Постанова

від 11.11.2020 по справі 640/11029/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11029/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" звернулося до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування та не компенсації трьох відсотків річних від несплаченої суми для ТОВ "Альянс Фарм" в порядку ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

- зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію трьох відсотків річних ТОВ "Альянс Фарм" у розмірі 598734 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 59 коп. за порушення встановленого законом строку на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/15 від 10.11.2015, відповідно до ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено товариству в нарахуванні компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не нарахування та не компенсації трьох відсотків річних від несплаченої суми для Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм", в порядку ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Зобов`язано Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію трьох відсотків річних Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" у розмірі 598734 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 59 коп. за порушення встановленого законом строку на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/15 від 10.11.2015, відповідно до ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2015 у справі № 922/5169/15, яке набрало законної сили 24.11.2015, стягнуто з Державної установи Інститут медичної радіології ім. С.П. Григорєва Національної академії медичних наук України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 82, код ЄДРПОУ 02012177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 31807524) суму основного боргу 7269240 (сім мільйонів двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., 3% річних 420142 (чотириста двадцять тисяч сто сорок дві) грн. 14 коп., інфляційні втрати 5412424 (п`ять мільйонів чотириста дванадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 49 коп. та судові витрати в сумі 71794 (сімдесят одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) грн. 73 коп.

14.12.2015 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області із заявою про виконання вказаного рішення.

11.01.2016 листом № 07-15/13-141, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повідомило позивача, що його заява зареєстрована та прийнята від 28.12.2015.

Надалі будь-яких нових відомостей щодо виконання рішення позивач не отримував.

28.03.2019 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській із заявою про виплату компенсації за порушення строків виплати стягувачу коштів в порядку ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , в якій просив виконати рішення суду та виплатити компенсацію в розмірі 3% річних від несплаченої суми за період з 29.03.2016 по 12.03.2019.

Листом № 13-18/770 від 03.04.2019, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повідомило позивача, що 06.10.2017 меморіальним ордером № 163 було перераховано ТОВ Альянс Фарм кошти в розмірі 1310180,63 грн., за рішенням суду, а також повідомлено, що "компенсація" нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

16.05.2019 ТОВ "Альянс Фарм" звернулося до ДКС України із заявою про нарахування компенсації за порушення строків виплати стягувачу коштів за рішенням суду.

29.05.2019 листом № 5-06-06/9415, відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , відмовив у нарахуванні компенсації.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування 3% річних від несплаченої суми за рішенням суду, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного:

- компенсація виплачується у випадку не перерахування центральним органом виконавчої влади протягом трьох місяців коштів за рішенням суду, тобто, є видом відповідальності за вчинення процедурного порушення на відповідному етапі виконання судового рішення з перерахування коштів;

- під час розгляду спору, судом першої інстанції встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/5169/15 виконано у повному обсязі лише 06.10.2017, тобто, з порушенням визначеного законодавством тримісячного строку;

- посилання відповідача на те, що боржником по справі № 922/5169/15 був не державний орган, а державна установа, судом першої інстанції було відхилено, адже саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенцій.

Доводи апеляційної скарги:

- наказ Господарського суду Харківської області від 24.11.2015 по справі № 922/5169/15 підлягав виконанню на підставі пунктів 24-32 Порядку № 845;

- органом казначейства здійснювалось перерахування коштів на користь позивача за рахунок безпосередньо Державної установи, як добровільне погашення існуючої заборгованості боржником, а не за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду;

- оскільки боржником є Державна установа, наказ господарського суду виконано шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника, на переконання апелянта, компенсація може бути нарахована та стягнута за рахунок бюджетних асигнувань безпосередньо боржника.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли у даній справі регулюються Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI (надалі по тексту також - Закон № 4901), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі по тексту також - Порядок № 845).

Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа , організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду .

У силу положень ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду .

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За нормами п. 1 Порядку № 845, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У відповідності до приписів п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку № 845, органи казначейства вживають заходи до виконання виконавчих документів.

Згідно з п. 47 Порядку № 845, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Абзацом 2 п. 48 Порядку № 845, вказано, що перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Відповідно до п. п. 1 п. 49 Порядку № 845, у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Згідно до п. 50, п. п. 2 п. 51 Порядку № 845, компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Тож, у разі, коли судове рішення не можливо виконати у встановлений строк, територіальний орган Казначейства (у даному випадку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області) мало передати документи та відомості згідно з п. п. 1 п. 47 Порядку № 845 з інформацією про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника до Державної казначейської служби України для виконання рішення про стягнення в порядку безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Компенсація, в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону № 4901-VI, виплачується Державною казначейською службою України у випадку не перерахування, протягом трьох місяців коштів за рішенням суду, тобто є видом відповідальності за вчинення процедурного порушення на відповідному етапі виконання судового рішення перерахування коштів.

Беручи до уваги той факт, що у Інституту (боржника) були відсутні відповідні бюджетні призначення, про що Казначейству було повідомлено листом № 2106-22 від 04.01.2016, виконання судового наказу мало здійснюватись відповідно до Закону № 4901-VI та розділу Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів Порядку № 845, а не пунктів 24-32 Порядку № 845 на чому наголошує апелянт.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області - 28.12.2015 прийнято та зареєстровано документи про стягнення коштів з рахунків ДУ "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України" на виконання судового наказу по справі № 922/5169/15, однак, рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/5169/15 виконано у повному обсязі лише 06.10.2017, тобто, з порушенням визначеного законодавством тримісячного строку, з урахуванням чого, періодом, за який позивачу має бути виплачена компенсація у відповідності до норм Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , є наступний день після подання позивачем відповідної заяви - 29.03.2016 та до перерахування на рахунок позивача відповідної суми - до 05.10.2017.

У частині доводів сторони відповідача про те, що боржником по справі № 922/5169/15 був не державний орган, а державна установа, а тому, саме з неї повинні стягуватись у встановленому порядку кошти, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані твердження мають бути відхилені, адже саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенцій. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контрою органів влади.

Таким чином, колегія суддів вважає цілком обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не нарахування та не компенсації трьох відсотків річних від несплаченої суми для ТОВ Альянс Фарм в порядку ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та зобов`язання Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію трьох відсотків річних ТОВ АЛЬЯНС ФАРМ у розмірі 598734 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 59 коп. за порушення встановленого законом строку на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/15 від 10.11.2015, відповідно до ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 16.11.2020.

< Головуючий суддя >