Постанова

від 24.12.2019 по справі 177/986/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11199/19 Справа № 177/986/19 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2019 року, ухваленого суддею Строговою Г.Г. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 01 листопада 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ярошевський О.Т. звернувся до суду із позовом, в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок компенсації за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в розмірі 160 000,00 грн., без урахування утриманого податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач з 2015 року по 2018 рік працював на ТОВ Виробниче підприємство Переробник вантажником, 08 жовтня 2018 року він був звільнений з підприємства за станом здоров`я за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

19 червня 2018 року під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок затаких обставин: 18 червня 2019 року начальник млинового комплексу ОСОБА_2 обговорила з вантажниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдання на наступний день, щодо виконання робіт по прибиранню сміття з усіх приміщень млинового комплексу та надала заявку начальнику автотранспортного господарства ОСОБА_6 на виділення трактору МТЗ-ЄО 2625. 19 червня 2018 року о 08.00 год. бригада вантажників заступила на зміну, отримала наряд від ОСОБА_2 на виконання зазначеного завдання по навантаженню мішків зі сміттям у ківш трактора з приміщень млинового комплексу. О 8.00 год. ОСОБА_6 видав трактористу ОСОБА_7 подорожній лист та наряд на вивезення сміття трактором з виробничих приміщень млинового комплексу на майданчик збору сміття. О 09.00 год. роботи по прибиранню сміття розпочалися біля входу у приміщення комбіцеху. Близько 09.30 год. вантажник ОСОБА_4 за викликом майстра ОСОБА_8 пішов у склад безтарного зберігання борошна млинового комплексу для завантаження автоборошновозу. Вантажники що залишилися, до 12.00 год.продовжили працю. Тракторист при черговому заповненні ковшавідвозив сміття на майданчик для збору відходів і повертався.З 12.00 год до 13.00 год на період обідньої перерви роботи були призупинені. Трактор на час перерви перебував біля входу в склад безтарного зберігання борошна. Близько 13.10 год. вантажник ОСОБА_3 і ОСОБА_4 навантажили декілька мішків зі сміттям зі складу зі складу БЗБ і трактор поїхав до складського приміщення, де відбувались роботи до обіду.Приблизно о 14.00 год. ОСОБА_9 узяв паперові мішки і першим вийшов із складського приміщення. Трактор стояв на місці. ОСОБА_9 поклав мішки у ківш і побачив, що трактор раптово почав рух на нього, він намагався уникнути наїзду, але його притиснуло ковшем трактору до стіни, а потім другий раз з ще більшою силою.

В результаті травми ОСОБА_9 отримав: закритий уламковий черезнадмищелковий перелом лівого стегна зі зміщенням. Відкритий уламковий перелом середньої третини правого стегна. Пошкодження підколінних артерій та вени праворуч. Тромбоз поверхневої стегнової артерії праворуч. Розрив триглавого та чотирьохглавого м`язів правого стегна. Закриту травму грудної клітини, переломи ребер, закриту травму живота.

У зв`язку з чим переніс операції: 19.06.2018 року-ревізія правої підколінної артерії, резекція правої поверхневої артерії стегна та 20.06.2018 року-ампутація правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини правого стегна.

30 липня 2019 року комісією з розслідування нещасного випадку складено акт №1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, в якому вказано причину нещасного випадку(п.7) - невиконання вимог інструкцій з охорони праці, неякісне розроблення, недосконалість інструкції з охорони праці або їх відсутність. Також, в акті зазначено, що особи які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці(п.11): тракторист ОСОБА_7 ; начальник автотранспортного господарства Горбатенко ОСОБА_10

Оглядом МСЕК від 17.10.2018 року позивачу вперше встановлено 100% втрати професійної працездатності та перша група інвалідності та визначено потребу в медичній та соціальній допомозі: ВМП, медикаментозне лікування, сан.кур.лікування, протезування стегна, інвалідна коляска.

Зазначив, що наслідки нещасного випадку, які виникли з вини відповідача, посадові особи якого в порушення діючого законодавства, не створили безпечні умови праці, викликають упозивача не тільки фізичні страждання: біль в області обох стегон, грудях, животі, оніміння нижніх кінцівок, а також і моральні страждання, а саме: постійний біль не дає спокійно відпочивати, що викликає страждання і переживання. Він змушений постійно вживати медичні препарати. Порушено звичайний для нього спосіб життя, наслідки нещасного випадку вимагають додаткових зусиль для організації його життя. Порушено нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості вести активне життя. Він позбавлений функції ходьби (ампутація правої нижньої кінцівки), позбавлений можливості виконувати побутові функції без сторонньої допомоги,

За таких обставин, позивач вважає, що зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана за каліцтвом, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлена неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, яку позивач оцінює в 160000грн.

