Рішення

від 18.12.2019 по справі 910/9419/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2019Справа № 910/9419/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мандри

до Товариства з обмеженою відповідальністю Магнітар 2019

про стягнення 14 768, 76 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шпакова Ж.О. - керівник;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мандри (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сафрекс (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування оплати комунальних та інших послуг (електро-, водопостачання та водовідведення) згідно з Договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2018 у розмірі 14 768, 76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

31.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/9419/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2019 року.

Судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом встановлено, що відповідач 06.08.2019 року змінив своє найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю Сафрекс на Товариство з обмеженою відповідальністю Магнітар 2019 .

Також, 10.09.2019 року відповідач змінив своє місцезнаходження, та наразі він є зареєстрованим за адресою: 58029, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Героїв Майдану, будинок 71 .

Як на тому наголосив Верховний Суд у постанові від 09.09.2019 у справі № 915/697/19 сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2019 змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю Сафрекс на Товариство з обмеженою відповідальністю Магнітар 2019 , підготовче засідання відкладено на 19.11.2019 року.

15.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9419/19 до судового розгляду по суті на 18.12.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2019 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.12.2019 року не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з цим, частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.12.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2018 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, пр. Свободи, буд. 28, літ. А, загальною площею 259,8 м.кв.

За умовами п. 1.2. Договору приміщення надається Орендарю з правом здачі в суборенду за умови попереднього погодження істотних умов Договору суборенди з Орендодавцем.

Приміщення надається Орендарю для діяльності у сфері ресторанних послуг (п. 1.3. Договору).

Пунктами 2.2.1., 2.2.2. Договору на Орендаря покладено обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату згідно з умовами Статті 5 Договору, а також відшкодовувати власнику приміщення оплату комунальних та інших послуг (електро- водопостачання та водовідведення) відповідним організаціям згідно виставлених рахунків.

Договір набуває чинності з 01.04.2018 року і діє до 31.03.2019 року (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.1.6. Договору орендна плата не включає в себе експлуатаційні витрати, оплату послуг з надання електроенергії, водопостачання та водовідведення, які відшкодовуються Орендарем згідно окремо виставлених рахунків.

Положеннями пункту 3.3. Договору визначено, що після закінчення строку дії Договору оренди чи у випадку його дострокового розірвання Орендар протягом 10 днів повертає, а Орендодавець приймає приміщення, що оформлюється відповідним актом, який підписується Орендарем і направляється Орендодавцю. Сплата орендної плати та фактичне використання приміщення припиняється у день підписання відповідного акту, але не пізніше трьох днів з моменту (надання) відправлення акту Орендодавцю.

На виконання умов вищевказаного Договору позивач передав відповідачу в оренду приміщення, загальною площею 259,8 м.кв. за адресою: м. Київ, пр. Свободи, буд. 28, літ. А., що підтверджується Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2018, підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень.

01.04.2019 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2018, якою сторони змінили пункт 4.1. Договору та визначили, що Договір набуває чинності з 01 квітня 2018 року і діє до 23 жовтня 2019 року.

30.04.2019 року сторони уклали угоду про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2018, пунктом 1 якої визначили, що Орендодавець і Орендар на підставі п. 9.1., п. 9.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2018 дійшли згоду припинити дію Договору з 01.05.2019 року.

Пунктом 2 Угоди від 30.04.2019 передбачено, що на момент укладення цієї Угоди заборгованість Орендаря перед Орендодавцем за користування комунальними послугами та послугами електро,- водопостачання та водовідведення становить 39 273, 94 грн. згідно Акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019 - квітень 2019 року. Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю вартість зазначених спожитих послуг до 10 травня 2019 року.

При цьому, за умовами пункту 3 Угоди від 30.04.2019 заборгованість Орендаря перед Орендодавцем, яка виникне після підписання Акту прийому-передачі приміщення до його фактичної передачі, повинна бути сплачена Орендарем протягом 10 днів з дня отримання рахунку, виставленого Орендодавцем.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань заборгованість відповідачем оплачена частково в сумі 31 766, 60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Судом встановлено, що факт споживання відповідачем комунальних послуг підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі послуг, підписаними між позивачем та ПАТ АК Київводоканал , актами приймання-передачі робіт (надання послуг), підписаними між позивачем та КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва , актами приймання-передачі електроенергії, підписаними між позивачем та ТОВ Київські енергетичні послуги і також ПАТ ДТЕК Київські електромережі , належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Для відшкодування спожитих комунальних послуг позивач виставив відповідачу рахунки, які відповідач в повному обсязі оплачені не були.

Таким чином, згідно з доводами позивача, не спростованими відповідачем, після передачі приміщення у відповідача виникла заборгованість з відшкодування витрат за перетікання реактивної енергії згідно показників лічильника, у зв`язку з чим позивачем було виставлено рахунок на суму 7 261, 42 грн., який відповідачем оплачений не був.

Внаслідок цього, за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування оплати комунальних та інших послуг (електро,- водопостачання та водовідведення) в сумі 14 768, 76 грн., з яких 7 261, 42 грн. - з відшкодування активної електроенергії, 494, 33 грн. - відшкодування витрат з перетікання реактивної енергії, 5 067, 61 грн. - відшкодування витрат за водопостачання та приймання стічних вод, 1 945, 40 грн. - відшкодування витрат на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території.

30.05.2019 року позивач направив відповідачу претензію № 29/08 про сплату заборгованості в сумі 14 768, 76 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення з трек-номером 0408000840679.

Проте, оскільки заборгованість у добровільному порядку відповідачем оплачена не була, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування оплати комунальних та інших послуг (електро,- водопостачання та водовідведення) в сумі 14 768, 76 грн., з яких 7 261, 42 грн. - з відшкодування активної електроенергії, 494, 33 грн. - відшкодування витрат з перетікання реактивної енергії, 5 067, 61 грн. - відшкодування витрат за водопостачання та приймання стічних вод, 1 945, 40 грн. - відшкодування витрат на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території.

Жодних доказів на спростування означених обставин відповідач суду не надав.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.05.2019 року позивач направив відповідачу претензію № 29/08 про сплату заборгованості в сумі 14 768, 76 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення з трек-номером 0408000840679.

Водночас, означені вимоги позивача відповідачем залишені без задоволення.

Оскільки відповідач не відшкодував позивачу вартість електро-, водопостачання та водовідведення, основний борг в сумі 14 768, 76 грн., який існує на момент розгляду справи, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання з відшкодування позивачу вартості електро-, водопостачання та водовідведення, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мандри до Товариства з обмеженою відповідальністю Магнітар 2019 про стягнення 14 768, 76 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Магнітар 2019 (58029, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Героїв Майдану, будинок 71; код ЄДРПОУ 39577635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мандри (04215, місто Київ, проспект Свободи, будинок 28, літ. А; код ЄДРПОУ 32709960) заборгованість в сумі 14 768 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 26.12.2019 року.

Суддя В.С. Ломака