Постанова

від 24.12.2019 по справі 902/463/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Справа № 902/463/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт" на рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року у справі №902/463/19 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст складено 25 вересня 2019 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф"

про стягнення 62381,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року у справі №902/463/19 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" про стягнення 62381,95 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №0470/Т-2018 від 25 травня 2018 року, в тому числі додаткових витрат по оплаті вантажних операцій.

Вказане рішення мотивоване тим, що затримка контейнерів та як наслідок виникнення додаткових витрат по зберіганню контейнерів і нарахування грошових коштів за понаднормативне використання контейнерного обладнання сталося не з вини відповідача, оскільки була здійснена поза межами договірних відносин між сторонами у справі та на власний розсуд позивачем. Позивачем не доведено факту пошкодження відповідачем спірних контейнерів, матеріали справи містять суперечливі докази що саме з вини відповідача позивач зазнав додаткових витрат. Таким чином, у межах укладеного між сторонами договору позивач не мав повноважень на сплату додаткових витрат щодо (демереджу та його обсягу).

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігейт" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року у справі №902/463/19 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги приписи частини 3 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", що договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки клієнта. У відповідності до умов пункту 3.1.10 договору, до обов`язків клієнта відноситься обов`язок оплатити експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання. Тобто сторони погодили оплату "демереджу" (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) клієнтом у разі його виникнення, але суд взагалі не дослідив дану норму договору. Позивачем було доставлено вантаж на склад відповідача, даний факт відповідач підтвердив у запереченні та у залі судового засіданні. При виконанні умов договору виник демередж, який у відповідності до умов коносаменту (коносамент був наданий відповідачем позивачу для можливості виконання умов договору) повинен бути оплачений морському перевізнику. Позивач оплатив даний штраф в інтересах відповідача, та надав відповідачу усі підтверджуючі документи (наявні в матеріалах справи) про оплату даного штрафу. Судом було не вірно встановлено дату початку надання послуг, оскільки експедитор починає надавати свої послуги при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт (розвантаження контейнеру з борта судна). Дати які зазначив суд, є датами початку залізничного перевезення, а не надання послуг в цілому. Факт пошкодження контейнерного обладнання не є предметом спору. Також позивач жодного разу не вказував, що контейнерне обладнання пошкоджене відповідачем, чи по вині відповідача. Предметом спору є збиток позивача у вигляді штрафу за понаднормове користування контейнерним обладнанням, який у відповідності до умов договору, відповідач повинен оплатити, що прямо передбачено умовами договору

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2019 року у справі №902/463/19 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сігейт" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року у справі №902/463/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сігейт" та роз`яснено учасникам, що апеляційну скаргу буде розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Від відповідача - ТОВ "Він-Скіф" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігейт" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Він - Скіф" (Клієнт) був укладений у письмовій формі договір на транспортно-експедиторське обслуговування №0470/Т-2018 (далі-договір).

За умовами пункту 1.1 договору Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнту за згодою Сторін.

Згідно пункту 1.3. договору під кожне конкретне перевезення Клієнт надає експедитору письмову заявку, в якій вказує найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу, планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію щодо організації ТЕО).

Відповідно до підпункту 2.2.8 пункту 2.2 договору Експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні даного договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта.

Згідно підпункту 3.1.10 пункту 3.1 договору до обов`язків Клієнта відноситься обов`язок оплатити Експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій у разі огляду вантажу в контейнері і/або транспортному засобі або затримки вантажу в контейнері і/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, на прикорднонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контролюючих, наглядових органів та правоохоронних органів.

ТОВ "Він-Скіф" та ТОВ "Сігейт" погодили заявки №00025758 від 28 вересня 2018 року та №00025759 від 28 вересня 2018 року до договору щодо здійснення перевезення вантажу (сталь в рулонах) залізничним транспортом за маршрутом Чорноморськ - Вінниця, а саме:

за Заявкою № 00025758: 14 контейнерів типу 20DV на підставі коносаменту MSCUOK471263 (MEDU1801080, CAIU2801459, MEDU1141310, MSCU3518880, MEDU2597182, MEDU2809189, MEDU2236467, TEMU4406360, MEDU5860857, TCLU3076184, MEDU1660700, CAXU6390234, MEDU3977886, MSCU3793054).

за Заявкою № 00025759: 12 контейнерів типу 20DV на підставі коносаменту MSCUOK469986 (MEDU1812995, GLDU3312507, MEDU2838865, BSIU2357653, GLDU3447740, GLDU0254325, GLDU3091812, MSCU6402301, MSCU6773895, GLDU5038714, GLDU2898754, IPXU3 844474).

Відповідно до умов заявки №00025758 та заявки №00025759 Експедитор надав наступні послуги: Вантажно-розвантажувальні роботи; Наземна доставка вантажу, включаючи експедирування. Вид наземної доставки вантажу - жд/авто.

Вантаж, вказаний в Заявці №00025758, був відвантажений до пункту вивантаження на залізничній платформі 94637741, що підтверджується залізничною накладною №40144305.

Вантаж, вказаний в Заявці №00025759, був відвантажений до пункту вивантаження на залізничній платформі 94790607, що підтверджується залізничною накладною №40188138.

Вивантаження контейнерів з платформи 94637741 відбулося 12 жовтня 2018 року, що підтверджено інформацією про дислокацію та стан вагонів 94637741 з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року включно.

Вивантаження контейнерів з платформи 94790607 відбулося 14 жовтня 2018 року, що підтверджено інформацією про дислокацію та стан вагонів 94790607 з 01 жовтня 2018 року по 21 жовтня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розвантаження були виявленні дефекти контейнерного обладнання, а саме: контейнер TEMU4406360 - дефект ущільнювальної прокладки 20 см, що підтверджується видатковим ордером №146041 від 05 жовтня 2018 року, контейнер GLDU3312507 вже був пошкоджений, через що Лінія MSK (власник контейнерного обладнання) надала інструкції щодо повернення контейнеру до контейнерного терміналу в Чорноморський рибний порт. З врахуванням зазначеного контейнери (TEMU4406360, GLDU3312507) були підготовлені, завантажені на платформу №94790607 та відправлені до контейнерного терміналу 19 жовтня 2018 року, що підтверджується залізничною накладною №33949884, та прибули туди 29 жовтня 2018 року, що вбачається з інформації про дислокацію та стан вагонів №94790607.

Порожнє контейнерне обладнання, а саме: 2 контейнера типу 20 DV MEDU2236467 та CAXU6390234, що були закріплені на платформах разом із TEMU4406360 та GLDU3312507, були в подальшому переведені під експорт та відправлені за призначенням. Однак, їх не прийняли до роботи через наявність різкого запаху та пошкоджень (відшарування задньої стінки) в контейнері CAXU6390234, які залишились після розвантаження вантажу ТОВ "Він-Скіф", через що контейнери не були придатні для перевезення харчових продуктів, про що повідомив вантажовідправник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-Млин", код ЄДРПОУ 35479380), надіславши лист №1058 від 01 листопада 2018 року та Акт про виявлення дефектів від 25 жовтня 2018 року до якого додано фото докази. Відповідно контейнери MEDU2236467 та CAXU6390234 через непридатність повернули до контейнерного терміналу 08 листопада 2018 року.

У зв`язку з усіма зазначеними подіями, виник демередж (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) за 4 контейнера, а саме таким чином:

За період з 02 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року сума 9210,87 грн за контейнер GLDU3312507 (Рахунок IMPNV0439418);

За період з 02 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року сума 9210,87 грн контейнери TEMU4406360, MEDU2236467, CAXU6390234 (Рахунок IMPNV0439518);

За період з 02 жовтня 2018 року по 08 листопада 2018 року сума 43960,21 грн. контейнери MEDU2236467, CAXU6390234 (Рахунок IMPNV0476318).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігейт" оплачено зазначені рахунки загальною вартістю 62381,95 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6591 від 01 листопада 2018 року та №811 від 19 листопада 2018 року.

