Рішення

від 26.12.2019 по справі 826/10463/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2019 року № 826/10463/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Аква-Преміум доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Аква-Преміум з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 №0008991401 та №0009001401.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні фінансово-господарські операції позивача з ТОВ Калісто Інтел носили реальний характер, а також були спрямовані на реалізацію економічної діяльності ТОВ Аква-Преміум . При цьому, за твердженням представника позивача, контролюючим органом в акті перевірки не наведено доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента - ТОВ Калісто Інтел - трудових ресурсів та матеріально-технічного забезпечення, як і не наведено доказів про наявність встановлених судами фактів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними. Натомість, у позовній заяві наголошено, що посилання контролюючого органу на відсутність у позивача документів, які підтверджують реальність господарської операції (графік проведення рекламних заходів, місце і мету їх проведення, використані під час проведення рекламних заходів рекламні прийому, документи, в яких зазначена кількість рекламних матеріалів та інших ТМЦ, які були передані під час проведення заходів, особи, відповідальні за одержання та передачу матеріальних цінностей (листівок), перелік споживачів реклами), є необґрунтованими, оскільки такі документи не є документами, на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

25.09.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом у межах наданих йому повноважень, з огляду на виявлені порушення вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Аква-Преміум з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.09.2013 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 19.06.2018 №406/26-15-14-01-02/38908018.

У висновках до вказаного акту зазначено про наступні порушення ТОВ Аква-Преміум вимог податкового законодавства:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 270 000 грн. в тому числі по періодам: за 2017 рік в сумі 270 000 грн.;

п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 300 000,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2017 року на суму 10 631,00 грн., лютий 2017 року на суму 54 510,00 грн., квітень 2017 року на суму 60 616,00 грн., травень 2017 року на суму 77 545,00 грн., серпень 2017 року на суму 50 160,00 грн., вересень 2017 року на суму 46 538,00 грн.;

п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, з огляду на встановлене порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за період: квітень 2016 року, липень 2016 року та січень 2017 року;

ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 1.2 розділу І, п.п. 3.1, 3.2, 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІV квартал 2016 року, а саме: підприємством не відображено відомості щодо суми поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу 153 .

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018

№0009001401, яким ТОВ Аква-Преміум збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 375 000,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 300 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 000,00 грн.;

№0008991401, яким ТОВ Аква-Преміум збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 337 500,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 270 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 67 500,00 грн.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

У силу п. 139.1 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Калісто Інтел .

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) (попередня назва ТОВ Перша приватна кавова компанія ) та ТОВ Калісто Інтел (виконавець) укладено договір №11-16 на виготовлення рекламних друкованих матеріалів та надання послуг з розповсюдження реклами від 05.12.2016, у відповідності до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати за завданням замовника послуги з виготовлення рекламних друкованих матеріалів та їх поширення. Результатом послуг за даною угодою є виготовлений відповідно до завдання замовника і затвердженого ним ескізом рекламного друкованого матеріалу у вигляді брошур, проспектів та листівок. Кількість одиниць друкованих матеріалів, що підлягають друку, згідно з умовами цього договору, сторони погоджують відповідними додатками до цього договору . Наданням послуг з розповсюдження виготовлених рекламних друкованих матеріалів визнається: роздача брошур, проспектів або листівок. Кількість одиниць друкованих матеріалів, що мають бути поширені, згідно з умовами цього договору, сторони погоджують відповідними додатками до цього договору .

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, виконавець зобов`язується: протягом 30 днів з моменту отримання завдання замовника розглянути завдання і направити замовнику повідомлення про прийняття завдання до роботи або обґрунтування неможливості його виконання (пп. 2.1.1); протягом 10 днів після прийняття завдання замовника до роботи підготувати ескіз (ескізи) рекламного друкованого матеріалу і направити ескіз на затвердження замовнику (пп. 2.1.2); протягом 30 днів з моменту отримання від замовника затвердженого ескізу виготовити рекламний друкований матеріал, відповідно до умов завдання замовника (пп. 2.1.3). Вказане кореспондується з обов`язками замовника, викладеними у п. 3.1 даного договору, зокрема, протягом 30 днів з моменту підписання договору направити виконавцю завдання , в якому повинні бути вказані такі відомості: вимоги замовника до кількості та якості рекламного друкованого матеріалу, текст реклами, побажання по дизайну (п. 3.1.1); у разі отримання від виконавця ескізу рекламного друкованого матеріалу у термін 10 днів затвердити ескіз і направити його виконавцю або повернути ескіз для доопрацювання з додатком відповідних вказівок .

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій додатків №№1-5 до договору №11-16 на виготовлення рекламних друкованих матеріалів та надання послуг з розповсюдження реклами від 05.12.2016, сторонами узгоджено перелік та вартість послуг, які виконавець зобов`язується надати, що у загальному розмірі становить 1 800 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору та, відповідно, товарності спірних операцій, представником позивача надано до суду копії наступних документів: актів прийому-передачі наданих послуг від 25.01.2017 на загальну суму 1 800 000,00 грн. та податкових накладних від 25.01.2017 №№183, 184, 185, 186, 187.

У той же час, суд звертає увагу, що наведеними положеннями договору №11-16 на виготовлення рекламних друкованих матеріалів та надання послуг з розповсюдження реклами від 05.12.2016 передбачено певну процедуру надання даних послуг, а саме: (1) надання замовлення; (2) прийняття замовлення; (3) підготовка ескізу; (4) затвердження ескізу, що, у свою чергу, включає у себе офіційне листування сторін даного договору разом з передачею відповідних матеріалів.

Проте, вказаних матеріалів позивачем суду не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання. При цьому, суд звертає увагу, що вказані документи та матеріали дійсно, як зазначено представником позивача, не є первинною документацією, водночас, містять необхідну інформацію щодо характеру наданих послуг та можуть свідчити про їх фактичне надання, а тому відсутність останніх не дає суду змоги встановить реальність (товарність) спірних фінансово-господарських операцій.

Суд також додатково наголошує на тому, що братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, відтак, сам факт наявності складених за результатами спірних фінансово-господарських операцій актів прийому-передачі наданих послуг та податкових накладних не є безумовним доказом реальності (товарності) останніх.

Інші твердження представників сторін, покладені в обґрунтування власних позицій, викладеного вище не спростовують та не доводять протилежного.

Виходячи з викладеного, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та встановивши фактичні обставини справи, суд вказує про не підтвердження достатніми та належними доказами факту товарності (реальності) спірних фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Калісто Інтел у межах перевіряємого періоду.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Аква-Преміум (код ЄДРПОУ 38908018, адреса: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок