Постанова

від 20.12.2019 по справі 2-942/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-942/11

провадження № 61-17445св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області із жовтня

2009 року перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору дарування, визнання права на спадкове майно, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом.

Рішенням Рівненського міського суду від 23 липня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договорів дарування, визнання права на спадкове майно, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності задоволено.

Визнано частково недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 29 вересня 2008 року приватним нотаріусом Самсонюк О. А., за № 3356, в розмірі Ѕ частини будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Визнано частково недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 29 вересня 2008 року приватним нотаріусом Самсонюк О. А., за № 3356, в розмірі Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виділено частку ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частки спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_5 у вигляді грошової компенсації, стягнувши з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно вартість 1/6 частки в сумі 552 455,00 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до

ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2012 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2012 року частково скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договорів дарування, визнання права на спадкове майно, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виділено належну ОСОБА_1 частку спадкового майна в розмірі 1/3 частини від спадкового майна, що залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , у вигляді грошової компенсації в сумі 552 455 грн, стягнувши цю суму з

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно.

В задоволенні позову про визнання недійсними договорів дарування відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За результатами перегляду в касаційному порядку рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2012 року залишено без змін.

18 жовтня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист у справі № 2-942 про виділення належної ОСОБА_1 частки спадкового майна в розмірі 1/3 частини від спадкового майна, що залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , у вигляді грошової компенсації в сумі 552 455,00 грн, шляхом стягнення вказаної суми солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

18 квітня 2019 року представник ОСОБА_6 - адвокат Ракицька І. М., подала до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 стягувач ОСОБА_1 померла, єдиним спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_6 , яка просила замінити сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача ОСОБА_1 замінити на ОСОБА_6 , за виконавчим листом, виданим 18 жовтня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області усправі № 2-942 щодо виділення належної ОСОБА_1 частки спадкового майна в розмірі 1/3 частини від спадкового майна, що залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , у вигляді грошової компенсації в сумі 552 455,00 грн, стягнувши цю суму солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження на даний час закінчено постановою державного виконавця в зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_1 . Суд позбавлений можливості приймати рішення про заміну сторони виконавчого провадження у завершеному виконавчому провадженні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2019 року скасовано, заяву представника ОСОБА_6 - адвоката Ракицької І. М., задоволено.

Замінено стягувача за виконавчим листом № 2-942, виданим Рівненським міським судом Рівненської області 18 жовтня 2012 року, про виділення належної ОСОБА_1 частки спадкового майна в розмірі 1/3 частини від спадкового майна, що залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , у вигляді грошової компенсації в сумі 552 455,00 грн - з ОСОБА_1 на ОСОБА_6 , стягнувши цю суму солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву, апеляційний суд вважав, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості реалізувати свої права згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2019 року, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року скасувати й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення заяви, оскільки виконавче провадження на даний час закінчено у зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_1 , отже, відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження у завершеному виконавчому провадженні.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 2-942/11 з Рівненського міського суду Рівненської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що на виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-942, виданого 18 жовтня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області, про виділення належної ОСОБА_1 частки спадкового майна, що залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , у вигляді грошової компенсації в сумі 552 455,00 грн, шляхом стягнення цієї суми солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 стягувач у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_1 померла. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_1 є її мати

ОСОБА_6 .

Виконавче провадження закінчено відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження , яка передбачає закінчення виконавчого провадження у зв`язку з припиненням юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині першій статті 512 ЦК України вказано, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Пунктом 2 розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, з пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі правонаступництва (спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, проаналізувавши вказані вище норми закону, взявши до уваги, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження слід враховувати, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися не лише у відкритому виконавчому провадженні, так як процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, апеляційний суд дійшов правильного висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні, обґрунтовано вважаючи, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості реалізувати свої права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від

09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська