Постанова

від 07.06.2006 по справі 6/103а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/103а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

П О С Т А Н О В А

 "07" червня 2006 р.                                                  Справа № 6/103а

07 червня 2006р., 11 год. 45 хв. , м. Чернігів                                   справа №6/103а   

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Сороці Я.Є.,

за участю  представників:

позивача                                 Гончаренко В.А.      (довіреність №08-02/06-03

                                                                                   від 08.02.2006р.),

                                                 Коленченко О.О.     (довіреність №08-02/06-03

                                                                                    від 08.02.2006р.),

1-го відповідача                     Бисикало Т.А.         (довіреність №30631/10/10-010

                                                                                    від 31.12.2005р.),

                                                  Філіпенко О.В.        (довіреність №30677/10/10-010

                                                                                    від 30.12.2005р.),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                        приватного підприємства “Інтер”, м. Чернігів,

                                                  вул.. Чайковського, 3/55

до  відповідачів: 1-го             Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

                                                  м. Чернігів, вул.. Кирпоноса, 28,

2-го                                            відділення Державного казначейства у м. Чернігові,

                                                  м. Чернігів, проспект Миру, 21 а

про                                            стягнення бюджетної заборгованості в сумі 614191,39 грн.,

                                                     ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством “Інтер” подано позов про повернення на рахунок підприємства суми бюджетного відшкодування в розмірі 614191,39 грн.

Позивач подав заяву про зміну позовних вимог і просить стягнути з державного бюджету суму заборгованості по відшкодуванню  податку на додану вартість у розмірі 614191,39 грн.

Представники першого відповідача заперечують щодо позовних вимог.

Представник другого відповідача у судове засідання не зявився. Другий відповідач в своїх листах на адресу суду  надав пояснення, що  відповідно до п.п.4.1 –4.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість відшкодування з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.  Судове рішення або висновок ДПІ у м. Чернігові про відшкодування ПДВ підприємству  не надходили і відділення не відмовлялось провести відшкодування будь-якої суми ПДВ підприємству “Інтер”.  Другий відповідач просить розгляд справи провести без  участі його представника.

Представники позивача просять позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи позов, представники позивача посилаються на наступне. 21.08.2001р. позивачем було подано до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з ПДВ за липень 2001 року, в якій задекларовано відємне значення ПДВ, як різниці між податковим кредитом та податковим зобовязанням, у розмірі 614191 грн., яка підлягала поверненню на розрахунковий рахунок підприємства. Відповідачем була здійснена перевірка підприємства щодо бюджетного відшкодування, складено акт від 23.08.2001р. №23-02-10, в якому підтверджена сума бюджетного відшкодування, але сума бюджетної заборгованості в визначений законодавством термін не була відшкодована. Позивач подав позов до господарського суду Чернігівської області і рішенням від 04.02.2002р. по справі №2/675/25 позов підприємства до ДПІ у м. Чернігові про відшкодування бюджетної заборгованості було задоволено. Проте, Київський апеляційний господарський суд рішення скасував, відмовивши одночасно в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м. Чернігові з тієї підстави, що при винесенні рішення господарський суд вийшов за межи позовних вимог. Рішенням ДПІ у м. Чернігові від 10.08.2004р. №2557 сума бюджетної заборгованості взагалі була списана з обліку, як така, відносно якої минув термін позовної давності, що порушило права підприємства і позбавило права на повторне звернення до суду. 28.10.2005р. позивач звернувся до ДПА України зі скаргою на неправомірні дії відповідача і за результатами  службового розслідування  протизаконне рішення від 10.08.2004р. про списання суми бюджетної заборгованості було скасоване і зобовязано ДПІ у м. Чернігові поновити в обліку списану суму ПДВ. За таких обставин позивач вважає, що в нього виникло право знову звернутись з позовом  для захисту порушеного права.

Представники першого відповідача просять у позові відмовити, посилаючи на наступне. Так, представники стверджують, що позивачем пропущено строк давності на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування, передбачений п.п.15.3.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Також представники зазначають, що законодавством передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум  до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України, тобто, Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його відшкодуванням. В спірній ситуації відсутня сплата податку, оскільки товар був поставлений СФГ “Обрій” позивачу в рахунок погашення заборгованості, тобто фактично відбулися бартерні операції.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановивши обставини, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

21.08.2001р. приватним підприємством “Інтер” була подана до ДПІ у м. Чернігові податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2001р., у рядках 21 та 24 якої вказана сума бюджетного відшкодування 619331 грн., яка може бути відшкодована платнику протягом м'ясця, що настає після подання декларації.

       Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на  додану вартість" (далі –Закон № 168 ) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України №168 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, суми  податку  на  додану  вартість  зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються  до  Державного  бюджету  України.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 у редакції, чинній на момент подачі декларації, податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 передбачалось, що датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

    або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

    або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ДПІ у м. Чернігові була проведена перевірка ПП “Інтер” щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, задекларованої за серпень 2000р. та липень 2001р. до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 23.08.2001р. №23-02-10.

В акті перевірки зазначено, що на 18.07.2001р. згідно акту звірки СФГ “Обрій” мало заборгованість перед ПП “Інтер” за раніше отриманий товар в розмірі 3755637 грн. В погашення заборгованості СФГ “Обрій” відвантажив мазут та насіння соняшника згідно договорів №20/07-1 та №22/07-1. Відповідний товар ПП “Інтер” отримало згідно податкових накладних: насіння соняшника  -  №19 від 22.07.2001р. на суму 3159000 грн., ПДВ 526500 грн.; мазут - №17 від 22.07.2001р. на суму 596637,29 грн., ПДВ 99439,55 грн.

Як вбачається з акту, в результаті проведеної перевірки сума бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації, відповідає даним первинного бухгалтерського обліку і становить за серпень 2000р. 11286 грн., за липень 2001р. 619331 грн.

Проте, дана сума  податку на додану вартість не була відшкодована позивачу у строк, визначений у декларації.

У відповідності до п.п. 7.7.3.  п.7.7 ст.7 Закону №168 у редакції, чинній до 01.06.2005р., “у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Платник податку має право у  будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків”.

ПП “Інтер” був заявлений позов до відповідача ДПІ у м. Чернігові про відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 619331 грн. та пені 24253 грн., всього 643584 грн. за липень 2001 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.02.2002р. по справі №2/675/25 за вищевказаним позовом повернуто з державного бюджету на користь ПП “Інтер” 619331 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2002р. по справі №2/675/25 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишено без задоволення; рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2002р. у справі №2/675/25 скасовано; постановлено нове рішення; в задоволенні позовних вимог приватного підприємства “Інтер” відмовлено.

При цьому в постанові Київського апеляційного господарського суду зазначено наступне:

“ Рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2002р. у справі №2/675/25 не містить висновку щодо задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог заявлених відповідачем та не містить висновку, щодо позовної вимоги про стягнення бюджетної заборгованості саме з ДПІ у м. Чернігові. І навпаки, господарський суд першої інстанції всупереч ст.. 83 ГПК України, вирішує питання про повернення ПДВ з бюджету, що не вимагалось позивачем.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості з ДПІ у м. Чернігові, тоді як закон передбачає стягнення бюджетної заборгованості з бюджету, а тому колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу, яку позивач не наводив у позовній заяві та у наступних змінах та доповненнях до неї, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області у справі №2/675/25 від 04.02.2002р. слід відмовити”.

Отже, неправильне формулювання позовних вимог ПП “Інтер” і стало підставою для відмови апеляційною інстанцією у задоволенні позову: позивач звертався з вимогою стягнути суму з ДПІ у м. Чернігові, в той час як п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено право платника податків на стягнення у судовому порядку сум ПДВ з бюджету.

10.08.2004р. ДПІ у м. Чернігові прийнято рішення №2557, яким на підставі пункту 15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, наказу ДПА України від 25.04.2003р. №197 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2002р. по справі №2/675/25, списано переплату ПП “Інтер” по податку на додану вартість у сумі 614586,82 грн.

Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області було проведено службове розслідування по факту подання приватним підприємством “Інтер” до ДПА в Чернігівській області заяви про незаконність дій працівників податкової інспекції у м. Чернігові, внаслідок яких підприємству не відшкодовано борг з податку на додану вартість у сумі 619331 грн. по уточненій декларації з ПДВ за липень 2001р., за результатами якого складено акт №6 від 13.10.2005р.

Як вбачається з акту службового розслідування, комісією було встановлено, зокрема, наступне. Згідно картки особового рахунку ПП “Інтер” заборгованість бюджету з ПДВ виникла 31.08.2001р. за рахунок подання платником уточнюючої декларації за липень 2001р. та довідки до неї про виправлення самостійно виявленої помилки на суму 619331 грн. Оскільки платником податку протягом 2001-2004 років подавались декларації по ПДВ з позитивним нарахуванням, незважаючи на сплату по ним, станом на 10.08.2004р. бюджетна заборгованість по даній декларації залишилась у сумі 614586,82 грн. У відповідності до наказу ДПА України від 25.04.2003р. №197 “Про затвердження узагальнюючого податкового роз'яснення положень пункту 15.3 Закону України "Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами" в частині визначення терміну "надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі)" та граничних  строків їх повернення” списанню підлягає переплата,  щодо  якої  впродовж  1095 днів, наступних за днем її виникнення, платником податків не було подано заяви на  її  повернення.

Також в акті зазначено, що оскільки переплата у ПП “Інтер” з ПДВ виникла по декларації, поданій платником до відшкодування ПДВ та заявленої на розрахунковий рахунок, а не в результаті сплати грошових коштів, то рішення начальника ДПІ у м. Чернігові від 10.08.2004р. №2557 про списання переплати ПП “Інтер” по платежу “податок на додану вартість” у сумі 614586,82 грн. є таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню.

        В акті службового розслідування комісією зроблений висновок:

1) рішення начальника ДПІ у м. Чернігові від 10.08.2004р. №2557 про списання переплати ПП “Інтер” по платежу “податок на додану вартість” у сумі 614586,82 грн. вважати таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню;

2) підлягає відновленню сума бюджетного відшкодування по платежу “податок на додану вартість” за декларацією за липень 2001 року по особовому рахунку ПП “Інтер” як заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 614586,82 грн.;

3) після відновлення даної суми бюджетного відшкодування по особовому рахунку ПП “Інтер”, як заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок, відобразити суму не відшкодованого податку на додану вартість у реєстрі про відшкодування ПДВ у відповідності до вимог Порядку оформлення реєстрів про відшкодування ПДВ, затвердженого розпорядженням ДПА в Чернігівській області від 26.09.2005р. №145-р, з урахуванням наявних результатів документальних та зустрічних перевірок щодо правильності визначення суми ПДВ, заявленої ПП “Інтер” до відшкодування.

На день звернення позивача з позовом сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства не надійшла і по картці особового рахунку підприємства “Інтер”  станом на 11.05.2006р. обліковується переплата з ПДВ в сумі 613416,39 грн.

Відповідно до п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” джерелом  сплати  бюджетного  відшкодування  (у  тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 613416,39 грн..

Заперечення  першого відповідача не приймаються до уваги з наступних підстав.

        У пункті 15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 20.12.2000р.  передбачені граничні  строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

       В підпункті 15.3.1 п.15.3 ст. 15 цього Закону  зазначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.3 ст.7 Закону №168 в редакції, чинній з 01.06.2005р., за бажанням платника податку, яке відображається в податковій декларації, сума задекларованого ним бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку наступних податкових  періодів.

Щодо суми ПДВ, яка була задекларована платником до відшкодування і порядок відшкодування якої було визначено платником як перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, то така сума податку вважатиметься відшкодованою лише при завершенні виконання напрямку відшкодування, вказаного платником, незалежно від терміну, протягом якого таке відшкодування здійснюється,  в межах 1095 днів чи довше.

Отже, твердження  першого відповідача про порушення позивачем строку давності  на звернення з позовом про стягнення бюджетної заборгованості в звязку з порушенням строку давності на подання заяви   на  повернення  надміру  сплачених  податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування,  суперечать приписам Законів України “Про податок на додану вартість” та  “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Посилання представників першого відповідача  як на доказ по справі на вирок Чернігівського районного суду від 26.12.2000р. по справі по обвинуваченню Ковтуна В.В., голови СФГ “Обрій”, в скоєнні злочину, передбаченого ст.. 148-2 ч.3, ст. 172 ч.2 Кримінального кодексу України, є безпідставним.

Відповідно до ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній  справі  або  постанова  суду  у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про  правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищевказаний вирок суду не є обовязковим для розгляду даної справи, оскільки він не стосується господарських правовідносин між СФГ “Обрій” та ПП “Інтер”, не встановлює фактів щодо існування чи відсутності певних подій  чи діянь, які мали пряме чи опосередковане значення для вирішення спору між ПП “Інтер” та ДПІ у м. Чернігові, Відділенням  Державного казначейства у м. Чернігові  про стягнення бюджетної заборгованості.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:    

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Інтер” ( м. Чернігів, вул.. Чайковського, 3/55, рахунок 26000377152001 в ЧРУ “Приватбанк”, ідентифікаційний код 25571123) 613416,39 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

3. Стягнути з  Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Інтер” ( м. Чернігів, вул.. Чайковського, 3/55, рахунок 26000377152001 в ЧРУ “Приватбанк”, ідентифікаційний код 25571123) 1700 грн. судових витрат.

        4. Відмовити в решті позову.

5.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      6. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

7. Постанова в повному обсязі виготовлена 13.06.2006р.

Суддя                                                                                                       Ж.В. Блохіна