Рішення

від 26.12.2019 по справі 420/5429/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5429/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Тіхов О.С., - за ордером

від відповідачів: Солтовська Р.О., - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна (код ЄДРПОУ 30622532, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4А) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа,8) про визнання протиправним та скасування рішення №828024/30622532 від 04.07.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 02.04.2018 року №495672, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 16 вересня 2019 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації №828024/30622532 від 04.07.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 02.04.2018 року №495672 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подачі на реєстрацію.

Ухвалою від 20 вересня 2019 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної є протиправним, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні в реєстрації податкової накладної (надалі - ПН) було відмовлено з підстави ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Такі підстави відмови у реєстрації ПН позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки всі господарські операції з постачання тютюнових виробів позивачем покупцю оформлювались первинними документами, які складалися у суворій відповідності до вимог чинного законодавства та позивач правомірно відобразив зазначену поставку у своєму бухгалтерському обліку та склав на її підставі вказану податкову накладну.

Окрім того, у позовній заяві позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення, контролюючим органом не було враховано, що зазначена податкова накладна взагалі не підлягає моніторингу, передбаченому Порядком №117, а також те, що ні позивач, який має позитивну податкову історію, ні здійснювані ним господарські операції не відповідають жодному із критеріїв ризиковості визначених чинним законодавством.

У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача ДФС України надав додаткові пояснення (вхід. № 42582/19 від 13.11.2019 року) (а.с. 151-154), в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки при відпрацюванні взаємовідносин ТОВ Тедіс Україна з контрагентами-покупцями щодо подальшої реалізації тютюнових виробів встановлено ймовірні ризикові транзакції, за якими в подальшому простежується обрив ланцюга постачання. За результатами наявних баз даних щодо реалізації сигарет підприємством ФОП ОСОБА_1 не встановлено подальшої реалізації сигарет. Для узагальнення вищезазначеної інформації податковим органом на підставі баз даних була складена схема роботи ТОВ Тедіс Україна з контрагентом ФОП ОСОБА_1 у квітні 2018 року, та ФОП ОСОБА_1 було віднесено до ризикових платників податків, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Позивачем, у свою чергу, надано заперечення на додаткові пояснення (вхід. №45050/19 від 29.11.2019 року), відповідно до яких позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, зокрема, зазначивши, що відповідачем не надано рішення про віднесення ФОП ОСОБА_1 до ризикових контрагентів, не надано доказів щодо проведення податкових перевірок ФОП ОСОБА_1 та його контрагентів, а висновки про ймовірність ризикових транзакцій були зроблені на підставі податкової інформації, отриманої з баз даних податкових органів. Також позивач звернув увагу, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України , при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

У зв`язку з прийняттям постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18, в якій судова палата відступила від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України , а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17), та зробила висновок, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання, судом порушено питання про причини пропуску строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що, у зв`язку з не проведенням адміністративного оскарження рішення ДФС України та великого обсягу документів для підготовки позовної заяви він просить визнати причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду поважними.

Представник відповідача просила врахувати практику Верховного Суду з цього питання.

Враховуючи, що провадження у справі було відкрито ухвалою від 20 вересня 2019 року, тобто коли була чинна судова практика щодо застосування до таких правовідносин строку звернення до суду протягом 1095 днів, відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України, з метою забезпечення рівності сторін перед судом та законом, та дотримання принципу юридичної визначеності, керуючись приписами ст. 123 КАС України, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Тедіс Україна зареєстровано 07.12.1999 року, номер запису до ЄДР 1 646 120 0000 003078 (а.с.103-112).

Одним із основних видів діяльності ТОВ Тедіс Україна є оптова торгівля тютюновими виробами (46.35).

Так, матеріалами справи підтверджено, що 04 квітня 2017 року між ТОВ Тедіс Україна (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки №9348-ХМ/17, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому Договорі. Придбаний Покупцем за цим Договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі Покупця на території України.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що асортимент, кількість, ціна товару визначається сторонами на кожну партію окремо.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з цим Договором вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору та відповідно до п.2.2. цього договору, якість товару повинна відповідати стандартам згідно чинного законодавства України. Товар постачається в упаковці виробника, якість товару гарантується виробником.

Відповідно до п. 3.1. цього Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення (замовлень) Покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі Продавця.

Також згідно з п. 4.3. цього Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з Продавцем. Відповідно до п. 4.5. цього Договору, за згодою Продавця Покупцеві товар може відпускатись на умовах повної передплати або з відтермуванням оплати за отриманий товар (а.с.24-28).

Матеріалами справи підтверджено, що на умовах передоплати за поставку товару, ОСОБА_1 02 квітня 2018 року перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму в розмірі 145 607 грн., що підтверджена довідкою банку Ощадбанк (а.с. 43), інформацією про надходження коштів на рахунки (а.с. 44-46).

У зв`язку з отриманням коштів на свій розрахунковий рахунок позивачем була виписана податкова накладна від 02.04.2018 року № 495672 на загальну суму з ПДВ 145 607 грн., яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН (а.с.32).

Також, у зв`язку з отриманням передоплати, на виконання умов вказаного договору позивачем оформлено видаткову накладну №ХМ18-000 02675 від 03 квітня 2018 року (а.с.29-31) та здійснено відвантаження сигарет на загальну суму з ПДВ 145 607,64 грн. на ім`я ОСОБА_1 .

Суд встановив, що квитанцією зупинена реєстрація податкової накладної №1495672 від 02.04.2018 року (а.с. 33), відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; ПН/РК не відповідає вимогам п.п.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також суд встановив та не заперечується представником відповідача, що позивач подав повідомлення від 23.06.2018 року щодо надання пояснень та копій документів, щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація якої зупинена, а саме: пояснення, договір, платіжка № 495672 від 02.04.2018 року (а.с.34-40).

Між тим, контролюючим органом було прийнято рішення про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.07.2018 року № 82804/30622532 податкової накладної №495672 від 02.04.2018 року (а.с. 41-42), з підстав ненадання платником податку таких копій документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Судом досліджені копії первинних документів, які були подані позивачем на адресу контролюючого органу разом із повідомленням від 23.06.2018 року щодо надання пояснень та копії документів, щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація якої зупинена, зокрема: договір поставки, видаткова накладна, довідка АТ Державний ощадний банк з реєстром платежів.

Також суд встановив, що податкові накладні за тим самим договором, укладеним з ФОП ОСОБА_1 за іншій період поставки товару, контролюючим органом були належним чином прийняті та зареєстровані в ЄРПН, що підтверджено відповідними квитанціями (а.с. 47-50).

Судом досліджені податкові декларації з податку на прибуток підприємства та податкові декларації з ПДВ позивача (а.с. 59-85), звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за квітень 2018 року (а.с. 86-91), виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_1 (а.с 95-96), ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, видана ОСОБА_1 строком дії з 19.06.2017 року по 18.08.2018 року (а.с. 97-98), витяг з реєстру платників ПДВ щодо ОСОБА_1 (а.с. 99).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 74.1, 74.3 ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно з якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 117).

Згідно з п. 5 цього Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається зі змісту квитанції, якою зупинена реєстрація податкової накладної, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту п. 201.16 ст. 201 ПК України, без зазначення конкретного випадку, до якого належить позивач.

Відповідно до п.п. 18-19 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав на адресу контролюючого органу письмові пояснення та копії первинних документів, що підтверджують реальність господарської операції по податковій накладній, реєстрація якої була зупинена.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Відповідно до п.п.20-21 цього Порядку, зазначені комісії приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пп. 4 п. 13 Порядку № 117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п.14 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Так, представник позивача зазначив, що на виконання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, а також на підтвердження реальності господарської операції надано усі первинні документи, що оформлені в рамках договору поставки, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Мінфіну від 24.05.1995 року №88), мають юридичну силу і доказовості, а отже, засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною у реєстрації якої було відмовлено.

Між тим, судом встановлено, що контролюючий орган за результатами розгляду вказаних документів прийняв оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, у зв`язку з ненаданням позивачем таких документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Судом досліджені надані позивачем документи, які свідчать про проведення господарської операції по поставці товару між позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_1 , що були надані відповідачу та містяться в матеріалах справи, зроблений висновок відповідачем на підставі наданих документів, та суд дійшов такого висновку.

Так, відповідач посилається на ненадання позивачем таких документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Однак, суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору поставки №9398-ХМ/17 від 04 квітня 2018 року розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України , за погодженням з Продавцем.

Згідно з п. 4.5. цього Договору, за згодою Продавця Покупцеві товар може відпускатись на умовах повної передплати або з відтермуванням оплати за отриманий товар (а.с.24-28).

Відповідно до довідки ПАТ Державний ощадний банк України від 03.04.2018 року вих. №16/2-05/1227, ТОВ Тедіс Україна в головному управлінні з обслуговування клієнтів відкриті наступні поточні рахунки у національній валюті: №260033021857 від 26.04.2017 року; №260043011857 від 21.04.2017 року (а.с.92).

На підтвердження факту здійснення розрахунків за договором поставки №9398-ХМ/17 від 04 квітня 2018 року позивачем надано довідку АТ Державний ощадний банк від 15.08.2019 року вих. 16/2-10/3269, відповідно до якої підтверджено надходження коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 ТОВ Тедіс Україна за період з 01.04.2018 року по 30.05.2018 року від ОСОБА_1 згідно з Додатку №1, у тому числі, 02 квітня 2018 року отримано від ОСОБА_1 кошти на суму в розмірі 145 607 грн., що стало підставою виготовлення податкової накладної від 02.04.2018 року №495672.

Також суд встановив, що позивач подав повідомлення від 23.06.2018 року щодо надання пояснень та копій документів, щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація якої зупинена, а саме: пояснення, договір, платіжка № 495672 від 02.04.2018 року (а.с.34-40).

Крім того, суд встановив, що на виконання умов вказаного договору, позивачем оформлено видаткову накладну №ХМ18-000 02675 від 03 квітня 2018 року (а.с.29-31) на ім`я ОСОБА_1 .

Окрім того, на підтвердження реальності господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 А.У. позивачем надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ФОП ОСОБА_1 , ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами ФОП ОСОБА_1 від 15.06.2017 року, витяг із реєстру платників податку на додану вартість №1522264500038 ФОП ОСОБА_1 (а.с.95-99).

Також, представник позивача зазначив, що на відміну від господарської операції, за якою було прийняте рішення, податкові накладні за інший період поставок за вказаним договором реєструвалися в ЄРПН без жодних претензій зі сторони контролюючих органів, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію таких податкових накладних (а.с.62,73,67,79).

Враховуючи вищевикладені встановлені та з`ясовані у справі обставини, суд доходить висновку, що контролюючий орган помилково прийняв оскаржуване рішення.

Стосовно тверджень представника відповідача, що за результатами наявних баз даних щодо реалізації сигарет підприємством ФОП ОСОБА_1 не встановлено подальшої реалізації сигарет, тобто простежувався розрив ланцюга постачання, а тому при відпрацюванні взаємовідносин з ТОВ Тедіс Україна встановлені ймовірні ризикові транзакції, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що до матеріалів справи позивачем долучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договір постачання, видаткова накладна, податкова накладна, довідки з банку, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством позивача господарських операцій з постачання товарів чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача.

Суд погоджується з доводами позивача, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, про що було зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України .

У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (п. 14).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 (п. 19).

У свою чергу, аналізуючи складені між позивачем та його контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача. Таким чином, судом встановлено, що договір, на виконання якого була видана податкова накладна та інші первинні документи, якими підтверджено реалізацію позивачем своєму контрагенту товару, були надані контролюючому органу.

Також при оцінці цих доказів, суд виходить із положення пункту 187.1 статті 187 ПК України, яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна, яка стала предметом винесення оскаржуваного рішення була виписана по першій події - дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджено банківською довідкою та інформацією по руху коштів по рахунку.

Таким чином, з огляду на встановлені та з`ясовані судом обставини, сукупність наданих первинних документів дають підстави для переконання щодо надання ТОВ Тедіс Україна послуг з постачання товару за умовами договору, укладеного з ФО ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем - Державною фіскальною службою України не доведено правомірності прийняття свого рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних належать задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №495672 від 02.04.2018 року, подану ТОВ Тедіс Україна в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 28 Постанови №117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну, подану ТОВ Тедіс Україна в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна (код ЄДРПОУ 30622532, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4А) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа,8) про визнання протиправним та скасування рішення №828024/30622532 від 04.07.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 02.04.2018 року №495672, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації №828024/30622532 від 04.07.2018 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати податкову накладну від 02.04.2018 року №495672, подану товариством з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна (код ЄДРПОУ 30622532, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4А) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа,8) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна (код ЄДРПОУ 30622532, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4А) судовий збір в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 грудня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.