Постанова

від 26.02.2020 по справі 905/2148/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа № 905/2148/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Склярук О.І. , суддя Дучал Н.М.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» (вх.№ 274Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі № 905/2148/19 (повний текст якого складено та підписано 24.12.2019 суддею Кротіновою О.В. у приміщенні господарського суду Донецької області)

за позовом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до ТОВ «Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО» , м. Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 31297266,

про стягнення 1 888,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО» , м. Маріуполь Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 1888,20грн., у тому числі:

- пеня у сумі 1 749,43 грн. на підставі п.8.2 договору постачання природного газу №4328/16-ТЕ/2191-6 від 21.12.2015р.;

- три проценти річних у сумі 138,77 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі № 905/2148/19 у задоволенні позовних вимог АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, до ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР І КО» , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 1888,20грн., у тому числі: пеня у сумі 1 749,43 грн. на підставі п.8.2 договору постачання природного газу №4328/16-ТЕ/2191-6 від 21.12.2015р.; три проценти річних у сумі 138,77 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, відмовлено.

АТ «НАК «Нафтогаз України» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Здійснити перерозподіл судових витрат.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції було неправомірно застосовано до спірних до правовідносин положення ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки відповідач не є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 905/2148/19, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, призначено справу до розгляду на 26.02.2020.

В судове засідання 26.02.2020 представники сторін не з`явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів справи.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.12.2015 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (нині - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та далі - постачальник) та ТОВ «Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО» (далі - споживач) укладено договір №4328/16-ТЕ/2191-6 постачання природного газу, згідно з яким постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.2.1.1 договору обсяг газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують споживача газом для потреб, викладених в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.3.4 договору, приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 до договору сторони погодили викласти абз.2 п.6.1 ст.6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору у наступній редакції: «Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.» .

За приписом п.12 означеної угоди остання набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2016 в частині, зокрема, застосування її п.6.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості неоплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12 договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2016 до нього).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Як зазначалось вище, відповідно до п.1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п.3.2 статуту ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР І КО» одними із основних видів діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, виробництво теплової енергії на теплоелектростанціях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, виробництво та постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії теплозабезпечуючим організаціям.

Відповідно до ліцензії виданої Донецькою обласною державною адміністрацією серія АД 073806 від 16.01.2013 ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР І КО» надано право на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії зі строком дії з 16.01.2013 по 15.01.2018.

Згідно ліцензії виданої Донецькою обласною державною адміністрації серії АГ 572393 від 18.03.2011 ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР І КО» надано право на централізоване водопостачання та водовідведення зі строком дії з 18.03.2011 по 17.03.2016.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII (зі змінами), ліцензії які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) за період, зокрема, березень-квітень 2016 року, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню наступні:

у березні 2016 року - 71,810 тис.куб.м. на суму 185324,95 грн.;

у квітні 2016 року - 12,000 тис.куб.м. на суму 25498,66 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період березень-квітень 2016 року у загальному обсязі 83,81 тис.куб.м. на суму 210823,61грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, сальдо відповідача з 01.01.2016 по 31.07.2018 та витяг по операціям відповідача з 01.01.2016 по 31.07.2018, останній розрахувався за спірними зобов`язаннями у повному обсязі 02.06.2016.

Дане відповідачем не заперечується.

Разом з тим, беручи до уваги приписи п.6.1 договору, позивачем, зважаючи на несвоєчасний розрахунок за переліченими зобов`язаннями, нараховано пеню на підставі п.8.2 договору, 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних: за період з 26.04.2016 по 12.05.2016 (зобов`язання березня 2016 року), з 26.05.2016 по 01.06.2016 (зобов`язання квітня 2016 року); пені: за період з 26.04.2016 по 12.05.2016 (зобов`язання березня 2016 року), з 26.05.2016 по 01.06.2016 (зобов`язання квітня 2016 року).

Одночасно 30.11.2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, з наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризакція, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

При цьому згідно ч.3 ст.7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері електро- та теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач є організацією, на яку поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", в зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що застосування ч. 3 ст. 7 наведеного Закону до спірних правовідносин є неправомірним.

Так, існує імперативна норма, яка обмежує позивача в праві на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних. Задоволення такого позову породжує обов`язкове виконання в примусовому порядку судового рішення, заборгованість за яким підлягає списанню в силу Закону, що суперечить принципам розумності та встановленого урядування.

З урахуванням наведеного, заборгованість за поставлений природний газ, що використовується відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, погашена ТОВ «Науково-виробниче об`єднання ІНКОР І КО» в повному обсязі станом на 02.06.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , а відтак підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи Закону, в силу яких позовна вимога про стягнення з відповідача суми неустойки та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР І КО» про стягнення пені та 3% річних не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимога відповідача, викладена у відзиві на позов, про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, адже не встановлено права позивача щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі № 905/2148/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі № 905/2148/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 02.03.2020.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Склярук

Суддя Н.М. Дучал