21 листопада 2018 року ТОВ "Сігейт" направив відповідачу рахунок на оплату №3417 від 05 листопада 2018 року та Акт здачі - приймання робіт №3457 загальною сумою 9169,99 грн.

Документи були направлені електронною поштою, а оригінали за допомогою кур`єрської служби доставки "Нова Пошта" ттн №20450101169075. У відповідності до даних сайту кур`єрської служби доставки "Нова Пошта", відповідач отримав їх 23 листопада 2018 року о 16:39 год.

21 грудня 2018 року позивач направив ТОВ "Він - Скіф" другий Рахунок на оплату №3867 від 18 грудня 2018 року та Акт здачі - приймання робіт №3946 загальною сумою 53171,07 грн. Ці документи також були направлені електронною поштою та за допомогою кур`єрської служби доставки "Нова Пошта" ттн №20450108207788. Відповідно до відомостей сервісу Нової пошти, Відповідач отримав документи 22 грудня 2018 року о 16:35 год.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 договору в разі не згоди Клієнта з сумою рахунку, він зобов`язується не пізніше 2-х днів після отримання рахунку, однак, в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, повідомити Експедитора про причини не згоди. У разі, якщо повідомлення в зазначений термін не було, рахунок вважається акцептованим і буде сплачений згідно умов даного договору.

Разом із рахунками на сплату від власника контейнерного обладнання ТОВ "Сігейт" надав докази - платіжні доручення, які підтверджують витрати, понесені ним в інтересах клієнта в цілях виконання договору та Заявок, а саме: завірені копії рахунків від власника контейнерного обладнання №IMPNV0439418 від 29 жовтня 2018 року, № IMPNV0439518 від 29 жовтня 2018 року та № IMPNV0476318 від 16 листопада 2018 року та завірені копії платіжних доручень про сплату вказаних рахунків №6591 від 01 листопада 2018 року та №811 від 19 листопада 2018 року.

04 березня 2019 року ТОВ "Сігейт" було направлено до ТОВ "Він - Скіф" претензію №1 з повторним проханням здійснити відшкодування витрат позивача, однак відповідач відмовився отримувати документи 05 березня 2019 року, про що є відмітка в накладній кур`єрської служби №2069126.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що затримка контейнерів та як наслідок виникнення додаткових витрат по зберіганню контейнерів і нарахування грошових коштів за понаднормативне використання контейнерного обладнання сталося не з вини відповідача, оскільки була здійснена поза межами договірних відносин між сторонами у справі та на власний розсуд позивачем. Позивачем не доведено факту пошкодження відповідачем спірних контейнерів, матеріали справи містять суперечливі докази що саме з вини відповідача позивач зазнав додаткових витрат. Таким чином, у межах укладеного між сторонами договору позивач не мав повноважень на сплату додаткових витрат щодо (демереджу та його обсягу).

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно з приписами статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору; перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище, за приписами статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Сторони на власний розсуд при укладенні договору затвердили умови що до обов`язків Клієнта відноситься обов`язок оплатити Експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій у разі огляду вантажу в контейнері і/або транспортному засобі або затримки вантажу в контейнері і/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, на прикорднонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контролюючих, наглядових органів та правоохоронних органів (підпункт 3.1.10 пункту 3.1 договору) та умову за якою в разі не згоди Клієнта з сумою рахунку, він зобов`язується не пізніше 2-х днів після отримання рахунку, однак, в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, повідомити Експедитора про причини не згоди. У разі, якщо повідомлення в зазначений термін не було, рахунок вважається акцептованим і буде сплачений згідно умов даного договору (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 договору).

ТОВ "МШК" було виставлено ТОВ "Сігейт" рахунки №IMPNV0439418 від 29 жовтня 2018 року, №IMPNV0439518 від 29 жовтня 2018 року та №IMPNV0476318 від 16 листопада 2018 року за демередж (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) за 4 контейнера, а саме за контейнер GLDU3312507, контейнери TEMU4406360, MEDU2236467, CAXU6390234 та контейнери MEDU2236467, CAXU6390234.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігейт" оплачено зазначені рахунки загальною вартістю 62381,95 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6591 від 01 листопада 2018 року та №811 від 19 листопада 2018 року.

21 листопада 2018 року ТОВ "Сігейт" направив відповідачу рахунок на оплату №3417 від 05 листопада 2018 року та Акт здачі - приймання робіт №3457 загальною сумою 9169,99 грн. Документи були направлені електронною поштою, а оригінали за допомогою кур`єрської служби доставки "Нова Пошта" ттн №20450101169075. У відповідності до даних сайту кур`єрської служби доставки "Нова Пошта", відповідач отримав їх 23 листопада 2018 року о 16:39 год.

21 грудня 2018 року позивач направив ТОВ "Він - Скіф" другий Рахунок на оплату №3867 від 18 грудня 2018 року та Акт здачі - приймання робіт №3946 загальною сумою 53171,07 грн. Ці документи також були направлені електронною поштою та за допомогою кур`єрської служби доставки "Нова Пошта" ттн №20450108207788. Відповідно до відомостей сервісу Нової пошти, Відповідач отримав документи 22 грудня 2018 року о 16:35 год.

Разом із рахунками на сплату від власника контейнерного обладнання ТОВ "Сігейт" надав докази - платіжні доручення, які підтверджують витрати, понесені ним в інтересах клієнта в цілях виконання договору та Заявок, а саме: завірені копії рахунків від власника контейнерного обладнання №IMPNV0439418 від 29 жовтня 2018 року, № IMPNV0439518 від 29 жовтня 2018 року та № IMPNV0476318 від 16 листопада 2018 року та завірені копії платіжних доручень про сплату вказаних рахунків №6591 від 01 листопада 2018 року та №811 від 19 листопада 2018 року.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 договору в разі не згоди Клієнта з сумою рахунку, він зобов`язується не пізніше 2-х днів після отримання рахунку, однак, в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, повідомити Експедитора про причини не згоди. У разі, якщо повідомлення в зазначений термін не було, рахунок вважається акцептованим і буде сплачений згідно умов даного договору.

Матеріали справі не містять доказів того, що ТОВ "Він - Скіф" не погодилося з виставленими рахунками, до ТОВ "Сігейт" жодних заперечень не надходило, тому вважається, що рахунки №3417 від 05 листопада 2018 року та №3867 від 18 грудня 2018 року були прийняті до сплати у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 договору. У такому разі, рахунки вважаються акцептованим і повинні бути сплачені згідно умов договору.

Таким чином, помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що обов`язковою умовою стягнення спірної суми повинно бути доведення вини відповідача, оскільки предметом спору є стягнення 62381,95 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №0470/Т-2018 від 25 травня 2018 року, в тому числі додаткових витрат по оплаті вантажних операцій. Крім того, факт пошкодження контейнерного обладнання не є предметом спору.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 62381,95 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №0470/Т-2018 від 25 травня 2018 року, а отже вимоги позивача до ТОВ "Він - Скіф" підлягають задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Він - Скіф".

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт" на рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року у справі №902/463/19 задовольнити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року у справі №902/463/19 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Скіф" (21007, Вінницька область, місто Вінниця, вул.Батозька, 16-Б, код ЄДРПОУ 36966979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт" (65000, м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 115, код ЄДРПОУ 40316451) 62381,95 грн. заборгованості, 1921 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2881,5 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/463/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.