Рішення

від 20.12.2019 по справі 916/508/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/508/18

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Демешин О.А., суддя Лічман Л.В., суддя Ю. А. Шаратов, при секретарі судового засідання Заболотній Я.О. розглянувши справу № 916/508/18:

за позовом Приватного підприємства "АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" (вул. Ак. Корольова, 5/4, кв. 100, Одеса, Одеська область, 65101)

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" (вул. Центральна, 131, Долинське, Ренійський район, Одеська область, 68810)

про стягнення 871643,35 грн.;

з підстав невиконання зобов`язання з оплати за отриманий товар

Представники:

від позивача: Твердохлібова В.Г. - ордер

від відповідача: Тимошенко А.А. - ордер

СУТЬ СПОРУ : 20.03.2018 року Приватне підприємство "АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" (далі - Відповідач) про стягнення 871643,35 грн. боргу, який складається з: розміру основного зобов`язання - 528755,09 грн.; розміру відсотків за користування грошовими коштами - 47631,42 грн., розміру інфляційних збитків - 295256,84 грн. за видатковими накладними.

26.03.2018 року суд (суддя Літвінов С. В.) відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, запропонував відповідачу подати відзив на позов, оформлений відповідно до вимог ст.165 ГПК України, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України до 16 квітня 2018 року, встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог ст.167 ГПК України до 23 квітня 2018 року.

Крім того, 26.03.2018 року суд відповідною ухвалою витребував у Ренійського відділення Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС в Одеській області подані СВК "Долинське" податкові декларації з податку на додану вартість за періоди, що включають 2012, 2013, 2014 роки та січень 2015 року, з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за такий період та витребував у Ренійського відділення Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС в Одеській області інформацію щодо того, чи було СВК "Долинське" включено до податкової звітності з ПДВ (податкового кредиту) суму податку на додану вартість за видатковими накладними: РН-0000055 від 26.05.2012 року; РН 0000057 від 05.06.2012 року; РН 0000081 від 24.07.2012 року; РН 0000082 від 24.07.2012 року; РН 0000083 від 24.07.2012 року; РН 0000084 від 24.07.2012 року; РН 0000036 від 30.07.2013 року; РН 0000043 від 26.08.2013 року; РН 0000044 від 28.08.2013 року; РН 0000045 від 28.08.2013 року; РН 0000005 від 25.02.2014 року; РН 0000007 від 26.02.2014 року; РН 0000008 від 26.02.2014 року; РН 0000025 від 05.06.2014 року; РН 0000027 від 05.06.2014 року; РН 0000028 від 06.06.2014 року; РН 0000029 від 10.06.2014 року; РН 0000030 від 11.06.2014 року; РН 0000031 від 11.06.2014 року; РН 0000032 від 13.06.2014 року; РН 0000033 від 13.06.2014 року; РН 0000034 від 17.06.2014 року; РН 0000051 від 03.09.2014 року; РН 0000043 від 26.08.2014 року, виданих ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" за фактом поставки товарів, та якщо було включено, витребувати відповідні податкові декларації СВК "Долинське" з податку на додану вартість, до яких було включено суму ПДВ за зазначеними накладними, з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих накладних за зазначений період.

16.04.2018 року суд отримав відзив на позов, яким Відповідач просить суд в задоволені позову відмовити.

26.04.2018 року Позивач надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, яким підтримав позовні вимоги.

20.06.2018 року суд призначив по справі судову комплексну експертизу (судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу), провадження по справі суд зупинив.

26.12.2018 року суд отримав висновок судово-почеркознавчої експертизи, в якому вказано, що вирішити питання про те, чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 (у документі російською ОСОБА_2 ) у наданому акті звірки від 20.03.2015р. особисто ОСОБА_2 чи іншою особою з наслідуванням його підпису (підписами) - не виявилось можливим.

15.04.2019 року суд отримав висновок судової експертизи щодо відтиску печатки.

17.04.2019 року суд поновив провадження по справі.

24.04.2019 року за розпорядженням керівника апарату суду № 679, у зв`язку із перебуванням судді Літвінов С.В. на тривалому лікарняному, справа була призначена до повторного автоматичного розподілу, яким визначено суддю Демешина О. А.

25.04.2019 року суддя Демешин О. А. прийняв справу до свого провадження, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

19.06.2019 року суд призначив по справі № 916/508/18 додаткову судову почеркознавчу експертизу, провадження по справі суд зупинив.

03.10.2019 року суд отримав висновок експерта за результатами проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

08.10.2019 року, суд поновив провадження по справі та призначив справу до колегіального розгляду.

09.10.2019 року справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демешин О. А., суддя Лічман Л.В., суддя Шаратов Ю.А, суд ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

25.11.2019 року суд закрив підготовче провадження по справі № 916/508/18 та призначити справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи суд оголошував перерву у судовому засіданні 16.12.2019 року.

Представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування своїх позовних вимог ПП Агротехпродсервіс-Ізмаїл посилається на те, що в період з 26.05.2012 року по 22.10.2014 року ним по видатковим накладним, копії яких додано до позову, було здійснено поставку товару СВК „Долинське" на загальну суму 4477554,58 грн.

Позивач стверджує, відповідач не виконав у повному обсязі своїх зобов`язань щодо оплати за одержаний товар. Проведеною між сторонами звіркою взаєморозрахунків було виявлено, заборгованість СВК Долинське перед ПП Агротехпродсервіс-Ізмаїл станом на 20.03.2015р. в розмірі 1 166 220, 30 гривень.

Позивач зазначає, що в подальшому на підставі судових рішень по справах №916/1865/17, № 916/1869/17, № 916/1864/17, що розглядались Господарським судом Одеської області, частину суми заборгованості з відповідача було стягнуто, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача залишок непогашеної заборгованості у розмірі 528755 грн. 09 коп.

Крім того, за прострочення по грошовому зобов`язанню, на підставі ст..625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 47631,42 грн. сплати 3% річних та 295256,84 грн. інфляційних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що частина видаткових накладних, доданих до позовної заяви, відповідачем не підписана і товар по ним СВК „Долинське" не отримував.

Також відповідач просить суд застосувати строки позовної давності і у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд зазначає, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовує поставками товару відповідачу по видатковим накладним, копії яких додано до матеріалів справи. Більшість вказаних накладних в графі „Замовлення" містять посилання на різні договори: № 19/2012 від 26.05.2012р., № 20/2012 від 05.06.2012р., № 16/2013 від 20.07.2013р., № 18/2013 від 25.08.2013р., № 4/2014 від 25.02.2014р. тощо.

З огляду на те, що позовні вимоги не ґрунтуються на тому, що між сторонами існували правовідносини, пов`язані з укладенням вказаних вище договорів, та те, що копій цих договорів сторонами до матеріалів справи не надано - суд розглядає всі поставки такими, що були здійснені виключно по видатковим накладним, без укладання письмових договорів поставок у спрощений у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, згідно ч.1 ст.77 ГПК України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 2898583,53грн., приймаючи до уваги, що видаткові накладні на вказану суму містять підписи представника СВК „Долинське" та відбитки печатки названого кооперативу. Також суд визнає опискою посилання позивача в позовній заяві на дату видаткової накладної № РН-0000034 від 17.06.2014р., оскільки фактично товар (дизельне пальне на суму 75802,5грн.) був поставлений по видатковій накладній № РН-0000034 від 13.06.2014р., копія якої міститься в матеріалах справи.

При цьому, судом не приймаються до уваги, надані позивачем копії видаткових накладних №№ РН-0000036 від 30.07.2013р., РН-0000043 від 26.08.2914р., РН-0000028 від 06.06.2014р., РН-0000029 від 10.06.2014р., РН-0000030 від 11.06.2014р. та № РН-0000031 від 11.06.2014р. на загальну суму 9080008,8грн., оскільки вказаними накладними не підтверджується отримання відповідачем товару з огляду на відсутність в них відповідного підпису уповноваженої особи та відбитку печатки СВК „Долинське".

Що стосується боргу СВК „Долинське" на загальну суму 2898583,53грн. по підписаним видатковим накладним, то відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу повного або часткового погашення цього боргу перед позивачем Тому, суд вважає, що вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 528755,09 грн., заявлені в межах прав позивача на звернення з позовом на суму меншу ніж сума боргу, яка підтверджена матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що заявляючи про стягнення 528755,09грн. боргу, ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" приймало до уваги показники заборгованості відповідача згідно Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 20.03.2015р.

До вказаного Акту внесені відомості щодо боргу СВК „Долинське" по укладеним з ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" договорам поставки за поставлений товар по видатковим накладним №РН-0000004 від 25.02.2014р. на суму 330884,1грн., № РН-0000044 від 25.08.2014р. на суму 103145,11грн. та № РН-000060 від 22.10.2014р. на суму 203436грн.

Стягнення боргу по цим договорам та видатковим накладним з відповідача здійснювалось відповідно до судових рішень Господарського суду Одеської області по справам №916/1865/17, № 916/1864/17 та № 916/1869/17 і не включалось позивачем до позовних вимог по цій справі.

Тобто, в даному випадку, відсутні обставини щодо визнання сторонами часткового погашення відповідачем свого боргу перед позивачем, які б у відповідності до ч.1 ст.75 ГПК України - не підлягали б доказуванню, оскільки визнання такого погашення позивачем не стосується позовних вимог, що є предметом спору по справі.

Також необхідно звернути увагу на те, що сам по собі Акт звірки взаєморозрахунків сторін справи з 01.05.2012 року по 20.03.2015 року, наданий позивачем, не є належним доказом наявності боргу. Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку.

У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов`язків сторін, в той час як зобов`язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, актами, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями тощо.

Як зазначалось вище, до матеріалів справи не надано жодного належного доказу сплати відповідачем за одержаний товар на загальну суму 2898583,53грн. і суд на вбачає підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з СВК Долинське суми боргу в розмірі 528755,09грн.

Щодо підроблення вищевказаного Акту звірки та застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності про що вказано у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

У висновку судової експертизи, отриманого судом 15.04.2019 року, зазначено, що відтиск печатки СВК Долинське , розміщений у наданому на експертизу акті звірки, укладеному між ПП "Агротехпродсервіс-Ізмаїл" та СВК Долинське від 20.03.2015 року нанесено печаткою СВК Долинське , зразки відтиску якої були надані для порівняльного дослідження.

Також, у висновку експерта № 2-30/09 від 30.09.2019р. за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи по цій справі вказано, що „Підпис від імені ОСОБА_2, що міститься у графі: Председатель СПК Долинское , навпроти друкованого запису: Черня Н. И. в Акті звірки по ПП АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАІЛ з СВК Долинське з 0Е05.2012 року по 20.03.2015 рік, виконано самим ОСОБА_2 . .

Отже, враховуючи висновки двох експертиз, суд звертає увагу на те, що строк позовної давності щодо заявленої суми основного боргу переривався на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України у зв`язку з підписанням відповідачем акту звірки взаємних. Тобто, переривався у зв`язку з вчиненням відповідачем (боржником) дій, що свідчать про визнання ним свого боргу. Відповідно до частини 3 вказаної статті ЦК України - перебіг строку позовної давності після переривання почався заново.

Така позиція щодо переривання строків позовної давності відображена і в Постанові Верховного суду від 05.03.2019 року по справі №910/1389/18.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу заявлені в межах встановленого законом загального трирічного строку позовної давності та підтверджені матеріалами справи, За таких обставин, суд вважає, що позов в частині стягнення з Відповідача суми боргу розмірі 528755,09 гривень - підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, що стосується позовну в частині стягнення суми інфляційних витрат на суму 295256,84 грн., то перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, не обтяжена будь-якими додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Аналогічний висновок щодо обґрунтованості нарахування втрат від інфляції лише на суму основного боргу викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №914/712/16, від 08.05.2018 у справі № 924/669/17, від 21.05.2019 року у справі №916/2889/13.

Отже, обґрунтований розрахунок суми інфляційних за період з квітня 2015 року по 2018 року має бути таким:

- по місяцях за квітень - грудень 2015 року: 74025,75 + 11632,61 + 2115,02 - 5287,55 - 4230,04 + 12161,37 - 6873,82 + 10575,10 + 3701,29 = 97819,69 грн.

- по місяцях за 2016 рік: 4758,80 - 2115,02 + 5287,55 + 18506,43 + 528,76 - 1057,51 - 528,76 - 1586,27 + 9517,59 + 14805,14 + 9517,59 + 4758,80 = 62393,10 грн.

- по місяцях за 2017 рік: 5816,31 + 5287,55 + 9517,59 + 4758,80 + 6873,82 + 8460,08 + 1057,51 - 528,76 + 10575,10 + 6345,06 + 4758,80 + 5287,55 = 68209,41 грн.

- по місяцях за січень - лютий 2018 року: 7931,33 + 4758,80 = 12690,13 грн., де доданки і віднімання є розмірами інфляційних, нарахованих виключно на суму основного боргу.

Наприклад:

528755,09грн. х 114% (індекс інфляції за квітень 2015р.) - 528755,09грн.=74025,71грн.

528755,09грн. х 102.2% (індекс інфляції за травень 2015р.) - 528755,09грн.= 11632,61грн.

528755,09грн. х 100,4% (індекс інфляції за червень 2015р.) - 528755,09грн.= 2115,02грн. 528755,09грн. х 99% (індекс інфляції за липень 2015р.) - 528755,09грн.= - 5287,55грн. тощо

Таким чином, загальна сума інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача становить 241112,33 грн.

Крім того, розрахунок 3% річних позивачем здійснено, з 20.03.2015р. включно.

Між тим, з позовом по цій справі позивач звернувся 20.03.2018р. (вх.№ 545/18). Тобто, вимога про стягнення 3% річних за 20.03.2015р. заявлена з пропуском, встановленого ст.257 ЦК України загального трирічного строку позовної давності. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, розрахунок 3% річних має бути здійснено за 1096днів, а не за 1097, як це здійснено позивачем: 528755,09 грн. х 3% х 1096 днів = 47631,42 грн.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню в частині стягнення 528755,09 грн. - суми основного боргу, 241112,33 грн. - інфляційні, 47631,42 грн. сплати 3% річних. В решті позову слід відмовити, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" (вул. Центральна, 131, Долинське, Ренійський район, Одеська область, 68810, код - 03767972) на користь Приватного підприємства "АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" (вул. Ак. Корольова, 5/4, кв. 100, Одеса, Одеська область, 65101, код - 33773707): 528755 гривень 09 коп. боргу, 241112 гривень 33 коп. інфляційних, 47631,42 грн. сплати 3% річних та 12262 гривні 48 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Повний текст рішення складено 24.12.2019р.

Головуючий суддя О.А. Демешин

Суддя Л.В. Лічман

Суддя Ю.А. Шаратов