Постанова

від 23.12.2019 по справі 580/1072/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1072/19 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕД КАПІТАЛ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2019 форми "Р" №0002831402 та форми "В4" №0002831402.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача, оскільки вважає, що таке рішення винесено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.01.2019 №184 та направлення на перевірку, уповноваженою особою контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фред Капітал" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень - липень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ "Свєваль", податку на прибуток за III квартали 2018 року та їх відображення в показниках фінансової звітності за III квартали 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ "Свєваль".

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.02.2019 № 48/23-00-14-0205/37930325, яким встановлено, що позивачем порушено вимоги пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, 138.3 ст.138 Податкового кодексу України, п. 3.10. Наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності" п.7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток за З квартали 2018 року на суму 308233 грн 00 коп.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, абз.7) п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 №159/28289) в результаті чого завищено від`ємне значення за липень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) на загальну суму 342481 грн 00 коп.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, у ході проведення перевірки відображених показників у рядку звіту про фінансові результати 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначеного за правилами бухгалтерського обліку" показників за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 встановлено його заниження на суму 1712407 грн 00 коп.

Зокрема, у вказаному акті зазначено щодо порушення вимог чинного законодавства ТОВ "Фред Капітал", викладеного в пункті 3.2.2. акта перевірки не підтверджено фактичне придбання ТМЦ на суму 1712407 грн 00 коп. від ТОВ "Свєваль", встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій з поставки будівельних матеріалів, перевезення яких оформлено із зазначенням водія ОСОБА_1 , що свідчить про придбання ТОВ "Фред Капітал" частини даних товаро-матеріальних цінностей у не встановленого перевіркою суб`єкта господарювання. Враховуючи викладене, в порушення п.3.10. Наказу №433, п.5 Стандарту №11, п.7 Стандарту №15, ТОВ "Фред Капітал" занижено інші операційні доходи за III квартали 2018 року на суму 1712407 грн 00 коп.

У п. 3.1.2. розділу 3 акта перевірки зазначено, що ТОВ "Фред Капітал" за III квартали 2018 року задекларовано позитивне значення податку на прибуток в сумі 290079 грн 00 коп. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження за III квартали 2018 року на суму 308233 грн 00 коп., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.1. розділу 3 акта перевірки.

Також, у п. 3.2 акта перевірки зазначено, що за травень-липень 2018 року ТОВ "Фред Капітал" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 25948767 грн 00 коп. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту встановлено його завищення: за травень 2018 року в сумі 110260 грн 00 коп., за червень 2018 року в сумі 184446 грн 00 коп. (74186 грн 00 коп. + 110260 грн 00 коп.); за липень 2018 року в сумі 342481 грн. (158035 грн 00 коп. + 74186 грн 00 коп. + 110260 грн 00 коп.).

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Фред Капітал" сформувало податковий кредит за рахунок оформлення взаємовідносин з ТОВ "Свєваль" з придбання товаро- матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) на суму 389888 грн 00 коп. та відобразило у рядок 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" показників за травень 2018 року в сумі 122593 грн 00 коп., за червень 2017 року в сумі 109259 грн 00 коп., за липень 2018 року в сумі 158035 грн 00 коп.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки позивач звернувся із запереченнями до ГУ ДФС у Черкаській області, за результатами розгляду яких висновки акта перевірки від 11.02.2019 залишено без змін.

11 березня 2019 року ГУ ДФС у Черкаській області на підставі вказаного акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення № 0002811402, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) з податку на додану вартість на суму 342 481 грн 00 коп.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 002831402 на підставі акта перевірки від 11.02.2019 № 48/23-00-14-0205/37930325, п.123.1 ст.123 податкового кодексу України, згідно з п.54.3 ст.54. п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 385291 грн 00 коп., у тому числі за податковими зобов`язаннями 305233 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77058 грн 00 коп.

Колегія суддів постановляючи дану постанову виходить з наступного.

Відповідно до пп.пп. а , б п.185.1 ст.185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з TOB Свєваль .

Дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, колегією суддів з`ясовано, що між позивачем та ТОВ "Свєваль" (постачальник) 20.04.2018 було укладено договір поставки №20-04/2018, за умовами якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Постачання товару здійснюється транспортом покупця за його рахунок. Розрахунок за Товар здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100 % попередньої оплати, зазначеної в Специфкації. Форма оплати Товару - безготівкова на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок постачальника в повному обсязі.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Свєваль укладено договір транспортного перевезення вантажу №209 від 01.04.2018.

Згідно умов якого перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Вказані договори містяться в матеріалах справи. Водночас, позивачем на підтвердження їх виконання було надано до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні та податкові накладні, які також у відповідності здійсненим операціям містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з конрагентом ТОВ Свєваль та є підставою для відображення суми за укладеною угодою в податковому обліку.

Відтак, беручи до уваги підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та вищезазначеним контрагентом, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій останнього з ТОВ Свєваль , а також свідчать про зміни в майновому стані позивача та рух його активів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилається на те, що у ході проведених перевірочних заходів співробітниками оперативного управління встановлено, що гр. ОСОБА_1 , ПІБ якого зазначене в ТТН№236 від 26.06.2018, ТТН № 232 від 22.06.2018, ТТН №228 від 16.06.2018, ТТН №180 від 24.05.2018, ТТН №166 від 16.05.2018, ТТН №254 від 16.07.2018, ТТН №242 від 04.07.2018, ТТН №263 від 26.07.2018 та який відповідно є власником автомобіля VOLVO НОМЕР_1 , зареєстрований Дніпропетровським міським управлінням юстиції як ФОП з 30.07.2003, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра, основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 повідомив листом податковий орган, що йому не відомі такі СГД як ТОВ "Фред капітал" та ТОВ "Свєваль", та на адресу вказаних СГД він не надавав ніяких послуг по перевезенню ТМЦ з м. Дніпро до м. Шполи, Черкаської області і взагалі з ними не мав жодних правовідносин.

Разом з тим, позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі наголошує на тому, що з ФОП ОСОБА_1 у нього не було жодних договірних відносин з вказаною особою, натомість між ТОВ Свєваль та позивачем були наявні договірні відносини з закупівлі та перевезення вантажу, що було досліджено податковим органом та описано в акті перевірки, проте судом першої інстанції не надана оцінка таким договірним відносинам з безпосереднім контаргентом позивача, що ставить під сумнів висновки суду першої інстанції про те, що свідчення ФОП ОСОБА_1 підтверджують нереальність господарських операцій між ТОВ "Фред капітал" та ТОВ "Свєваль".

Крім того, враховуючи, що товар позивачем повністю оплачений та отриманий, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем не наведено жодної з підстав які б вказували на завищення податкового кредиту, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність прийнятих податкових повідомлень контролюючим органом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

При цьому, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010, заява №6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІУ (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал" задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0002831402 від 11.03.2019 року та форми "В4" №0002831402 від 11.03.2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: