Постанова

від 02.06.2021 по справі 826/13025/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/13025/18

адміністративне провадження № К/9901/2695/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника відповідача - Сметанюка Р.М.,

представника третьої особи - Наєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2019 року (головуючий суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Єгорова Н.М., судді - Костюк Л.О., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сотіс-Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сотіс-Груп (далі - ТОВ Сотіс-Груп ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі за текстом - ГУ ДФС у м. Києві), правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у невиконанні передбачених законодавством дій, заходів для повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств ТОВ Сотіс-Груп у розмірі 2754634 грн; зобов`язати відповідача підготувати висновки про повернення надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 1630014 грн - на розрахунковий рахунок, у розмірі 1124620 грн - на погашення грошового зобов`язання ТОВ Сотіс-Груп з податку на додану вартість за березень 2018 року, та направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві для повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету; визнати неправомірними та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 3 травня 2018 року № 78210-17 та рішення № 78210-17 від 3 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено частково: зобов`язано відповідача підготувати висновки про повернення надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 1630014 грн - на розрахунковий рахунок, у розмірі 1124620 грн - на погашення грошового зобов`язання ТОВ Сотіс-Груп з податку на додану вартість за березень 2018 року, та направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві для виконання та повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету; визнано неправомірними та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 3 травня 2018 року №78210-17 та рішення №78210-17 від 3 травня 2018 року про опис майна у податкову заставу; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки доводам, якими відповідач обґрунтовував свою позицію. Наголошує на помилковості висновку суду апеляційної інстанції про те, що у позивача виникло право на повернення надміру сплачених коштів саме з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 травня 2017 року у справі №826/4830/17, оскільки вважає, що суми коштів з податку на прибуток набули статусу надміру сплачених грошових зобов`язань ще 12 березня 2015 року, з урахуванням граничного строку їх сплати на підставі податкової декларації від 28 лютого 2015 року. Також відповідач вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав до скасування оскаржуваних вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки такі були правомірно прийняті контролюючим органом у зв`язку із наявністю у позивача податкового боргу.

Відзивів на касаційну скаргу Товариства від відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у місті Києві, його правонаступником, - Головним управлінням ДПС у місті Києві.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 2 червня 2021 року, не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 2 червня 2021 року підтримав вимоги своєї касаційної скарги та, з огляду на викладені в ній аргументи, просив задовольнити скаргу в повному обсязі.

Представник третьої особи, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, підтримав надані представником відповідача пояснення й аргументи щодо суті спірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

28 лютого 2015 року ТОВ Сотіс-Груп надіслано до органу державної податкової служби податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, однак така не була прийнята як податкова звітність.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у справі №826/4830/17, яка набрала законної сили 17 жовтня 2017 року, визнано податкову декларацію ТОВ Сотіс-Груп з податку на прибуток підприємств за 2014 рік від 28 лютого 2015 року разом із додатками, такою, що подана в день фактичного її отримання, - 28 лютого 2015 року.

Як встановили суди попередніх інстанцій на підставі вказаного вище судового рішення 21 березня 2018 року в інтегрованій картці платника податку відображено показники звітності з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, а саме: переплата у розмірі 2754680,24 грн.

З метою здійснення повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 2754634 грн, 27 березня 2018 року ТОВ Сотіс-Груп звернулось до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС із заявою №8 про повернення суми переплати з податку на прибуток на розрахунковий рахунок.

Окрім того, у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року за №95965, поданій до контролюючого органу 19 квітня 2018 року, позивач задекларував податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 1124620 грн.

19 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою №11, в якій, у зв`язку з надмірно сплаченою сумою грошового зобов`язання авансових платежів з податку на прибуток за 2014-2015 роки, просив зарахувати частину суми переплати з податку на прибуток, а саме: 1124620,00 грн, на погашення грошових зобов`язань з податку на додану вартість згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2018 року.

Відповідач розглянув звернення Товариства й визнав факт переплати з податку на прибуток, яка виникла внаслідок подання ТОВ Сотіс-Груп податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 28 лютого 2015 року (в якій задекларовано зменшення податкового зобов`язання в сумі 2754634,00 грн на суму нарахованих щомісячних авансових внесків), однак у листах від 20 квітня 2018 року та 5 травня 2018 року, які є аналогічними за змістом, констатував пропуск позивачем строку для її повернення, пославшись при цьому на приписи пункту 43.3 статті 43 та пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Пізніше, 3 травня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу до ТОВ Сотіс-Груп №78210-17 про сплату податкового боргу в сумі 1123680 грн та рішення №78210-17 про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання передбачених законодавством дій з повернення надміру сплаченого товариством податку на прибуток підприємств у розмірі 2754634 грн, а податкову вимогу й рішення про опис майна в податкову заставу - незаконними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що контролюючий орган, який несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, безпідставно не вжив передбачених статтею 43 ПК України дій з повернення надміру сплаченого товариством податку на прибуток підприємств. Також суди врахували, що позивач звернувся із заявою про зарахування частини переплати податку на прибуток на погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість 19 березня 2018 року, тобто до моменту виникнення податкового боргу, що свідчить про передчасність прийняття відповідачем податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами пункту 43.2. цієї ж статті у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4. статті 43 ПК України).

Згідно з пунктом 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17).

Враховуючи, що за позивачем обліковуються надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, наявність яких підтверджена матеріалами справи, для повернення яких позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування цих коштів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач безпідставно не виконав покладений на нього статтею 43 ПК України обов`язок, оскільки не підготував висновку про повернення означених коштів та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Перевіряючи дотримання позивачем передбачених статтею 43 ПК України умов судами попередніх інстанцій встановлено, що обидві заяви про повернення надміру сплаченого податку на прибуток позивачем подано в межах строку 1095 днів з дня виникнення такого права.

Апеляційний суд додатково зазначив, що право на повернення переплат виникло у позивача лише після набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 17 жовтня 2017 року, а не з 28 лютого 2015 року чи 12 березня 2015 року, як на тому наполягає наполягав відповідач.

Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про зарахування частини переплати податку на прибуток на погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість 19 березня 2018 року, тобто до моменту виникнення податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу підлягають скасуванню як протиправні.

Доводи касаційної скарги податкового органу не спростовують висновків, наведених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2019 року та в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, натомість, зводяться до відсутності у нього обов`язку щодо вчинення спірних дій. Разом із тим, такі аргументи контролюючого органу були ретельно перевірені судами попередніх інстанцій й отримали правову оцінку в оскаржуваних судових рішеннях.

Підстав до скасування судових рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій, передбачених частиною другою статті 351, частинами другою, третьою статті 353 КАС України, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи або призвели до неправильного її вирішення, колегією суддів КАС ВС не встановлено.

Доводи касаційної скарги не підтверджують допущення судами такого порушення норм процесуального права, внаслідок якого було ухвалене неправильне рішення чи допущено неповноту встановлення обставин справи.

Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст судового рішення виготовлено 7 червня 2021 року.