Постанова

від 20.12.2019 по справі 804/12774/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа №804/12774/15

касаційне провадження №К/9901/27038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 (головуючий суддя - Юхименко О.В., судді: Круговий О.О., Нагорна Л.М.) у справі № 804/12774/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атомпоставка до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Атомпоставка звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0000662202 та від 22.05.2015 № 0000132201.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.04.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 скасував та прийняв нову - про задоволення позову. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0000662202 та від 22.05.2015 № 0000132201.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

При цьому наголошує на фіктивності розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Атомпоставка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 21.04.2015 № 2226/04-62-22-01/33973695.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал Ремонт Сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазуніверсал , Товариства з обмеженою відповідальністю Квадра Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Отан , Товариства з обмеженою відповідальністю Лінк Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Фатрон , Товариства з обмеженою відповідальністю Аульська хлоропереливна станція , а також автопослуг у Товариства з обмеженою відповідальністю Метакомп з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок належним чином оформленими первинними документами.

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звертала увагу на недоліки представлених товариством видаткових накладних та неподання для здійснення контрольного заходу відповідної транспортної документації, а також наголошувала, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, пов`язану з наданням податкової вигоди.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22.05.2015 № 0000132201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 8830015,00 грн. за основним платежем та 4415007,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 21.08.2015 № 0000662202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5281344,00 грн. за основним платежем та 2640672,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а відповідачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст господарських операцій не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання угод.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд першої інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю Атомпоставка не представлено будь-яких первинних документів, які б підтверджували факти транспортування та зберігання придбаних товарів, а також транспортної документації, яка б засвідчувала факт придбання автопослуг.

Не подано платником також паспортів якості виробника на підтвердження якості придбаної продукції, а з долучених до матеріалів справи специфікацій неможливо встановити умови постачання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, не надано позивачем пояснень, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між ним та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, а також не представлено жодних доказів на підтвердження здійснення узгодження питань щодо поставок товарно-матеріальних цінностей та автопослуг.

Враховуючи викладене, є цілком об`єктивним висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю Атомпоставка того, що здійснені ним із Товариством з обмеженою відповідальністю Універсал Ремонт Сервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Укргазуніверсал , Товариством з обмеженою відповідальністю Квадра Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Отан , Товариством з обмеженою відповідальністю Лінк Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Фатрон , Товариством з обмеженою відповідальністю Аульська хлоропереливна станція , Товариством з обмеженою відповідальністю Метакомп господарські операції мають реальний характер, а придбані товари та послуги пов`язані з господарською діяльністю позивача, що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не встановлено інших обставин та не досліджено будь-яких нових доказів, а відтак Верховний Суд дійшов висновку, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № 804/12774/15 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 у справі № 804/12774/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк