Рішення
від 16.12.2019 по справі 910/13401/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/13401/19 За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації)

до Громадської організації "Законослухняний громадянин"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про виселення та стягнення 41802,45 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Савченко А.Р.

від відповідача не з`явились

від третьої особи не з`явились

В судовому засіданні 16.12.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Громадської організації "Законослухняний громадянин" про виселення та стягнення 41802,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, відповідач безпідставно займає приміщення, а тому позивач просить виселити відповідача у судовому порядку та стягнути з нього заборгованість з орендної плати з урахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2019.

Ухвалою суду від 21.10.2019 відкладено підготовче засідання на 25.11.2019 та зобов`язано позивача надати докази того, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є балансоутримувачем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 16 Г, літ. Б.

21.10.2019 від позивача після підготовчого засідання надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2019 про відкладення підготовчого засідання, а саме: копія наказу Департаменту комунальної власності м. Києва № 224 від 04.05.2018, додаток 3 до наказу Департаменту комунальної власності м. Києва № 224 від 04.05.2018.

Ухвалою суду від 23.10.2019 залучено до участі у справі, у кості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

06.11.2019 від третьої особи надійшли письмові пояснення з додатками, в яких зазначено, що третя особа є балансоутримувачем приміщень за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 16 Г, літ. Б.

Ухвалою суду від 25.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 16.12.2019.

В судове засідання 16.12.2019 представники відповідача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

Представник позивача просив позов задовольнити.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02096, м. Київ, вулиця Сімферопольська, 5/1, офіс 6.

Станом на дату розгляду справи поштові відправлення № 0103052080812, 0103052079474, яким направлено відповідачу ухвалу суду не були вручені під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "не вірно вказана адреса".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13401/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

30.06.2016 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Громадська організація "Законослухняний громадянин" (орендар), Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (підприємство/балансоутримувач) уклали договір № 2224 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 22.03.2016 № 11, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул Анни Ахматової, 16 Г, літ. Б., для розміщення громадської організації.

Згідно з п. 2.1, 3.1 Договору, об`єкт оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 70,95 кв м на 1, 2 поверхах (38,6 кв м - корисна площа, 34,15 кв м - місця загального користування), згідно з викопіювання з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору. Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і п. 11 цього рішення.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. У разі припинення (розірвання) цього договору, орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції. Підприємству-балансоутримувачу (п. 3.6, 3.12 договору).

Відповідно до п. 4.2.15, 4.2.20,4.2.21 Договору, орендар зобов`язується протягом місяця після укладення цього договору застрахувати об`єкт оренди не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт був застрахований. Після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству балансоутримувачу. Акт приймання-передачі підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати. Для продовження дії цього договору оренди орендар за три місяці до дати закінчення цього договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта.

Згідно п. 5.1.4 договору орендодавець наділений правом контролювати з залученням підприємства-балансоутримувача виконання умов цього договору та використання об`єкта, переданого в оренду за цим договором, і у разі необхідності спільно з підприємством балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування.

Пунктом 5.2.2 договору підприємству балансоутримувачу надано право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

За несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства балансоутримувача пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 9.1, 9.2 Договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє з 30.06.2016 до 28.06.2019. Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами. Договір припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (9.7 договору).

Згідно розрахунку до договору розмір щомісячної орендної плати становить 1760,84 грн. з 15.07.2016

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2016 орендодавець передав, а орендар отримав об`єкт оренди.

23.04.2018 Департамент комунальної власності м. Києва звернувся до відповідача з листом № 062/05/20-3865, в якому повідомив про необхідність сплачувати орендну плату з 01.05.2018 до бюджету міста Києва.

12.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 062/05/20-6354 про надання доказів проведення розрахунків з оплати орендної плати з 01.05.2018.

Суд звертає увагу позивача на ту обставину, що договором сторони перебачили сплату орендної плати саме на рахунок балансоутримувача, а не до бюджету. Договір є обов`язковим до виконання всіма сторонами договору, а зміни до умов договору вносяться шляхом укладення додаткових угод, які підписуються сторонами правочину. З огляду на вищезазначене, оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів внесення відповідних змін до договору, орендна плата має сплачуватись на рахунок балансоутримувача, як сторонами і обумовлено.

21.06.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 062/05/11-5673, в якому повідомив про обов`язок відповідача застрахувати об`єкт оренди, докази чого не були надані орендарем. Позивач просив надати докази страхування об`єкта оренди та зазначив про можливість не продовження договору оренди, у разі його порушення орендарем.

