Рішення

від 17.12.2019 по справі 909/1131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1131/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорсервіс",

юридична адреса: вул. Короля Данила, буд.16а, м.Івано-Франківськ,76010;

фактична адреса:вул. Бельведерська, 27-А, офіс №9, м.Івано-Франківськ,76010;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія

"Автомобільні дороги України",

вул. Є. Петрушевича, буд.1, м.Івано-Франківськ,76004;

про стягнення 1 731 132, 56грн, з яких: 1 485 840,00грн - основний борг, 206 531,76грн - інфляційні втрати, 38 713,26грн - 3% річних, 46,06грн - пеня, 1,48грн - штрафу,

за участю:

від позивача: Галайський О.В.- адвокат, (ордер серія ВС №1007242 від 11.11.2019; свідоцтво серія ЛВ № 001016 від 06.06.2018);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західдорсервіс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 731 132, 56грн, з яких: 1 485 840,00грн - основний борг, 206 531,76грн - інфляційні втрати, 38 713,26грн - 3% річних, 46,06грн - пеня, 1,48грн - штрафу.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В підготовчому засіданні 26.11.2019 судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача б/н від 11.11.2019 (вх№19802/19 від 13.11.2019) про об"єднання справи № 909/1131/19 зі справою №909/995/19 в одне провадження. Судом враховано, що заявлені вимоги у цій справі та у справі №909/995/19 не пов"язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, що є необхідними умовами для застосування судом приписів частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а склад учасників у цих справах не відповідає суб`єктному складу визначеному частиною 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас у підготовчому засіданні 26.11.2019 судом відхилено і клопотання відповідача №09-02/1791 (вх№23269/19) від 25.11.2019 про зупинення провадження у справі на строк визначений частиною 3 статті 17 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Підстав для зупинення провадження у справі обумовлених приписами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України - судом не встановлено, а тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство для заявлення кредиторських вимог до боржника, станом на момент розгляду клопотання №09-02/1791 (вх№23269/19) від 25.11.2019 - сплив (оголошенням у справі №909/995/19 опублікованим 18.10.2019 за №63709 визначено граничний строк для заявлення грошових вимог кредиторів до боржника - 16.11.2019), а отже підстави для зупинення провадження у справі на підставі статті 17 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - відсутні. Представник позивача в підготовчому засіданні підтвердив незаявлення кредиторських вимог до боржника у справі №909/995/19 на суму 1 731 132, 56грн, що є предметом спору у цій справі.

Представник позивача, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх невиконанням відповідачем грошового зобов"язання, обумовленого пунктом 4.1. укладеного між сторонами договору про надання послуг №06/06/17 від 06.06.2017, щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №16, 17, 18, 19, 21, 22, 24, 25 від 10 липня 2018 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за липень 2018 на суму 1 485 840,00грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того за порушення грошового зобов"язання, на підставі пункту 7.3.7 договору та приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 46,06грн - пені, 1,48грн - штрафу, 206 531,76грн - інфляційних втрат, 38 713,26грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивує приписами статей 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 222 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 29.10.2019, від 26.11.2019 про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 01.11.2019, від 02.12.2019. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір - вирішується у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західдорсервіс" (субпідрядник/позивач) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (генпідрядник/відповідач) укладено договір про надання послуг №06/06/17 від 06.06.2017. Згідно умов цього договору субпідрядник зобов"язався за дорученням генпідрядника надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення (відновлення або нанесення нової вертикальної та горизонтальної розмітки фарбою), а генпідрядник взяв на себе обов"язок прийняти і оплатити такі послуги протягом 60 днів після одержання від субпідрядника рахунку на оплату та після здачі робіт, які оформлюються підписанням акту приймання наданих підрядних послух форми КБ-2в та довідки про вартість наданих послуг форми КБ-3 (пункт 1.1., 4.1. договору).

Виконуючи умови договору позивач надав послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг на загальну суму 1 485 840,00грн. В свою чергу відповідач прийняв надані послуги, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №16, 17, 18, 19, 21, 22, 24, 25 від 10 липня 2018, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за липень 2018 (а.с.28-58).

Однак відповідач не довів належного виконання взятих на себе зобов"язань, обумовлених пунктом 4.1. договору, доказів оплати виставленого позивачем рахунку №1 від 03.07.2019 на суму 1 485 840,00грн (отриманий відповідачем 12.07.2019 а.с.63) - суду не подав.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості виконаних робіт в сумі 1 485 840,00грн та застосування до відповідача наслідків порушення грошових зобов`язань, передбачених пунктом 7.3.7 договору та приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді 46,06грн - пені, 1,48грн - штрафу, 206 531,76грн - інфляційних втрат, 38 713,26грн - 3% річних.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір про надання послуг №06/06/17 від 06.06.2017 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина 1 статті 838 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (стаття 854 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом виконання своїх грошових зобов"язань зі сплати вартості виконаних робіт на суму 1 485 840,00грн, то вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктами 7.3.7., 7.3.10. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати послуг генпідрядник на вимогу субпідрядника зобов"язаний сплатити пеню в розмірі 0,0001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу.

Позивачем за порушення строків оплати виконаних робіт нараховано відповідачу 46,06грн - пені, 1,48грн - штрафу, 206 531,76грн - інфляційних втрат, 38 713,26грн - 3% річних (а.с.6-7).

При здійсненні перевірки правильності здійснених відповідачем нарахувань судом з"ясовано, що позивачем невірно визначено початок періоду (з 09.09.2018) для нарахування пені та 3% річних. При цьому судом враховано умови пункту 4.1. договору стосовно терміну оплати виконаних робіт, норми статей 253, 254 Цивільного кодексу України, якими регламентовано початок перебігу строку і його закінчення та встановлено, що в цьому випадку останній день строку для здійснення розрахунків - 08.09.2018 є вихідним днем, а тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 10.09.2018 і відповідно правомірним є нарахування пені за період з 11.09.2018 по 09.10.2018 (строк зазначений позивачем у розрахунку) в сумі 43,09грн (2,97грн - відмовити); 3% річних за період з 11.09.2018 по 22.07.2019 (строк зазначений позивачем у розрахунку) в сумі 38 469,01грн (244,25грн - відмовити). Крім того судом взято до уваги вказівки, викладені у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97 із врахуванням яких, за період серпень 2018 -червень 2019 сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 145 401,25грн (61 130,51грн - відмовити). Розрахунок штрафу в розмірі 1,48грн визначено позивачем правильно.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обумовлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 1 485 840,00грн - заборгованості, 145 401,25грн - інфляційних втрат, 38 469,01грн - 3% річних, 43,09грн - пені, 1,48грн - штрафу. В частині стягнення 61 130,51грн - інфляційних втрат, 244,25грн - 3% річних, 2, 97грн - пені - відмовити.

Слід зазначити, що за змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу 16.12.2019 позивачем заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених ТОВ "Західдорсервіс" судових витрати на оплату послуг адвоката Галайського О.В. (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001016 від 06.06.2018, ордер серія ВС №1007242 від 11.11.2019) на суму 4 750,00грн, в підтвердження чого подано договір про надання правової допомоги №01/07 від 01.07.2019, акти прийняття виконаних робіт (послуг) від 16.07.2019, від 25.11.2019, платіжні доручення №147 від 23.07.2019, №248 від 12.12.2019.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених витрати на правову допомогу в розмірі 3 750,00грн. Водночас щодо стягнення понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1 000,00грн заявлених у клопотанні б/н від 13.12.2019 (вх№22089/19 від 16.12.2019), то таке може бути вирішено після подання відповідних доказів протягом визначеного процесуальним законом строку.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629,837, 838, 875, 879, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорсервіс" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 731 132, 56грн - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Є. Петрушевича, буд.1, м.Івано-Франківськ,76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорсервіс", вул. Короля Данила, буд.16а, м.Івано-Франківськ,76010 (ідентифікаційний код 37952616) 1 485 840,00грн (один мільйон чотириста вісімдесят п"ять тисяч вісімсот сорок грн 00коп.) - заборгованості, 145 401,25грн (сто сорок п"ять тисяч чотириста одну грн 25коп.) - інфляційних втрат, 38 469,01грн (тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят дев"ять грн 01коп.) - 3% річних, 43,09грн (сорок три грн 09коп.) - пені, 1,48грн - штрафу, 25 046,32грн (двадцять п"ять тисяч сорок шість грн 32коп.) - судового збору, 3 750,00грн (три тисячі сімсот п"ятдесят грн 00коп) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 61 130,51грн - інфляційних втрат, 244,25грн - 3% річних, 2, 97грн - пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 26.12.2019

Суддя С.Кобецька