Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/18885/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019Справа № 910/18885/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європаркінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія"

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби Народів Авеню"

про визнання незаконним та скасування акта приймання - передачі, визнання

балансоутримувачем підземного паркінгу

Представники:

від позивача: Білічак Х.В.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Золотопуп С.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАРКІНГ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про 1) визнання незаконним та скасування акта приймання - передачі житлового будинку на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 2 та 4 секція) від 04.05.2017 року в частині передачі Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ" на баланс підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби народів 14-16; 2) визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАРКІНГ" балансоутримувачем підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби народів, 14-16, посилаючись на незаконність Акта приймання-передачі, складення його з порушенням норм чинного законодавства, оскільки паркінг в момент передачі вже перебував на балансі позивача на підставі договору № 21 від 16.01.2017 та акту приймання-передачі від 16.01.2017 до нього, та не міг бути переданий відповідачем ОСББ "ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ" по Акту від 04.05.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю Акта від 04.05.2017, складанням його з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Паркінг у момент його передачі за зазначеним актом вже перебував на балансі позивача, а, отже, й не міг бути переданий відповідачем ОСББ за Актом від 04.05.2017.

Представником позивача було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просить: 1) визнати недійсним правочин щодо приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція), який оформлений Актом приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція) від 04.05.2017 в частині передачі ОСББ "ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ" на баланс підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходяться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16; 2) визнати позивача балансоутримувачем підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019, позов задоволено повністю; визнано недійсним правочин щодо приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція), який оформлений Актом приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція) від 04.05.2017 в частині передачі ОСББ "ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ" на баланс підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАРКІНГ" балансоутримувачем підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "УКРАЇНСЬКА ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАРКІНГ" 3200 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2019 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби Народів Авеню" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 зі справи № 910/18885/17 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками автоматизованого розподілу справу №910/18885/17 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 суд ухвалив: прийняти справу № 910/18885/17 до розгляду; підготовче засідання призначити на 18.06.2019.

18.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява про зміну підстав позову та залучення до участі у справі співвідповідача.

У підготовче засідання 18.06.2019 з`явився представник третьої особи. Представники позивача та відповідача у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи подав письмові пояснення.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду та надання третій особі можливості ознайомитися із заявою, яка 18.06.2019 надійшла через відділ діловодства суду від позивача, у підготовчому засіданні 18.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.07.2019.

У підготовче засідання 09.07.2019 з`явилися представники сторін та третьої особи.

Розглянувши в підготовчому засіданні заяву позивача про зміну підстав позову та залучення до участі у справі співвідповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим, відповідно до ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Так, у заяві, яка 18.06.2019 надійшла через відділ діловодства суду позивач просить суд прийняти заяву про зміну підстав позову до розгляду; залучити до участі у справі співвідповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дружби Народів Авеню ; визнати недійсним правочин щодо приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі міста Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція), який оформлений Актом приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі міста Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція) від 04.05.2017 в частині передачі Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Дружби Народів Авеню на баланс підземного паркінгу загальною площею 12415 кв. м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16; визнати Товариство з обмеженою відповідальністю Європаркінг балансоутримувачем підземного паркінгу загальною площею 12415 кв. м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16.

Обґрунтовуючи зазначену заяву, позивач вказує, що з 12.02.2019 відбулася зміна фактичних обставин справи, оскільки договір № 21 від 16.01.2017 та акт приймання-передачі до нього постановою Верховного Суду у справі № 910/2315/18 визнано недійсним, тобто припинила існувати обставина, що була однією з підстав позову, відтак, позивач вважає за доцільне змінити підстави позову та звертається до суду з відповідною заявою.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 08.05.2019, якою справу № 910/18885/17 передано на новий розгляд, зазначено, що правочин вчинено двома його сторонами - як Товариством, так і ОСББ, отже, ОСББ (за наявності у ОСББ статусу юридичної особи), з урахуванням змісту позовних вимог, мало б виступати не третьою особою, а співвідповідачем.

Так, зважаючи на волевиявлення позивача щодо зміни підстав позову та залучення до участі у справі співвідповідача, враховуючи, що відбулася зміна фактичних обставин справи, суд приймає заяву позивача про зміну підстав позову та вважає за необхідне залучити до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 залучено до участі у справі співвідповідача - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби Народів Авеню"; підготовче засідання відкладено на 06.08.2019.

26.07.2019 до відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов.

У підготовче засідання 06.08.2019 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 06.08.2019 представник відповідача 2 подав заяву про розгляд справи спочатку.

Дане клопотання було судом задоволено, з урахуванням ст.ст. 48, 183 ГПК України та у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.09.2019.

16.09.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

17.09.2019 до відділу діловодства суду від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання прибув представник позивача. Представники відповідачів у підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.10.2019.

04.10.2019 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 07.10.2019 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, судом відмовлено в його задоволенні.

У підготовчому засіданні 07.10.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2019.

11.11.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог та додаткові документи.

У судове засідання 12.11.2019 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача просив поновити строк на подання доказів, які були подані через відділ діловодства суду 11.11.2019. Вказане клопотання судом було задоволено.

У судовому засіданні 12.11.2019 оголошено перерву до 17.12.2019.

У судове засідання 17.12.2019 прибули представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача 2 подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, яка подана 11.11.2019, суд зазначає таке.

У заяві позивач просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2.

З вказаної заяви вбачається, що позивач фактично просить закрити провадження у справі не у зв`язку з відмовою від позову (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України), а на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (на який посилається сам позивач), відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Так, в обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що наказом Міністерства юстиції України № 3115/5 Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань від 06.10.2017 було скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.02.2017 року № 10701020000067381 Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи , проведеної державним реєстратором Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_8 стосовно Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ , оскільки вона була здійснена з порушенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, як зазначає позивач, вище вказаним наказом фактично було скасовано реєстрацію ОСББ ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ як юридичної особи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2018 (залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року) адміністративний позов у справі № 826/14474/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задоволено частково та:

визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2017 року № 3115/5 Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.02.2017р. № 10701020000067381 Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи , проведену державним реєстратором Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_8 стосовно Обє`днання співвласників багатоквартирного будинку Дружби Народів Авеню (код за ЄДРПОУ 41150714),

зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії № 10701020000067381 Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дружби Народів Авеню (код за ЄДРПОУ 41150714), вчиненої державним реєстратором Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Гноцем О.Ю., шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.10.2019 було задоволено клопотання ОСОБА_5 про закриття провадження по справі № 826/14474/17та

скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 826/2716/18,

закрито провадження по справі № 826/2716/18.

Таким чином, позивач вважає, що 16.10.2019 було відновлено дію Наказу Міністерства юстиції України № 3115/5 від 06.10.2017 року, а тому ОСББ Дружби Народів Авеню припинило свою дію як юридична особа, що, на думку позивача, є підставою для закриття провадження по даній справі в частині позовних вимог до ОСББ Дружби Народів Авеню .

Суд зазначає, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач 2 - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби Народів Авеню" станом на дату розгляду справи зареєстрований як юридична особа, не є припиненим тощо, з огляду на що відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про закриття провадження в частині вимог на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому, представник позивача у судовому засіданні 17.12.2019 зазначав, що ним заявлено клопотання, яке назване заява про відмову від позову в частині позовних вимог виключно з підстав припинення відповідача 2 своєї дії як юридичної особи, а не з підстав відмови позивача від позову, з огляду на що суд не вирішує питання щодо прийняття відмови позивача від позову в порядку ст. 191 ГПК України.

У судовому засіданні 17.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Висока Вежа", як власником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія", як виконавцем, укладено договір про передачу функцій з управління та утримання офісно-житлового комплексу та прибудинкової території (передачу майна з балансу на баланс), предметом якого відповідно до п. 1.1.1 є передача власником на баланс виконавцю загального і неподільного майна об`єкта, який розташований за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16 та передача виконавцю функцій з управління та утримання офісно-житлового комплексу та прибудинкової території, із забезпечення надання споживачам комплексу житлово-комунальних послуг, із здійснення контролю за якістю надання послуг з утримання офісно-житлового комплексу та прибудинкової території, а також прийняття виконавцем на баланс цього майна для здійснення функцій з його управління, утримання та проведення розрахунків із споживачами житлово-комунальних послуг. До складу офісно-житлового комплексу за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16 входить в тому числі житловий будинок секція № 3 та № 4, паркінг на 312 машиномісць. Машиномісце, у розумінні положень цього договору - це виділене місце зберігання автотранспортного засобу у паркінгу офісно-житлового комплексу, яке є об`єктом права індивідуальної власності конкретного власника, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом.

01.10.2014 між ТОВ "КП "Українська житлова компанія" (сторона 1, відповідач 1) та ТОВ "Європаркінг" (сторона 2, позивач) був укладений договір № ДО-1, за умовами якого, з метою ефективного виконання статутних завдань, положень договорів сторони 1 з власниками нерухомого майна (машиномісць) та сприяння підтримки прав та інтересів третіх осіб (споживачів, інвесторів, орендодавців тощо, далі-користувачів), які користуються машиномісцями, розташованими в паркінгу за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16 (далі-Паркінг), сторона 1 передає в обслуговування стороні 2, а сторона -2 приймає Паркінг, що входить до складу ЖК по бульварі Дружби Народів, 14-16 в м.Києві (п. 1.1).

Пунктом 1.2. договору визначено, що сторони за цим договором зобов`язуються спільно діяти на засадах взаємної вигоди для досягнення господарських цілей, передбачених їх статутами та економічних інтересів кожної із сторін з метою ефективного забезпечення прав та інтересів користувачів.

За умовами п. 2.2 договору, для реалізації намірів за цим договором, сторони взаємно погодили, що вчинять такі дії: сторона-1 як балансоутримувач ЖК по бул. Дружби Народів, 14-16 в м.Києві сприятиме підтримці прав та інтересів користувачів з метою вирішення певних питань щодо належного та якісного забезпечення їх послугами з обслуговування паркінга. Сторона 2 укладатиме з користувачами (власниками машиномісць на паркінг) договір про надання послуг з обслуговування паркінгу, а сторона 1 обов`язково інформує нового власника про укладення договору зі стороною 2. У випадку незаключення договору нового власника зі стороною 2, всі затрати на утримання паркінгу несе сторона-2.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01 листопада 2015 року. Дія договору автоматично пролонговується на такий самий термін, якщо жодна із сторін за 1 (один) місяць до припинення не заявила про його перегляд. (п. 9.1, 9.3 договору)

16.01.2017 між ТОВ "КП "Українська житлова компанія" (сторона 1) та ТОВ "Європаркінг" (сторона 2) був укладений договір № 21, положеннями якого визначено, що з метою забезпечення належним рівнем послуг власників (споживачів, інвесторів, орендодавців тощо, далі-користувачі) машино-місць (парко-місць), які розташовані в підземному паркінгу за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16 (Паркінг), сторона 1 передає на баланс, обслуговування, експлуатацію стороні 2, а сторона 2 приймає на баланс, обслуговування, експлуатацію підземних паркінг, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16.

За умовами п. 1.2 договору сторони за цим договором зобов`язались спільно діяти на засадах взаємної вигоди для досягнення господарських цілей, передбачених їх статутами та економічних інтересів кожної із сторін з метою ефективного забезпечення прав та інтересів користувачів.

Сторона 2, як новий балансоутримувач зобов`язана, здійснювати технічне обслуговування та експлуатацію всієї площі підземного паркінгу, з наявними інженерними мережами та допоміжними системами. (п. 2.2 договору).

Сторона 1, як попередній балансоутримувач підземного паркінгу по бул. Дружби Народів, 14-16 в м. Києві сприятиме підтримці прав та інтересів користувачів з метою вирішення певних питань щодо належного та якісного забезпечення їх послугами з обслуговування паркінгу (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє протягом 1 року - до 01 березня 2018 року. Дія договору автоматично пролонговується на такий самий термін, якщо жодна із сторін за 1 місяць до припинення не заявила про його перегляд чи розірвання. (п. 9.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що актом прийому-передачі від 16.01.2017 введеного в експлуатацію підземного паркінгу по бул. Дружби Народів, 14-16 в Печерському районі м. Києва на баланс (обслуговування, експлуатацію) до ТОВ "ЄВРОПАРКІНГ", ТОВ "Українська житлова компанія" в особі генерального директора ОСОБА_6, передано підземний паркінг по бул. Дружби Народів, 14-16 у м. Києві на баланс (обслуговування, експлуатацію) ТОВ "Європаркінг", показники Паркінгу: введено в експлуатацію 2013 року, площею 12 415 (312 м/місць) кв.м.

04.05.2017 комісією у складі Голови правління ОСББ "Дружби Народів Авеню" ОСОБА_3, директора ТОВ "КП "Українська житлова компанія" ОСОБА_7 було підписано Акт приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс, яким передано з балансу ТОВ "КП "Українська житлова компанія" на баланс (в управління) ОСББ "Дружби Народів Авеню" житловий будинок по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція) разом з підземним паркінгом, площею 12 415 кв.м.

Судом встановлено, що ТОВ "КП "Українська житлова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Європаркінг" про визнання недійсним договору від 16.01.2017 № 21.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2315/18 від 14.06.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 16.01.2017 № 21.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 у справі № 910/2315/18 скасовано; прийнято нове рішення; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європаркінг" задоволено; визнано недійсним договір від 16.01.2017 № 21, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європаркінг".

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що укладаючи акт від 04.05.2017 у частині передачі з балансу на баланс паркінгу, відповідач 1 вчинив правочин за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності (прав балансоутримувача на паркінг), оскільки на час його вчинення єдиним балансоутримувачем паркінгу відповідно до Договору № 21 був позивач, який згідно з пунктом 3 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002) мав право як балансоутримувач на вчинення відповідних дій щодо передачі паркінгу. Отже, на думку позивача, відповідачем 1 порушено законні права позивача як балансоутримувача підземного паркінгу площею 12 415 кв.м.

За наведених обставин, позивач просить суд: 1) визнати недійсним правочин щодо приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція), який оформлений Актом приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція) від 04.05.2017 в частині передачі ОСББ "ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ" на баланс підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходяться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16; 2) визнати позивача балансоутримувачем підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16.

Відповідач 1 проти позову заперечує з тих підстав, що 21.04.2017 до нього надійшов лист від голови правління відповідача 2 з вимогою передати будинок на обслуговування відповідачу 2, що було зроблено на підставі акту від 04.05.2017, відтак, зобов`язання за договором №ДО-1 від 01.10.2014 слід вважати припиненим з огляду на неможливість його виконання за ст. 607 Цивільного кодексу України.

Відповідач 2 проти позову заперечує з підстав того, що у зв`язку з визнанням договору №21 від 16.01.2017 недійсним, останній є недійсним з моменту його вчинення, а тому позивач не може вважатись балансоутримувачем спірного паркінгу; на підставі норм Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку відповідач 2 правомірно прийняв підземний паркінг за актом приймання-передачі від 04.05.2017.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 08.05.2019 зазначив, що зі з`ясованих попередніми судовими інстанціями обставин неможливо з усією достовірністю з`ясувати, чи мало ОСББ як учасник справи належний правовий статус як юридична особа на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій. Між тим встановлення відповідних обставин мало істотне значення для судового розгляду заявленого у справі позову, оскільки якщо на відповідний момент (моменти) часу ОСББ не мало статусу юридичної особи (при тому, що воно, зрозуміло, не мало й статусу фізичної особи, державного органу чи органу місцевого самоврядування), то воно не могло бути й учасником даної справи, у тому числі і в процесуальному статусі третьої особи. До того ж, як вбачається із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, правочин вчинено двома його сторонами - як товариством, так і ОСББ. Отже, ОСББ, з урахуванням змісту позовних вимог зі справи, мало б виступати не третьою особою, а як співвідповідач у справі поряд і нарівні з іншою стороною Правочину, тобто Товариством, - за наявності у ОСББ статусу юридичної особи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зміст зазначених у ст. 15 Цивільного кодексу України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах ст.ст., що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права. Таким випадком може бути невизнання нотаріусом дійсності правовстановлюючого документа при укладенні договору.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Визначеними ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать, в тому числі, визнання права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, зокрема й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Крім того, наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов`язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, визнання наявності правовідносин тощо, про що також можуть заявлятися позовні вимоги (постанова Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №6-1044цс16 та Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, здійснений Верховним судом України).

Так, обґрунтовуючи вимоги про визнання балансоутримувачем, позивач зазначає, що він є балансоутримувачем спірного паркінгу, та посилається на договір № ДО-1 від 01.10.2014, укладений між ТОВ "КП "Українська житлова компанія" (сторона 1, відповідач 1) та ТОВ "Європаркінг" (сторона 2), та договір № 21 від 16.01.2017, укладений між ТОВ "КП "Українська житлова компанія" (сторона 1) та ТОВ "Європаркінг" (сторона 2).

Як встановлено судом, за умовами договору № ДО-1 від 01.10.2014, з метою ефективного виконання статутних завдань, положень договорів сторони 1 з власниками нерухомого майна (машиномісць) та сприяння підтримки прав та інтересів третіх осіб (споживачів, інвесторів, орендодавців тощо, далі-користувачів), які користуються машиномісяцями, розташованими в паркінгу за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16 (далі-Паркінг), сторона 1 передає в обслуговування стороні 2, а сторона -2 приймає паркінг, що входить до складу ЖК по бульварі Дружби Народів, 14-16 в м.Києві (п. 1.1).

Як встановлено судом, за умовами договору № 21 від 16.01.2017, з метою забезпечення належним рівнем послуг власників (споживачів, інвесторів, орендодавців тощо, далі-користувачі) машино-місць (парко-місць), які розташовані в підземному паркінгу за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16 (далі-Паркінг), сторона 1 передає на баланс, обслуговування, експлуатацію стороні 2, а сторона 2 приймає на баланс , обслуговування, експлуатацію підземних паркінг, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16.

Так, умови наведених договорів дають підстави для висновку, що позивачу було передано на баланс підземний паркінг, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16 саме на підставі договору № 21 від 16.01.2017, при цьому, умови договору № ДО-1 від 01.10.2014 передбачають передачу позивачеві паркінгу саме в управління, а не на баланс.

Наведені висновки суду підтверджуються зокрема і тим, що за умовами п. 2.2 договору № ДО-1 від 01.10.2014, для реалізації намірів за цим договором, сторони взаємно погодили, що вчинять такі дії: сторона-1 (тобто ТОВ "КП "Українська житлова компанія") як балансоутримувач ЖК по бул. Дружби Народів, 14-16 в м.Києві сприятиме підтримці прав та інтересів користувачів з метою вирішення певних питань щодо належного та якісного забезпечення їх послугами з обслуговування паркінга; сторона 2 укладатиме з користувачами (власниками машиномісць на паркінг) договір про надання послуг з обслуговування паркінгу, а сторона 1 обов`язково інформує нового власника про укладення договору зі стороною 2.

Зазначене спростовує висновки позивача, що йому передано на баланс Паркінг в тому числі і за умовами договору № ДО-1 від 01.10.2014.

Як встановлено судом, постановою Верховного Суду від 12.02.2019 визнано недійсним договір від 16.01.2017 № 21, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європаркінг".

Зазначена постанова Верховного Суду мотивована наступним. Позивач є управителем паркінгу, а до укладення спірного договору був і балансоутримувачем майна, якому в управління передано визначений в договорі від 19.12.2013 офісно-житловий комплекс та прибудинкова територія як загальний і неподільний об`єкт. Тобто мали місце фідуціарні відносини з управління майном між власником і позивачем як управителем.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на час укладення спірного договору) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4)приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі (частина перша цієї статті).

Цей перелік правомочностей балансоутримувача є виключним. При цьому частиною другої статті 24 цього Закону визначено, що балансоутримувач зобов`язаний, серед іншого, утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками).

На порушення цих вимог закону та правової природи фідуціарних відносин, за якою управитель не може без згоди власників передавати майно зі свого балансу на баланс іншої особи, при укладенні спірного договору № 21 саме і було передано майно на баланс іншої особи.

За наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про визнання недійсним договору № 21, оскільки останній суперечить положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та нормам ЦК України і ГК України через недотримання позивачем принципу добросовісності здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За наведених обставин, оскільки договір від 16.01.2017 № 21, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європаркінг", на підставі якого останньому передано на баланс підземний паркінг, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16, визнаний судом недійсним, такий правочин є недійсним з моменту його вчинення, а тому, відповідно, відсутні підстави вважати, що позивач є балансоутримувачем вказаного підземного паркінгу.

З огляду на наведене, позов в частині вимог про визнання позивача балансоутримувачем підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16, не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про визнання недійсним правочину щодо приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція), який оформлений Актом приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс частини офісно-житлового комплексу по бульвару Дружби Народів, 14-16 у Печерському районі м.Києва (ІІ черга, 3 та 4 секція) від 04.05.2017 в частині передачі ОСББ "ДРУЖБИ НАРОДІВ АВЕНЮ" на баланс підземного паркінгу, загальною площею 12 415 кв.м. на 312 машиномісць, що знаходяться за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним правочину в частині, позивач зазначає, що у відповідача 1 був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності (відсутні права балансоутримувача на паркінг), а оспорюваний правочин порушує права позивача саме як балансоутримувача спірного паркінгу.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Разом з тим, оскільки договір від 16.01.2017 № 21, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європаркінг", на підставі якого останньому передано на баланс підземний паркінг, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16, визнаний судом недійсним, наведене спростовує доводи позивача, що він є балансоутримувачем вказаного підземного паркінгу.

В той же час, суд зазначає, що суд вправі здійснювати захист лише охоронюваного законом інтересу особи щодо предмету спору, тоді-як будь-які дії, спрямовані на зловживання стороною своїми правами, що приховуються за начебто законним інтересом, не можуть ставитись судом під захист, так як це призведе до порушень прав та інтересів іншої сторони.

За наведених обставин, оскільки з підстав позову вбачається, що вимогу про визнання частково недійсним правочину позивачем заявлено саме на захист його прав як балансоутримувача спірного паркінгу, то за умови, коли договір від 16.01.2017 № 21, яким позивачу передано на баланс підземний паркінг, визнано судом недійсним, відсутні підстави вважати, що позивачем доведено, що він є балансоутримувачем паркінгу, відтак, недоведеними є і обставини щодо порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Більше того, Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Згідно з ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, в тому числі:

- затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту.

- визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

- обрання та відкликання управителя , затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (ч. 5 ст. 10 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Як вбачається з матеріалів справи, листом №2 від 21.04.2017 відповідач 2 повідомив ТОВ КП Українська житлова компанія про проведені 04.04.2017 загальні збори ОСББ Дружби народів Авеню , за результатами яких більшість мешканців проголосували за перехід будинку на самообслуговування силами правління, з огляду на що відповідач 2 зокрема просив повторно у строк до 14.05.2017 передати документацію по будинку та підписати акт приймання-передачі об`єкта в управління між попереднім балансоутримувачем та ОСББ.

За наведених обставин, відповідач 1 зазначає, що у зв`язку з прийняттям співвласниками будинку за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16 рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, що є їх законодавчо гарантованим правом, що передбачити і чому перешкоджати сторони договору №ДО-1 від 01.10.2014 не могли, відповідач 1 передав відповідачу 2 на баланс за актом від 04.05.2017 майно, в тому числі, Паркінг.

При цьому, щодо зясування питання стосовно правового статусу відповідача 2 як юридичної особи, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 08.05.2019, якою дану справу направлено на новий розгляд, суд зазначає, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач 2 - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби Народів Авеню" станом на дату розгляду справи зареєстрований як юридична особа, не є припиненим тощо, з огляду на що суд доходить висновку, що відповідач 2 має належний правовий статус як юридична особа на час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене у сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європаркінг" в частині вимог про визнання частково недійсним правочину також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між відповідачем 2 (клієнт) та Адвокатським бюро Тарас Кулачко та партнери укладено договір про надання правничої допомоги №22/10/18-1 від 22.10.2018, відповідно до п. 1.1 якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно представництва інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/18885/17 за позовом ТОВ Європаркінг до ТОВ КП Українська житлова компанія .

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 22.10.2018, підписаного Адвокатським бюро та клієнтом та скріпленим їх печатками, клієнт та бюро склали цей акт про те, що послуги надані якісно і в повному обсязі: складення та підготовка до подачі до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/18885/17 загальною вартістю 3000, 00 грн.

Судом встановлено, що 22.10.2018 відповідач 2 перерахував Адвокатському бюро Тарас Кулачко та партнери грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Адвокатського бюро.

Судом встановлено, що між відповідачем 2 (клієнт) та Адвокатським бюро Тарас Кулачко та партнери укладено договір про надання правничої допомоги №06/03/19-1 від 06.03.2019, відповідно до п. 1.1 якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно представництва інтересів клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі №910/18885/17 за позовом ТОВ Європаркінг до ТОВ КП Українська житлова компанія .

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2019, підписаного Адвокатським бюро та клієнтом та скріпленим їх печатками, клієнт та бюро склали цей акт про те, що послуги надані якісно і в повному обсязі: складення та підготовка до подачі до Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду касаційної скарги та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/18885/17 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 загальною вартістю 3000, 00 грн.

Судом встановлено, що 15.03.2019 відповідач 2 перерахував Адвокатському бюро Тарас Кулачко та партнери грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №401 від 15.03.2019.

Судом встановлено, що між відповідачем 2 (клієнт) та Адвокатським бюро Тарас Кулачко та партнери укладено договір про надання правничої допомоги №18/06/19-1 від 18.06.2019, відповідно до п. 1.1 якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі №910/18885/17 за позовом ТОВ Європаркінг до ТОВ КП Українська житлова компанія .

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 26.09.2019, підписаного Адвокатським бюро та клієнтом та скріпленим їх печатками, клієнт та бюро склали цей акт про те, що послуги надані якісно і в повному обсязі: складення та підготовка до подачі до Господарського суду міста Києва відзиву на позовну заяву від 24.07.2019 загальною вартістю 2000, 00 грн.

Судом встановлено, що 02.10.2019 відповідач 2 перерахував Адвокатському бюро Тарас Кулачко та партнери грошові кошти у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Адвокатського бюро.

Перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), суд вважає за можливе покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу відповідача 2 у даній справі (в тому числі в суді апеляційної та касаційної інстанцій, оскільки справу передано на новий розгляд, а також при новому розгляді справи) за наслідками нового розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відповідачів по сплаті судового збору за подання апеляційної/касаційної скарг покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові за наслідками нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європаркінг" (03022, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42; ідентифікаційний код: 37736391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" (03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, 2, літ. А; ідентифікаційний код: 38965411) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європаркінг" (03022, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42; ідентифікаційний код: 37736391) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружби Народів Авеню" (01103 м. Київ, бульвар Дружби народів, 14-16, секція 3, 4; ідентифікаційний код: 41150714) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. в судах апеляційної та касаційної інстанцій та у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за наслідками нового розгляду справи в суді першої інстанції.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.12.2019

Суддя Ю.В. Картавцева