Рішення

від 26.12.2019 по справі 140/3158/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3158/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМКІ" до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМКІ" (далі - ТзОВ "РІМКІ", позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 № UA205110/2019/000855/2.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1).

Ухвалою суду від 26.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд в судовому засіданні з участю сторін даної адміністративної справи (а.с. 73).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством у липні вересні 2019 року придбано у UAB DIVES-LIT COMPANI легковий автомобіль марки OPEL INSIGNIA, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 5600 євро.

Декларантом позивача з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 5600,00 євро.

Відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 24.07.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000855/2, з тих підстав, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявленого товару за обраним методом декларантом. Також відповідачем враховано спрацювання системи ризиків АСАУР ДФС України. Митну вартість товару відповідачем було визначено за резервним методом за ціною 8000,00 євро.

Проте, позивач зазначає, що ним подано документи, які містять усі відомості про підтвердження числових значень складових митної вартості товару за ціною договору та не містять розбіжностей. Також зазначає, що оскаржуване рішення обґрунтовується стандартним посиланням на спрацювання системи ризиків ЄАІС АСАУР ДФС України. При цьому, зазначає, що посилання відповідача як на розбіжність у документах щодо продавця товару та власника є безпідставними та формальними, оскільки підтвердження таких відомостей не впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Вважає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не навела наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення товариством митної вартості товарів за першим методом так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості було надано. Вказане в свою чергу свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність прийнятого митницеє рішення про коригування митної вартості товару.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

У відзиві на позов (а.с. 39-50) представник відповідача позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. У свою чергу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час опрацювання поданих декларантом документів відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР). За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та виявлено, що вартість транспортного засобу, нижча наявної цінової інформації, отриманої із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 8000,00 євро.

Під час опрацювання документів, поданих позивачем разом із митною декларацією було встановлено, що декларантом задекларовано ціну товару у розмірі 5600,00 євро, при цьому, фактурна вартість даного автомобіля також дорівнює 5600 євро. Вказане свідчить про те, що при визначенні числового значення заявленої митної вартості декларантом не було додано жодних понесених витрат на доставку транспортного засобу до кордону України та страхування. Згідно з умовами договору купівлі-продажу поставка товару здійснювалась на умовах поставки DAP Луцьк. При цьому, ціна товару за вказаних умов включала вартість доставки до визначеного місця.

Крім цього, згідно з рахунком-фактурою від 10.07.2019 № 013-D вартість транспортного засобу становить 5600,00 євро. Проте, відповідно до поданої експортної декларації Республіки Польща від 17.07.2019 задекларована вартість експортованого авто становить 23897 польських злотих, що станом на дату оформлення інвойсу становить 5605,68 євро, а на дату оформлення ЕД - 5615,56 євро.

Окрім того, в технічному паспорті № А004712ТV15 від 15.01.2015 зазначений власник Аrval Servise Lease Italia SPA, а договорі купівлі-продажу від 11.05.2019 № 19-1 UK та фактурі від 10.07.2019 №013-D - DIVES-LIT COMPANI LTD, Leecroft house 59-64 Campo Lane South Yorkshire, United Kingdom.

Крім цього, всупереч вимогам частини другої статті 53 МК України до митного контролю разом з МД № UA205090/2019/087450 жодних банківських платіжних документів чи інших бухгалтерських документів на підтвердження проведення оплати за товар надано не було.

Вказані розбіжності унеможливлювали за вказаних обставин визнання заявленої декларантом митної вартості ввезеного товару.

Декларанту було запропоновано надати документи на підтвердження усіх даних митної вартості відповідно до статей 53, 54 МК України, а саме: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності інші платіжні документи; транспортні (перевізні) та страхові документи; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення в режимі експорт та інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак декларант не надав додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, про що повідомив листом від 18.07.2019.

Разом з тим, звертає увагу суду на те, що протягом строку дії гарантійних зобов`язань (до 12.10.2019) позивач також не надав до митниці додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, рішення про коригування митної вартості товару не оскаржував, що свідчить про те, що він погодився з митною вартістю, визначеною митним органом за резервним методом, а даний позов подано поза межами строку дії гарантійних зобов`язань.