Рішенням Криворізького районного судуДніпропетровської області від 28 жовтня позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров`я задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник , код ЄДРПОУ 39865410, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Веселе, буд.5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 в рахунок компенсації за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник , код ЄДРПОУ 39865410, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Веселе, буд.5, на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Відповідач ТОВ Виробниче підприємство Переробник , не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог.

При цьому, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нещасний випадок із позивачем стався з вини відповідача, посилаючись на те, що нещасний випадок стався з непередбачуваних та незалежних від роботодавця обставин. Відповідач наголошує на тому, що у пункті 11 Акту №1 від 30.07.2018 встановлені особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а саме тракторист ОСОБА_7 та начальник транспортного господарства ОСОБА_6 , тому вважає хибним висновок суду про покладення відповідальності за спричинену позивачу шкоду на підприємство. Також, скаржник зазначає, що за фактом нещасного випадку відкрито кримінальне провадження №12018040450000502 від 14.08.2018 за ч.2 ст.271 КК України по якому призначено судову експертизу з охорони праці та безпеки життєдіяльності з метою з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідач вказує, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від встановлення вини відповідача у настанні нещасного випадку, яка по теперішній час не встановлено судом відповідним судовим рішенням.

Також, відповідач вважає, що при визначенні судом першої інстанції розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача порушено норми статті 23 ЦК України та не враховано роз`яснення п.9 Постанови Верховного Суду України №4 Про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків щодо обґрунтування та доведення, визначеного судом розміру моральної шкоди. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт спричинення йому моральної шкоди та відповідно розмір її компенсації -160 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач з 01.04.2002 працював на різних посадах ТОВ ВП Переробник , з 16.12.2015 переведений на посаду вантажника млинового цеху, 08.10.2018 року звільнений за станом здоров`я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8).

Суд встановив, що 18 червня 2019 року начальник млинового комплексу ОСОБА_2 обговорила з вантажниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдання на наступний день, щодо виконання робіт по прибиранню сміття з усіх приміщень млинового комплексу та надала заявку начальнику автотранспортного господарства ОСОБА_6 на виділення трактору МТЗ-ЄО 2625. 19 червня 2018 року о 08.00 год. бригада вантажників заступила на зміну, отримала наряд від ОСОБА_2 на виконання зазначеного завдання по навантаженню мішків зі сміттям у ківш трактора з приміщень млинового комплексу. О 8.00 год. ОСОБА_6 видав трактористу ОСОБА_7 подорожній лист та наряд на вивезення сміття трактором з виробничих приміщень млинового комплексу на майданчик збору сміття. О 09.00 год. роботи по прибиранню сміття розпочалися біля входу у приміщення комбіцеху. Близько 09.30 год. вантажник ОСОБА_4 за викликом майстра ОСОБА_8 пішов у склад безтарного зберігання борошна млинового комплексу для завантаження автоборошновозу. Вантажники що залишилися, до 12.00 год. продовжили працю. Тракторист при черговому заповненні ковшавідвозив сміття на майданчик для збору відходів і повертався. З 12.00 год до 13.00 год на період обідньої перерви роботи були призупинені. Трактор на час перерви перебував біля входу в склад безтарного зберігання борошна. Близько 13.10 год. вантажник ОСОБА_3 і ОСОБА_4 навантажили декілька мішків зі сміттям зі складу зі складу БЗБ і трактор поїхав до складського приміщення, де відбувались роботи до обіду. Приблизно о 14.00 год. ОСОБА_9 узяв паперові мішки і першим вийшов із складського приміщення. Трактор стояв на місці. ОСОБА_9 поклав мішки у ківш і побачив, що трактор раптово почав рух на нього, він намагався уникнути наїзду, але його притиснуло ковшем трактору до стіни, а потім другий раз з ще більшою силою,в наслідок чого, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

Вказані вище обставини підтверджуються актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затвердженим 30.07.2018 начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області В.В. Снісар, який не оскаржений (а.с. 9-12).

Як видно з акта проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19 червня 2015 (а.с. 9-11), встановлено, що відповідно до п.7 причиною нещасного випадку є невиконання вимог інструкцій з охорони праці, неякісне розроблення, недосконалість інструкції з охорони праці або їх відсутність.

У пункті 11 зазначено акта зазначено, що особи які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_7 - тракторист ТОВ ВП ПЕРЕРОБНИК , який порушив п. 1.2 Інструкції № ОТ 22 по охороні праці для тракториста , затверджену наказом директора ТОВ ВП ПЕРЕРБНИК від 10.01.2016 року № 7, ст. 14 Закону України Про охорону праці та ОСОБА_6 - начальник автотранспортного господарства ТОВ ВП ПЕРЕРОБНИК , який порушив розділ 1 пункт 4 Положення про розробку інструкції з охорони праці .

В результаті нещасного випадку, позивач отримав сполучену травму : ЗТГК: перелом 10-гозакритий оскольчастий перелом 10-го ребра праворуч, 11-го ребра ліворуч. ЗТЧП. Забій черевної порожнини. З/ уламковий перелом н/3 лівого стегна. В/перелом н/3 правого стегна з ушкодженням судинного пучка (пошкодження підколінної артерії та вени, тромбоз поверхневої стегнової артерії). Двобічний малий гемоторакс, гостре порушення крвообігу правої гомілки ІІ Б ступеню. Операція 19.06.2018 року-ревізія правої підколінної артерії, резекція правої поверхневої артерії стегна. Операція 20.06.2018 року-ампутація правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини правого стегна,що підтверджується витягом з медичної карти стаціонарного хворого № У-7382 (а.с. 14).

Внаслідок нещасного випадку, позивач 17.10.2018 пройшов огляд МСЕК (а.с.13), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 100%, після чого, 09.10.2019 позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 90% та встановлена перша група інвалідності (а.с.59).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що, нещасний випадок стався з позивачем під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану трудовим каліцтвом на ТОВ ВП Переробник .

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, і не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Стаття 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першою ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди були предметом розгляду судом першої інстанції, і суд дійшов вірного висновку про те, що, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст.13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно - правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

За таких обставин, відповідальність за шкоду, завдану позивачу, покладено саме на відповідача в силу ст.ст.153, 173 КЗпП України, Закону України Про охорону праці .

Суд встановив, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача ОСОБА_1 заподіяна шкода, він втратив працездатність на даний час в розмірі 90%. Позивач переносе щоденно фізичний біль та моральні переживання, що наслідками отриманого каліцтва (ампутація правої нижньої кінцівки) у позивача порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, у зв`язку з чим останній зазнає моральних страждань та переживання.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманим ним на підприємстві відповідача трудовим каліцтвом.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач ОСОБА_1 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходив з конкретних обставин справи, характеру спричиненої шкоди, віку позивача, встановлення першої групи інвалідності, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги незворотність наслідків від отриманого каліцтва, визначена судом сума 160 000,00 грн. моральної шкоди, відповідає тим стражданням і переживанням, які позивач переніс і переносить по теперішній час у зв`язку з отриманим трудовим каліцтвом.

Відповідно до ст.4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1 , який внаслідок трудового каліцтва став інвалідом першої групи та втратив 90% професійної працездатності.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність моральних страждань. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, який внаслідок трудового каліцтва став інвалідом першої групи, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи відповідача в апеляційній скарзі в цій частині є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Однак апеляційним переглядом було встановлено, що суд першої інстанції під час вирішення питання щодо розміру судових витрат порушив норми матеріального права, у зв`язку із чим, рішення суду підлягає зміні в частині збільшення суми судового збору, стягнутого судом з відповідача на користь держави, виходячи з наступного.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню на користь держави за рахунок відповідача, неповно враховано вимоги законодавства, що моральна шкода визначена у грошовому виразі становить майнову вимогу.

Рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає зміні, в частині стягнутого з відповідача на користь держави судового збору.

Так, з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно задоволених вимог, тобто в сумі 1600 грн., що становить 1% від суми моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції на користь позивача.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник , залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2019 року змінити в частині збільшення суми судового збору стягнутого з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Переробник на користь держави, збільшивши судовий збір з 768,40 грн. до 1600 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: