Постанова

від 15.04.2020 по справі 140/3158/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3158/19 пров. № А/857/1929/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Рімкі на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, прийняте суддею Денисюк Р.С. у місті Луцьку у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рімкі до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рімкі (надалі - ТзОВ Рімкі , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 року № UA205110/2019/000855/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган мав достатньо підстав для сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження митної вартості не було надано жодних банківських платіжних документів.

Митницею послідовно застосовувались методи 1-5 визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдавалося за можливе.

Водночас суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ТзОВ Рімкі надано до суду поза межами строку дії гарантійних зобов`язань (до 12.10.2019 року), в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої митної вартості товару. Національне законодавство встановлює строк тривалістю у шість місяців, впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ Рімкі подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом не враховано, що АСАУР з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, тому такі не можуть мати більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи.

У спірному рішенні відповідачем не наведено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів тощо.

Не проаналізовано судом, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі, а тому ТзОВ Рімкі не повинно надавати додаткові документи щодо підтвердження вартості чи транспортування імпортованого транспортного засобу.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у спірному рішенні порівняння характеристик оцінюваного та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, митний орган покликається на проведення письмових консультацій з декларантом, не надавши йому доказів.

Маються покликання на практику Верховного Суду.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

Волинська митниця ДФС у відзиві на апеляційну скаргу наводить обґрунтування, подібне мотивації судового рішення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.07.2019 року ТзОВ Рімкі придбало у компанії DIVES-LIT COMPANI LTD (Великобританія) транспортний засіб - легковий автомобіль бувший у використанні, марки OPEL INSIGNIA, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 5600 євро, що підтверджується рахунком-фактурою № 013-D від 10.07.2019 року (а.с. 18, 19).

18.07.2019 року позивачем з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205090/2019/087450, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 5600,00 євро (а.с. 53).

Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): рахунок-фактура № 013-D від 10.07.2019 року; технічний паспорт на транспортний засіб; копію митної декларації країни відправлення 19PL301010E0593753 (а.с. 53-54).

Як вбачається з матеріалів справи декларанту позивача було направлено електронне повідомлення про те, що згідно з статтями 53, 54 МК України було запропоновано надати в 10-денний строк наступні документи: характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; перевізні документи, що містять відомості про вартість перевезення, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару (а.с. 64).

Листом від 18.07.2019 року позивачем повідомлено митний орган про те, що надати витребувані документи не має можливості, але від подання додаткових документів не відмовляється та прийматиме рішення у відповідності до вимог МК України. При цьому, відповідно до частини сьомої статті 55 МК України просив випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов`язання (а.с. 66).

24.07.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000855/2 (а.с. 15). Підставою для прийняття рішення зазначено: митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 5600,00 євро. Згідно з статтею 54 МК України митниця ДФС зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у томі числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом W0LGT8ES5E1197519, валюта - EUR, вартість - 8000,00 та згідно наказу ДФС України № 780 від 28.11.2018 року Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів, бувших у користуванні та згідно з статтями 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний строк наступні документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення; банківські платіжні документи; документально підтверджені транспортні (перевізні документи), що містять відомості про вартість перевезення; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про страхування, за бажанням декларанта відповідно до пункту 6 статті 53 МК України може бути подано додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Декларантом не було подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, про що повідомлено листом про їх відсутність.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII (GATT) 1994 року також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно з статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 року Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні та спрацюванням системи ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: W0LGT8ES5E1197519, валюта - EUR, вартість - 8000,00 . Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом була проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 8000,00 євро. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 МК України.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/99852 (а. с. 17-18). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 24.07.2019 року №UA205110/2019/000855/2.

24.07.2019 року декларантом позивача подано митну декларацію № UA205090/2019/089222 за якою автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с. 55-56).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Щодо процедури консультацій між митним органом та декларантом, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Тобто Митний кодекс України встановлює обов`язковою письмову форму вимоги про надання додаткових документів.

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Зі змісту положень розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року (справа № 140/231/19).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що неподання декларантом запитуваних Митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 року у справі №803/337/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оплата за товар підтверджена рахунком - фактурою 013-D від 10.07.2019 року (а.с.19 -20).

Згідно з пунктом 3.3 контракту № 19-1 UK від 11.05.2019 року поставка товару здійснюється на умовах поставки DAP Луцьк.

Ціна DAP означає, що контрактна (інвойсова) ціна за товар, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до пункту призначення.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 дійшов до висновку про те, що рахунок - фактура є фактично розрахунково - платіжним документом, передбачає встановлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється.

З приводу зазначення у спірному рішенні про те, що позивачем не надано платіжних документів або інших бухгалтерських документів, що підтверджують оплату за товар, апеляційний суд враховує позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18, де суд відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Апеляційний суд бере до уваги також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2019 року у справі №809/784/16 щодо застосування митницею АСАУР, дані якої відповідач вважає підставою для винесення оскаржуваних рішень. Суд зазначив, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків.

За таких обставин, відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТзОВ Рімкі є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 року за № UA205110/2019/000855/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення на користь ТзОВ Рімкі за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39472698) судові витрати в розмірі 4802. 50 грн.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Рімкі задовольнити.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 140/3158/19 та ухвалити постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Рімкі задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 року № UA205110/2019/000855/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рімкі (ЄДРПОУ 42600014) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39472698) судові витрати в розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук С. П. Нос Повне судове рішення складено 16.04.2020 року.