Рішення

від 24.12.2019 по справі 904/4311/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4311/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Рибаков В.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом): Дударенко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" (м. Львів)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (м. Дніпро)

відповідача-2: ОСОБА_1 (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за додатковим договором № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017 у загальному розмірі 782 457 грн. 87 коп.

та

за зустрічним позовом ОСОБА_1 (м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Кредобанк" (м. Львів)

про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017

Суддя

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість за додатковим договором № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017 у загальному розмірі 782 457 грн. 87 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 503 237 грн. 63 коп. - заборгованість за кредитом;

- 168 680 грн. 61 коп. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 85 713 грн. 73 коп. - пеня по простроченій основній сумі кредиту;

- 24 825 грн. 90 коп. - пеня по прострочених відсотках.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 736 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 (позичальником) зобов`язань за додатковим договором № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати відсотків за його користування. Так, відповідач-1 за умовами договору свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення отриманого кредиту та сплати процентів за його користування належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 503 237 грн. 63 коп. за кредитом, а також 168 680 грн. 61 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пунктів 7.1., 7.5. генерального договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню по простроченій основній сумі кредиту в сумі 85 713 грн. 73 коп. та пеню по прострочених відсотках в сумі 24 825 грн. 90 коп. Крім того, відповідно до договору поруки № 0004/17-П від 28.02.2017 відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов`язань за генеральним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму заборгованості за додатковим договором № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017 у загальному розмірі 782 457 грн. 87 коп.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено Фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідач-2).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.09.2019 було витребувано у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Листом суду від 25.09.2019 також здійснений запит до Адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Дніпропетровській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання щодо ОСОБА_1 .

Від Адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Дніпропетровській області надійшов лист (вх. суду № 45320/19 від 04.10.2019), в якому останній повідомив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 31.10.2019 .

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 48548/19 від 25.10.2019), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 168 680 грн. 61 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 85 713 грн. 73 коп. пені по простроченій основній сумі кредиту та 24 825 грн. 90 коп. пені по прострочених відсотках, посилаючись на наступне:

- право позивача (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 28.03.2018 по справі справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) та в свою чергу, 15.08.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив позицію, викладену у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц. Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 № 564/2199/15-ц зазначив, що згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту;

- відповідач-1 вважає, що позивач після 05.06.2018 не мав права нараховувати проценти за кредитом, у зв`язку з чим зазначений у розрахунку розмір прострочених відсотків не відповідає дійсності, і також не відповідає дійсності й розмір пені нарахований на ці відсотки;

- неповернута сума кредиту, визначена на день пред`явлення вимоги, не може збільшуватись, отже незрозуміло чому станом на 30.12.2018 позивач зазначає суму 398 237 грн. 63 коп., яка станом на 16.04.2019 збільшилась до 503 237 грн. 63 коп.;

- позивач, розраховуючи суму заборгованості, нарахував відповідачу пеню по простроченій основній сумі заборгованості та по прострочених відсотках за період з 30.12.2018 по 30.06.2019. У пункті 2.8. Кредитного договору визначено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідач-1 наголошує, що зобов`язання повинне було бути виконано 05.06.2018. Отже право позивача на нараховування пені закінчилось 05.12.2018. Більше того, в період з 06.06.2018 по 05.12.2018 діяла інша облікова ставка НБУ, яка не відповідає застосованій у розрахунку позивача. Таким чином, нарахування штрафних санкцій у заявленому позивачем до стягнення розмірі, є необґрунтованим, оскільки позивач застосував невірний строк нарахування пені та невірний розмір подвійної ставки НБУ;

- протягом строку кредиту відповідач-1 сумлінно і своєчасно сплачував проценти та інші платежі за Кредитним договором, але в зв`язку з тяжким матеріальним становищем не зміг погасити суму кредиту своєчасно, в зв`язку з чим відповідач -1 звертався до банку з проханням про реструктуризацію боргу, що також свідчить про відповідальне ставлення відповідача-1 до свого боргу. Враховуючи вказані обставини, відповідач-1 просив суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення суми неустойки на 50%, розмір судового збору пропорційно до розміру неустойки покласти на позивача.

Від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява (вх.суду № 4993/19 від 25.10.2019), в якій він просить суд визнати припиненим зобов`язання за договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017, що був укладений між Акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_1 . В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наступне :

- у зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" виконання зобов`язання за кредитним договором, Акціонерним товариством "Кредобанк" відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, використано право достроково стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" та поручителя заборгованість за кредитним договором, шляхом надіслання 26.04.2018 поручителю досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань, в якій банк вимагав повернення всієї суми заборгованості протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги;

- пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, банк відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, змінив строк виконання основного зобов`язання та був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців від дня настання основного зобов`язання;

- таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України строку виконання основного зобов`язання, передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати;

- з огляду на преклюзивний характер строку поруки та обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань, застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки, слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

- позовну заяву про стягнення заборгованості було подано до суду 19.09.2019, тобто після спливу шестимісячного строку, визначеного частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.10.2019 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 для спільного розгляду з первісним позовом .

У судове засідання 31.10.2019 з`явилися представники позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом).

Представник відповідача-1 у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням, яке свідчить про вручення поштового відправлення з ухвалою суду відповідачу-1 - 15.10.2019 (а.с.82), а також наявним у матеріалах справи відзивом на позовну заяву відповідача-1.

Оскільки суд був позбавлений можливості у судовому засіданні 31.10.2019 вирішити питання, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України; з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 31.10.2019 підготовче засідання було відкладено на 03.12.2019.

Від відповідача за зустрічною позовною заявою надійшов відзив на зустрічний позов (вх. суду № 51595/19 від 11.11.2019), в якому він просив суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви, посилаючись на наступне:

- пунктом 4.7 договору поруки передбачено, що договір припиняється зі спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором;

- твердження позивача за зустрічним позовом є помилковим, оскільки АТ "Кредобанк" 26.04.2018 було надіслано повідомлення про порушення основного зобов`язання та досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, а не вимогу про дострокове погашення заборгованості, таким чином, в них не йдеться про зміну строку виконання основного зобов`язання, а йде мова про вимогу до поручителя належно виконати договірні зобов`язання за договором поруки та повідомлення про наявність порушення основного зобов`язання;

- в частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України та в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 №2478-VIII зазначаються підстави припинення зобов`язання поруки якщо договором не передбачено строк припинення. Але в даному випадку договором поруки встановлено строк припинення поруки у пункті 4.7. договору поруки;

- згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України умовою припинення зобов`язання є виконання, проведене належним чином. Тому, в будь-якому разі, поручитель зобов`язаний виконати належним чином основне зобов`язання, навіть якщо буде доведено, що договір поруки було припинено. Однак, виходячи з умов пункту 4.7. договору поруки, відсутні підстави вважати його припиненим;

- в даному випадку має значення зміст частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. Але, у разі, якщо такий строк встановлено - порука припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. В пункті 1.1. договору поруки № 0004/17-П від 28.02.2017 встановлено, що строк дії ліміту кредитування до 27.02.2022 включно. Отже, за спірним договором поруки порука не припинилась, тому зустрічна позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив (вх. суду №54191/19 від 25.11.2019), в якій він просить суд прийняти до уваги наступне:

- позиція відповідача за зустрічним позовом ґрунтується на ототожненні понять "закінчення строку поруки" і "закінчення строку дії договору поруки", втім, зазначені поняття, на думку позивача за зустрічним позовом, не є тотожними. Зокрема, строк дії договору не є терміном дії зобов`язання. Такі висновки підтверджуються численною практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду України (на момент їх існування). Так, у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13 суд прийшов до висновку, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним;

- встановлення сторонами строку дії договору поруки не свідчить про визначення дії самої поруки за даним договором;

- пункт 4.7. договору поруки не суперечить та у жодному випадку не перешкоджає законності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення саме зобов`язань поруки, що є предметом зустрічної позовної заяви, оскільки строк дії самого зобов`язання поруки сторонами в договорі не визначено;

- з метою отримання повного та кваліфікованого роз`яснення з можливості застосування аналогії права у даній справі, позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідного галузевого спеціаліста для отримання висновку експерта у галузі права в порядку статті 108 Господарського процесуального кодексу України. Так, 29.10.2019 позивачем за зустрічним позовом отримано висновок експерта в галузі права щодо застосування аналогії права у питанні співвідношення строку дії договору поруки та строку дії поруки за статтею 559 Цивільного кодексу України, зокрема, в абзаці 2 сторінки 4 вказаного висновку зазначено, що виконання зобов`язання поруки залежить від виконання основного зобов`язання. Вчинення дій, з якими пов`язується настання строку виконання основного зобов`язання за договором можуть бути заздалегідь не визначені у конкретні строки або термін часу. Тобто, договір укладається без зазначення конкретної дати, події, з настанням або без настання якої мають бути виконані дії, відносно яких укладався договір. Дані дії мають бути виконані в межах строку, на який було укладено договір. Вказані доводи та висновок спеціаліста у галузі права в цілому підтверджують твердження позивача за зустрічним позовом про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов`язання, а їх ототожнення є неправомірним;

- позивач за зустрічним позовом також звертає увагу, що жодна із наданих банком постанов судів не стосується та не підтверджує позицію, викладену відповідачем у відзиві.

Від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання (вх. суду № 55730/19 від 03.12.2019), в якому він просив суд зупинити провадження у справі до винесення рішення у справі № 904/3248/19 (суддя Мілєва І.В.) за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017, у зв`язку з тим, що предметом розгляду зустрічних позовів ОСОБА_1 в межах справ № 904/3248/19 та № 904/4311/19 є одні й ті ж самі правовідносини за договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017. Позивач за зустрічним позовом звертав увагу суду на той факт, що продовження розгляду кожної із справ окремо може призвести до ухвалення декількох різних за змістом рішень за одним і тим самим предметом та виникнення правової невизначеності в одних і тих самих правовідносинах.

У підготовче засідання 03.12.2019 з`явилися представники позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом).

Представник відповідача-1 у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням, яке свідчить про вручення поштового відправлення з ухвалою суду відповідачу-1 - 08.11.2019 (а.с.187).

У судовому засіданні представник відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) просив суд розглянути подане ним клопотання про зупинення провадження у справі.

Під час розгляду вказаного клопотання було з`ясовано, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 у справі № 904/3248/19 було залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017, який був укладений між Акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_1 . Копія вказаної ухвали була долучена до матеріалів справи (а.с.203-204).

У зв`язку з вказаними обставинами, представник відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) просив суд залишити без розгляду подане ним клопотання, оскільки на час його складання та подання до суду він не був обізнаний із винесенням вказаної вище ухвали від 02.12.2019.

У підготовчому засіданні 03.12.2019 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.12.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; вирішено розпочати її розгляд по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 09.12.2019.

У судове засідання 09.12.2019 з`явилися представники позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом).

Представник відповідача-1 у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 03.12.2019, як і сам конверт, до суду не повернулося; додатково судом було направлено телефонограму відповідачу-1 з інформацією про дату наступного судового засідання та зміст ухвал суду за номером засобу зв`язку, що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - (0562323308), однак, по вказаному номеру телефону абонент не відповідає.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 09.12.2019 було оголошено перерву у судовому засіданні до 19.12.2019.

Від відповідача-1 надійшло клопотання (вх.суду № 59328/19 від 19.12.2019), в якому він просить суд витребувати у позивача оригінал додаткового договору № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування №0004/17-Гу від 28.02.2017 та призначити по справі судову почеркознавчу експертизу для визначення належності підпису на вказаному додатковому договору ОСОБА_1, у зв`язку з чим зупинити провадження у справі. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що вказаний договір уповноваженою особою відповідача-1 не підписувався і не виконувався. Також у клопотанні зазначено, що відповідач-1 не мав можливості надати дане клопотання у строки, визначені статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі смертю відповідальної особи підприємства.

У судове засідання 19.12.2019 з`явилися представники позивача (відповідача за зустрічним позовом), відповідача-1 та відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом).

Представник відповідача-1 у вказаному судовому засіданні виклав зміст клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Представник відповідача-2 зазначив, що надати пояснення з приводу викладених у клопотанні обставин не може, оскільки йому потрібен час для з`ясування цих питань у свого довірителя.

Враховуючи вказані обставини, у судовому засіданні 19.12.2019 протокольно було оголошено перерву до 24.12.2019. Про дату, час та місце наступного судового засідання всі представники були повідомлені судом, в тому числі, під розписку (а.с.248).

Від відповідача-1 за первісним позовом електронною поштою надійшло клопотання (вх. суду № 60167/19 від 24.12.2019), в якому він просить суд провести судове засідання 24.12.2019 без його участі та вказує про те, що наполягає на задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Від відповідача-2 за первісним позовом надійшли пояснення до клопотання представника відповідача-1 про призначення почеркознавчої експертизи (вх. суду №60177/19 від 24.12.2019), в яких він підтримує клопотання відповідача-1 про призначення експертизи та просить суд його задовольнити, посилаючись на наступне:

- станом на дату подання позовної заяви АТ "Кредобанк", ОСОБА_1 був та є єдиним учасником ТОВ "Партнер-Альянс" і поручителем за грошовими зобов`язаннями останнього згідно з договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017;

- у період виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 був посадовою особою відповідача-1 - директором ТОВ "Партнер-Альянс";

- вже протягом тривалого проміжку часу (з 2018 року), ОСОБА_1 не займається поточним керівництвом діяльності відповідача-1, не є його посадовою особою та не приймає відповідні рішення;

- виконавчим органом Товариства є директор, яким був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- про вказані обставини відповідач-1 дізнався не одразу, оскільки у зв`язку із трудовою діяльністю ОСОБА_1 багато подорожує, постійно не перебуває на території України та не тримає постійного контакту із директором товариства;

- після отримання позовної заяви ОСОБА_1 надавав правову позицію, а також доводи та обґрунтування виключно як фізична особа - поручитель за договором поруки №0004/17-П від 28.02.2017, аналіз кредитного договору та додаткових угоди не здійснювався.

