Рішення

від 25.09.2019 по справі 330/1387/18

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/32/2019

Справа № 330/1387/18

"25" вересня 2019 р. смт. Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Павленко Н.В., прокурора Машкова Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Якимівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, комунального підприємства Розвиток курортної зони , ОСОБА_1 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки, знесення об`єкту,

в с т а н о в и в:

В позові зазначено, що прокуратурою Запорізької області встановлено факт порушення Кирилівською селищною радою вимог Земельного та Водного кодексів України при передачі КП Розвиток курортної зони у постійне користування земельної ділянки площею 0,0767 га. Так рішенням Кирилівської селищної ради від 14 липня 2015 року №41, затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0767 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0492 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та вказану земельну ділянку передано у постійне користування КП Розвиток курортної зони .

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22 червня 2018 року №1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів території смт. Кирилівка не затверджений.

Згідно зі Схеми розташування земельної ділянки, виготовлений ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0492 від узрізу води Азовського моря становить 62,26 метри та від урізу води Утлюцького лиману 309,07 метри та відповідно спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

09 вересня 2015 року між КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_1 було укладено інвестиційний договір №3-09/09. Згідно з умовами якого, КП Розвиток курортної зони надало спірну земельну ділянку для забудови інвестору з подальшим оформленням за ним права власності при цьому комунальне підприємство отримує 40000 грн. в якості інвестицій.

В подальшому на підставі вказаного договору на спірній земельній ділянці здійснено будівництво елінгу А-1, право власності на який 24 листопада 2016 року було зареєстровано ОСОБА_1 про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №17662452.

При передачі у постійне користування земельної ділянки площею 0,0767 га кадастровий номер 2320355400:11:001:0492, Кирилівською селищною радою не враховано розмірів та меж прибережної захисної смуги Азовського моря, а також суб`єкта, якому надається земельна ділянка, внаслідок чого порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст.ст. 85,88 Водного кодексу України та порушено Закон України Про державну експертизу землевпорядної документації .

В зв`язку з викладеним просили, визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 14.07.2015 №41, визнати відсутнім у комунального підприємства Розвиток курортної зони права постійного користування земельною ділянкою. Зобов`язати комунальне підприємство Розвиток курортної зони повернути територіальній громаді земельну ділянку, визнати недійсним інвестиційний договір від 09.09.2015 № 3-09/09, скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудований об`єкт нерухомого майна та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року за клопотанням позивача було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання КП Розвиток курортної зони повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0, 0767 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0492, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 також визнання відсутнім у комунального підприємства Розвиток курортної зони права постійного користування спірною земельною ділянкою.

В судовому засіданні прокурор Машков Д.І. підтримав заявлений позов та просив його задовольнити в повному обсязі не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачів.

В судове засідання відповідачі не з`явились без поважних причин, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили у встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 та КП Розвиток курортної зони відзив на позовну заяву не надали.

Судом зважаючи на існування умов передбачених ч.1 ст. ст.280 ЦПК України, відповідно до положень ч.4 ст.223 ЦПК України, постановлено провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення бо загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади таким центральним органом виконавчої влади є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.

Разом з тим, п. 8 ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель надано право звертатися до суду лише з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Повноважень щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, нормами зазначеного Закону не передбачено.

Таким чином органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Разом з цим у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з дійсним позовом.

У статтях 13, 14 Конституція України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, необхідність захисту прокурором інтересів держави у даних правовідносинах полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення територіальній громаді селища Кирилівка землі, що незаконно передана у користування.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Прокурор зазначив, що предметом спірних правовідносин є землі водного фонду, площа яких до 2014 року складала більше 1 млн. 250 тис. га, та які забезпечують екологічну рівновагу в масштабах країни. Основна функція земель прибережної захисної смуги - природний буфер між водним об`єктом та створеними людиною виробничо-господарськими та будівельними системами, які здатні негативним чином впливати на стан та якість вод. Одночасно законодавчо встановлений їх статус покликаний на забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування.

Упродовж 2015-2016 років Кирилівською селищною радою прийнято 22 рішення, якими КП Розвиток курортної зони передано у постійне користування земельні ділянки водного фонду у межах прибережно-захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману, розташованих на Федотовій Косі та Косі Пересип, загальною площею 9,7 га. У подальшому комунальним підприємством укладались інвестиційні договори, на підставі яких здійснюється несанкціонована забудова земель на узбережжі Азовського моря.