З огляду на викладене відповідач вважає прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами представника відповідача, викладеними у відзиві та зазначив, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товару мали всі необхідні відомості та документи, що підтверджують числове значення складових митної вартості товару. Також зазначив, що ціна визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі, а тому декларант позивача не повинен був надавати ще додаткові документи щодо підтвердження вартості страхування чи транспортування імпортованого транспортного засобу. Вважає, що заперечення відповідача не спростовують наведених позивачем обставин та правових підстав позовних вимог. Просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2019 ТзОВ РІМКІ придбало у компанії DIVES-LIT COMPANI LTD (Великобританія) транспортний засіб - легковий автомобіль бувший у використанні, марки OPEL INSIGNIA, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 5600 євро, що підтверджується рахунком-фактурою № 013-D від 10.07.2019 (а.с. 18, 19 з перекладом).

18.07.2019 позивачем з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205090/2019/087450, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 5600,00 євро (а.с. 53).

Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): рахунок-фактура № 013-D від 10.07.2019; технічний паспорт на транспортний засіб; копію митної декларації країни відправлення 19PL301010E0593753 (а.с. 53-54).

Як вбачається з матеріалів справи декларанту позивача було направлено електронне повідомлення про те, що згідно з статтями 53, 54 МК України було запропоновано надати в 10-денний строк наступні документи: характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; перевізні документи, що містять відомості про вартість перевезення, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару (а.с. 64).

Листом від 18.07.2019 позивачем повідомлено митний орган про те, що надати витребувані документи не має можливості, але від подання додаткових документів не відмовляється та прийматиме рішення у відповідності до вимог МК України. При цьому, відповідно до частини сьомої статті 55 МК України просив випустити товар у вільний обід під гарантійні зобов`язання (а.с. 66).

24.07.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000855/2 (а.с. 15). Підставою для прийняття рішення зазначено: "Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 5600,00 євро. Згідно з статтею 54 МК України митниця ДФС зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у томі числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 8000,00 та згідно наказу ДФС України № 780 від 28.11.2018 Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів, бувших у користуванні та згідно з статтями 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний строк наступні документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення; банківські платіжні документи; документально підтверджені транспортні (перевізні документи), що містять відомості про вартість перевезення; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про страхування, за бажанням декларанта відповідно до пункту 6 статті 53 МК України може бути подано додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Декларантом не було подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, про що повідомлено листом про їх відсутність.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно з статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 "Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні" та спрацюванням системи ризиків АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 8000,00". Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом була проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 8000,00 євро. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 МК України.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/99852 (а. с. 17-18). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 24.07.2019 №UA205110/2019/000855/2.

24.07.2019 декларантом позивача подано митну декларацію № UA205090/2019/089222 за якою автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с. 55-56).

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 24.07.2019 № №UA205110/2019/000855/2 про коригування митної вартості товарів оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами першою - третьою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Як встановлено частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У пунктах 1 та 4 частини четвертої статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із частинами 3-6 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною першою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні

Відповідно до частини четвертої-п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною третьою статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення на підтвердження ціни автомобіля, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема, рахунок-фактуру № 013-D від 10.07.2019; технічний паспорт на транспортний засіб; копію митної декларації країни відправлення 19PL301010E0593753.

Відповідно до частини першої статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару легкового автомобіля марки OPEL INSIGNIA, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , бувший у користуванні у розмірі 5600 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

З рішення відповідача слідує, що він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 8000,00". Крім того, в рішенні відповідач посилається, зокрема, на відсутність банківських платіжних документів на підтвердження оплати за товар, який міг би підтвердити вартість товару.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи.

Так, відповідно до електронного повідомлення згідно з статтями 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний строк наступні документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення; банківські платіжні документи; документально підтверджені транспортні (перевізні документи), що містять відомості про вартість перевезення; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про страхування, за бажанням декларанта відповідно до пункту 6 статті 53 МК України може бути подано додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Однак, декларантом жодного із витребуваних документів митному органу надано не було.

Як слідує з рахунку-фактури № 013-D від 10.07.2019 (а.с. 19 з перекладом), вартість придбаного позивачем транспортного засобу становить 5600,00 євро. У вказаному рахунку-фактурі зазначено учасників господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, а також зазначено, що поставка здійснюється на умовах DAP.

Згідно з пунктом 3.3 контракту № 19-1 UK від 11.05.2019 поставка товару здійснюється на умовах поставки DAP Луцьк. При цьому, ціна товару за вказаних умов включає вартість доставки товару до визначеного місця.

Пунктом 4 контракту № 19-1 UK від 11.05.2019 передбачено умови платежів, а саме: визначено, що покупець оплачує повну вартість товару шляхом перерахунку валютних коштів на банківський рахунок продавця вказаний в контракті. За згодою сторін можливі два види оплати: передоплата за товар банківським переказом на рахунок продавця відповідно до інвойса; оплата по факту після отримання товару банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця.

Тобто, на момент проведення митного оформлення - 18.07.2019 вказаний рахунок-фактура від 10.07.2019 повинен був бути оплаченим та видано відповідний документ.

Однак, наданий рахунок-фактура не підтверджує фактичного здійснення оплати за придбаний товар та в свою чергу не підтверджує правильність визначеної позивачем митної вартості товару.

Будь-яких документів, які б підтверджували оплату придбаного позивачем транспортного засобу (платіжного доручення, розрахункового чека, касового чека, квитанції) позивачем не було надано ні під час митного оформлення ввезеного на митну територію транспортного засобу, ні під час дії гарантійних зобов`язань, не надано таких документів і в ході судового розгляду справи.

При цьому, в листі від 18.07.2019 № 18/07-3 декларант повідомив митний орган, що додаткові документи не має можливості надати, однак від їх надання не відмовляється та буде приймати рішення відповідно до вимог МК України.

Отже, суд зазначає, що Волинська митниця ДФС, направляючи електронне повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів подано не було.

Таким чином, суд вважає, що митний орган мав достатньо підстав для сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, жодних банківських платіжних документів. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Суд звертає увагу, що оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги частини третьої статті 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методі 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість транспортного засобу було визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.

Таким чином, митницею послідовно застосовувались методи 1-5 визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до статті 64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар визначена з використанням резервного методу.

Вказаний метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Під жоден із цих критеріїв імпортний позивачем товар не підходить, тому перешкод до застосування резервного методу не було.

Суд також звертає увагу на те, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ Оцінка товару для митних цілей та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2(Ь) статті під дійсною вартістю повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений. Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Враховуючи наведене, митним органом визначено митну вартість товару в сумі 8000,00 євро.

На думку суду, подані позивачем до митного органу документи підтверджують лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, у свою чергу, банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою подано не було, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем.

Крім цього, слід зазначити, що згідно обробки електронного документа, митним органом було запропоновано позивачу або уповноваженій ним особі подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак, такі подані не були.

Отже, додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було. Таким чином, відсутність будь-яких документів про фактичну оплату унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до пункту 4 та пункту 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 МК України.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що Волинська митниця ДФС з дотриманням вимог статті 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України, а тому оскаржуване та рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні.

Водночас суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ТзОВ РІМКІ подано до суду поза межами строку дії гарантійних зобов`язань (до 12.10.2019), в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої митної вартості товару, враховуючи наступне.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин третьої і четвертої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина перша статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини другої статті 55 МК України.

Відтак, у спірних правовідносинах законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З наведеного суд дійшов висновку, що правовідносин, які виникають із приписів частини сьомої статті 55 МК України, є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу частина перша статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини другої статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців, впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи.

Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) залежно від того, закінчився строк дії гарантійних зобов`язань чи ні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1. мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп по справі №1-25/2010, відповідно до якого: "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки".

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Волинська митниця ДФС як суб`єкт владних повноважень правомірно винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 № UA205110/2019/000855/2, а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно з вимогами статті 139 КАС України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМКІ" до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 № UA205110/2019/000855/2 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк