Постанова

від 18.12.2019 по справі 826/13025/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13025/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Федотова І.В.,

секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТІС-ГРУП" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у невиконанні передбачених законодавством дій, заходів для повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств ТОВ Сотіс-Груп у розмірі 2 754 634 гривень;

- зобов`язати відповідача, підготувати висновки про повернення надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 1 630 014 гривень на розрахунковий рахунок, у розмірі 1 124 620 гривень на погашення грошового зобов`язання ТОВ Сотіс-Груп з податку на додану вартість за березень 2018 року, та направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, для виконання висновків про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету;

- визнати неправомірним та скасувати повністю податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 03 травня 2018 року № 78210-17 та рішення № 78210-17 від 03 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення Відповідача, відповідності до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року позов задоволено частково:

- зобов`язано відповідача, підготувати висновки про повернення надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 1 630 014 гривень на розрахунковий рахунок, у розмірі 1 124 620 гривень на погашення грошового зобов`язання ТОВ "Сотіс-Груп" з податку на додану вартість за березень 2018 року, та направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, для виконання висновків про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету;

- визнано неправомірним та скасовано повністю податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 03 травня 2018 року № 78210-17 та рішення № 78210-17 від 03 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Наголосив, що позивач звернувся з заявою про зарахування частини переплати податку на прибуток на погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість від 19 березня 2018 року, тобто до моменту виникнення податкового боргу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що строк для повернення надміру сплачених грошових зобов`язань сплинув, оскільки право на переплату виникло у позивача починаючи з 12 березня 2015 року. Підкреслює, що, у зв`язку із наявністю у платника податків податкового боргу, відповідачем в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Сотіс-Груп просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 15 травня 2017 року по справі № 826/4830/17, визнано податкову декларацію ТОВ "Сотіс-Груп" з податку на прибуток підприємств за 2014 рік від 28 лютого 2015 року разом із додатками, такою що подана в день фактичного її отримання - 28 лютого 2015 року.

При цьому, 21 березня 2018 року показники звітності з податку на прибуток підприємств за 2014 рік відображені в інтегрованій картці платника податку, а саме переплата у розмірі 2 754 680,24 за 2014 рік.

Судом встановлено, що ТОВ "Сотіс0Груп" маючи бажання здійснити повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 2 754 634 грн. до моменту спливу 1095 днів, звернулось до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС із заявою № 33 від 11 березня 2015 року, в якій просила здійснити відповідне повернення на зазначені у листі банківські реквізити.

Листом від 28 березня 2015 року № 5005/10/26-50-20-02-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС сповістила про розгляд заяви, однак як зазначає позивач, не виконала передбачені податковим законодавством дії.

Крім того, ТОВ "Сотіс-Груп" заявою від 27 березня 2018 року № 8 зверталась до ГУ ДФС у м. Києві про повернення суми переплати з податку на прибуток на розрахунковий рахунок.

19 квітня 2018 року ТОВ "Сотіс-Груп" звернулось до відповідача з заявою за № 11, в якій просила: " У зв`язку з надмірно сплаченою сумою грошового зобов`язання авансових платежів по податку на прибуток за 2014-2015 р. частину суми переплати податку на прибуток, а саме 1 124 620,00 грн. зарахувати на погашення грошових зобов`язань по податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року".

Разом з тим, ГУ ДФС у м. Києві направив податкову вимогу до ТОВ "Сотіс-Груп" від 03 травня 2018 року № 78210-17 про сплату податкового боргу та рішення № 78210-17 від 03 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача, підготувати висновки про повернення надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 1 630 014 гривень на розрахунковий рахунок, у розмірі 1 124 620 гривень на погашення грошового зобов`язання ТОВ "Сотіс-Груп" з податку на додану вартість за березень 2018 року, та направити їх до Головного управління Державної казначейської Служби України у місті Києві, для виконання висновків про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету - підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.17.1.10. ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення платнику податку помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначено нормами ст. 43 ПК України.

Відповідно до вказаної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Викладене свідчить про те, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, оскільки за позивачем обліковується надмірна сплата з податку на прибуток підприємств, наявність якої підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування цих коштів, а податковий орган не підготував висновок про їх повернення та не подав такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах саме податковий орган, не виконавши покладені на нього ст. 43 Податкового кодексу України обов`язки, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Щодо доводів апелянта про порушення ТОВ Сотіс Груп строків, встановлених ст. 43 ПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, переплата з податку на прибуток у розмірі 2 754 634 грн. з`явилась у результаті виконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, по справі № 826/4830/17, ГУ ДФС у м. Києві повинно було повернути грошові кошті на розрахунковий рахунок за заявою позивача або шляхом погашення грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток за березень 2018 року у розмірі 1 124 620 грн. та повернути залишок переплати у розмірі 1 630 014 грн. на розрахунковий рахунок.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що право на повернення переплати виникло у позивача з моменту набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 17 травня 2017 року, а не з 12 березня 2015 року, як вказує відповідач.

Крім того, враховуючи, що позивач звернувся з заявою про зарахування частину переплати податку на прибуток у розмірі 1 124 620,00 грн. на погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість від 19 березня 2018 року, тобто до моменту виникнення податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного та того, що станом на момент розгляду даної справи переплата на рахунок позивача не повернута, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача, підготувати і направити до ГУ ДКС у м. Києві висновки про повернення надміру сплаченого податку на прибуток та визнання неправомірним і скасування податкової вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 03 травня 2018 року № 78210-17 та рішення № 78210-17 від 03 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Л.О. Костюк

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 23 грудня 2019 року.