Предметом одного з цих рішень Кирилівської селищної ради є спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель водного фонду та знаходиться у прибережній захисній смузі Азовського моря та Утлюцького лиману. Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зазначене обумовлено тим, що прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Отже, передача таких земель не державним підприємствам (передбаченим ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України) позбавляє державу можливості досягнення вищевказаної мети, можливості контролювати стан використання таких земель, у тому числі пляжів, що є безпосереднім порушенням її інтересів.

При цьому суспільним , публічним інтересом в даному разі є забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від худнення і засмічення, та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров`ю людей, погіршити умови існування диких тварин, спричинити інші негативні явища, внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного та гідрогеологічного режиму вод (постанова ВСУ від 29.06.2016 р. у справі № 6-1376цс16).

Також, статтею 59 Земельного кодексу України передбачено виключний перелік державних підприємств, яким землі прибережних смуг можна надавати в постійне користування. Іншим суб`єктам господарювання такі землі мають передаватись в оренду (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України) та тільки для чітко визначеної мети.

Таким чином, КП Розвиток курортної зони не могло на законних підставах набути права постійного користування на спірну земельну ділянку.

Крім того, відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги Азовського моря Утлюцького лиману, а тому вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність КП Розвиток курортної зони під час набуття земельної ділянки.

Аналогічні висновки щодо застосування практики Європейського суду з людини виклав Верховний Суд України в своїй постанові від 29.06.2016 р. у справі № 6-1376цс16.

Набуття КП Розвиток курортної зони права користування спірною земельною ділянкою має лише видимість законного, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Наведене підриває правові основи держави та авторитет законодавця, створює у суспільстві видимість правової нерівності, надання одним його членам додаткових пільг та переваг у порівнянні з іншими.

Європейський суд з прав людини розглядаючи справу Депаль проти Франції (рішення від 29.03.2010 р.), де заявник стверджував, що державна влада порушила ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, коли відмовила у видачі дозволу на продовження займати в морських угіддях земельну ділянку, де знаходиться його будинок з 1960 року та прийняла рішення про його знесення, дійшов наступних висновків.

Прибережна захисна смуга є географічним феноменом, який потребує специфічної політики облаштування, захисту та розвитку. Суспільство все біліше піклується про охорону навколишнього природного середовища, збереження цієї цінності занепокоєна світова спільнота, у зв`язку з чим вона є об`єктом постійного інтересу публічної влади та предметом її захисту. Збереження прибережної зони, а особливо пляжів, місць з відкритим доступом , є прикладом особливого порядку облаштування. У зв`язку з цим, Суд вважає, що втручання держави у здійснення заявником своїх прав переслідувало законну ціль суспільного інтересу забезпечити вільний доступ до берегової лінії, необхідність якого встановлена зі всією очевидністю (п. 81)

Окрім того, суд підтвердив що політика облаштування території і охорона колишнього природного середовища, де переважаюче місце займає загальносуспільний інтерес, надає державі більш широку свободу дій, а ніж при врегулюванні приватноправових відносин (п.п. 83-84). У зв`язку з цим право вирішувати, які саме заходи необхідно вживати для захисту прибережної захисної смуги, належить, в першу чергу, національній владі, а тому порушення ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції допущено не було (п.п. 87, 92, 93).

Таким чином, позбавлення КП Розвиток курортної зони права користування земельною ділянкою, не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та їх правами, оскільки вони не позбавлені можливості отримати право на землю у законний спосіб на конкурентній основі.

Також, незаконне надання земель прибережних захисних смуг у постійне користування, а не в оренду, як це передбачено чинним законодавством, також призводить до недоотримання місцевим бюджетом відповідних коштів. Зокрема, згідно з вимогами Податкового та Земельного кодексів України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку за землю встановлювалася на рівні не більше 3% від нормативно-грошової оцінки землі. У разі ж передачі в оренду поза конкурсною процедурою - не більше 12% або могла перевищувати цей розмір за умови визначення орендаря на конкурсних засадах.

Окрім цього, невпорядкована забудова прибережної захисної смуги негативним чином впливає на стан та якість води, а також на екосистему Азовського моря в цілому. Одночасно зведення будівель та споруд, огородження пляжної території фактично позбавить громадян безперешкодного доступу до узбережжя водного об`єкту для загального водокористування.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України земельні ділянки під прибережні захисні смуги в межах водоохоронних зон виділяються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Прокурор зазначає, що позовні вимоги про повернення спірної землі територіальній громаді обумовлені потребою захисту інтересів держави з метою забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод (стаття 95 Водного кодексу України).

Також посилається на те, що аналіз фактичних обставин позову та норм матеріального права свідчить про наявність порушення інтересів держави та територіальної громади смт.Кирилівка (прийняття Кирилівською селищною радою незаконного рішення про відведення землі порушує засади правового порядку в Україні та не відповідає суспільному , публічному інтересу), а також про загрозу порушення таких інтересів (забудова земель прибережної захисної смуги може призвести до зміни природних властивостей землі, змінити фізичні та хімічні властивості водних об`єктів, знизити їх здатність до природного очищення та призвести до порушення гідрологічного та гідрогеологічного режиму вод), що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.

Звернення прокурора до суду з позовом у цій справі спрямовано саме на захист інтересів держави у сфері земельних відносин щодо використання земельних ділянок водного фонду, які є власністю Українського народу.

При цьому, захист інтересів держави включає також інтереси громади Кирилівської селищної ради як власника спірної земельної ділянки, якою незаконно розпорядився її представницький орган місцевого самоврядування - Кирилівська селищна рада, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду а порядку ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення п`ятдесят восьмої сесії шостого скликання Кирилівської селищної ради від 14 липня 2015 року №41 Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП Розвиток курортної зони , затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0767 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0492 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та вказану земельну ділянку передано у постійне користування КП Розвиток курортної зони .

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у т.ч. землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно зі ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 р. № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №310/5834/13-ц від 23.05.2018 р., № 469/1393/16-ц від 30.05.2018 р.

Відповідно до листа Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22.06.2018 р. за вих. №1091, проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка виготовлений та знаходиться в Міністерстві екології та природних ресурсів України для його погодження згідно чинного законодавства.

Згідно зі Схемою, виготовленої ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0492 від урізу води Азовського моря становить 62,26 м., від урізу води Утлюцького лиману - 309, 07 м.

Отже, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

При цьому, у ч. 2 ст. 85 ВК України визначено, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

Зокрема, відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що земельні ділянки водного фонду, зокрема і ті, що розташовані в межах прибережних захисних смуг на Азовського моря та Утлюцького лиману у смт. Кирилівка, не можуть передаватись у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , адже це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України.

Прокурор пояснив, що вказана земельна ділянка могла бути передана КП Розвиток курортної зони для розміщення об`єктів рекреаційного призначення виключно на умовах оренди, а з урахуванням положень ст. 134 Земельного кодексу України відповідне надання землі могло відбутися лише на конкурентних засадах за умови проведення аукціону.

З урахуванням вимог Податкового кодексу України плата за її використання КП Розвиток курортної зони становить за рік 766, 86 грн. , а саме 3% від її грошової нормативної оцінки.

Разом з тим, відповідно до Розділу 2 Статуту КП Розвиток курортної зони , серед цілей та предмету діяльності комунального підприємства взагалі не зазначено про використання водних об`єктів, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів, гідротехнічних споруд та підтримання їх у належному стані.

Отже, вказане свідчить, що комунальне підприємство навіть не має на меті здійснювати функції, притаманні певним спеціалізованим водогосподарським організаціям та установам.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при передачі у постійне користування земельної ділянки площею 0,0767 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0492, Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області не враховано розміри та межі прибережної захисної смуги Азовського моря, та цілей для яких вони можуть надаватись у користування, внаслідок чого порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони погоджено лише з відділом містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації і Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі.

Разом з тим, враховуючи те, що спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги Азовського моря та відноситься до земель водного фонду, проект землеустрою даної ділянки у порушення ст. 186-1 Земельного кодексу України не містить погоджень з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Окрім того, у порушення ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації вказаний проект землеустрою не пройшов обов`язкову державну експертизу.

Отже, затверджений рішенням від 22.03.2016 р. № 17 сьомої сесії сьомого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області проект землеустрою розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

Враховуючи викладене, спірне рішення прийнято з порушенням вимог ст. ст. 59, 60, 186-1 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Від імені та в інтересах територіальних громад прав суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п. 5 ст. 16 вказаного Закону).

При цьому здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

Отже, Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області при прийнятті спірно рішення були порушені права та інтереси держави і територіальної громади при розпорядженні землями водного фонду.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право постійного користування спірною земельної ділянкою у КП Розвиток курортної зони виникло та зареєстровано безпосередньо на підставі прийнятого Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області рішення від 14.07.2015 р. № 41.

09 вересня 2015 року між КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_1 було укладено інвестиційний договір №3-09/09. Згідно з умовами якого, КП Розвиток курортної зони надало спірну земельну ділянку для забудови інвестору з подальшим оформленням за ним права власності при цьому комунальне підприємство отримує 40000 грн. в якості інвестицій.

В подальшому на підставі вказаного договору на спірній земельній ділянці здійснено будівництво елінгу А-1, право власності на який 24 листопада 2016 року було зареєстровано ОСОБА_1 про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №17662452.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім приватних та державних земельних ділянок.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Тобто, територіальна громада як власник спірного об`єкта нерухомості чи землі делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває в межах смт. Кирилівка та відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт. Кирилівка, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім цього, ч. 2 ст. 4 Закону України Про інвестиційну діяльність визначено, що забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

На підставі оскаржуваного рішення Кирилівської селищної ради від КП Розвиток курортної зони надано у постійне користування спірну земельну ділянку для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, без права капітального будівництва.

Більш того, відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.06.2015 № 201, виданого відділом містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації, до спірної земельної ділянки встановлені обмеження у вигляді використання без права капітальної забудови.

Статтею 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Натомість, умовами оскаржуваного інвестиційного договору передбачено будівництво об`єктів нерухомості.

Таким чином, не дивлячись на пряму заборону власника - Кирилівської селищної ради на будівництво об`єктів нерухомості, КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_1 (які не є суб`єктами, яким надано право на забудову земель водного фонду) фактично отримано земельну ділянку під забудову на узбережжі Азовського моря, що суперечить вимогам ст.ст. 85, 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України.

Окрім цього, несанкціонована забудова узбережжя моря фактично порушує гарантоване Конституцією України право кожного громадянина на вільний доступ до водних об`єктів та належний відпочинок біля них.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, спірний інвестиційний договір від 09.09.2015 № 3-09/09 суперечить вимогам ст.ст. 12, 92, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 375 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 9 Закону України Про інвестиційну діяльність та підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є законні та обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,85,88,90 Водного кодексу України, ст.ст. 58,59,60,61,152, Земельного кодексу України, ст.ст. 16,21,212,215,203,376,1212 ст.ст. 12,13,81,263,265,279, 282- 283 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, комунального підприємства Розвиток курортної зони , ОСОБА_1 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення земельної ділянки, знесення об`єкту - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 14.07.2015 № 41 Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , яким передано у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0492, площею 0,0767 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 09.09.2015 № 3-09/09, укладений між комунальним підприємством Розвиток курортної зони (місцезнаходження юридичної особи: вул. Приморський бульвар, 1, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, 72563 код ЄДРПОУ 31791572) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Якимівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 02.03.2011, адреса: АДРЕСА_2 ).

Скасувати реєстрацію декларації № 142162651377 про готовність об`єкта до експлуатації (елінгу А-І ), подану комунальним підприємством Розвиток курортної зони .

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17662452 від 24.11.2016 на елінг А-І за адресою вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області.

Зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Якимівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 02.03.2011, адреса: АДРЕСА_2 ) знести самочинно побудований елінг А-І , який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 2320355400:11:001:0492) по АДРЕСА_1 .

Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Калініна, 67, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 25489968, фактична адреса: Приморський бульвар, 1, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, 72563) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2936,66 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Розвиток курортної зони (місцезнаходження юридичної особи: вул. Приморський бульвар, 1, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 31791572) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2936,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційни номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Якимівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 02.03.2011, адреса: АДРЕСА_2 ) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2936,66 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте по письмовій заяві відповідача, яка може бути подана до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня проголошення цього рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя: