Ухвала

від 29.11.2019 по справі 334/3/15-а

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 29.11.2019

Справа № 334/3/15-а

Провадження № 6-а/334/26/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Турбіної Т.В., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, в якій просить поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 09.07.2015 року у справі № 334/3/15-а за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району про визнання дій протиправними та вчинення певних дій.

В обґрунтування заяви зазначив, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2015 року по справі № 334/3/15-а Управління соціального захисту населення ЗМР по Дніпровському району (попередня назва Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінського району) було зобов`язано нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії. Рішення суду по справі набрало законної сили.

09.07.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист по вказаній справі та звернуто його до виконання.

22.04.2015 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження №49017218.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2015 року по справі №334/3/15-а відмовлено у задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служи ТУЮ у Запорізькій області про зміну способу і порядку виконання судового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2015 року по справі № 334/3/15-а.

06.01.2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесена Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві №49017218 та пораджено особисто позивачу звернутись до суду для зміни способу і порядку виконання судового рішення, тобто з аналогічною заявою тій, по якій вже судом було відмовлено. Також в постанові було визначено строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до 06.01.2017 року.

Відповідачем на виконання вимог постанови суду від 10.02.2015 року було здійснено лише нарахування відповідної одноразової допомоги, але наразі борг так і залишився несплаченим, що підтверджується Листом боржника від 19.10.2018 №01-35/7438.

У заяві ОСОБА_1 зазначив що задля того, щоб розібратись у виниклій ситуації та для звернення до юриста у нього не було фінансової можливості, оскільки він є пенсіонером, інвалідом та його пенсії вистачає лише на медикаментозне підтримання свого фізичного здоров`я. Так як він є інвалідом, тому постійно перебуває на лікуванні, оскільки це є звичайним становищем постраждалого, після отримання великих доз радіації, інваліда і весь період з 2016 року по теперішній час він потрапляє у лікарню.

У зв`язку з тим, що на теперішній час єдиною відповіддю боржника щодо неналежного виконання постанови Ленінського районного суду від 10.02.2015 року є те, що Бюджетом країни не передбачені такі фінансування, а тому виконавчий лист декілька разів було повернуто стягувачу, а також у зв`язку з скрутним матеріальним становищем самого стягувача, що позбавило його вчасно звернутись до юриста з заявою щодо поновлення його порушеного права у зв`язку з таким поверненням виконавчого документу, ОСОБА_1 вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа, виданого 09.07.2015 року на підставі постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2015 року (справа № 334/3/15-а) пропущено з поважних причин, а тому просить його поновити.

В судове засідання заявник не з`явився, суду подав заяву про слухання справи без його участі. Просить вимоги заяви задовольнити у повному обсязі.

Представник Управління соціального захисту населення ЗМР по Дніпровському району до суду не з`явився. Про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, згідно вимог ЦПК України , що підтверджується матеріалами справи. З запереченнями на заяву та клопотаннями про слухання справи без їх участі до суду не звертались.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами..

Положеннями ст. 373 КАС України регламентується порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до ч.3 ст.376 КАС України суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2015 року, яка набрала законної сили 21.02.2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району про визнання дій протиправними та вчинення певних дій було задоволено.

Вказаною постановою дії УПСЗН ЗМР по Ленінському району щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті на оздоровлення за 2014 рік як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії , інваліду 3 групи, у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано протиправними та зобов`язано УПСЗН ЗМР по Ленінському району провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, 3 групи інвалідності, за 2014 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням фактично виплачених сум.

09.07.2015 року по вказаній справі Ленінським районним судом. Запоріжжя було виписано виконавчий лист та звернуто до примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 22.04.2015 року було відкрито виконавче провадження №49017218.

09.11.2015 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Половніков Роман Сергійович звернувся до суду з поданням про заміну способу і порядку виконання судового рішення від 10.02.015 року по справі №334/3/15-а.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2015 року (провадження №6-а/334/42/15) в задоволенні вимог подання було відмовлено.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 06.01.2016 року виконавчий лист по справі Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/2/15-було повернуто стягувачу. Згідно змісту вказаної постанови, згідно листа боржника від 26.10.2015р. за вих. № 01-31/8963 встановлено, що на виконання постанови управлінням було проведено перерахунок, в результаті якого стягувачу нараховано 4782,00 грн., виплата яких буде здійснена при надходженні грошових коштів на рахунки управління. На 2015 рік коштів на виплату заборгованості управлінню не виділено. Таким чином на теперішній час, ураховуючи вищевикладене, наявні передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, атому , враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , постановою КМУ від 30.01.2013 № 45 Про внесення змін до постанови КМУ від 03.08.2011 № 845 стягувачеві було роз`яснено право на звернення до суду з заявою в порядку передбаченим ст. 263 КАС України і у подальшому рекомендовано звернутись з відповідним виконавчим документом щодо стягнення коштів з державного органу безпосередньо до Державної казначейської служби України.

Крім того, у зазначеній постанові старшим державним виконавцем було визначено строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання до 06.01.2017 року.

Згідно Листа УСЗН ЗМР по Дніпровському району № 01-35/7438 від 19.10.2018 року, вбачається, що рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2015 року винесено відносно виплати компенсації, яка безпосередньо фінансується тільки за рахунок коштів державного бюджету. Всі рахунки управління є цільовими, на виконання окремих програм. Фінансування витрат по виплаті бюджетних коштів особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Ці видатки передбачаються законом про Державний бюджет на відповідний рік. На 2018 рік видатки бюджету на здійснення виплат згідно з рішеннями суду цим Законом не передбачені. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Управлінням постійно інформує Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про стан позовної роботи в судах та щодо наявності рішень суду, які винесені на користь громадян (щодо зобов`язання управління здійснити виплату додаткових бюджетних коштів).

Кошторисом на 2018 рік відповідних асигнувань не передбачено, тому відсутні грошові кошти щодо виплати відповідної допомоги за рішенням суду. Управлінням є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом України про державний бюджет України. Невід`ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики даржави у цій сфері. Одним з таких органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 закону України Про Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення. Відповідно до положень закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України. Виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Управління не являється розпорядником коштів, а фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Зазначене вище знайшло своє відображення і у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012, атому Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району діє виключно в рамках діючого законодавства України.

Питання поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа регулюються розділом IV Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах та перша ж стаття цього розділу - ст.370 встановлює для Боржника обов`язковість судових рішень - судове рішений, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас, під час видачі судом виконавчого листа та потім його повернення державним виконавцем діяла норма ч.3 ст.22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) та наразі ця норма продубльована у ст.12 діючого Закону України Про виконавче провадження , де зазначено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі , тому, оскільки в даному випадку, періодичні платежі нараховані за минулий період тому їх стягнення взагалі не може обмежуватись строком, оскільки мали бути сплачені в минулому.

У Рішенні від 22.05.2008 N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

При розгляді вказаного питання, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої у справах Кечко проти України , Ромашов проти України , Шевченко проти України стосовно реалізації особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, особа не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувані запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа Броньовський проти Польщі , заява № 31443/96. рішення від 22.06.2004 р. п. 184).

Також варто зазначити, що згідно позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов`язання взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії при врегулюванні спірних правовідносин.

Таким чином, наразі Боржник не виконує свої обов`язки по виконанню рішення суду, та жодного належного аргументу щодо такого невиконання не наводить, окрім відсутності фінансування з бюджету, хоча, як я зазначалось вище, відсутність належного фінансування не є підставою для порушення ним закону, в тому числі і Конституції України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Гарантоване особі у статті 6 Конвенції право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40). У рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України (заява 40450/04. п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: ...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets V. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. У п. 48 цього рішення Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. І далі, у п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine). N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання ще у 2015 році, та не з вини останнього протягом тривалого часу Управління соціального захисту населення ЗМР по Дніпровському району не виконує своїх обов`язків щодо належного виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2015 року.

З огляду на вищевказане, суд вивчивши надані письмові докази, прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа №334/3/15-а, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 09.07.2015 року є законними, доведеними, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа №334/3/15-а до виконання, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 09.07.2015 року на підставі постанови суду від 10.02.2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району про визнання дій протиправними та вчинення певних дій.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.