Постанова

від 23.12.2019 по справі 826/16026/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16026/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "ДІПОЛЬ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "ДІПОЛЬ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0037741404 від 18.07.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП Діполь з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Рум Плюс за травень 2015, з ТОВ Лібра-С за березень 2016, за квітень 2016, за травень 2016, з ТОВ Баккаут за червень 2016 року та липень 2016.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2018 № 621/26-15-14-04-05/21451273, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 100 076 грн, в тому числі: за травень 2015 у сумі 8859 грн.; за березень 2016 у сумі 20723 грн.; за квітень 2016 у сумі 17430 грн.; за травень 2016 у сумі 27366 грн.; за червень 2016 у сумі 13231 грн.; за липень 2016 у сумі 12467 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 № 0037741404, яким МПП Діполь збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 114 021 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями 91 217 грн та 22 804 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної служби України № 31499/6199-99-11-01-01-25 від 27.09.2018 скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 № 0037741404 в частині донарахувань по взаємовідносинах з ТОВ Рум Плюс та штрафні санкції у відповідній частині, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків задоволено частково.

Водночас, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням повністю, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Рум Плюс , ТОВ Лібра-С та ТОВ Баккаут .

Оскільки рішенням Державної служби України № 31499/6199-99-11-01-01-25 від 27.09.2018 оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 № 0037741404 скасовано в частині донарахувань по взаємовідносинах з ТОВ Рум Плюс , то суд апеляційної інстанції спірному рішенню в цій частині оцінку не надає.

Як вбачається з матеріалів справи взаємовідносини позивача з ТОВ Лібра-С та ТОВ Баккаут складалися при замовленні позивачем товару (тонер) в інтернет-магазині zakupka.ua .

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, позивачем були надані податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Також позивач надав до суду документи про використання у власній господарській діяльності номенклатури товару, що придбання якої документально оформлено у ТОВ Лібра-С та ТОВ Баккаут .

Слід відмітити, що на час вчинення спірних операцій директором та засновником ТОВ Лібра-С був ОСОБА_1 , а ТОВ Баккаут - ОСОБА_2 . Саме зазначені особи і вказані підписантами наданих позивачем документів.

У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2017 року по справі № 335/14/17, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28-ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком, окрім іншого, встановлено такі обставини.

ОСОБА_3 входив до злочинної групи під керівництвом ОСОБА_4 зі здійснення злочинної діяльності, зафіксованої в установчих документах і пов`язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, маючи мету отримувати прибуток при наданні послуг підприємствам, зареєстрованим на території Запорізької області та інших областей України, з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а також з метою приховування факту та фактичних обсягів операцій діяльності підприємств та прикриття незаконної діяльності.

Реалізуючи злочинний план по збільшенню прибутків від зайняття фіктивним підприємством, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з метою розширення мережі фіктивних підприємств, з числа мешканців м. Запоріжжя підшукав ОСОБА_1 якому запропонував стати засновником суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ Лібра-С та підшукав ОСОБА_2 якому запропонував стати засновником суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ Баккаут .

З метою конспірації ОСОБА_4 прийняв рішення не посвячувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у злочинний план організованої групи та переконав останніх у тому, що створювані підприємства будуть займатися законною діяльністю.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_4 , погодились на пропозицію останнього та виступили в ролі засновника та директора фіктивних підприємств, зареєстрованих на їх ім`я та на вказівку учасників організованої групи вчинили дії направлені на перереєстрацію підприємства на їх ім`я та відкриття банківських рахунків.

Так, з серпня 2015 року ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи організатором групи, спільно з ОСОБА_5 , з відома ОСОБА_3 для створення суб`єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, свідомо не маючи мети здійснювати самостійну, ініціативну, системну, на власний ризик діяльність, здійснювану суб`єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку, перереєстрували фіктивне підприємство ТОВ Лібра-С .

Зі вказаною метою ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_5 , з відома ОСОБА_3 , за згодою ОСОБА_1 не ставлячи до його відома про свої злочинні задуми, створили і підготували ряд документів, а саме: договір відступлення часток у статутному капіталі товариства шляхом продажу від 20.08.2015 ТОВ Лібра-С , протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ Лібра-С від 20.08.2015, яким вирішено прийняти до складу підприємства ОСОБА_1 та відступлення йому часток статутного капіталу, зміну керівництва та затвердження нової редакції статуту ТОВ Лібра-С ; наказ № 2 від 21.08.2015 про призначення на посаду директора ОСОБА_1 ; нової редакції статуту ТОВ Лібра-С .

Після підписання ОСОБА_1 вищевказаних документів 21.08.2015 ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, реалізуючи спільну злочину мету, з відома членів групи, у невстановлений час та обставинах, здійснили реєстрацію у виконавчому комітеті Запорізької міської Ради ТОВ Лібра-С , основним видом діяльності якого згідно з установчими документами є неспеціалізована оптова торгівля.

Не зупиняючись на скоєному, у травні 2016 року ОСОБА_4 , після перереєстрації чергового підконтрольного підприємства, з метою отримання більшої вигоди від вказаної незаконної діяльності та більш ретельної її конспірації, шляхом збільшення кількості суб`єктів підприємницької діяльності, задіяних у злочинній схемі з конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в складі організованої ним групи, спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , свідомо не маючи мети здійснювати самостійну, ініціативну, системну, на власний ризик діяльність, здійснювану суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, придбали для заняття фіктивної підприємницької діяльністю підприємство - ТОВ Баккаут .

Зі вказаною метою ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_5 , з відома ОСОБА_3 , за згодою ОСОБА_2 не ставлячи до її відома про свої злочинні задуми, створили і підготували ряд документів, а саме: договір відступлення часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом продажу від 16.05.2016; протокол № 1/16 загальних зборів учасників ТОВ Баккаут від 16.05.2016, яким вирішено відступити ОСОБА_2 частки статутного капіталу підприємства та призначення його директором підприємства; нову редакцію статуту ТОВ Баккаут .

Після підписання ОСОБА_2 вищевказаних документів, 18.05.2016 ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, реалізуючи спільну злочину мету, з відома членів групи, здійснено реєстрацію у виконавчому комітеті Запорізької міської Ради ТОВ Баккаут , основним видом діяльності якого згідно з установчими документами є неспеціалізована оптова торгівля.

Судом у вироку було вказано, що членами організованої групи була створена злочинна схема конвертації грошових коштів у готівку, згідно з якою кошти від контрагентів (клієнтів) в результаті проведення безтоварних операцій надходили на розрахункові рахунки ТОВ Лібра-С , ТОВ Баккаут , після чого конвертувалися в готівку, а саме шляхом перерахування безготівкових коштів в адресу підприємств вигодоотримувачів, отриманні за це від них без облікових готівкових коштів та їх подальшу передачу контрагентам (клієнтам).

Для уникнення виявлення правоохоронними органами злочинної схеми по незаконному переведенню в готівку грошових коштів, членами організованої групи прийнято рішення про надання до державних установ відповідних документів звітності, що свідчать про нібито проведені господарські операції, відображаючи в них незначні суми прибутку з метою мінімізації розмірів виплачуваних до бюджету податкових зобов`язань.

Організована злочинна група підробляла документи, які були ними використані в ході злочинної діяльності, а також вносила в офіційні бухгалтерські та податкові документи завідомо неправдиві відомості про проведення господарських операцій, здійснювала фінансові операції з переведення безготівкових грошових коштів на рахунки підконтрольних СГД та переведення їх у готівку.

ОСОБА_3 , будучи виконавцем і активними учасником організованої ОСОБА_4 злочинної групи, здійснював пошук та надання нових підприємств - вигодонабувачів, здійснив перевезення документів виготовлених від імені підконтрольних СГД по неіснуючим операціям, здійснював перевезення та передачу готівкових грошових коштів. Сам ОСОБА_4 забезпечував підписання ОСОБА_5 необхідного пакету документів створених ним фіктивних підприємств ТОВ Лібра-С , ТОВ Баккаут , щодо фіктивних фінансово - господарських операцій між даним підприємством і клієнтами - контрагентами, а також створеними фіктивними підприємствами.

Так, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2017 року по справі № 335/14/17 встановлено, що за період часу з 21.08.2015 по 30.09.2016 ТОВ Лібра-С , з 18.05.2016 по 30.09.2016 ТОВ Баккаут здійснювали фінансові операції, якими прикривали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівкову, з метою ухилення від сплати податків, зокрема ПП ДІПОЛЬ .

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, встановлені у вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2017 року по справі № 335/14/17 факти фіктивності господарської діяльності ТОВ Лібра-С та ТОВ Баккаут , у тому чисті у відносинах із позивачем, є обов`язковими для адміністративного суду у справі, що розглядається.

Обставина постановлення вироку у зв`язку із затвердженням угоди про визнання винуватості чи без неї, жодним чином не впливає на кваліфікацію встановлених вироком фактів фіктивного підприємництва та незаконної діяльності контрагентів позивача, у тому числі у відносинах із останнім.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року № 21-277а15 міститься висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України виходив із того, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції набрав законної сили вирок суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини, і ця обставина не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами (також постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637).

Таку позицію Верховного Суду України неодноразово підтримував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а та ін.).

Важливо відмітити, що про помилковість відхилення судами вироку щодо фіктивного підприємництва наголосив також і Верховний Суд України у постанові від 18 липня 2017 року по справі № 826/24815/15, вказавши про необхідність врахування встановлених вироком обставин того, що складені первинні документи дали відповідним особам можливість перераховувати кошти без фактичного проведення господарських операцій та відображати у податковій та бухгалтерській звітностях підприємства та його контрагентів такі операції.

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, з огляду на наведені вище правові позиції Верховного Суду України, та Верховного Суду від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала, помилковими є мотиви скаржника про те, що вирок щодо фіктивності ТОВ Лібра-С та ТОВ Баккаут не є безумовним доказом при розгляді даного спору.

Суд апеляційної інстанції додатково наголошує, що наявність всіх необхідних реквізитів первинних документах, належна реєстрація контрагентів, правильний математичний розрахунок суми операцій, відсутність відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням тощо, безумовно не свідчить про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій, які зафіксовані у спірних документах, оскільки реальності здійснення таких операцій судом у ході апеляційного провадження не встановлено.

Так, як зазначалося, саме лише документальне підтвердження, правильність документального оформлення певних операцій, не свідчить про правильність відображення таких операцій у податковому обліку. Одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, у відповідності до якого неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі спірним є не так питання наявності чи відсутності певних первинних документів, а питання можливості підтвердження такими документами відомостей податкового обліку з огляду на обставини реальності чи нереальності господарських операцій, які зафіксовані у них.

У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з постачання товару. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції податковому обліку та враховувати їх при розрахунку податкового кредиту.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині, що залишене без змін рішенням Державної служби України № 31499/6199-99-11-01-01-25 від 27.09.2018 є правомірним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "ДІПОЛЬ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов