Рішення

від 23.12.2019 по справі 127/4528/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/4528/19

Провадження № 2/127/618/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Горденко Г.О.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Департаменту Адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування договорів про встановлення права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Вінницької міської ради, департаменту Адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування договорів про встановлення права користування земельною ділянкою, в якому просила суд: визнати недійсним та скасувати Договір від 31.03.2015 про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), земельної ділянки, площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0431, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Скасувати пункт 1.3 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2299 від 12.10.2017 Про затвердження актів комісії про прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна . Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38417755 від 29.11.2017 на право приватної власності ОСОБА_5 на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_5 повернути їй земельні ділянки: площею 0,03 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0562, та площею 0,07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0563, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у придатному для використання стані. Стягнути із ОСОБА_5 на її користь понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, щорішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2299 від 12.10.2017 Про затвердження актів комісії про прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна введено в експлуатацію житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому зареєстровано право власності на даний будинок за ОСОБА_5 . Вказане рішення виконавчого комітету та подальшу реєстрацію права власності, позивач вважає незаконними., оскільки згідно договору купівлі-продажу № 415 від 12.03.2015, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., позивачу належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0431, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Дана земельна ділянка в подальшому була поділена на дві ділянки: площею 0,03 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0562, та площею 0,07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0563, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Державну реєстрацію права власності вказаних земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 01.12.2017.

Позивач зазначає, що Довіреністю від 11.03.2015, яка посвідчена державним нотаріусом шостої Харківської державної нотаріальної контори Теленковим В.С., вона уповноважила ОСОБА_6 на купівлю будь-якої нерухомості, у тому числі земельної ділянки, за ціною та на умовах на її розсуд, на ім`я ОСОБА_4 , а також зареєструвати та ввести в експлуатацію таку нерухомість, отримати технічну документацію на неї тощо.Довіреність видана без права передоручення на п`ять років - до 11.03.2020.

31.03.2015 ОСОБА_6 від імені позивача - ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 11.03.2015 уклала договір про встановлення права користування належною їй земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) з ОСОБА_5

За умовами вказаного договору (п.7), метою надання в користування земельної ділянки є здійснення землекористувачем ( ОСОБА_5 ) будівництва та подальшої експлуатації об`єктів нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування (надалі об`єкти нерухомості), згідно затвердженого проекту будівництва з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.

Згідно пункту 8 Договору, після закінчення будівництва землекористувач зобов`язується ввести збудовані ним об`єкти в експлуатацію та оформити право власності на них.

Пунктом 9 Договору передбачено, що право власності на зведені землекористувачем об`єкти нерухомості на земельній ділянці, відповідно до цього Договору, належить землекористувачеві. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними ним будівлями та спорудами.

ОСОБА_4 зазначила, що безпосередньо вона спірний договір з ОСОБА_5 не укладала.

Позивач зазначає, що Довіреністю від 11.03.2015, посвідченою державним нотаріусом шостої Харківської державної нотаріальної контори Теленковим В.С., ОСОБА_4 позивач уповноважила ОСОБА_6 лише вчиняти необхідні дії щодо придбання нерухомості виключно на її ім`я. Жодних правомочностей щодо укладення договорів на користь третіх осіб чи розпорядження, належним позивачу майном, в тому числі земельними ділянками, вказаним дорученням не передбачено.

Таким чином, позивач вважає, що Договір суперфіцію від 31.03.2015 є недійсним, так як його укладено особою, яка не була наділена відповідним спектром прав та обов`язків для його підписання.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Усов А.Ю., заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, за викладених у позовній заяві обставин, просив його задоволити.

Відповідачем ОСОБА_5 , подано Відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що в листопаді 2014 року до нього звернулась ОСОБА_6 з проханням позичити їй кошти в розмірі 60 000,00 доларів США для придбання нею земельної ділянки та подальшого будівництва на ній житлового будинку.

10.11.2014 ОСОБА_5 у присутності двох свідків передав кошти в розмірі 60 000,00 доларів США ОСОБА_6 , про що нею складено розписку від 10.11.2014. В березні 2015 року, ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_5 , що знайшла оптимальну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та планує її придбати, але побоюється оформляти договір купівлі-продажу на своє ім`я, аргументуючи це тим, що у неї та її чоловіка - ОСОБА_7 , склались непрості сімейні відносини, є побоювання, що сімейне життя не складеться, відбудеться розірвання їхнього шлюбу та поділ спільного майна, що зможе спричинити негативні наслідки для її власного майна, зокрема і земельної ділянки, яку вона планує придбати (що в подальшому і сталося, в січні 2018 року шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 було розірвано). За таких обставин, ОСОБА_6 повідомила, що вирішила придбати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 але оформити її на свою доньку від першого шлюбу - ОСОБА_4 , яка на той час навчалась у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна та погодилась оформити довіреність на ОСОБА_6 .

На підставі довіреності від 11.03.2015, посвідченої державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Теленковим В.С., 12.03.2015 року, ОСОБА_6 (представник - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (представник продавця - ОСОБА_9 ), уклали договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. 12.03.2015, за яким продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв від продавця (купив) земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:059:0431, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 і оплатив її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором.

Враховуючи, той факт, що ОСОБА_5 позичив кошти ОСОБА_6 , яка за них придбала земельну ділянку, але оформила її на свою доньку - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 про необхідність забезпечення певних гарантій, щодо повернення коштів в розмірі 60 000,00 доларів США, позичених згідно розписки від 10.11.2014.

Відповідач ОСОБА_5 , зазначає, що 31.03.2015, за для гарантування повернення коштів в розмірі 60 000,00 доларів США, позичених у нього згідно розписки від 10.11.2014, ОСОБА_6 на підставі довіреності уклала з ним Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) (надалі за текстом - Договір (суперфіцію), строком на 2 роки 11 місяців (п. 4 Договору), умови якого він сумлінно виконував.

На виконання п. 5 Договору суперфіцію з урахуванням додаткової угоди від 05.04.2015, ОСОБА_5 05.05.2015 передав грошові кошти в розмірі 594 гривні ОСОБА_6 , про що нею складено розписку від 05.05.2015, для подальшої передачі ОСОБА_4 . Дані кошти ОСОБА_6 у травні 2015 року перерахувала ОСОБА_4 , на підтвердження чого надала ОСОБА_5 чеки ПриватБанка № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

На виконання п. 20 Договору суперфіцію ОСОБА_5 здійснював оплату земельного податку за користування даною земельною ділянкою.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 , зазначає, що будь-які заперечення з боку ОСОБА_4 на вищевказані дії ОСОБА_5 по виконанню умов Договору суперфіцію були відсутні. Факт отримання ОСОБА_4 коштів від нього за користування даною земельною ділянкою, переданих їй її представником - ОСОБА_6 та сплата ОСОБА_5 земельного податку свідчить про прийняття ОСОБА_4 (в розумінні ст. 241 ЦК України) до виконання умов Договору суперфіцію укладеного між її представником - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та повністю спростовує твердження ОСОБА_4 про недійсність даного Договору.

Довіреністю від 11.03.2015 (посвідченою Шостою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстром № 6-220), ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_6 купити будь-яку нерухомість, у тому числі - земельну ділянку, за ціну та на умовах на її розсуд на її ім`я, а також зареєструвати та ввести в експлуатацію таку нерухомість, отримати технічну документацію на неї тощо; підписати договір купівлі-продажу, при цьому на власний розсуд визначити ціну, можливі строки та інші умови договору, сплачувати необхідні платежі, всюди замість неї розписуватися та виконувати усі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.

За заявою ОСОБА_4 , 07.08.2017 приватним нотаріусом Ткачук М.В. припинено дію довіреності від 11.03.2015, згідно реєстраційного запису в Єдиному реєстрі довіреностей, витяг №34479509.

Відповідач зазначив, що на момент укладення ОСОБА_6 Договору (суперфіцію) з ним, довіреність від 11.03.2015 була чинна, таким чином, ОСОБА_6 була наділена відповідним спектром прав та обов`язків для укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про скасування пункту 1.3 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2299 від 12.10.2017 Про затвердження актів комісії про прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна та скасування рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38417755 від 29.11.2017, відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві взагалі не обґрунтовує їх незаконність, невідповідність нормам діючого законодавства, у т.ч. Земельному кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не надала будь-яких доказів з даного приводу тощо.

Представник відповідача - адвокат Бойко Д.В., в судовому засіданні позов не визнав, підтримав пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, представник відповідача - адвокат Бойко Д.В., зробив заяву про застосування строку позовної давності, яку мотивував тим, що договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) був укладений 31.03.2015. В подальшому на виконання п. 5 Договору суперфіцію ОСОБА_5 05.05.2015 передав грошові кошти в розмірі 594 гривні представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_6 для подальшої передачі ОСОБА_4 . Дані кошти ОСОБА_6 у травні 2015 року перерахувала ОСОБА_4 , на підтвердження чого надала ОСОБА_5 чеки ПриватБанка № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 . На виконання п. 20 Договору суперфіцію ОСОБА_5 здійснював оплату земельного податку за користування даною земельною ділянкою, докази чого знаходяться в матеріалах справи. При цьому, будь-які заперечення з боку ОСОБА_4 щодо виконання ОСОБА_5 умов Договору суперфіцію були відсутні. Отже, перебіг позовної давності починається з моменту укладення договору та отримання ОСОБА_4 коштів за користування земельною ділянкою, тобто з березня-травня 2015 року. Оскільки позов ОСОБА_4 поданий 13.02.2019 року, строк позовної давності для оспорювання нею Договору (суперфіцію) сплинув, що на його думку є підставою для відмови ОСОБА_4 у задоволені позову. Просив застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 , не заперечила проти задоволення заявлених позовних вимог. Щодо застосування судом строків позовної давності, поклалась на думку суду.

З`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Довіреністю від 11.03.2015, яка посвідчена державним нотаріусом шостої Харківської державної нотаріальної контори Теленковим В.С., ОСОБА_4 , уповноважила ОСОБА_6 на купівлю будь-якої нерухомості, у тому числі земельної ділянки, за ціною та на умовах на її розсуд, на ім`я ОСОБА_4 , а також зареєструвати та ввести в експлуатацію таку нерухомість, отримати технічну документацію на неї тощо. Для чого надала право: бути її представником в усіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності, в органах державної влади та управління, в органах нотаріата, у відповідному Бюро технічної інвентаризації, органах державної реєстрації, ЖЕК, ЖБК з питань купівлі на її ім`я нерухомого майна, подавати від її імені відповідні заяви, в тому числі заяви щодо сімейного стану, заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інші документи, отримувати витяги, інформацію, експертну оцінку нерухомого майна, документи, довідки, необхідні для укладення договору купівлі-продажу, дублікати документів, замовляти та отримувати необхідну технічну документацію, бути її представником у відповідному відділі Державної реєстраційної служби з питання реєстрації права власності, з правом подачі заяви про державну реєстрацію, одержання картки прийому документів, повідомлення про призупинення державної реєстрації, постанову про відмову від державної реєстрації, внесення змін до запису ЄДРП, внесення змін до документів, у відділі Держземагентства та у Державному Земельному Кадастрі, в усіх комунальних установах, інших підприємствах, установах та організаціях, переукладати Договори по комунальних послугах, оплати комунальних платежів, у ВАТ Укртелеком з правом укладати та переукладати договори, у Пожежній та Санітарній службах з метою введення в експлуатацію житлового будинку, придбаного на її ім`я, з правом оплати тарифів, зборів, мита, підписати попередній договір (договір авансу, завдатку), підписати договір купівлі-продажу, при цьому на власний розсуд визначати ціну, можливі строки та інші умови договору, сплачувати необхідні платежі, всюди замість неї розписуватися та виконувати усі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.

Довіреність видана без права передоручення на п`ять років - до 11.03.2020 (а.с.8-9, 65).

31.03.2015 ОСОБА_6 від імені позивача - ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 11.03.2015 уклала договір про встановлення права користування належною їй земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) з ОСОБА_5 (а.с.19-20).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ч. 1 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ч. 1 ЦК України ).

Згідно ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.

Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором, має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (п. п. 1, 2 ст. 415 ЦК України).

Згідно п. 4 ст. 415 ЦК України, землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.

Стаття 218 ч. 1 ЦК України передбачає, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання п. 5 Договору (суперфіцію) ОСОБА_5 05.05.2015 передав грошові кошти в розмірі 594 гривні представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_6 для подальшої передачі ОСОБА_4 (а.с.70).

Зазначені кошти ОСОБА_6 у травні 2015 року перерахувала ОСОБА_4 , на підтвердження чого надала ОСОБА_5 чеки ПриватБанка № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (а.с.72).

На виконання п. 20 Договору суперфіцію ОСОБА_5 здійснював оплату земельного податку за користування даною земельною ділянкою, докази чого знаходяться в матеріалах справи. (а.с.72-73).

Доказів на підтвердження будь-яких заперечень з боку ОСОБА_4 щодо виконання ОСОБА_5 умов Договору (суперфіцію), до суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Бойко Д.В., до суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

Зява мотивована тим, що договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) був укладений 31.03.2015. В подальшому на виконання п. 5 Договору суперфіцію ОСОБА_5 05.05.2015 передав грошові кошти в розмірі 594 гривні представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_6 для подальшої передачі ОСОБА_4 . Дані кошти ОСОБА_6 у травні 2015 року перерахувала ОСОБА_4 , на підтвердження чого надала ОСОБА_5 чеки ПриватБанка № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 . На виконання п. 20 Договору суперфіцію ОСОБА_5 здійснював оплату земельного податку за користування даною земельною ділянкою, докази чого знаходяться в матеріалах справи. При цьому, будь-які заперечення з боку ОСОБА_4 щодо виконання ОСОБА_5 умов Договору суперфіцію були відсутні. Отже, перебіг позовної давності починається з моменту укладення договору та отримання ОСОБА_4 коштів за користування земельною ділянкою, тобто з березня-травня 2015 року. Оскільки позов ОСОБА_4 поданий 13.02.2019 року, строк позовної давності для оспорювання нею Договору (суперфіцію) сплинув.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позІЗЕна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, у свою чергу, до цього строку не включаються.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. *

За змістом ч. 2 ст. 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є верховенство права.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виходячи з принципу верховенства права суд враховує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

У п. 137 рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява JST® 21722/11, зазначено, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.

Вирішуючи питання застосування строків позовної давності у даній справі суд виходить з того, що оспорюваний договір було укладено 31 березня 2015 року і саме з цієї дати розпочинається обрахунок строку позовної давності. При цьому позивач не просить суд поновити строк позовної давності та відповідно не зазначає об`єктивних обставин, що дають підстави для поновлення такого строку.

При цьому, ОСОБА_4 , протягом трьох років з часу укладення Договору (суперфіцію) не оспорювала дійсність цього правочину та не зверталась до суду із позовом про переведення права покупця.

За таких обставин суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, приходить до висновку, що позивачем, яка пред`явила позов лише 13 лютого 2019 року, пропущено строк позовної давності, про застосування якого відповідач подав відповідну заяву, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволення позову, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 203, 204, 257, 413, 415, 626-628 ЦК України , ст.ст. 13 , 77-79 , 81 , 89 , 141, 259 , 263-265 , 268 ЦПК України , суд -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Вінницької міської ради, департаменту Адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування договорів про встановлення права користування земельною ділянкою .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2019 року.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 03084813, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Відповідач: Департамент Адміністративних послуг Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 376177775, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Суддя: