до страхового стажу позивача, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, серед інших, справи, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Також, статтею 263 КАС України визначено, що справою незначної складності являється, зокрема, справа щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі №300/1043/19 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 24.12.2019 року.