Рішення

від 23.12.2019 по справі 477/1029/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/1029/19

Провадження № 2/477/642/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

13 грудня 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючої у справі судді Полішко В.В., з секретарем - Хлибовою Г.Є.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Куценка Ю.О.,

представників відповідача - адвоката Косенчука С.І, Іванової І.М. , Кухтик Л.Г. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку від 01 грудня 2009 року, серії ЯИ, №656689, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823355300:07:014:0027. Крім цього, визнати недійним державний акт про право власності на земельну ділянку від 14 серпня 2012 року, серії ЯК, №916509, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823355300:07:014:0027. Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з якою межує його земельна ділянка, є відповідач ОСОБА_4 . Вказав, що відповідачем порушуються його права як власника земельної ділянки, оскільки відповідач розібрала частину шиферного паркану між земельними ділянками, встановила новий паркан, чим захопила частину належної йому на праві власності земельної ділянки, розбила цементну відмостку його гаражу, знищила межові знаки, встановлені між земельними ділянками Жовтневим ВП ДП Центр ДЗК .

Для відновлення порушених відповідачем його прав, як власника земельної ділянки, він звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області з заявою про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням майном шляхом відновлення меж земельних ділянок.

Вказав, що державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я чоловіка відповідача ОСОБА_5 , серії ЯИ, НОМЕР_1 видавався без виготовлення технічної документації із землеустрою та за відсутністю рішення сільської ради про розгляд проекту відведення та передачу земельної ділянки. Рішення 32 сесії 5 скликання Воскресенської селищної ради від 07 вересня 2009 року за № 4 спірної земельної ділянки не стосується, а рішенням 35 сесії 5 скликання Воскресенської селищної ради від 20 листопада 2009 року №5 - надано дозвіл на виготовлення технічної документації. Крім цього, зазначає, що державний акт був виданий через неділю від дня написання заяви, що викликає сумніви щодо дотримання процедури його видачі. Вважає, що державний акт про право власності на землю був виданий з порушенням порядку, а тому є недійсним. В свою чергу, державний акт виданий ОСОБА_4 після прийняття спадщини, теж є недійсним.

Відповідачем у встановлений законом строк поданий відзив на позовну заяву, а також на відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в яких з вимогами позивача не погодилася, просила відмовити у задоволенні позову через його безпідставність. Зазначила, що державний акт про право власності на земельну ділянку її чоловіку був виданий відповідно до норм діючого на час видачі законодавства. Технічна документація з землеустрою щодо складання документів (державного акту), що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 спадкодавцю земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 розроблена спеціалістами Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного кадастру , на підставі заяви власника земельної ділянки та відповідно до завдання на виконання робіт. Вказала, що в її присутності та суміжних землевласників, землекористувачів, спеціалістами Миколаївської регіональної філії ДП Центр земельного кадастру відновлені в натурі межі земельної ділянки, що знаходяться у її власності про що складено відповідний акт. Враховуючи координати поворотних точок меж земельної ділянки, складено кадастровий план земельної ділянки, на якому вказані розміри земельної ділянки, її площа та приведений склад земель по угіддям, суміжні землевласники та землекористувачі. Житловий будинок на спірній земельній ділянці був побудований у 1943 році, а позивач фактично з 2017 року намагається перерозподілити межу між їх земельними ділянками.

Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки. Водночас, позивач встановлював межі своєї земельної ділянки без її згоди, як сусідки, та в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 10 лютого 2017 року взагалі не вказується кадастровий номер земельної ділянки.

Також звернула увагу на те, що відповідно до висновку експерта від 25 лютого 2019 року №18-694/695 проведеного по цивільній справі №477/325/18, що перебуває на розгляді в Жовтневому районному суді Миколаївської області встановлено, що площа та конфігурація земельної ділянки кадастровий номер 4823355300:07:014:016, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично використовується ОСОБА_1 , не відповідає фізичним характеристикам земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_6 , згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ, №922893, яка на сьогодні успадкована позивачем. Порушення меж земельних ділянок свідчать про самовільне та безпідставне їх заняття, що в свою чергу, є порушенням нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування .

Фактично, позивач намагається збільшити площу своєї земельної ділянки, в зв`язку з тим, що попередніми власниками з її згоди побудований гараж на самій межі між їх ділянками, без дотримання передбачених законом відступів від межі.

Вважає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів незаконної передачі її чоловіку та їй земельної ділянки, а тому і відсутні підстави вважати, що вона отримана з порушенням законодавства. Оскільки не надані докази того, що нею порушені права позивача щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснив про вищевикладене просили позов задовольнити. Наполягали на тому, що державні акти про право власності на земельну ділянку видані на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить визнати їх недійсними.

Відповідач та її представники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову. Вказали, що позивачем не надано жодного доказу незаконного передання ОСОБА_4 та її чоловіку земельної ділянки, а тому і відсутні підстави вважати, що земельна ділянка отримана з порушенням приписів законодавства. Позивач не довів факту порушення прав відповідачем, а тому і відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач - Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області в судове засідання свого представника не направила, надіслала до суду листа з проханням розглядати справу за відсутністю представника селищної ради. Позицію щодо заявленого позову не висловила.

Вислухавши вступне слово сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М., зареєстрованого а реєстрі за №3158 (а.с. 8).

Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за позивачем 09 грудня 2011 року, відповідно до витягу про державну реєстрацію прав (а.с. 8 зворотна сторона).

Спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 червня 2008 року, серії ЯЕ, №922893, виданого на підставі рішення 18 сесії 5 скликання Воскресенської селищної ради від 16 січня 2008 року №13, належала земельна ділянка площею 0,1235 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Вказану земельну ділянку позивач успадкував площею 0,1227 га, кадастровий № 4823355300:07:014:0161 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 08 грудня 2011 року приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М., зареєстрованого за №3160.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 15 березня 2017 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 березня 2017 року № 82598541 (а.с. 11).

Суміжна спірна земельна ділянка площею 0,1407 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ, №658689, належала чоловіку відповідача ОСОБА_5 (а.с. 9).

Позивач посилається на те, що зазначений державний акт виданий незаконно, оскільки видавався без виготовлення технічної документації з землеустрою та за відсутності рішення сільської ради про розгляд проекту відведення та передачу земельної ділянки. Крім цього, в цьому державному акті на право власності на земельну ділянку вказано, що він виданий на підставі рішення 32 сесії 5 скликання Воскресенської селищної ради від 07 вересня 2009 року № 4, водночас це рішення не стосується спірної земельної ділянки.

За матеріалами справи в листопаді 2009 року рішенням Воскресенської селищної ради 35 сесії 5 скликання №5 ОСОБА_5 передана безкоштовно у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 0,1407 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також, цим рішенням ОСОБА_5 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою про передачу земельних ділянок у власність (а.с. 13).

Вказане відповідає вимогам, передбаченим Постановою Кабінету міністрів України від 05.08.2009 року № 844 Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України .

Вказаною постановою був затверджений Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, яким була передбачена видача державних актів на підставі лише технічної документації, яка виготовлялась та затверджувалась у скорочені строки, не підлягала погодженню з природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини.

Видача державного акта на право власності на земельну ділянку здійснювалась представником районного (міського) підрозділу Центру кадастру у строк, що становив не більш як 30 робочих днів після надходження заяви про його видачу до замовника, за місцем розташування земельної ділянки.

А тому підстави вважати, що спадкодавцем ОСОБА_5 був отриманий державний акт в порушення вимог чинного законодавства відсутні.

Враховуючи те, що виготовлення технічної документації та державного акту проводилось у надкороткі стоки, то не дивує наявність помилок у державному акті щодо зазначення некоректного рішення селищної ради.

Разом з тим людина не має нести майнову відповідальність за помилки допущені органами державної влади при виконанні своїх повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт правомірності виділення безкоштовно у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки. Водночас через людський фактор при його видачі була допущена помилка, а саме помилково вказаний номер рішення 5 замість 4.

Також суд критично сприймає твердження позивача, що особа, яка виготовляла технічну документацію спадкодавцю ОСОБА_5 , не мала повноважень цього робити, оскільки вказана технічна документація виготовлена уповноваженою установою на проведення цих робіт, а саме Миколаївською регіональною філією Державного Підприємства Центр Державного земельного кадасту , яка несе відповідальність за вчинення її працівниками дії та наслідки цих дій.

Факт належності ОСОБА_5 спірної земельної ділянки також підтверджується листом-відповіддю від 19 березня 2019 року № 29-14-03-1823/2-19 в якому зазначено, що право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом, серії ЯИ, №656689, виданим на ім`я ОСОБА_5 (а.с. 77).

Після смерті ОСОБА_5 спірна земельна ділянка була успадкована його дружиною ОСОБА_4 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року, зареєстрованого за №2-2858, їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку 09 вересня 2012 року серії ЯК №916509, кадастровий номер 4823355300:07:014:0027 (а.с. 101).

Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

На час оформлення спадщини реєстрація права власності відбувалася як за нотаріальним написом на державному акті про право власності на земельну ділянку щодо прийняття спадщини так і шляхом виготовлення державного акту на право власності на землю.

В зв`язку з чим виготовлення державного акту на своє ім`я відповідачем ОСОБА_4 не суперечить вимогам закону.

Згідно з відомостями, наданими 08 квітня 2019 року № 29-14-03-2383/2-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, державний акт серії ЯИ, №656689, виданий на ім`я ОСОБА_5 відповідно до вимог законодавства, діючого на дату реєстрації державного акту. Державний акт серії ЯК, №916509, зареєстрований 14 серпня 2012 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на ім`я ОСОБА_4 на успадковану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 16).

До того ж, відповідно до інформації відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04 березня 2019 року №217/109-19, згідно даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4823355300:07:014:0027 площею 0,1407 га, зареєстрована 04 грудня 2009 року. Дата державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 24 травня 2017 року, земельна ділянка обліковується за відповідачем ОСОБА_4 . Крім цього, зазначено, що у Фонді документації із землеустрою наявна Технічна документація із землеустрою щодо складання документу (державного акта), що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 спадкоємцю земельної ділянки 2012 року (а.с. 15).

За таких обставин суд приходить до висновку, що обидва державні акти були видані правомірно та на підставі діючого на час видачі законодавства.

Дослідивши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) прав власності ОСОБА_1 судом встановлено, що в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 10 лютого 2017 року відсутній підпис ОСОБА_4 , яка є власницею суміжної земельної ділянки, що є обов`язковим. Крім цього, в ньому не зазначений кадастровий номер земельної ділянки позивача.

В той же час, відповідно до пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до висновку експерта від 25 лютого 2019 року № 18-694/695 судової земельно-технічної експертизи, проведено Одеським НДІСЕ Міністерства юстиції України площа та конфігурація земельної ділянки (кадастровий номер 4823355300:07:014:016), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично використовується ОСОБА_1 , не відповідає фізичним характеристикам земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_6 , згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку (серії ЯЕ, №922893), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю …. За №010801505064 від 11 червня 2008 року, а на сьогодні успадкована позивачем.

В свою чергу, фізичні характеристики земельної ділянки (кадастровий номер 4823355300:07:014:0027), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що була успадкована та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 , відповідають характеристикам земельної ділянки, відображеної на бланку Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯИ, № 656689), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю …. за №010949005076 від 04 грудня 2009 року. Порушення меж земельних ділянок свідчать про самовільне та безпідставне їх заняття, що в свою чергу, є порушенням нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування (а.с. 115-122).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний (але не вичерпний) перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення органу самоврядування, яким порушені суб`єктивні права особи на час прийняття такого рішення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав позивач посилалася на порушення рішенням органу місцевого самоврядування його існуючого на час звернення до суду права власності на земельну ділянку.

В той же час, судом встановлено, що на момент винесення спірного рішення Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, яким у власність ОСОБА_5 передана земельна ділянка площею 0,1407 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, права позивача, як власника суміжної земельної ділянки, порушено не було.

Матеріали справи доказів звернення ОСОБА_6 , якому першочергово належала земельна ділянка, яка наразі перебуває у власності ОСОБА_1 , щодо порушення ОСОБА_5 його прав, як власника землі не містять.

Як пояснили сторони спір щодо земельної ділянки виник відтоді коли власником земельної ділянки став позивач ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що з часу передачі землі у власність ОСОБА_5 пройшло більше 10 років, з часу успадкування відповідачем після смерті чоловіка спірної земельної ділянки більше 7 років, протягом яких органи чи посадові особи уповноважені на здійснення контролю за використанням земель та нагляду за мостобудівною діяльністю, будь-яких вимог до відповідача з приводу не освоєння земельної ділянки, порушення саме ними порядку набуття землі у власність або порушення компетенції органу, який надав її у власність, не заявляли.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 5 ЗК України передбачено принципи земельного законодавства, з-поміж яких, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави та невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

На думку суду позбавлення права власності ОСОБА_4 на землю, яка залишилася їй у спадок після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , якою він був наділений задовго до набуття позивачем відповідного права з формальних підстав, які виразились у помилці щодо дати реєстрації державного акта та зазначення рішення сесії селищної ради та перерозподіл цього права через 10 років на користь іншої фізичної особи, при тому, що мова йде про землю, яка була задовго до оформлення права власності передана у користування сім`ї відповідача та з того часу не змінювала своєї площі та конфігурації, що підтверджується висновком експерта, безумовно буде свідчити про непропорційне та незаконне втручання в права людини.

В зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області про визнання недійсними державного акту про право власності на земельну ділянку від 01 грудня 2009 року, серії ЯИ, №656689, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823355300:07:014:0027, та державного акту про право власності на земельну ділянку від 14 серпня 2012 року, серії ЯК, №916509, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823355300:07:014:0027,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач- Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області, адреса: вул. Соборна, 86, смт. Воскресенське Вітовського району Миколаївської області, 57210.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 грудня 2019 року.

Суддя В.В. Полішко