Постанова

від 24.12.2019 по справі 381/337/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 грудня 2019 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/13726/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф.,

суддів - Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк"

на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 19 липня 2019 року

в складі судді Соловей Г.В.

по справі №381/3337/16-ц Фастівського міськрайонного суду Київської області

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк"

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2016 року позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (далі - АТ Ощадбанк , Банк) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом, уточненим в подальшому, в якому просив звернути стягнення на іпотечне майно шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 129 009,04 доларів США.

Крім цього, просив виселити відповідачів з іпотечного майна та передати предмети іпотеки в управління АТ Ощадбанк на період їх реалізації на підставі ст. 34 Закону України Про іпотеку та умов іпотечних договорів.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року, з урахуванням ухвали від 21 серпня 2019 року про виправлення описок, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 44 322,32 грн.

В частині позовних вимог про виселення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині зазначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації та в частині розподілу судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що суд неправильно застосував положення ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та неправомірно зазначив ціну предметів іпотеки в грошовій сумі, оскільки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат не врахував, що солідарне стягнення судового збору не передбачено положеннями цивільного процесуального закону.

За вказаних обставин, просив змінити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року в частині визначення початкової ціни предметів іпотеки для продажу та виключити з мотивувальної та резолютивної частин рішення висновки про визначення початкової ціни реалізації предметів іпотеки та доповнити резолютивну частину рішення наступним: "Початкова ціна предметів іпотеки для їх подальшої реалізації визначається при примусовому виконанні рішення на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій".

Змінити рішення в частині розподілу судових витрат, зазначивши, що судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 22 161,16 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду просив залишити без змін.

Відповідачі своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідачка ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надати докази сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Ощадбанк" та ухвалою від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, у зв`язку з неусуненням недоліків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Представник позивача - Щербак Н . В . в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити з підстав, наведених в ній.

Відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України суд апеляційної інстанції вживав всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд апеляційної скарги АТ "Ощадбанк", зокрема шляхом направлення судових повісток-повідомлень за адресою зазначеною в апеляційній скарзі, опублікуванням оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачі цікавляться рухом справи.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України (далі - ВАТ Ощадбанк , Банк), яке в подальшому змінило назву на АТ Ощадбанк , в особі філії Фастівське відділення №2877 та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3184. Згідно умов кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 190 000,00 доларів США, терміном на 112 місяців з датою остаточного погашення кредиту не пізніше 02 серпня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов 'язань за кредитним договором 02.08.2007 між ВАТ Ощадбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечні договори №11088 та №11089, за умовами яких в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме:

квартиру АДРЕСА_1 ;

житловий будинок, загальною площею 109,9 кв.м., житловою площею 60,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку, площею 0,0676 га, з кадастровим номером 3211200000:09:06:05, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим визначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Також, в забезпечення виконання зобов 'язань за кредитним договором, 02.08.2007 між ВАТ Ощадбанк та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір №11090, за умовами якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме:

житловий будинок, загальною площею 142,7 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ,

земельну ділянку, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3211200000:02:003:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

земельну ділянку, площею 0,0077 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3211200000:02:003:0047, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2008 за ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_7 ) визнано право власності на будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,10 га, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №054668 від 15.01.2004 та земельну ділянку, площею 0,0077 га, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №054669 від 15.01.2004.

02 березня 2012 року між Банком та ОСОБА_2 , як спадкоємцем ОСОБА_7 , за іпотечним договором, укладено додатковий договір №1 до іпотечного договору №11090, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,10 га, та земельну ділянку, площею 0,0077 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Також встановлено, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується розпорядженням операційному управлінню (відділу) від 02.08.2007, згідно якого в рахунок дозволеного кредиту ОСОБА_1 видано готівкою 190 000,00 доларів США. В свою чергу ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку АТ Ощадбанк станом на 01.11.2015 становить 129 009,04 доларів США.

Рішення суду в частині визначеного розміру заборгованості за кредитним договором сторонами не оскаржувалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом безпідставно зазначено в рішенні початкову ціну предметів іпотеки в грошовій сумі.

Ухвалюючи рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції зазначив початкову ціну предметів іпотеки в грошовій сумі, виходячи з того, що на час звернення до суду з позовом (28.01.2016) позивач зазначив в позові початкову ціну предметів іпотеки й позовні вимоги в цій частині не змінював.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи 28 січня 2016 року АТ "Ощадбанк" звернувся до суду з позовом, в якому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором просив звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом укладення від імені Банку договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", визначивши початкову ціну предметів іпотеки у конкретній грошовій сумі.

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що в березні 2017 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову та просив звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

04 лютого 2019 року Законом України №2478-VІІІ від 03.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" внесено зміни до ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 39 Закону (в редакції від 04.02.2019 на день ухвалення рішення судом першої інстанції) у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

2) опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);

4) спосіб реалізації предмета іпотеки;

5) пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

6) початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

В частині другій статті 39 Закону законодавець визначив, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, на час ухвалення судом рішення діяли положення статті 39 Закону, згідно якої суд, визначивши реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, не зазначає в рішенні суду ціну предмета іпотеки в грошовій сумі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах, дійшов помилкового висновку про зазначення ціни предмета іпотеки в грошовій сумі, тоді як за приписами ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на час ухвалення рішення) ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається. Тобто, судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права - ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що іпотечне майно, зокрема житлове майно, на яке звернуто стягнення не є єдиним нерухомим житловим майном іпотекодавців (т. 1, а.с. 55, 63, 64, 66-68, 79-82, 84-86 ). Більш того, за приписами Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом неправильно здійснено розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 44 322,32 грн.

Водночас, суд не врахував, що відповідно до положень ч. 1 ст. 133 та ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, при задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, в частині розподілу судових витрат судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції, визначаючи початкову ціну предметів іпотеки неправильно застосував норму матеріального права, а також при розподілі судових витрат порушив норми процесуального права, то у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підстави для зміни рішення суду в цій частині.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду в частині визначення початкової ціни предметів іпотеки для їх продажу та в частині розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з апеляційною скаргою АТ "Ощадбанк" згідно меморіального ордеру №9641001011 від 13.08.2019 сплатив судовий збір в сумі 66 483,48 грн.

Отже, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 66 483,48 грн, по 33 241,74 грн з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" - задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року в частині визначення початкової ціни предметів іпотеки для їх продажу та в частині розподілу судових витрат - змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року висновки суду про зазначення початкової ціни предметів іпотеки.

Доповнити резолютивну частину рішення наступним абзацом:

"Початкова ціна предметів іпотеки для їх подальшої реалізації визначається при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій".

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 44 322 грн 32 коп., по 22 161 (двадцять дві тисячі сто шістдесят одна) грн 16 коп. з кожного.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 66 483 грн 48 коп., по 33 241 (тридцять три тисячі двісті сорок одна) грн 74 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай