Постанова

від 18.12.2019 по справі 925/142/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. Справа№ 925/142/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.12.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 27.09.2019 (повний текст складено 30.09.2019)

у справі №925/142/18 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича

до Добрянської сільської ради

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація "Рибальство та відпочинок"

про визнання протиправним та скасування рішення ради,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сотніченко Петро Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Добрянської сільської ради (далі - відповідач), у якому просить визнати укладеною додаткову угоду №1 до договору оренди водоймища (ставок "Сільський-2") від 24.06.2007, що знаходиться на земельній ділянці площею 5,8045 га та належить до земель комунальної власності в адмінмежах Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області - в редакції, запропонованій позивачем.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірні рішення Ради від 23.02.2017 №16-31/VII, від 21.04.2017 №18-40/VII та від 20.06.2017 №19-7/VII прийняті за відсутності голосів більшості депутатів від загального складу ради, як того вимагають положення частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рішення Ради від 24.11.2017 №24-20/VII прийняте за наявності конфлікту інтересів, оскільки два депутати Ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які відповідно до реєстру громадських об`єднань є засновниками ГО "Рибальство та відпочинок", за заявою якої приймалось рішення Ради, що є порушенням частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", а обґрунтування до рішення Ради від 18.08.2017 №21-23/VIІ та розпорядження сільського голови с.Добра від 22.08.2017 №53 є протиправними та такими, що суперечать їх змісту у зв`язку з їх прийняттям після закінчення строку дії договору від 24.06.2007.

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 22.01.2018, в якій він просить визнати протиправними та скасувати рішення Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області:

- №16-31/VIІ від 23.02.2017 про відмову у поновленні договору оренди водоймища "Сільський-2";

- №18-40/VIІ від 21.04.2017 про відмову в укладенні додаткової угоди про продовження договору оренди водоймища терміном до 01.11.2017, у зв`язку з виловом товарної риби;

- №19-7/VII від 20.06.2017 про відмову в укладенні додаткової угоди про продовження договору оренди водоймища;

- №24-20/VII від 24.11.2017, яким за заявою голови громадської організації "Рибальство та відпочинок", ставок "Сільський-2" вирішено переданий як любительський для громадських потреб жителям села;

- визнати протиправним та скасувати обґрунтування та розпорядження сільського голови с. Добра від 22.08.2017 №53, яким рішення №21-23/VIІ від 18.08.2017 зупинено.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2018 вирішено роз`єднати позовні вимоги позивача та виділити у самостійне провадження у справу №925/142/18 позовні вимоги фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича до Добрянської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень Добрянської сільської ради, залучивши у якості третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача, громадську організацію "Рибальство та відпочинок".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.05.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 03.05.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.05.2018 у справі №925/142/18 в частині вимог фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича до Добрянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 24.11.2017 № 24-20/VII скасовано. Справу в цій частині вимог передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та рішення господарського суду Черкаської області від 03.05.2018 у справі №925/142/18 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.09.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Сотніченко Петро Васильович звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2019 у справі №925/142/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що на час прийняття рішень два депутати були членами Громадської організації. Більш того секретар сільради перебуває у шлюбі і ще з одним членом цієї організації та голосувала за передачу цього ставка громаді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.09.2019 у справі №925/142/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2019 у справі №925/142/18. Призначеносправу до розгляду на 18.12.2019.

04.12.2019 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Зазначаючи при цьому, що в силу положень ст. 55 Конституції України судовому захисту полягає лише фактичне порушене право особи, яке може біти поновлене судом.

В судовому засіданні 18.12.2019 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2019 у справі № 925/142/18 залишити без змін.

Позивач, третя особа в судове засідання 18.12.2019 не з`явилися. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача, третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, третьої особи та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами,

В судовому засіданні 18.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 24.06.2007 між Фізичною особою-підприємцем Сотніченко Петром Васильовичем (Орендарем) та Добрянською сільською радою (Орендодавцем) укладено договір оренди водоймища (далі - Договір), за умовами якого орендодавець надає в оренду орендареві водоймище, розташоване на земельній ділянці площею 5,8045 га із земель комунальної власності в адміністративних межах Добрянської сільської ради, терміном на 10 років.

З метою поновлення договору оренди, 20.02.2017 позивач направив до Добрянської сільської ради заяву про поновлення діючого договору оренди на той же строк і на тих же умовах.

Розглянувши зазначену заяву, 23.02.2017 Добрянська сільська рада рішенням №16-31/VII відмовила позивачу у поновленні договору оренди водоймища у зв`язку з тим, що заявником до свого звернення не додано тексту додаткової угоди. На сесії Добрянської сільської ради з 12 депутатів були присутні 10. Перед розглядом питання позивача один депутат вийшов із сесійної зали та був відсутній під час голосування. За результатами голосування 5 депутатів проголосували - за, 2 - проти, 2 - утрималися.

31.03.2017 позивач повторно звернувся із письмовою заявою до Добрянської сільської ради про продовження дії договору оренди водоймища та додав проект додаткової угоди.

21.04.2017 Добрянська сільська рада рішенням №18-40/VII відмовила позивачу в укладенні додаткової угоди до договору оренди водоймища до 01.11.2017 у зв`язку з виловом товарної риби. На сесії Добрянської сільської ради з 12 депутатів були присутні 8. За результатами голосування 4 депутатів проголосували - за, 2 - проти, 2 - утрималися.

17.05.2017 позивач втретє звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір продовжити договір оренди водоймища на 10 років, додавши проект додаткової угоди.

20.06.2017 Добрянська сільська рада рішенням №19-7/VII відмовила Позивачу в укладенні додаткової угоди про продовження договору оренди водоймища. На сесії Добрянської сільської ради з 12 депутатів були присутні 9. Перед розглядом питання позивача один депутат вийшов із сесійної зали та був відсутній під час голосування. За результатами голосування 6 депутатів проголосували - за, 2 - проти, 0 - утрималися.

15.08.2017 позивач звернувся до Добрянської сільської ради з заявою про поновлення договору оренди, долучивши проект додаткової угоди.

18.08.2017 Добрянська сільська рада прийняла рішення №21-23/VII, згідно з яким вирішила укласти з Позивачем додаткову угоду про продовження договору оренди. Рішення не було підписане сільським головою Баліцьким І.В.

22.08.2017 головою сільської ради Баліцьким І.В., посилаючись на положення статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", прийнято обґрунтування до рішення Добрянської сільської ради від 18.08.2017 №21-23/VІІ "Про укладення додаткової угоди між ФОП Сотніченко П.В. та Добрянською сільською радою", яким голова вирішив зупинити дію зазначеного рішення, обґрунтовуючи своє рішення закінченням з 24.06.2017 строку дії договору оренди водоймища, а сільською радою у встановлений законом строк відмовлено у його поновленні, тому ФОП Сотніченко П.В. може отримати водоймище лише на загальних умовах, визначених у главі 21 Земельного кодексу України та у відповідності до Закону України "Про оренду землі".

Того ж дня сільський голова прийняв розпорядження №53, у якому зазначив, що питання "Про укладання додаткової угоди між ФОП Сотніченко П.В. та Добрянською сільською радою" необхідно винести на розгляд на наступному сесійному засіданні, завчасно повідомивши депутатів та зобов`язавши земельну комісію підготувати висновок про надання дозволу на укладання додаткової угоди між ФОП Сотніченко П.В. та Добрянською сільською радою.

24.11.2017 Добрянська сільська рада на підставі звернення ГО "Рибальство та відпочинок" прийняла рішення №24-20/VII, згідно з яким вирішено передати спірний ставок "Сільський-2" як любительський для громадських потреб жителів с. Добра.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірне рішення Добрянської сільської ради від 24.11.2017 №24-20/VІІ прийняте за наявності конфлікту інтересів, оскільки два депутати Ради - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які відповідно до реєстру громадських об`єднань є засновниками ГО "Рибальство та відпочинок", за заявою якої приймалось рішення Добрянської сільської ради, що є порушенням частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", що й стало причиною звернення Позивача до суду за захистом порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав ніяких доказів, що могли слугувати підставою скасування спірного рішення Добрянської сільської ради від 24.11.2017 №24-20/VII в повному об`ємі, оскільки волевиявлення ради не породило юридичних наслідків для позивача. Зазначаючи при цьому, що рішення про передачу майна територіальній громаді є безпосереднім втіленням представницьких повноважень депутата. А отже голосування депутата за таке рішення ради не може створювати для нього конфлікту інтересів.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Фізичної особи-підприємця Сотніченко Петра Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення Добрянської сільської ради від 24.11.2017 № 24-20/VII.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно вимог статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Рішення з цього приводу можуть бути прийняті виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до частини 2 статті 59 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Судом першої інстанції вірно встановлено, а судовою колегією перевірено, що протоколами пленарних засідань Ради підтверджується, що загальна кількість депутатів Ради становить 12 чоловік, отже для прийняття будь-якого рішення необхідні голоси не менше 7 депутатів.

Судовою колегією встановлено, що за прийняття рішення Ради від 24.11.2017 №24-20/VII про передачу ставка "Сільський-2" як любительського для громадських потреб жителів с. Добра, проголосувало 6 депутатів і голова сільської ради, тобто рішення прийнято. Із заявою про прийняття цього рішення Радою звернулася ГО "Рибальство та відпочинок", яка зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.09.2017, як організація, що не має статусу юридичної особи.

Посилаючись на наявність підстав для скасування зазначеного рішення Ради скаржник вказує на наявність конфлікту інтересів, оскільки два депутати Ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які відповідно до реєстру громадських об`єднань є засновниками ГО "Рибальство та відпочинок", за заявою якої приймалось рішення Ради, що є порушенням частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції".

Судова колегія звертає увагу, що ГО "Рибальство та відпочинок" не є прибутковою організацією, не веде комерційної діяльності, а тому доводи скаржника про наявність конфлікту інтересів у депутатів сільської ради, які виступали засновниками ГО "Рибальство та відпочинок" та голосували за передачу ставка у користування громаді с. Добра, є безпідставними та необґрунтованими.

Участь в ухваленні зазначеного рішення не утворює конфлікт інтересів для депутатів сільської ради.

Зазначаючи у своїй апеляційній скарзі про конфлікт інтересів, скаржник не враховує, що сільська рада передала спірний ставок в громадське користування, а не конкретно визначеному об`єднанню, юридичній особі, установі тощо.

Згідно з визначенням понять, що наведені у ст. 1 ЗУ "Про запобігання корупції", під реальним конфліктом інтересів розуміють суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Тобто, для дослідження наявності конфлікту інтересу депутата місцевої ради, необхідно з`ясувати спрямованість його представницьких повноважень та відповідність цим повноваженням зацікавленості особи, яка випливає з її стосунків з фізичними чи юридичними особами.

Судова колегія звертає увагу, що громадська організація "Рибальство та відпочинок" взагалі не має статусу юридичної особи, тому стосунки депутатів з цим громадським утворенням у розумінні наведеного поняття взагалі не підлягає дослідженню.

По-друге, суд ретельно з`ясовує, наскільки голосування "за" рішення про передачу ставка територіальній громаді відповідало представницьким повноваженням депутатів. Тобто, чи суперечило, або чи могло суперечити рішення ради як представницького органу місцевого самоврядування інтересам територіальної громади, яку вони представляли.

Суд першої інстанції вірно встановив, що перешкоди у вільному водокористуванні та доступі до водного об`єкта для місцевих жителів існували уже багато років. До сільської ради неодноразово надходили колективні звернення жителів, якими вони просили залишили ставок "Сільський-2" у користуванні громади, не передавати його в оренду ні Позивачу, ні будь-яким іншим особам.

Депутат місцевої ради у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності (ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Депутат місцевої ради - як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу - зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад").

При цьому, не виключається можливість участі депутатів у діяльності громадських організацій з метою захисту прав та інтересів громадян.

Аналогічним чином не виключається звернення депутата до органів місцевого самоврядування в порядку ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" як індивідуально, так і через громадську організацію, членом якої він є.

Тобто, у разі звернення громадської організації з ініціативою про передачу ставка жителям села, то інтерес громадської організації (щодо передачі територіальній громаді водного об`єкта) і представницькі повноваження депутата (який діє в інтересах територіальної громади) збігаються.

Тому рішення про передачу майна територіальній громаді є безпосереднім втіленням представницьких повноважень депутата. А отже голосування депутата за таке рішення ради не може створювати для нього конфлікту інтересів.

При цьому судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 7 статті 7 Закону України "Про об`єднання громадян" повноваження засновника громадського об`єднання закінчуються після державної реєстрації громадського об`єднання в установленому законом порядку.

Закон України "Про об`єднання громадян" втратив чинність 01.01.2013 На час прийняття спірного рішення Ради від 24.11.2017 №24-20/VII діяв Закон України "Про громадські об`єднання".

Відповідно до частин 1, 3 статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно з частиною 7 статті 7 Закону України "Про громадські об`єднання" повноваження засновника громадського об`єднання закінчуються після державної реєстрації громадського об`єднання в установленому законом порядку.

Таким чином, після реєстрації ГО "Рибальство та відпочинок" припинилися повноваження саме засновків цієї громадської організації.

Пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону України "Про громадські об`єднання" установлено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників).

Як вбачається з п. 4.1 Статуту ГО "Рибальство та відпочинок" членами організації можуть бути громадяни України, що досягли 16 років, які визнають Статут організації, перебувають на обліку в організації та бажають займатись любительським рибальством.

Згідно п. 4.2 Статуту ГО "Рибальство та відпочинок" прийняття громадян у члени організації проводиться на основі письмової заяви бажаючого вступити до організації, а також після перевірки комісією знань Правил риболовлі та техніки безпеки на водоймі і видачі їм членського квитка.

Згідно п. 4.6 Статуту ГО "Рибальство та відпочинок" рішення про виключення з членів організації приймається радою організації.

Як вбачається з Відомостей про членів ГО "Рибальство та відпочинок" депутати Ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були членами (учасниками) ГО "Рибальство та відпочинок" на час прийняття спірного рішення Ради від 24.11.2017 №24-20/VIІ, а не засновниками.

Твердження скаржника, що секретар сільради перебуває у шлюбі і ще з одним членом цієї організації та голосувала за передачу цього ставка громаді, залишаються судовою колегією поза увагою, у зв`язку із вищевикладеним.

Колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві, але суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження сільської ради, визначені спеціальним Законом - "Про місцеве самоврядування в Україні".

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що скаржник не надав ніяких доказів, що могли слугувати підставою скасування спірного рішення Добрянської сільської ради від 24.11.2017 №24-20/VII в повному об`ємі, оскільки волевиявлення ради не породило юридичних наслідків для позивача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2019 у справі №925/142/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2019 у справі №925/142/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сотніченка Петра Васильовича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2019 у справі №925/142/18 - залишити без змін.

Матеріали справи №925/142/18 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 23.12.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв