Постанова

від 18.12.2019 по справі 140/2194/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11037/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача Гриньо Д.Д.,

за участю представника відповідача Мохнюка М.Д.,

за участю третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, прийняте суддею Ковальчуком В.Д. у місті Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Релігійна організація Свято - Михайлівська релігійна громада Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області про визнання протиправним рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання протиправним рішення від 20.06.2019 року №48-19/23 Про розгляд заяв ОСОБА_1 та релігійної організації Свято-Михайлівська релігійна громада Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем при зверненні до відповідача не було надано графічних матеріалів із зазначенням конкретного місця розташування земельної ділянки, що віднесено земельним законодавством до обов`язку заявника.

Крім того, відповідачем при прийнятті рішення було враховано, що 07.06.2019 року розпорядженням Волинської ОДА №313 було передано у безоплатне користування для релігійних потреб храм та дзвіницю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що графічні матеріали знаходились у відповідача. В основу оскаржуваного рішення покладено не відсутність графічних матеріалів, а невиконання рішень Несвічівської сільської ради №13/10 від 17.05.2004 року Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку та №11/15 від 23.01.2008 року Про скасування рішення сільської ради від 16.11.2007 року №10/4 .

Суд не з`ясував, чи спірна земельна ділянка є вільною, позаяк на ній знаходиться будинок позивача.

Судом не встановлено, що храм і храмові споруди розміщені на суміжній земельній ділянці, а спірна земельна ділянка - відмежована загорожею та першій присвоєно кадастровий номер і така перебуває у користуванні.

Проведено аналіз законодавства та маються покликання на практику Верховного Суду України, Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, Європейського суду з прав людини.

Звернута увага, що у деяких депутатів ради родичі перебувають у релігійній громаді третьої особи, тому має місце зацікавленість, що не узгоджується із вимогами Закону України Про запобігання корупції .

Судом не враховано, що жодного оприлюднення проекту оскаржуваного рішення та результатів голосування не було.

Отже, рада обмежила позивача у реалізації конституційного права набуття у властність земельну ділянку

Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов.

Городищенська сільська ради подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що необґрунтованими є доводи апелянта про те, що у раді мались графічні матеріали. Крім того, як норми Земельного кодексу України, так і позиція Верховного Суду викладена у справі №369/3184/14-а від 23.01.2018 року передбачає, що такі матеріали має подавати особа, яка звернулася із заявою. Крім того, оскаржуване рішення не порушує права позивача (маються покликання на судові рішення Верховного Суду від 31.01.2018 року та від 14.03.2018 року). Щодо корупційної складової, то - це лише припущення апелянта, яке нічим не підтверджене.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що 20.06.2019 року Городищенською сільською радою Луцького району Волинської області було прийняте рішення №48-19/23 Про розгляд заяв ОСОБА_1 та релігійної організації Свято-Михайлівська релігійна громада Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області яким, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку для передачі у власність. Цим же рішенням надано релігійній організації Свято-Михайлівська релігійна громада Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок для обслуговування храму та храмових споруд шляхом розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у постійне користування.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 оскаржив до суду рішення Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання протиправним рішення від 20.06.2019 року №48-19/23 Про розгляд заяв ОСОБА_1 та релігійної організації Свято-Михайлівська релігійна громада Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області , щодо якої він звертався із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку для передачі у власність, вважаючи, що саме він має право отримати у власність земельну ділянку, якою користується та будує на ній будинок. Однак, йому відмовлено і надано дозвіл іншому суб`єкту, який має намір отримати таку в користування, так як землі, зокрема і спірна ділянка, належать релігійній громаді.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Несвічівської сільської ради від 17.05.2004 року №13/10 (а.с.36) було вирішено виділити забудовнику ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,06 га в селі АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 під будівництво індивідуального житлового будинку.

ОСОБА_1 надано дозвіл на виконання будівельних робіт №172 від 15.06.2006 року (а.с.55). Крім того, у матеріалах справи наявна копія акта про винос в натуру червоних ліній та лінії забудови під будівництво індивідуального житлового будинку в селах та селищах Луцького району від 24.05.2004 року.

Судом під час розгляду справи встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва.

Розпорядженням Волинської ОДА №313 від 07.06.2019 року Про передачу культових споруд (а.с.37) Свято - Михайлівській релігійній громаді Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області передано у постійне безоплатне користування для релігійних потреб пам`ятки архітектури національного значення - храм та дзвіницю. Відтак, на думку релігійної громади, об`єкт незавершеного будівництва, та земельна ділянка під ним, а також землі під храмом та дзвіницею належать церковній громаді.

Частиною першою статті 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16 та від 21.08.2019 року №305/216/18.

Крім того, скасування рішення Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання протиправним рішення від 20.06.2019 року №48-19/23 Про розгляд заяв ОСОБА_1 та релігійної організації Свято-Михайлівська релігійна громада Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами щодо права на земельну ділянку. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 140/2194/19.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Релігійна організація Свято - Михайлівська релігійна громада Православної церкви України села Несвіч Луцького району Волинської області про визнання протиправним рішення - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повний текст судового рішення складено 24.12.2019 року.