Рішення

від 19.12.2019 по справі 905/2148/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.2019 Справа №905/2148/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,

розглянув матеріали за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО , м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 31297266,

про стягнення 1 888,20 грн., -

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Коваленко С.В. - за довіреністю, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю,

від відповідача: не з`явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-645-19 від 08.11.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 1888,20грн., у тому числі:

- пеня у сумі 1 749,43 грн. на підставі п.8.2 договору постачання природного газу №4328/16-ТЕ/2191-6 від 21.12.2015р.;

- три проценти річних у сумі 138,77 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2148/19 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 29.11.2019 прийнято позовну заяву №14/4-645-19 від 08.11.2019 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2148/19; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 19.12.2019; встановлено строк позивачу для надання відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив у строк до 19.12.2019; встановлено строк відповідачу для надання відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 14.12.2019, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору постачання природного газу №4328/16-ТЕ/2191-6 від 21.12.2015 із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за березень-квітень 2016 року, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовних вимог, витяг з сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2016. по 31.07.2018 та у копіях: договір постачання природного газу №4328/16-ТЕ/2191-6 від 21.12.2015 з додатковими угодами №1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 31.03.2016, №4 від 18.04.2016, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету №1260 від 18.04.2016, зведений реєстр актів звіряння для погашення заборгованості з пільг та субсидій та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (зі змінами) за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України, спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок загального фонду Державного бюджету №1556 від 19.05.2016, зведений реєстр актів звіряння заборгованості місцевого бюджету з пільг та субсидій перед ТОВ Новгородський ККГ - теплопостачання на централізоване перерахування субвенцій з Державного бюджету України, акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) за січень-квітень 2016 року, правоустановчі документи підприємства позивача, документи на підтвердження повноважень представників позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4,12 ,20, 42, 46, 162-164, 171, 172, 176, 247 Господарського процесуального кодексу України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ст.ст.8, 9, 55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10.12.2019 на електрону адресу суду та 16.12.2019 через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача отримано відзив №1524-19 від 10.12.2019 на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог; зазначив про те, що є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужність якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, а позивач є постачальником енергоресурсів, на правовідносини сторін розповсюджує свою дію Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , а тому нарахування пені за оспорюваний період є безпідставним. Одночасно, у вказаному відзиві відповідачем зазначено про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду за період виникнення заборгованості січень-квітень 2016 року, оскільки позивачем подано позов у листопаді 2019 року. Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення інфляційних втрат та річних відсотків), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.

До відзиву додано у копіях: ліцензію Донецької обласної державної адміністрації серія АД 073806 від 16.01.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії та теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, лист Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації №305/0151-18 від 12.03.2018 Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації Про надання інформації , ліцензія Донецької обласної державної адміністрації серії АГ 572393 від 18.03.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО на централізоване водопостачання та водовідведення, правоустановчі документи підприємства відповідача, документи на підтвердження повноважень представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2019 підтримав позовні вимоги, заперечив щодо доводів наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (нині - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО (далі - споживач) укладено договір №4328/16-ТЕ/2191-6 постачання природного газу, згідно з яким постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.2.1.1 договору обсяг газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують споживача газом для потреб, викладених в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.3.4 договору, приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 до договору сторони погодили викласти абз.2 п.6.1 ст.6 Порядок та умови проведення розрахунків договору у наступній редакції: Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. .

За приписом п.12 означеної угоди остання набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2016 в частині, зокрема, застосування її п.6.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості неоплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12 договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2016 до нього).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Як зазначалось вище, відповідно до п.1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п.3.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО одними із основних видів діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, виробництво теплової енергії на теплоелектростанціях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, виробництво та постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії теплозабезпечуючим організаціям.

Відповідно до ліцензії виданої Донецькою обласною державною адміністрацією серія АД 073806 від 16.01.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО надано право на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії зі строком дії з 16.01.2013 по 15.01.2018.

Згідно ліцензії виданої Донецькою обласною державною адміністрації серії АГ 572393 від 18.03.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО надано право на централізоване водопостачання та водовідведення зі строком дії з 18.03.2011 по 17.03.2016.

Відповідно до ст.21 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 року № 222-VIII (зі змінами), ліцензії які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) за період, зокрема, березень-квітень 2016 року, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню наступні:

у березні 2016 року - 71,810 тис.куб.м. на суму 185324,95 грн.;

у квітні 2016 року - 12,000 тис.куб.м. на суму 25498,66 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період березень-квітень 2016 року у загальному обсязі 83,81 тис.куб.м. на суму 210823,61грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, сальдо відповідача з 01.01.2016 по 31.07.2018 та витяг по операціям відповідача з 01.01.2016 по 31.07.2018, останній розрахувався за спірними зобов`язаннями у повному обсязі 02.06.2016.

Дане відповідачем не заперечується.

Разом з тим, беручи до уваги приписи п.6.1 договору, позивачем, зважаючи на несвоєчасний розрахунок за переліченими зобов`язаннями, нараховано пеню на підставі п.8.2 договору, 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних: за період з 26.04.2016 по 12.05.2016 (зобов`язання березня 2016 року), з 26.05.2016 по 01.06.2016 (зобов`язання квітня 2016 року); пені: за період з 26.04.2016 по 12.05.2016 (зобов`язання березня 2016 року), з 26.05.2016 по 01.06.2016 (зобов`язання квітня 2016 року).

Одночасно 30.11.2016 набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, з наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризакція, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

При цьому згідно ч.3 ст.7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері електро- та теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

З огляду на таке, суд відхиляє заперечення представника позивача, висловлені у судовому засіданні, щодо застосування даної норми наведеного Закону до спірних правовідносин, які полягають у тому, що на його думку дія ст.7 цього нормативно-правового акту розповсюджується на суб`єктів включених до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, у розумінні ст.3 Закону.

Так, існує імперативна норма, яка обмежує позивача в праві на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних. Задоволення такого позову породжує обов`язкове виконання в примусовому порядку судового рішення, заборгованість за яким підлягає списанню в силу Закону, що суперечить принципам розумності та встановленого урядування.

Як слідує з вищевикладеного, заборгованість за поставлений природний газ, що використовується відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, погашена Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО в повному обсязі станом на 02.06.2016, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а відтак підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи Закону, в силу яких позовна вимога про стягнення з відповідача суми неустойки та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО про стягнення пені та 3% річних не підлягають задоволенню.

Вимога відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню судом, адже не встановлено права позивача щодо заявлених додаткових вимог.

При цьому, судом прийнято до уваги те, що відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Як наслідок, решту аргументів відповідача стосовно розповсюдження на вказані правовідносини між сторонами Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , суд визнає такими, що мають додатковий характер та не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі, та не спростовують вищенаведених висновків суду про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 1888,20грн., у тому числі: пеня у сумі 1 749,43 грн. на підставі п.8.2 договору постачання природного газу №4328/16-ТЕ/2191-6 від 21.12.2015р.; три проценти річних у сумі 138,77 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, відмовити.

2. В судовому засіданні 19.12.2019 ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

3. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

4. Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2019.

Суддя О.В. Кротінова