Рішення

від 24.12.2019 по справі 640/11029/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року м. Київ № 640/11029/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" доДержавної казначейської служби України, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" (адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 12, корп. 6. 7, ідентифікаційний код - 31807524) (далі - позивач або ТОВ "Альянс Фарм") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ідентифікаційний код - 37567646) (далі - відповідач або ДКС України), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо не нарахування та не компенсації трьох відсотків річних від несплаченої суми для ТОВ "АЛЬЯНС ФАРМ" в порядку ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію трьох відсотків річних ТОВ "АЛЬЯНС ФАРМ" у розмірі 598 734 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 59 коп. за порушення встановленого законом строку на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/15 від 10.11.2015 відповідно до ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні компенсації за порушення строку перерахування за рішенням суду.

Ухвалою від 26.06.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та вказує, що оскільки боржником є державна установа, то компенсація може бути окремо нарахована на суму виплачених боржником коштів та стягнута за рахунок бюджетних асигнувань безпосередньо боржника. Також ДКС України зазначає про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення відсотків та інфляційних з Казначейства, а також відповідач наголошує, що ним вчинено у повному обсязі дії з забезпечення виконання виконавчого листа та правомірно, в межах законодавства, відмовлено позивачу у нарахуванні компенсації, оскільки так нарахування суперечить нормам Закону про гарантії та порядку № 845.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів викладених в них, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2015 у справі № 922/5169/15, яке набрало законної сили 24.11.2015, стягнуто з Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григорєва Національної академії медичних наук України" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 82, код ЄДРПОУ 02012177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 31807524) суму основного боргу 7 269 240 (сім мільйонів двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., 3% річних 420 142 (чотириста двадцять тисяч сто сорок дві) грн. 14 коп., інфляційні втрати 5 412 424 (п`ять мільйонів чотириста дванадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 49 коп. та судові витрати в сумі 71 794 (сімдесят одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) грн. 73 коп.

14.12.2015 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області із заявою про виконання вказаного рішення.

11.01.2016 листом № 07-15/13-141 Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повідомило позивача, що його заява зареєстрована та прийнята від 28.12.2015.

Надалі будь-яких нових відомостей щодо виконання рішення позивач не отримував.

28.03.2019 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській із заявою про виплату компенсації за порушення строків виплати стягувачу коштів в порядку ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", в якій просив виконати рішення суду та виплатити компенсацію в розмірі 3% річних від несплаченої суми за період з 29.03.2016 по 12.03.2019.

Листом № 13-18/770 від 03.04.2019 Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повідомило позивача, що 06.10.2017 меморіальним ордером № 163 було перераховано ТОВ "Альянс Фарм" кошти в розмірі 13 101 80,63 грн., за рішенням суду, а також повідомлено, що "компенсація" нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

16.05.2019 ТОВ "Альянс Фарм" звернулося до ДКС України із заявою про нарахування компенсації за порушення строків виплати стягувачу коштів за рішенням суду.

29.05.2019 листом № 5-06-06/9415 відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відмовив у нарахуванні компенсації.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.

Правовідносини, що виникли у даній справі регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі по тексту - Закон № 4901), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок № 845) (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із ст. 5 Закону № 4901 у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З аналізу наведених норм законодавства слід дійти висновку, що компенсація виплачується у випадку не перерахування центральним органом виконавчої влади протягом трьох місяців коштів за рішенням суду, тобто є, так би мовити, видом відповідальності за вчинення процедурного порушення на відповідному етапі виконання судового рішення перерахування коштів.

Відповідно до п. 1 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку № 845 органи казначейства вживають заходи до виконання виконавчих документів.

Згідно з п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Відповідно до пп. 1 п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Згідно до п. 50, пп. 2 п. 51 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент звернення позивача із заявою позовом) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджеті або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області 28.12.2015 прийнято та зареєстровано документи про стягнення коштів з рахунків ДУ "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" по справі № 922/5169/15.

Проте, рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/5169/15 виконано у повному обсязі лише 06.10.2017, тобто вже з порушенням визначеного законодавством тримісячного строку.

Таким чином, період, за який позивачу має бути виплачена компенсація у відповідності до норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", слід розраховувати з наступного дня після подання позивачем відповідної заяви тобто 29.03.2016 та до перерахування на рахунок позивача відповідної суми, тобто до 05.10.2017 року.

Посилання відповідача на те, що боржником по справі № 922/5169/15 був не державний орган, а державна установа, судом не приймається, оскільки саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенцій. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контрою органів влади.

Аналогічний висновок викладено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду № 13 від 29.09.2016 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв`язку з виконанням рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація".

Позивачем надано розрахунок компенсації, відповідно до якого, розрахунковий період становить з 29.03.2016 по 05.10.2017 (556 днів), сума заборгованості (відповідно до рішення суду) 13 101 806,00 Ч 3% = 598 734,59 грн.

Вказаний розрахунок перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не нарахування та не компенсації трьох відсотків річних від несплаченої суми для ТОВ "АЛЬЯНС ФАРМ" в порядку ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та зобов`язання Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію трьох відсотків річних ТОВ "АЛЬЯНС ФАРМ" у розмірі 598 734 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 59 коп. за порушення встановленого законом строку на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/15 від 10.11.2015 відповідно до ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 1 921,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ФАРМ" задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування та не компенсації трьох відсотків річних від несплаченої суми для Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ФАРМ" в порядку ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

3. Зобов`язати Державну казначейську службу України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ідентифікаційний код - 37567646) нарахувати та виплатити компенсацію трьох відсотків річних Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ФАРМ" (адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 12, корп. 6. 7, ідентифікаційний код - 31807524) у розмірі 598 734 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 59 коп. за порушення встановленого законом строку на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/15 від 10.11.2015 відповідно до ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

4. Стягнути з Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ідентифікаційний код - 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ФАРМ" (адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 12, корп. 6. 7, ідентифікаційний код - 31807524) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко