Постанова

від 17.12.2019 по справі 640/10835/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10835/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Богатова Ю.М., представника відповідача Трембача О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАС-Центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними

В С Т А Н О В И В :

18.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Лас-Центр звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у березні та травні подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року, в тому числі, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування суми коштів з ПДВ. Проте, податковим органом безпідставно відмовлено йому у прийнятті уточнюючого розрахунку з посиланням на пропущення терміну давності, визначеного статтею 102 ПК України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 адміністративний позов було задоволено в повному обсязі: визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві в частині відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року з додатками, 2 та 5.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у прийнятті уточнюючого розрахунку позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та вказує на протиправність дій Податкового органу, який не виконав свій безпосередній, встановлений нормами податкового права обов`язок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про правильність висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Лас-Центр зареєстровано як юридична особа з 10.10.2007 (код ЄДРПОУ 33234894) та розташовано за адресою: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30-а, кв.15, перебуває на обліку як платник податків з 01.12.2004.

У грудні 2018 року позивач направив до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року.

Вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість було подано в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку (автоматизована система Єдине вікно подання електронних документів ДФС України ).

Відповідачем прийнято розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підтверджується квитанцією від 17.12.2018 №2 (а.с.36).

25.04.2019 позивач надіслав до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками 2,5.

Однак, відповідачем не прийнято уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що підтверджується квитанцією від 25.04.2019 №1,

У вказаній квитанції зазначено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість не може бути прийнято, оскільки минув термін давності на бюджетне відшкодування, встановлений статтею 102 ПК України.(а.с.38).

Листом від 08.05.2019 року № 86114/10/26-15-55-05 відповідач повідомив позивача про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість не визнано як податкова звітність, оскільки він поданий з порушенням статтей 48, 49 ПК України, - вважається неподаним у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту звітний (податковий) період, що уточнюється .

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкова декларація є документом встановленої форми та визначеним колом обов`язкових реквізитів, який відображає податкову звітність платника податків за певний період. Прийняття податкової декларації здійснюється Податковим органом та є його обов`язком. При цьому, до меж повноважень Податкового органу при прийнятті податкової декларації належить лише перевірка наявності обов`язкових реквізитів.

Таким чином, податковий орган не має права не прийняти фактично отриманий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі його складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Крім того, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пункту 49.11 статті 49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто, як вже було зазначено - відсутність в ній обов`язкових реквізитів.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, відповідно до квитанції від 25.04.2019 №1, виявленою помилкою зазначено - заповнено недостовірне значення обов`язкового реквізиту "Звітний (податковий) період, що уточнюється" - червень 2010 року, оскільки минув термін давності.

Водночас, посилання відповідачем на таку підставу, є необґрунтованим, адже до висновку про заповнення недостовірного значення звітного періоду відповідач міг дійти виключно на підставі перевірки відомостей та даних, перевірка яких на етапі прийняття декларації не передбачена.

У тому числі термін давності, на який посилається відповідач не є реквізитом документа та обставиною, яка перевіряється до прийняття податкової декларації.

Також слід зазначити, що поданий ТОВ "Лас-Центр" уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року має всі обов`язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.

Таким чином, відмова відповідача у прийнятті уточнюючого розрахунку позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та вказує на протиправність дій податкового органу, який не виконав свій безпосередній, встановлений нормами податкового права обов`язок.

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що розгляд заяви про повернення сум бюджетного відшкодування є окремою самостійною процедурою, врегульованою приписами статті 200 ПК України, та вирішується не на стадії прийняття уточнюючого розрахунку, а після неї або окремо від неї, тому не має жодного відношення та не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової декларації.

Щодо посилання відповідача на пропущення позивачем строків давності, передбачених п. 102.1 ст. 102 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Поняття терміна позовна давність та порядок її обчислення визначено главою 19 Позовна давність Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс).

Відповідно до п. 1 ст. 256 Цивільного кодексу під терміном позовна давність розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 Цивільного кодексу).

Таким чином, за зобов`язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також п. 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (ч. 5 цієї статті).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, визначені главою 19 Цивільного кодексу та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено ст. 200 ПК України, та показників податкової звітності з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що всі наведені доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 23.12.2019.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАС-Центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

А.Г. Степанюк