Від позивача за первісним позовом надійшло клопотання (вх.суду 60188/19 від 24.12.2019), в якому він, зокрема, просив суд відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що зміна керівництва на підприємстві відповідача-1 за первісним позовом відбулась саме після отримання від банку позовної заяви з метою уникнення цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 , про що банк не було повідомлено. Саме з метою уникнення відповідальності та з метою затягування даного судового процесу, на думку позивача, було заявлено і клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки факт підписання додаткового договору № 2, та отримання кредиту за ним, підтверджується, зокрема, випискою про рух коштів за період з 14.04.2017 по 03.07.2019, з яких вбачається що відповідачем-1 за первісним позовом (керівником якого на той час був ОСОБА_1 ) здійснювалося часткове повернення отриманого за додатковим договором № 2 кредиту та погашення процентів за його користування. Отже, вказане клопотання позивач за первісним позовом вважає спрямованим на зловживання своїми процесуальними правами відповідачем-1. Також у вказаному клопотанні позивач за первісним позовом просив суд витребувати документи, на підтвердження повноважень адвоката Шилова С.О., а також документи, що підтверджують факт змін в керівництві ТОВ "Партнер-Альянс".

У судове засідання 24.12.2019 з`явилися представники позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом).

Представник відповідача-1 у вказане судове засідання не з`явився, при цьому судом враховано та задоволено його клопотання про проведення судового засідання без участі представника вдіповідача-1.

У судовому засіданні 24.12.2019 було заслухано думку представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) з приводу клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. При цьому, представник позивача за первісним позовом просив суд прийняти до уваги пояснення, наведені у клопотанні від 24.12.2019, та не розглядати заявлене ним клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24.12.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; звернув увагу на обставини, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 24.12.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у зустрічній позовній заяві; звернув увагу на обставини, викладені у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 03.12.2019 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 24.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом),

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням кредитного договору, строк дії договору, факт надання кредиту, умови надання та повернення кредиту, час користування кредитними коштами, настання строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування, наявність часткового чи повного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, допущення прострочення повернення кредиту та сплати процентів за його користування, наявність підстав для стягнення кредиту, процентів за його користування та пені у заявлених позивачем періодах; обставини, пов`язані з укладенням договору поруки, строк дії поруки, наявність підстав для стягнення боргу з поручителя.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - банк, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (далі - позичальник, відповідач-1) було укладено генеральний договір № 0004/17-Гу/2 (далі - Генеральний договір, а.с.17-28), згідно з предметом якого банк в межах встановленого ліміту кредитування надає позичальнику кредити (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт, гарантії виконання зобов`язань позивальника, авалювання векселя/векселів позичальника) у розмірі та на умовах, обґрунтованих договором та додатковими договорами до договору, а позичальник зобов`язується повертати кредити, сплачувати проценти й комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені договором та додатковими договорами, надані за текстом "додаткові договори" (розділ 1 Генерального договору).

У розділі 2 Генерального договору були визначені загальні умови кредитування, а саме:

- ліміт кредитування у базовій валюті кредитування 4 500 000 грн. 00 коп. (підпункт 2.1.1. Генерального договору);

- види кредитних операцій - кредитні лінії, овердрафт, інвестиційні кредити, банківські гарантії (підпункт 2.1.2. Генерального договору);

- процентна ставка для кредитів, що видаються на підставі договору, може встановлюватися фіксована та/або змінювана процентна ставка:

- розмір фіксованої процентної ставки на момент укладення договору становить: 22,5% річних - для кредитів у грн.; 8,5% річних - для кредитів у доларах США; 8,5% річних - для кредитів у євро (підпункт 2.1.3.1 Генерального договору);

- розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки становить: 21,35% річних - для кредитів у грн.; 9,03456% річних - для кредитів у доларах США; 8,25% - для кредитів у євро (первинна процентна ставка). Подальший розмір змінюваної процентної ставки визначається як базова ставка + маржа, в порядку, визначеному договором (підпункт 2.1.3.2 Генерального договору);

- конкретний тип та розмір процентної ставки, розмір Маржі, період дії змінюваної процентної ставки для кредитів, що видаються в межах договору, зазначаються в додаткових угодах до договору (підпункт 2.1.3.3 Генерального договору).

Згідно з умовами пункту 2.1.5.2. Генерального договору у якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором третіми особами надаються наступні види забезпечення: порука Штіпельман В.Н.

У пункті 2.1.8 Генерального договору визначено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором та додатковими угодами - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до умов пунктів 7.1. та 7.2. Генерального договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших випадків за договором та додатковими договорами) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі, визначеному пунктом 2.1.8 договору. Пеня по кредитах в іноземній валюті сплачується в національній валюті України, за курсом НБУ на дату нарахування пені. При неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту, позичальника на вимогу банку повертає суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

Зобов`язання позичальника, крім інших, передбачених договором, включають: повертати кредити і сплачувати проценти та комісії за користування ними, а також інші платежі передбачені договором та додатковими договорами до договору (підпункт 9.3.1 Генерального договору).

У пунктах 11.1., 12.1., 12.2. Генерального договору сторони визначили наступне:

- договір набуває чинності з дня підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (пункт 11.1. Генерального договору);

- зміни та доповнення до договору та додаткових договорів до договору вносяться тільки у письмовій формі, шляхом укладання додаткових договорів, підписаних уповноваженими представниками сторін, крім випадків, передбачених договором та додатковими договорами до договору (пункт 12.1. Генерального договору);

- усі додаткові договори і додатки до договору є його невід`ємною частиною (пункт 12.2. Генерального договору).

У відповідності до вказаних умов, 14.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - банк, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (далі - позичальник, відповідач-1) було укладено додатковий договір № 2 про надання кредиту відповідно до Генерального договору № 0004/17-Гу/2 від 28.02.2017 (далі - додатковий договір № 2, а.с.29-31), відповідно до у мов пункту 1 якого, в межах ліміту кредитування, визначеного пунктом 2.1.1 договору, банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії (пункт 1 додаткового договору № 2).

У пункті 9 додаткового договору № 2 визначено, що додатковий договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Доказів визнання недійсними, зміни або розірвання вказаних договорів сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов`язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в розділі 2 додаткового договору № 2 сторони визначили загальні умов кредитування, а саме:

- банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:

- розмір кредиту та валюта кредиту 630 000 грн. 00 коп. (пункт 2.1. додаткового договору № 2)

- процентна ставка - тип процентної ставки: змінювана. Розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки: 16,9% річних (первинна процентна ставка). Подальший розмір змінюваної процентної ставки визначається як базова ставка + маржа, в порядку, визначеному Генеральним договором. Період дії змінюваної процентної ставки: 3 повних календарних місяців. Перебіг першого періоду дії ставки, починається з дня укладення додаткового договору та завершується зі спливом 12 повних календарних місяців від місяця укладення додаткового договору. Маржа 3,5% (пункт 2.3. додаткового договору № 2);

- дата остаточного повернення кредиту - 13.04.2019 (пункт 2.5. додаткового договору № 2);

- порядок видачі кредиту - надання кредиту проводиться, протягом трьох робочих днів після укладення додаткового договору або в інший термін, вказаний позичальником у заяві на видачу кредиту, форма якої визначена банком, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок боржника в банку, в якості відшкодування понесених інвестиційних витрат (пункт 2.8. додаткового договору № 2).

Як вказує позивач, та що не заперечується відповідачами, на виконання вказаного додаткового договору № 2, банком було надано кредит у сумі 630 000 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Згідно з нормами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Так, з метою належного виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором, 28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 0004/17-П (далі - договір поруки, а.с.32-33), відповідно до умов пункту 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (надалі - боржник) зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Генеральним договором про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017, укладеного між боржником та кредитором (далі - кредитний договір). Банк в межах встановленого ліміту кредитування надає боржнику кредити у розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором та додатковими договорами до кредитного договору. Відповідно до вищевказаного кредитного договору боржнику кредитором надаються кредити на наступних умовах:

- ліміт кредитування у базовій валюті кредитування - 4 500 000 грн. 00 коп.;

- строк дії ліміту кредитування з 28.02.2017 до 27.02.2022 включно.

На момент укладення кредитного договору:

- розмір фіксованої процентної ставки становить: 22,5% річних - для кредитів у грн., 8,5% річних - для кредитів у доларах США, 8,5% річних - для кредитів у євро;

- розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки становить: 21,35% річних - для кредитів у грн., 9,03456% річних - для кредитів у доларах США, 8,25% річних - для кредитів у євро (первинна процентна ставка).

Умови застосування змінюваної процентної ставки (встановлення, зміна) визначені кредитним договором. Подальший розмір змінюваної процентної ставки визначається як базова ставка + маржа, в порядку, визначеному кредитним договором. Підписанням договору, поручитель надає згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності за договором, у разі зміни (збільшення), в порядку та на умовах визначених кредитним договором, розміру змінюваної процентної ставки (пункт 1.1. договору поруки).

У пункті 2.2. договору поруки сторони дійшли згоди, що поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором (пункт 2.6. договору поруки).

Згідно з умовами пункту 3.1 договору поруки за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по договору поручитель на вимогу кредитора сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення. Крім того, поручитель відшкодовує кредитору завдані йому таким невиконанням/неналежним виконанням збитки.

Відповідно до умов пункту 4.2. договору поруки поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови кредитного договору, в тому числі умови застосування (встановлення, зміна) змінюваної процентної ставки за користування кредитом по кредитному договору.

У пунктах 4.6. та 4.7. договору поруки сторони визначили, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами. Договір припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

У випадку внесення без згоди поручителя до кредитного договору змін, внаслідок чого збільшується розмір зобов`язань за кредитним договором обсяг його відповідальності не збільшується. У цьому випадку поручитель несе часткову відповідальність в межах визначених пунктом 1.1. на момент укладення договору поруки або останніх погоджених ним змін до кредитного договору (пункт 4.8. договору поруки).

Так, у даній справі ОСОБА_1 (поручителем) було заявлено зустрічний позов, в якому він просив суд визнати припиненим зобов`язання за договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017, що був укладений між Акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_1 . В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилається, зокрема, на наступне:

- у разі зміни кредитором на підставі частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України строку виконання основного зобов`язання, передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати;

- пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, банк відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, змінив строк виконання основного зобов`язання та був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців від дня настання основного зобов`язання;

- з огляду на преклюзивний характер строку поруки та обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань, застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки, слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

- позовну заяву про стягнення заборгованості було подано до суду 19.09.2019, тобто після спливу шестимісячного строку, визначеного частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначено також у статті 202 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 559 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення договору поруки) передбачено підстави припинення саме зобов`язань з поруки, зокрема, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, частину четверту статті 559 викладено в такій редакції: "4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання".

Відповідно до частини 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 04.02.2019.

Згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Пунктом 4.7 договору поруки встановлено, що цей договір припиняється зі спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України (підстави виникнення цивільних прав та обов`язків) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Суд зазначає, що саме договір поруки від 28.02.2017 є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків сторін. Враховуючи, що строк дії договору поруки не скінчився, наявні підстави для висновку, що відносини поруки продовжують існувати після введення в дію вищевказаного закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін повинна застосовуватись редакція частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, зазначена у Законі 2478-VIII, оскільки договір поруки є дійсним, строк його дії не закінчився, та відносини між сторонами продовжують існувати. Цивільні права та обов`язки сторін виникли з моменту укладення договору та діють щонайменше до закінчення строку дії договору.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що на момент введення в дію Закону № 2478-VIII, між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 існували правовідносини за договором поруки та продовжували існувати після введення його в дію.

Отже, суд приходить до висновку, що порука не припинилась, а поручитель має відповідати перед позивачем як солідарний боржник по сплаті заборгованості за додатковим договором № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017.

Аналогічні висновки містяться також в постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі 927/247/19.

Щодо висновку експерта у галузі права, наданого позивачем за зустрічним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права.

Позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи надано висновок експерта в галузі права щодо застосування аналогії права у питанні співвідношення дії договору поруки та строку дії поруки згідно зі статтею 559 Цивільного кодексу України, складеного Доцентом кафедри цивільного, господарського та екологічного права Університету митної справи та фінансів Зуєвою О.А. (а.с.192-194).

Статтею 109 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

До того ж при розгляді цієї справи питання аналогії права у спірних правовідносинах не розглядалось.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог за зустрічним позовом у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за зустрічним позовом, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп. покладаються на ОСОБА_1 .

З приводу вимог за первісним позовом суд зазначає слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 20.04.2018 у відповідача-1 за первісним позовом утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 221 576 грн. 67 коп., яка складається з простроченої суми боргу по тілу кредиту - 188 237 грн. 63 коп. (платежі за графіком з вересня 2017 року по квітень 2018 року) та простроченим процентам за його користування - 33 339 грн. 04 коп. (з грудня 2017 року по березень 2018 року).

У зв`язку із порушенням відповідачем-1 умов додаткового договору № 2, 26.04.2018 ПАТ "Кредобанк" було направлено повідомлення про порушення основного зобов`язання ТОВ "Партнер-Альянс" за адресою: м. Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 114 (а.с.14-17). У вказаному повідомленні ПАТ "Кредобанк" зазначив, що станом на 20.04.2018 у ТОВ "Партнер-Альянс" наявна прострочена заборгованість в загальній сумі 221 576 грн. 67 коп., у зв`язку з чим банк вимагав усунути порушення в 30-денний термін з моменту отримання цієї вимоги і повернути 536 576 грн. 67 коп. заборгованості та пеню, яка буде нарахована на момент погашення основної суми боргу (а.с.14-15). Вказана вимога була отримана ТОВ "Партнер-Альянс" 05.05.2018, що підтверджується поштовим повідомленням №7905703095370 (а.с.18).

Суд відхиляє доводи позивача за первісним позовом, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву, що вказана вимога (повідомлення) не є вимогою про дострокове погашення заборгованості, а є повідомленням про порушення основного зобов`язання та досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань, та, що мова у ній не йде про зміну строку виконання основного зобов`язання, з огляду на таке.

Як було вказано вище, станом на 20.04.2018 (дата зазначена в самій вимозі від 26.04.2018) зазначено, що простроченою є сума 221 576 грн. 67 коп., але у вказаній вимозі банк вимагав повернення саме 536 576 грн. 67 коп. заборгованості. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що саме така сума складала повну заборгованість ТОВ "Партнер-Альянс" перед банком за додатковим договором № 2 станом на 20.04.2018 та складалася вказана сума із:

- неповернутого залишку по тілу кредиту в сумі 503 237 грн. 63 коп. (який заявлений також до стягнення у даній справі);

- процентів за користування кредитом, нарахованих в період з грудня 2017 року по березень 2018 року (оскільки станом на 20.04.2018 строк сплати процентів за користування кредитом у квітні 2018 року, з урахуванням умов пункту 4.6. Генерального договору, не настав).

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, повідомлення від 26.04.2018, направлене банком ТОВ "Партнер-Альянс", є саме вимогою про дострокове погашення кредиту, складеною у відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

В той же час, звертаючись із позовом до суду, позивач за первісним позовом зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за додатковим договором № 2 станом на 01.07.2019 у останнього виникла заборгованість перед банком в розмірі 782 457 грн. 87 коп., яка складається з:

- 503 237 грн. 63 коп. - неповернутої суми кредиту;

- 168 680 грн. 61 коп. - прострочених відсотки;

- 85 713 грн. 73 коп. - пені по простроченій основній сумі кредиту;

- 24 825 грн. 90 коп. - пені по прострочених відсотках.

З приводу вимог про стягнення 503 237 грн. 63 коп. неповернутої суми кредиту суд зазначає таке.

Графік повернення отриманого ТОВ "Партнер-Альянс" кредиту в сумі 630 000 грн. 00 коп. був визначений у пункті 8 додаткового договору № 2, відповідно до умов якого повернення суми кредиту здійснюється відповідно до наступного графіку:

- до 13.05.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.06.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.07.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.08.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.09.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.10.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.11.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.12.2017 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.01.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.02.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.03.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.04.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.05.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.06.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.07.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.08.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.09.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.10.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.11.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.12.2018 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.01.2019 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.02.2019 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.03.2019 в сумі 26 250 грн. 00 коп.;

- до 13.04.2019 в сумі 26 250 грн. 00 коп.

Як вбачається з наявних у справі доказів, з вересня 2017 року відповідачем-2 стали порушуватися зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, а з грудня 2018 року відповідачем-2 стали порушуватися зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів за його користування, внаслідок чого станом на 20.04.2018 у ТОВ "Партнер-Альянс" виникла заборгованість в загальній сумі 221 576 грн. 67 коп., яка складалася з наступних сум:

- простроченої суми боргу по тілу кредиту - 188 237 грн. 63 коп. (платежі за графіком з вересня 2017 року по квітень 2018 року);

- прострочених процентів за користування кредитом в сумі 33 339 грн. 04 коп. (з грудня 2017 року по березень 2018 року).

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи визначений ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Партнер-Альянс" порядок та строки повернення кредиту і сплати процентів за його користування, суд приходить до висновку, що у ПАТ "Кредобанк" виникло право вимагати дострокового погашення кредиту у відповідності до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, що ним і було зроблено.

Відповідна вимога була отримана ТОВ "Партнер-Альянс" 05.05.2018, що підтверджується поштовим повідомленням № 7905703095370 (а.с.18). Однак у вказаний в ній строк - 30 днів з моменту отримання, в даному випадку - по 04.06.2018 включно, кредит повернутий ТОВ "Партнер-Альянс" на користь ПАТ "Кредобанк" не був.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повернення кредиту в залишковій сумі 503 237 грн. 63 коп. відповідачі не надали, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростували.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу кредиту, а також встановлене судом порушення строків його повернення, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови додаткового договору № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 503 237 грн. 63 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню , оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

З приводу вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 168 680 грн. 61 коп. суд зазначає таке .

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, у пункті 4.6. Генерального договору сторони визначили, що позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2. договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

Згідно з умовами пункту 4.7. Генерального договору, у випадку повного повернення кредиту/кредитів позичальник зобов`язаний одночасно сплатити проценти, нараховані за останній місяць (частину останнього місяця) користування кредитами.

У відповідності до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, в якій вказано, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Таким чином, Банк, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.

В даному випадку, вимога банку про дострокове погашення заборгованості отримана ТОВ "Партнер-Альянс" 05.05.2018, що підтверджується поштовим повідомленням №7905703095370 (а.с.18); 30 днів з моменту її отримання (на погашення зазначеної у ній суми) закінчилися 04.06.2018.

Отже, після направлення відповідачу-1 письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012.

Отже, кінцевий термін нарахування процентів за спірним кредитним договором становить - 26.04.2018.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку процентів за користування кредитом, зробленого позивачем (а.с.38), та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані вказані вище обставини та здійснено нарахування процентів за період з грудня 2017 по червень 2019 року включно.

Отже, розрахунок процентів за користування кредитом, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

За розрахунком суду в період з 01.12.2017 по 26.04.2018 проценти за користування кредитом складають 40 935 грн. 13 коп. та розраховані судом наступним чином:

- за грудень 2017 року - 8 694 грн. 38 коп.;

- за січень 2018 року - 8 190 грн. 19 коп.;

- за лютий 2018 року - 7 397 грн. 59 коп.;

- за березень 2018 року - 9 056 грн. 88 коп.;

- за квітень 2018 року - 7 596 грн. 09 коп. (за період з 01.04.2018 по 26.04.2018).

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками підлягають частковому задоволенню в сумі 40 935 грн. 13 коп.

Щодо вимог про стягнення пені по простроченій основній сумі кредиту в сумі 85 713 грн. 73 коп. та пені по прострочених відсотках в сумі 24 825 грн. 90 коп. суд зазначає таке .

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пунктів 7.1., 7.5. генерального договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню по простроченій основній сумі кредиту в сумі 85 713 грн. 73 коп. та пеню по прострочених відсотках в сумі 24 825 грн. 90 коп., розрахувавши її за період з 30.12.2018 по 30.06.2019.

Суд відзначає, що прострочення сплати основної суми кредиту вперше виникло у вересні 2017 року на суму 4 487 грн. 63 коп., пеня за вказане прострочення підлягала нарахуванню в період з 14.09.2017 по 13.03.2018. В подальшому, за графіком в період по квітень 2018 року пеня підлягала нарахуванню за кожним платежем графіку окремо, останній період нарахування на суму 26 250 грн. 00 коп. в період з 14.04.2018 по 13.10.2018 (за платіж квітня 2018 року), отже пеня не підлягає нарахуванню в заявлений позивачем період з 30.12.2018 по 30.06.2019.

Після направлення вимоги про дострокове погашення, строк виконання зобов`язання з повернення кредиту на залишкову суму 315 000 грн. 00 коп. (платежі з травня 2018 року по серпень 2019 року) було змінено на 04.06.2018, отже пеня за прострочення повернення кредиту підлягала нарахуванню з 05.06.2018 по 04.12.2018.

Таким чином, є неправомірним нарахування пені за прострочення повернення кредиту в період з 30.12.2018 по 30.06.2019 та у задоволенні вимог позивача про стягнення пені по простроченій основній сумі кредиту в сумі 85 713 грн. 73 коп. суд відмовляє.

Так само, нарахування пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом слід було проводити по кожному місяцю, в якому відбулося таке прострочення, окремо, починаючи з грудня 2017 року на суму 8 694 грн. 38 коп. в період з 01.01.2018 по 30.06.2018 і далі за кожним місяцем по березень 2018 року включно, в який пеня підлягала нарахуванню в період з 01.05.2018 по 31.10.2018. За прострочення сплати відсотків в сумі 7 596 грн. 09 коп. (за квітень 2018 року) пеня підлягала нарахуванню в період з 05.06.2018 по 04.12.2018.

Таким чином, є неправомірним нарахування пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в період з 30.12.2018 по 30.06.2019 та у задоволенні вимог позивача про стягнення пені по прострочених відсотках в сумі 24 825 грн. 90 коп. суд відмовляє.

З урахуванням викладеного позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає 4 081 грн. 30 коп. - частина витрат по сплаті судового збору; стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягає 4 081 грн. 29 коп. - частина витрат по сплаті судового збору, оскільки вони відповідають перед позивачем солідарно.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Акціонерного товариства "Кредобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за додатковим договором № 2 про надання кредитної лінії відповідно до генерального договору про здійснення кредитування № 0004/17-Гу від 28.02.2017 у загальному розмірі 782 457 грн. 87 коп. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (49022, м. Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 114; ідентифікаційний код 36574783) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) - 503 237 грн. 63 коп. заборгованості за кредитом, 40 935 грн. 13 коп. заборгованості за простроченими відсотками.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Альянс" (49022, м.Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 114; ідентифікаційний код 36574783) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 4 081 грн. 30 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 4 081 грн. 29 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовити.

У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки № 0004/17-П від 28.02.2017 - відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.12.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко