Рішення

від 24.12.2019 по справі 520/10272/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р. № 520/10272/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Нагорного Є.Ф.,

представника відповідача - Єрохіна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІМПЕКС ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій .

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що висновки перевірки належним чином зафіксовані в акті та свідчать про порушення позивачем податкового законодавства по операціях з ТОВ "Логістична група", ТОВ "ПРОДОС", ТОВ "ВОЛТЕКС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "БІЛД ВІКС", ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ", ТОВ "ВВП Холдінг".

Позивач надав відповідь на відзив щодо помилковості доводів відповідача.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, відносно того, що позивачем не надано жодних підтверджуючих реальність правочинів доказів що, у сукупності з матеріалами податкової інформації, свідчить про фіктивність угод, укладених між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Контролюючим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ ТЕХІМПЕКС ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 36988437) вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ Логістична Група (код за ЄДРПОУ 39012579) за квітень 2017 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року, ТОВ ПРОДОС (код за ЄДРПОУ 40878606) за червень, листопад 2017 року, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за червень, листопад 2017 року, ТОВ ВОЛТЕХ (код за ЄДРПОУ 41333733) за січень 2018 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за січень 2018 року, ТОВ БУД-ІНЖЕНЕРІЯ (код ЄДРПОУ 41128658) за лютий 2018 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за лютий 2018 року, ТОВ БІЛД ВІКС (код за ЄДРПОУ 41250013) за березень 2018 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за березень 2018 року, ТОВ СТАЛЬСТАНДАРТ (код за ЄДРПОУ 40521989) за березень, квітень 2018 року, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2018 року, ТОВ ВВП Холдінг (код за ЄДРПОУ 41339841) квітень - червень 2018 року, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за квітень - червень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, результати якої викладено в акті від 30.07.2019 №2598/20-40-14-11-10/36988437, висновки якої свідчать про порушення позивачем, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201, п.44.6 ст.44, п. 121.1 ст.121 ПК України ( т.1 а.с. 14 зворот -31).

Позивачем подані заперечення на акт перевірки листом № 01/07-08 від 31.07.2019 року, які відповідачем були відхилені листом від 16.08.2019 року та висновки перевірки залишено без змін та скаргу на дії контролюючого органу № 02/07-08 від 31.07.2019 року, з приводу яких надано відповідь від 16.08.2019 року про правомірність дій ( т.1 а.с. 31 зворот - 36).

На підставі висновків перевірки відносно позивача складено податкове повідомлення- рішення від 21.08.2019 року № 00001531411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 255661,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 204529 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51132,25 грн. та податкове повідомлення - рішення від 21.08.2019 року № 00001541411, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 5967 грн. ( т.1 а.с.37-38).

Перевіряючи висновки перевірки, та, як наслідок спірні податкове повідомлення - рішення на предмет відповідності ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін ( п. 201. 1 ст. 201 ПК України, в редакції, чинній у перевіряємому періоді).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Судом встановлено, що підставою висновків перевірки про порушення позивачем податкового законодавства та, як наслідок, складення спірних податкових повідомлень - рішень, стала наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача - ТОВ "Логістична група", ТОВ "ПРОДОС", ТОВ "ВОЛТЕКС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "БІЛД ВІКС", ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ", ТОВ "ВВП Холдінг" стосовно незнаходження за податковою адресою, відсутності транспортних засобів, складських приміщень, непідтвердження ланцюгу постачання тощо та ненадання документів на запити контролюючого органу, з метою підтвердження реальності правочинів ( т.2 а.с.8 - 86, 102-104).

Позивачем включено суму податку на додану вартість по відповідним деклараціям перевіряємого періоду на придбання товару, отриманого від ТОВ "Логістична група", ТОВ "ПРОДОС", ТОВ "ВОЛТЕКС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "БІЛД ВІКС", ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ", ТОВ "ВВП Холдінг", на підтвердження чого надано до матеріалів справи видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, ТТН, рахунки - фактури та, як вказував позивач, отриманий від зазначених контрагентів товар в рамках здійснення власної господарської діяльності був реалізований на користь низки юридичних осіб ( т.1 а.с. 39 - 134, 155-201).

Суд вказує, що за правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника.

Позивачем не надано доказів зміни майнового стану позивача в результаті укладених правочинів з ТОВ "Логістична група", ТОВ "ПРОДОС", ТОВ "ВОЛТЕКС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "БІЛД ВІКС", ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ", ТОВ "ВВП Холдінг". Таким чином, відсутність руху активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність вищевказаної податкової інформації, є свідченням про неспричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно- не свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Крім того, позивачем не надано до справи доказів наявності у власності або оренді складських приміщень, доказів складського руху товару

Відповідні первинні документи на підтвердження реальності операцій позивачем не надано під час перевірки та не надано при поданні заперечень на акт перевірки.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи ( п. 44.7 ст. 44 ПК України).

Оскільки позивач не надав до контролюючого органу первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ "Логістична група", ТОВ "ПРОДОС", ТОВ "ВОЛТЕКС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "БІЛД ВІКС", ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ", ТОВ "ВВП Холдінг" та доказів подальшої реалізації товару, у контролюючого органу були законні підстави на використання наявної у нього податкової інформації.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 06 серпня 2019 року ( справа №160/8441/18), яку судом було враховано на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими та такими, що в повній мірі підтверджені розглядом справи стосовно того, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Логістична група", ТОВ "ПРОДОС", ТОВ "ВОЛТЕКС", ТОВ "БУД-ІНЖЕНЕРІЯ", ТОВ "БІЛД ВІКС", ТОВ "СТАЛЬСТАНДАРТ", ТОВ "ВВП Холдінг" у перевіряємому періоді відсутня, отже, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було належним чином доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІМПЕКС ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.