21.06.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 062/05/11-5674, в якому повідомляв про закінчення 28.06.2019 строку дії договору оренди № 2224 від 30.06.2016. Позивач долучив до листа проект договору про внесення змін до договору № 2224 від 30.06.2016 щодо підприємства балансоутримувача для підписання орендарем. Також позивач вказав про необхідність надання документів, необхідних для продовження строку дії договору. Позивач вказав, що у разі не подання зазначених ним документів договір оренди № 2224 від 30.06.2016 буде припинено в зв`язку з закінченням терміну на який його було укладено.

Київська міська державна адміністрація повідомила позивача листом від 27.06.2019 № 28АУ/010/2у/2527, що орендар не подав копії договорів страхування об`єкта оренди. Додаткова угода щодо зміни балансоутримувача в договорі оренди № 2224 від 30.06.2016 знаходиться в процесі підписання.

Третьою особою було долучено до матеріалів справи акт від 30 квітня 2018 року приймання-передавання основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв`язку з припиненням угоди про реалізацію проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергетичною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковується за СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго". В акті зазначено про передачу в тому числі ЦТП окр. розташованого на вулиці Анни Ахматової, 16-Г СЕВС 48.

Згідно Наказу від 04.05.2018 № 224 Департаменту комунальної власності міста Києва "Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради "Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за КП "Київтеплоенерго" було вирішено закріпити на праві повного господарського відання: Анни Ахматової, 16-Г безел. вузол+вузол ГВП у прибудові до ЦТП, з дня, наступного за днем підписання акта приймання-передавання основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв`язку з припиненням угоди про реалізацію проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергетичною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковується за СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго".

Отже, третя особа отримала на праві повного господарського відання за адресою: Анни Ахматової, 16-Г безел. вузол+вузол ГВП у прибудові до ЦТП.

Однак, доказів того, що в договір оренди № 2224 від 30.06.2016 було внесено зміни щодо підприємства балансоутримувачу суду не надано, та сторонами (позивачем та третьою особою) вказано, що у встановленому порядку відповідні зміни до договору не були внесені.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та санкції, в зв`язку з її несвоєчасною сплатою.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 9 Рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року N 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" вирішено покласти персональну відповідальність за нарахування та отримання орендної плати, а також за перерахування частини орендної плати до бюджету міста Києва, відповідно до рішень Київської міської ради про затвердження бюджету міста Києва на відповідний рік, на керівників підприємств, установ, організацій, які є отримувачами орендної плати.

Відповідно до п. 9.1-9.3, 9.4.2, 9.5, 9.6 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням від 21.04.2015 № 415/1280 орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати та її розмір, визначені згідно з цим Положенням, зазначаються у договорі оренди. Початок нарахування орендної плати та інших платежів, пов`язаних з орендою майна, починається з дати складання акта приймання-передачі об`єкта оренди, який підписується орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. Нарахування орендної плати та інших платежів, пов`язаних з орендою майна, припиняється з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем у разі припинення договору оренди або з інших причин, передбачених законодавством України. Після закінчення або дострокового розірвання договору оренди здійснюється нарахування плати за фактичне користування майном до моменту підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем: у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди, - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди; у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди, - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання) договору оренди. Якщо строк, на який укладено договір оренди, закінчився і орендар не звільнив приміщення до закінчення строку договору, орендар сплачує плату за фактичне використання майна за перший і наступний місяці після закінчення строку договору. Балансоутримувачі є отримувачами орендної плати. Пропорції розподілу між бюджетом міста Києва і балансоутримувачем визначаються бюджетом міста Києва на відповідний рік. Частина орендної плати, що підлягає перерахуванню до бюджету міста Києва, розраховується від суми отриманої балансоутримувачем орендної плати без врахування податку на додану вартість. Орендар за користування об`єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства-балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у підпункті 9.7 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності. У разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує, окрім суми боргу, пеню. Розмір пені визначається в договорі оренди і не може перевищувати розміру, встановленого законодавством України. Пеня зараховується на рахунок балансоутримувача. Крім того, орендар згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Отже і умовами укладеного сторонами договору і Положенням чітко передбачено, що саме на рахунок підприємства балансоутримувача перераховується орендарем орендна плата і керівники балансоутримувачів несуть персональну відповідальність за перерахування її частини до бюджету.

З огляду на вищезазначене, оскільки, умови договору є обов`язковими до виконання всіма сторонами договору, суд не вбачає права позивача на звернення до суду з відповідною вимогою про стягнення з орендаря орендної плати. Оскільки, позивач обгрунтовує свої вимоги саме порушенням відповідачем укладеного між сторонами (позивачем, відповідачем та балансоутримувачем) договором оренди № 2224 від 30.06.2016, яким не передбачено право позивача на отримання орендної плати та право стягувати орендну плату до місцевого бюджету, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати. Позивачем невірно обрано спосіб захисту (шляхом стягнення заборгованості саме на підставі договору оренди), оскільки, згідно умов договору позивач та безпосередньо місцевий бюджет не є отримувачами орендної плати від відповідача, вона має перераховуватись саме на рахунок балансоутримувача.

Крім того, суд відзначає, що передбачені договором штрафні санкції, які просить стягнути позивач, можуть бути стягнуті згідно умов договору лише балансоутримувачем, а не позивачем. Крім того, стягнення пені та штрафу, втрат від інфляції є похідними вимогами від вимоги про стягнення суми основного боргу. А оскільки, судом встановлено відсутність у позивача права стягувати з відповідача суму орендної плати саме на підставі договору оренди, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення штрафних санкції і відмовляє в позовних вимогах в цій частині.

Щодо позовних вимог про виселення відповідача.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Оскільки, однією зі сторін було висловлено волевиявлення про припинення дії договору протягом місяця після закінчення строку дії договору, то він є припинений у строк, визначений договором - 28.06.2019.

Суд відзначає, що відповідач не скористався свої правом на подання відзиву та спростування доводів позивача. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Відповідач не спростував обставин, що позивачем направлялось відповідачу повідомлення про припинення договору, в зв`язку з закінченням строку на який його було укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Чинною редакцією ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Припинення договору оренди у зв`язку з укладенням концесійного договору шляхом проведення прямих переговорів з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію" не тягне за собою обов`язку повернути об`єкт оренди орендодавцю. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК зазначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, договір припинений в зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, то майно має бути повернуто та звільнено відповідачем, а тому вимоги позивача про виселення визнаються судом обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

Згідно ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Отже відповідача було повідомлено про необхідність проведення оцінки об`єкта оренда з метою визначення актуального розміру орендної плати. Відповідачу було повідомлено, що договір може бути продовжений з внесенням змін до його істотних умов що орендної плати і зазначено, що звіт про оцінку має подаватись до відповідної комісії за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди, натомість звіти не були подані відповідачем. Договір № 2224 від 30.06.2016 припинився, а тому орендні правовідносини можуть бути відновлені шляхом укладення нового договору оренди.

Доказів того, що договір був продовжений у вигляді додаткової угоди чи укладеного нового договору суду не надано, а тому у відповідача відсутні правові підстави для користування майном після припинення договору оренди.

Суду не надано належних та допустимих доказів в спростування обставин щодо припинення дії договору оренди та наявності правових підстав у відповідача користуватись спірним майно, а тому суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він не отримував повідомлення про необхідність подання документів для продовження строку дії договору оренди та не отримував повідомлення про припинення дії договору, в зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. Проте відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив у встановлені судом строки в спростування обставин, зазначених позивачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимоги позивача є обґрунтованими в частині, а тому суд частково задовольняє позов.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Громадську організацію "Законослухняний громадянин" (02096, м. Київ, вулиця Сімферопольська, 5/1, офіс 6, ідентифікаційний код 38904935) з нежитлових приміщень загальною площею 70,95 кв м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Анни Ахматової, 16-Г, літ Б.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Громадської організації "Законослухняний громадянин" (02096, м. Київ, вулиця Сімферопольська, 5/1, офіс 6, ідентифікаційний код 38904935) до бюджету міста Києва заборгованості у розмірі 41802,45 грн - відмовити.

4. Стягнути з Громадської організації "Законослухняний громадянин" (02096, м. Київ, вулиця Сімферопольська, 5/1, офіс 6, ідентифікаційний код 38904935) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, ідентифікаційний код 19020407) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26.12.2019

Суддя І.В.Усатенко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення16.12.2019
Оприлюднено27.12.2019
Номер документу86618079
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/13401/19

Ухвала від 06.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 03.08.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Постанова від 02.06.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 29.04.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 23.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 05.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 15.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Лиськов М.О.

Рішення від 16.12.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 25.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 23.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні